Рішення

від 12.12.2024 по справі 556/2677/24

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/2677/24

Номер провадження 2/556/671/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.12.2024

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.

при секретарі - Соловей Г.С.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Володимирецької селищної ради - Смолій Г.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Володимирецької селищної ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Володимирецького районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Володимирецької селищної ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що з 06 вересня 2022 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від спільного шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .З червня 2023 року син постійно проживає з ним та перебуває на його утриманні. Позивач проводить з сином час, забезпечує продуктами харчування, одягом, взуттям, та всім, що потрібно для життєдіяльності дитини. Шлюбне життя з відповідачкою не склалося через часті непорозуміння, протилежні погляди на шлюб і сім"ю, втратили почуття взаємоповаги один до одного. Шлюб носить формальний характер. Проживають окремо. Збереження шлюбу суперечить його інтересам. На примирення не згідний. Просить шлюб розірвати. З врахуванням інтересів дитини, позивач просить визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним.

Вказаний позов надійшов до суду 11 вересня 2024 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 12 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності позовні вимоги підтримує.

Належним чином повідомлена відповідачка в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Служби у справах дітей Володимирецької селищної ради - Смолій Г.К. не заперечувала, щоб дитина проживала з батьком. Зі слів позивача, мати ОСОБА_2 - ОСОБА_2 залишила їх, коли дитині було дев"ять місяців, постійно переїжджає . За два роки приїздила до сина лише дікалька разів, кошти на утримання сина не надсилає. ОСОБА_1 створив всі належні умови для проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 .

Суд, заслухавши представника служби у справах дітей Володимирецької селищної ради - Смолій Г.К., дослідивши та оцінивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстровано Володимирецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про що складено відповідний актовий запис за №99. (свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_1 ).

Від спільного шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають статус внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідками від 23.03.2022 №5602-7001544600, від 22.09.2022 №5602-7001552675. Проживають, на даний час, в селі Радижеве Вараського району Рівненської області.

За визначенням поняття шлюбу, наведеним у ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Як слідує з положень ст. 51 Конституції України, добровільність шлюбу відноситься до основних прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред"явлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. (ч.2 ст.112 СК України)

Як зазначено в постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 26.12.2018 року у справі №761/33261/16-ц, відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

У частинах третій та четвертій статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до статті 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Тлумачення статті 111 СК України свідчить, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що даний шлюб існує формально, сторони миритися не бажають, не підтримують сімейні відносини, проживають окремо, а тому наявні підстави для розірвання шлюбу.

У відповідності до ст.113 СК України особа , яка змінила своє прізвище у зв"язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідачка просить залишити прізвище - « ОСОБА_4 ».

Щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, то судом встановлено наступне.

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов від 11.06.2024, складеного комісією Володимирецької селищної ради Рівненської області, на час обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , зареєстрованих як внтрішньо переміщені особи по АДРЕСА_1 було виявлено, що дружина ОСОБА_2 відсутня та не здійснює догляд за малолітнім сином - ОСОБА_3 . Зі слів батька дружина відсутня з 27 травня 2024 року, місце її перебування невідоме. Для виховання та розвитку дітей створені хороші умови, є в наявності ліжечка, письмовий стіл, місце для відпочинку та ігор.

ОСОБА_1 неодноразово звертався у службу у справах дітей Володимирецької селищної ради із заявами про прийняття відповідних заходів до його дружини - ОСОБА_2 , яка залишила малолітню дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується заявами від 03.07.2023, 06.06.2024.

Рішенням Володимирецької селищної ради Рівненської області №192 від 22.11.2024 затверджено Висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини, згідно якого, враховуючи ставлення батька та матері до виховання дитини, стан здоров`я дитини, та інші обставини, що мають істотне значення, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування Володимирецької селищної ради , вважає за доцільне визначити місцем проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рекомендовано батькові дитини поважати права матері дитини та не чинити перешкод у спілкуванні з сином.

У відповідності до ч.1 статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Крім того, поняття "розлучення дитини та матері" не є тотожним поняттю „визначення різних місць проживання матері та дитини", оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.12.2016 по справі № 6-2445цс16, який у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковим для всіх судів.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачка не заперечує, щоб дитина проживала з батьком, суд вважає, що на даний час проживання дитини з батьком, буде відповідати саме інтересам малолітньої дитини та позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному, а тому позов підлягає до задоволення.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що позов визнано відповідачем, і це визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.

А як в ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81,82,89, 141, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 19, 56, 105, 110, 111, 112, 113,157, 141,160, 161 СК України, ст.ст.31,29 ЦК України, Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Володимирецької селищної ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, задовольнити.

Розірвати шлюб, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований Володимирецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про що складено відповідний актовий запис за №99..

Залишити ОСОБА_2 прізвище - " ОСОБА_4 ".

Визначити місце проживання малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5) розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча: Котик Л.О.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса останнього фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Володимирецької селищної ради, місцезнаходження: вул. Соборна, 23, селище Володимирець, Вараського району, Рівненська область, код ЄДРПОУ 04388113;