Ухвала

від 18.12.2024 по справі 638/23878/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/23878/24

Провадження № 2/638/7725/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Подус Г.С. розглянувши питання можливості відкриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради Обласна клінічна лікарня, третя особа: Міністерство охорони здоров`я України про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради Обласна клінічна лікарня, третя особа: Міністерство охорони здоров`я України, в якому просить: визнати бездіяльність відповідача незаконною та протиправною під час виконання ним функціональних обов`язків за наслідками вчинення ним нікчемного правочину та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо усунення порушення законодавства України та Конституції України стосовно розгляду заяв громадянина України ОСОБА_1 до відповідача за фактами виявлення порушення чинного законодавства України та Конституції України при наданні медичних послуг за фактом нещасного випадку на виробництві ,що стався 22.05.2024р та застосувати до відповідача наслідки недійсності нікчемного правочину, що ним вчинено, шляхом зобов`язання відповідача виправити помилки у складених листках непрацездатності із 22.05.2024р до дати завершення лікування громадянина України ОСОБА_1 за кордоном згідно державної програми надання медичної допомоги важкопораненим громадянам України внаслідок російської агресії та вчинити дії щодо закриття даних ликів непрацездатності після завершення лікування громадянина України ОСОБА_1 за кордоном, та застосувати до відповідача наслідки недійсності нікчемного правочину, що ним вчинено , шляхом зобов`язання відповідача самостійно здійснювати моніторинг процесу проведення медичного лікування громадянина України ОСОБА_1 за кордоном в межах державної програми надання медичних послуг важкопораненим громадянам України за кордоном та отримання відповідачем самостійно медичних висновків від медичних закладів зазначених вище ,що надають медичні послуги громадянину України ОСОБА_1 за кордоном , та у разі необхідності зобов`язати відповідача самостійно за рахунок бюджетних коштів здійснити переклад на державну мову отриманих відповідачем самостійно медичних висновків зазначених вище (від медичних закладів що надають медичні послуги громадянину України ОСОБА_1 за кордоном), та Застосувати до відповідача наслідки недійсності нікчемного правочину ,що ним вчинено, шляхом зобов`язання відповідача самостійно після завершення лікування громадянина України ОСОБА_1 та виправлення помилок у листах непрацездатності від 22.05.2024р ,від 11.06.2024р та закриття відповідачем складених ним листків непрацездатності за фактом нещасного випадку на виробництві від 22.05.2024р датою завершення лікування громадянина України ОСОБА_1 за кордоном надати необхідні документи до медичних установ для призначення інвалідності громадянину України ОСОБА_1 та отримання відповідачем результатів розгляду наданих документів із наданням довідки МСЕК про призначення інвалідності громадянину України ОСОБА_1 , та застосувати до відповідача наслідки недійсності нікчемного правочину ,що ним вчинено , шляхом зобов`язання відповідача надати позивачу довідку форми 080-4о Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, та витребувати письмові докази у відповідача зазначені вище у даній заяві , що підтверджують вчинені відповідачем дії та в яких викладено усі обставини справи які є предметом спору та позовних вимог і вони необхідні для правильного вирішення спору при здійсненні розгляду справи судом по суті предмета позову.

Вивчивши матеріали заяви та додані до неї документи, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.

У статті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції Українипередбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

За загальним правилом, передбаченим у частині першій статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У пунктах 1, 2 частини першої статті 4 КАС Українивказано, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої зазначеної статті).

За змістом пункту 1 частини першої статті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналіз змісту статті 19 ЦПК Українита статті 19 КАС Україниу сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі визначальною ознакою є характер спірних правовідносин.

Крім того, в силу ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, ураховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, вказаний спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем заявлено вимоги, які не підлягають розгляду в порядку ЦПК України, вважаю за необхідне, на підставі п.1 ч.1ст.186 ЦПК України, відмовити у відкритті провадження у вказаній цивільній справі, роз`яснивши позивачу його право звернутися із таким позовом до відповідного адміністративного суду за правилами підсудності, встановленими КАС України.

Керуючись ст.ст.19, 186, 260, 353 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради Обласна клінічна лікарня, третя особа: Міністерство охорони здоров`я України про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Роз`яснити позивачу, що він не позбавлений права із цими вимогами звернутися з позовною заявою за правилами Кодексу адміністративного судочинства до Харківського окружного адміністративного суду.

Копію ухвали та додані матеріали надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: