Рішення

від 12.12.2024 по справі 643/15787/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/15787/24

Провадження № 2-о/643/577/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024

12 грудня 2024 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

присяжних: Рубанця А.Ф.,

Гершанніка О.В.,

за участю секретаря Мовчан К.О.,

прокурора Маркевич Ю.В.,

представника заявника Моісєєнко Л.В.,

особи, відносно якої

вирішується питання

зацікавленої особи ОСОБА_1 ,

захисника Голована О.В.,

у закритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові, розглянувши цивільну справу за заявою Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» про застосування примусової госпіталізації у психіатричний стаціонар до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

в с т а н о в и в:

КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» звернулося до суду із заявою, якою просить застосувати примусову госпіталізацію у закладі надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом ОСОБА_1 на підставі ст. 14 ЗУ «Про психіатричну допомогу».

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 10.12.2024 був госпіталізований у 4 психіатричне відділення КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3», доставлений до приймального покою ЕШМД №504 фельдшером ОСОБА_2 та за рапортом поліції. Оглянутий черговим лікарем -псиіхатром ОСОБА_3 , яка після особистого огляду ОСОБА_1 , заробила висновок про необхідність його госпіталізації у психіатричний стаціонар для обстеження та лікування у зв`язку із наявністю у останнього тяжкого психічного розладу, який обумовлює його небезпеку для себе та оточуючих, суттєву шкоду його здоров`ю внаслідок погіршення психічного стану у разі, якщо особі не буде надана психіатрична допомога. Підставою для висновку про необхідність госпіталізації є відомості про поведінку ОСОБА_1 . Лікар ОСОБА_3 підтвердила висновок про необхідність госпіталізації. ХЗ рапорту поліції відомо, що ОСОБА_1 знаходився за адресою: АДРЕСА_2 біля супермаркету «Рост», де чіплявся до перехожих та погрожував їм, виказував маячню, нецензурно лаявся. 11.12.2024 ОСОБА_1 оглянутий комісією лікарів-психіатрів КНП ХОР «ОКПЛ №3» та комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 страждає на тяжкий психічний розлад: шизоафективний розлад, змішаний тип. Обстеження та лікування ОСОБА_1 можливе тільки у умовах закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом. Комісія потвердила обґрунтованість рішення про застосування примусової госпіталізації згідно ст.14 ЗУ «Про психіатричну допомогу». Підставою для застосування примусової госпіталізацією є соціальна небезпека ОСОБА_1 для себе та оточуючих, суттєву шкоду його здоров`ю внаслідок погіршення психічного стану у разі, якщо особі не буде надана психіатрична допомога.

В судовому засіданні представник заявника підтримав доводи заяви, між тим просив суд залишити заяву без розгляду через те, що ОСОБА_1 дав добровільну згоду на госпіталізацію.

ОСОБА_1 в судовому засіданні погодився з обставинами, викладеними у заяві, заявивши, що, дійсно, дає згоду на лікування у КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3», про що склав відповідну заяву 12.12.2024.

Прокурор та захисник через надання згоди ОСОБА_1 на госпіталізацію, не заперечували щодо залишення заяви без розгляду.

Суд, вивчивши доводи заявника, вислухавши думку прокурора, захисника, враховуючи добровільну згоду ОСОБА_1 на госпіталізацію, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши усі обставини справи, вважає заяву комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна психіатрична лікарня N 3" такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Встановлено, що ОСОБА_1 10.12.2024 госпіталізований у 4 психіатричне відділення КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3», доставлений до приймального покою ЕШМД №504 фельдшером ОСОБА_2 та за рапортом поліції.

Черговим лікарем-психіатром ОСОБА_3 , оглянутий ОСОБА_1 та зроблений висновок про необхідність госпіталізації останнього у психіатричний стаціонар для обстеження та лікування у зв`язку із наявністю у ОСОБА_1 тяжкого психічного розладу, який обумовлює його небезпеку для себе та оточуючих, суттєву шкоду його здоров`ю внаслідок погіршення психічного стану у разі, якщо особі не буде надана психіатрична допомога.

Підставою для висновку про необхідність госпіталізації є відомості про поведінку ОСОБА_1 .

11.12.2024 ОСОБА_1 оглянутий комісією лікарів-психіатрів КНП ХОР «ОКПЛ №3» та комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 страждає на тяжкий психічний розлад: шизоафективний розлад, змішаний тип. Обстеження та лікування ОСОБА_1 можливе тільки у умовах закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом. Комісія підтвердила обґрунтованість рішення про застосування примусової госпіталізації згідно ст.14 ЗУ «Про психіатричну допомогу». Підставою для застосування примусової госпіталізації є соціальна небезпека ОСОБА_1 для себе та оточуючих, суттєву шкоду його здоров`ю внаслідок погіршення психічного стану у разі, якщо особі не буде надана психіатрична допомога.

З огляду на вимоги процесуального закону та відповідно дост.ст. 14 - 16 Закону України "Про психіатричну допомогу"рішення про надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку приймається виключно судом.

Статтею 3 Закону України "Про психіатричну допомогу"закріплено презумпцію психічного здоров`я, відповідно до якої кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Презумпція психічного здоров`я є неспростовною, тобто вважається юридичним фактом, допоки не буде спростованою на підставах та в порядку, передбачених Законами України. До настання такого спростування вказана презумпція діє, оскільки вона передбачена Законом, і не потребує встановлення судом.

Відповідно дост. 14 Закону України "Про психіатричну допомогу"визначено, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Згідно вимогст. 16 Закону України "Про психіатричну допомогу"особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбаченихстаттею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.

У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбаченихстаттею 14 цього Закону.

До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, передбаченістаттею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність такої госпіталізації.

Відповідно дост. 1 Закону України "Про психіатричну допомогу"тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

Згідно ч. 2 - 5ст. 27 Закону України "Про психіатричну допомогу"виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного розладу, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов`язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.

У висновку комісії лікарів зазначено як підставу для примусової госпіталізації - соціальна небезпекадля себета оточуючих,суттєву шкодуздоров`ю внаслідокпогіршення психічногостану уразі,якщо особіне буденадана психіатричнадопомога безпорадність та необхідність особової уваги і лікування.

При цьому суд зауважує, що наявність психічного розладу та потреба в постійному догляді не може бути підставою для примусового лікування пацієнта.

Так, у відповідності до ч. 1ст. 23 Закону України "Про психіатричну допомогу"відомості про наявність у особи психічного розладу та її потребу в постійному сторонньому догляді, що містяться у висновку лікарської комісії, є підставою для влаштування особи, яка страждає на психічний розлад, до закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади за наявності для особи віком до 18 років - письмової заяви батьків або іншого законного представника та рішення органу опіки та піклування, прийняте на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра.

Суд враховує, що ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив, що дає добровільну згоду на лікування та обстеження в умовах КНП ХОР «ОКПЛ №3», про що до суду надійшла письмова заява ОСОБА_1 аналогічного змісту.

Відповідно до ч. 1ст. 13 Закону України "Про психіатричну допомогу"особа, яка досягла 14 років, госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги добровільно - на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою.

Отже, вищевикладене дає дійти висновку, що ОСОБА_1 , будучи госпіталізованим до КНП ХОР «ОКПЛ №3» може отримати психіатричну допомогу добровільно, що спростовує необхідність в примусовій госпіталізації до психіатричного стаціонару, як однією із підстав для звернення до суду в розумінні положень ст.ст. 14,16 Закону України «Про психіатричну допомогу».

Відповідно дост. 3 Конституції Українилюдина їїжиття і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Підпунктом "е" п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб, серед іншого, для законного затримання психічнохворих, відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно з практикою ЄСПЛ щодо застосування підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції особа не може бути позбавлена свободи як "психічно хвора", якщо не дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (п. 79, 81постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі N 2-1/07).

Далі, повертаючись до зайнятої позиції заявника та інших учасників справи щодо залишення заяви без розгляду, суд зазначає таке.

Відповідно до правил п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Отже, в даному випадку, з боку заявника до початку розгляду справи по суті заява про залишення заяви без розгляду не надійшла, іншого діючий ЦПК України не передбачає.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутні передбачені законодавством України підстави для госпіталізації ОСОБА_1 до лікарні у примусовому порядку без його згоди, оскільки останній добровільно надав згоду на лікування та обстеження, що викладене текстом вище, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 у психіатричний стаціонар.

Керуючись ст.ст.263,265,273,293,294,341,342,430 ЦПК України,Законом України "Про психіатричну допомогу", суд,

у х в а л и в:

Відмовити у задоволені заяви Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» про застосування примусової госпіталізації у психіатричний стаціонар до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , припинити.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів.

Повний текст рішення виготовлений 19.12.2024

Суддя Сугачова О.О.

Присяжні: Рубанець А.Ф.,

Гершаннік О.В.