Ухвала

від 19.12.2024 по справі 693/1167/24

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №693/1167/24

Провадження №1-кп/702/137/24

УХВАЛА

Іменем України

19 грудня 2024 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12024250330000271, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2024, щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстроване і фактичне місце проживання АДРЕСА_1 , українця, не одруженого, не працюючого, дії якого підпадають під ознаки суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

особи, стосовно якої розглядається

клопотання, ОСОБА_8

захисника адвоката ОСОБА_9

законного представника особи,

стосовно якої розглядається клопотання, ОСОБА_10 ,

в с т а н о в и в :

Згідно з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру, що затверджене начальником Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_11 30.08.2024 і надійшло на розгляд Монастирищенського районного суду Черкаської області 24.09.2024, ОСОБА_3 06 липня 2024 року близько 20 год. 20 хв., в умовах режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, який в подальшому продовжений Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-ІХ від 15.03.2022, Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022, затвердженим Законом України №2112-ІХ від 21.04.2022, Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України №2263-ІХ від 22.05.2022, Указом Президента України №573/2022 від 12.08.2022, затвердженим Законом України №2500-ІХ від 15.08.2022, Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом України №2738-ІХ від 16.11.2022, Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України №2915-ІХ від 07.02.2023, Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України №3057-ІХ від 02.05.2023, Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України №3057-ІХ від 02.05.2023, Указом Президента України №451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України №3275-ІХ від 27.07.2023, Указом Президента України №734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України №3429-ІХ від 08.11.2023, Указом Президента України №49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України №3564-ІХ від 06.02.2024, Указом Президента України №271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України №3684-ІХ від 08.05.2024, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись поряд з домоволодінням батьків потерпілої ОСОБА_12 , за адресою АДРЕСА_1 , підійшов до потерпілої, яка у той час знаходилась біля воріт домоволодіння за зазначеною вище адресою із жіночою сумкою синього кольору вартістю близько 1500 грн, що висіла у неї на плечі, та особистими речами, які знаходились у сумці, у тому числі гаманець вартістю 453,33 грн. та грошові кошти в розмірі 200 грн, і наніс потерпілій один удар правою рукою в ліву частину голови, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження у виді струсу головного мозку, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, після чого схопив руками сумку потерпілої намагався вирвати її у неї та заволодіти сумкою, однак внаслідок активного опору ОСОБА_12 , в ході якого ОСОБА_3 під час боротьби з потерпілою та шляхом завдання ударів спричинив їй тілесні ушкодження у виді множинних саден ділянки лівого передпліччя, кисті та лівого коліна, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, Господенко не зміг заволодіти сумкою ОСОБА_12 та почав втікати у невідомому напрямку.

У поданому клопотанні прокурор виснує, що ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.4 ст. 187 КК України за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого в умовах воєнного стану, а тому просить застосувати до ОСОБА_3 примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії судово психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України», за адресою вул. Надії Алексеєнко, 84 місто Дніпро Дніпропетровської області.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання про застосування відносно ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру та вважає, що останній вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст.187 КК України, просив застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.

Захисник ОСОБА_13 вважає, що скоєне ОСОБА_3 прокурор кваліфікує невірно, оскільки ОСОБА_3 сумку не виривав, а зачепився за неї, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Законний представник ОСОБА_14 висловив думку про те, що його син без причини на людину не нападає, потерпіла може його зачепила, тому він і повів себе так, наміру пограбувати у нього не було.

Особисто ОСОБА_3 заперечив проти клопотання прокурора, стверджує, що лікування не потребує, що жінку зачепив помилково і сумку не викрадав.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_12 показала, що 06.07.2024 близько 21 години, керуючи автомобілем, що належить її батькові, вона під`їхала до батьківського домоволодіння, припаркувала авто навпроти воріт, що ведуть у двір і, тримаючи біля вуха телефон та продовжуючи розмову із сином, пішла відчиняти ворота, маючи на меті заїхати автомобілем до батьківського двору.

У той момент, коли вона присіла біля воріт та піднімала засув, ззаду почула нецензурну лексику, яку в її адресу висловлював чоловік, якого раніше вона і члени її родини відганяли від домоволодіння батьків і забороняли збирати горіхи, що падали з посаджених батьками горіхів.

Чоловік висловлювався нецензурно і показував ОСОБА_12 середній палець. У відповідь на таку його поведінку, потерпіла крикнула йому щоб він ішов своїм шляхом, при цьому розмову по телефону не припиняла.

У відповідь на слова потерпілої чоловік вдарив її рукою в ліву частину голови і від удару у неї з рук випав телефон. У цей момент ця особа схопила сумку, яка знаходилась не плечі у потерпілої і смикнула її за ручку, у сумці відірвалась ручка, але на плечі ОСОБА_12 вона залишилась. Тоді чоловік штовхнув потерпілу і вона впала на щебінь та пошкодила ліву руку і ліву ногу, а нападник залишив її і спочатку побіг, а потім пішов від неї швидким кроком.

ОСОБА_12 піднялась, зібрала свої речі і стала наздоганяти чоловіка. Повідомити членів своєї родини про пригоду вона не могла з причин того, що у телефоні від падіння заблокувались кнопки і вона не мала змоги ним скористатись.

Проте на дзвінок сина вона відповіла і повідомила йому, що її вдарили, попросила повідомити про це свого чоловіка та продовжила наздоганяти нападника.

Під час переслідування біля магазину «Україна» з проханням допомогти затримати переслідувану нею особу ОСОБА_12 звернулась до хлопців, які знаходились в автомобілі. Однак хлопці порадили їй викликати поліцію і затримувати чоловіка не стали.

Перебуваючи біля магазину «Фламінго» в м. Жашків, потерпіла здійснила виклик на номер «102» і плачучи повідомила про подію. Рухаючись далі за нападником, потерпіла побачила двох осіб чоловічої статі, які вийшли з магазину, і з проханням затримати переслідуваного нею чоловіка ОСОБА_12 звернулась до них.

Хлопці побігли за чоловіком, на якого вона вказала, заламали його і притягли до магазину. Невдовзі приїхали працівники поліції та чоловік потерпілої, які викликали карету екстреної медичної допомоги. На питання поліціантів затриманий пояснював, що потерпіла його злякала, потім щось говорив про квартирку і податкову.

Також ОСОБА_12 показала, що її відразу було госпіталізовано до медичного закладу, де вона проходила лікування з діагнозом «Струс головного мозку». Молодого чоловіка, що напав на неї, потерпіла знала, оскільки рік назад у неї з ним був конфлікт на ґрунті того, що він збирав горіхи біля двору батьків. За словами потерпілої, у відповідь на вимогу припинити збір горіхів чоловік почав «як півень стрибати, битись, висловлюватись нецензурно», але на її погрозу покликати свого чоловіка, молодик злякався і втік. Згодом чоловік потерпілої мав розмову із ОСОБА_3 і заборонив йому ходити біля двору її батьків.

ОСОБА_12 стверджує, що аби вона знала, що молодик її вдарить, то вона б перша нанесла йому удар, садна лівої руки і лівого коліна вона отримала від падіння на землю, під час падіння головою на вдарялась, чоловік схопив сумку за ручку, ручка відірвалась, а сумка залишилась на плечі потерпілої.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

В силу вимог ч. 1 ст. 505 КПК України під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру підлягають встановленню, зокрема, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення.

На підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, органом досудового розслідування були здобуті, а прокурором покладені в основу клопотання та подані в судовому засіданні, а судом досліджені такі докази.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12024250330000271, за змістом якого провадження зареєстроване 06.07.2024 о 23:06:44 на підставі повідомлення підприємств, установ, організацій та посадових осіб, що надійшло 06.07.2024 і відомості про яке до ЄРДР внесені 06.07.2024 о 22:56:08.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення ст. 15 ч.3, ст. 186 ч.4.

ПІБ особи, якій повідомлено про підозру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стали обставини про те, що 06 липня 2024 року о 22 год. 07 хв. На спеціальну лінію «102» надійшло повідомлення від диспетчера ШМД про те, що до них за допомогою звернулась ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка повідомила, що близько 20 год. 40 хв. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи поруч із домоволодінням, що розташоване по АДРЕСА_1 , підбіг до неї та намагався вирвати у неї з рук жіночу сумку з особистими речами, завдавши не менше одного удару долонею в ділянку голови, шарпаючи при цьому за одяг, після чого не заволодівши речами, з місця події зник.

Як особа, якій повідомлено про підозру зазначений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Витяг сформований станом на 27.07.2024 (том 2 а.с.1).

Датований 06.07.2024рапорт помічника чергового ВП №1 на адресу начальника відділення про те, що 06.07.2024 о 20 год. 58 хв. зі служби «102» від ОСОБА_12 надійшло повідомлення про те, що в м. Жашків вулиця Шевченка невідомий чоловік побив заявницю в обличчя і пошкодив одяг, заявниця направляється за нападником, у неї кровотеча, БШМД не потребує.

На місце 06.07.2024 о 21:01:02 направлений поліцейський - водій ОСОБА_15 , який за викликом прибув 06.07.2024 о 21:03:36 і викликав на місце слідчо оперативну групу та ШМД (том 2 а.с.2).

Рапорт помічника чергового ВП №1 начальнику відділення про те, що 06.07.2024 отримана заява та зареєстроване ЄО за №3749 від 06.07.2024, в результаті опрацювання якого встановлено, що 06.07.2024 о 22:06 зі служби «102» надійшло повідомлення про те, що 06.07.2024 близько 21.17 невідомий побив жінку та забрав у неї сумку. Травмованій особі ОСОБА_12 , 1971 року народження, встановлений діагноз « ЗЧМТ, забійна рана в області лівого колінного суглобу, забій лівого ліктьового суглобу». Для опрацювання повідомлення 06.07.2024 о 22:08:30 прийняв ОСОБА_16 , який прибув на місце 06.07.2024 о 22:14:08 (том 2 а.с.3).

Постанова про створення слідчої групи від 07.07.2024 прийнята заступником начальника СВ відділу поліції №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області капітаном поліції ОСОБА_17 , відповідно до якої у кримінальному провадженні №12024250330000271 призначена група слідчих у складі ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , старшим групи слідчих визначений ОСОБА_18 (том 2 а.с.4-5).

Постанова про зміну складу слідчої групи та визначення старшого слідчої групи від 07.07.2024, якою заступник начальника слідчого управління начальник відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я, СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_23 доручив здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024250330000271 від 06.07.2024 старшому слідчому ОСОБА_18 , заступнику начальника СВ ВП №1 Уманського РУП ОСОБА_22 , старшому слідчому СВ ВП №1 Уманського РУП ОСОБА_20 , слідчому ОСОБА_19 , слідчому ОСОБА_21 , старшим групи призначений старший слідчий ОСОБА_18 (том 2 а.с.6-7).

Складений 06.07.2024 о 21 год. 05 хв. старшим слідчим СВ ВП №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_18 протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, відповідно до якого до ВП №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області звернулась ОСОБА_12 і повідомила, що 06.07.2024 біля 20 год. 40 хв. біля домоволодіння батьків, що розташовується по АДРЕСА_2 , до заявниці підбіг незнайомий чоловік та намагався вирвати з рук сумку із особистими речами, нанісши при цьому не менше одного удару рукою в ділянку голови зліва. У вчиненні правопорушення заявниця підозрює ОСОБА_3 (т.2 а.с.8).

Протокол огляду місця події, що складений 06.07.2024 за наслідками проведеного в період часу з 21:20 до 21:50 в умовах сутінок на підставі повідомлення на лінію «102» огляду місця події, згідно з яким місцем огляду є відкрита місцевість поруч із домоволодінням ОСОБА_24 , що розташовується по АДРЕСА_1 . Перед домоволодінням знаходиться узбіччя шириною 2,5 м, з фасадної сторони домоволодіння огороджене парканом із металопрофілю зеленого кольору, з розташованою зліва хвірткою, а справа воротами з такого ж матеріалу. Ворота зачиняються на розташовані знизу засуви. Навпроти воріт на узбіччі через дорогу знаходиться автомобіль марки DAEWOO Sens д.н.з. НОМЕР_1 .

Додатком до протоколу є фототаблиця, якою зафіксоване зображення вулиці, домоволодіння, воріт та автомобіля. Усі об`єкти на фото видно чітко, у тому числі і небо та короткі тіні, які відкидають зображені на фото дерева та автомобіль (том 2 а.с.9-12).

Протокол затримання особи в порядку ст. 208 КПК України від 07.07.2024, яким зафіксоване затримання ОСОБА_3 06.07.2024 о 22 год. 40 хвилин. Протокол складений 07.07.2024 в 00 год. 15 хв. в присутності захисника ОСОБА_13 , що діяв на підставі доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги №004-230000852 від 06.07.2024 і заперечення та доповнення до протоколу виклав в додатку №1.

Однак жоден з додатків до протоколу суду не надано (том 2 а.с.13-16).

Датована 07.07.2024 заява ОСОБА_12 на адресу старшого слідчого ОСОБА_25 про долучення до матеріалів справи особистих речей посвідчення водія, жіночого гаманця з коштами в сумі 220 грн., банківської картки для виплат № НОМЕР_2 (том 2 а.с.17).

Розписка ОСОБА_12 без зазначення дати її складення про повернення їй працівниками поліції особистих речей гаманця жіночого шкіряного, грошей в сумі 220 грн., посвідчення водія та банківської картки для виплат № НОМЕР_2 (т.2 а.с.18).

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 08.07.2024, яким зафіксоване пред`явлення потерпілій ОСОБА_12 , яка попереджена про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та дачу завідомо неправдивих показань, 08.07.2024 в період часу з 9:31 до 09:56 для впізнання фотознімків чотирьох осіб.

Протокол містить відомості про те, що потерпіла впізнала особу на знімку №3 за овальною формою обличчя, розміром та розташуванням очей, формою носа та індивідуальними особливостями обличчя.

Пояснення потерпілої щодо ознак, за якими вона зможе впізнати особу, яка намагалась заволодіти належною їй сумкою і заподіяла їй тілесні ушкодження, протокол не містить (том 2 а.с.19-20).

Довідка до протоколу пред`явлення особи для впізнання, що складена і підписана тільки заступником начальника СВ ВП №1 ОСОБА_26 08.07.2024, за змістом якої на фотознімку №3 зображений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 2 а.с.21).

Протокол огляду предметів від 07.07.2024, згідно з яким 07.07.2024 в період часу з 10:17 до 10:53 слідчий ОСОБА_27 оглянула жіночу сумку синього кольору шкіряну із тканинним ремінцем, у якої відірвана ручка; жіночий гаманець чорного кольору із ребристим покриттям та металевим прямокутником у правому нижньому куті гаманця із написом «ВАLISA»; банківську картку золотого кольору з цифрами НОМЕР_2 ; грошові кошти номіналом 20 гривень та 200 гривень.

Слідчий констатує, що після огляду предмети поміщені до сейф пакету НПУ RAWO 149570.

До протоколу додається фототаблиця із зображенням сумки, відірваної ручки, гаманця, картки, грошових купюр номіналом 20 і 200 грн. та сейф пакету (том 2 а.с.22-28).

Постанова від 07.07.2024 про визнання речовим доказом та приєднання до матеріалів кримінального провадження - прийняте слідчим ОСОБА_28 процесуальне рішення про визнання сейф пакету НПУ RAWO 149570, до якого поміщено жіночу сумку синього кольору з тканинним ремінцем та відірваною шкіряною ручкою; жіночий гаманець чорного кольору з лакованим ребристим покриттям; грошові кошти номіналом 20 та 200 грн; банківську картку золотого кольору НОМЕР_2 , речовими доказами у кримінальному провадженні №12024250330000271 від 06.07.2024.

Пунктом 2 постанови слідчий констатує про поміщення речових доказів до камери речових доказів або повернення власнику під розписку (том 2 а.с.29).

Датована 08.07.2024 ухвала слідчого судді про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Строк тримання підозрюваного під вартою слідчий суддя обрахував з 22:40 06.07.2024 (том 2 а.с.30-31).

Заява ОСОБА_14 від 10.07.2024 про долучення до матеріалів кримінального провадження оригіналу ІD карти 005767603 на ім`я ОСОБА_3 (том2 а.с. 32).

Постанова старшого слідчого ОСОБА_18 від 12.07.2024 про призначення судової товарознавчої експертизи для вирішення питань щодо ринкової вартості жіночої шкіряної сумки синього кольору та жіночого шкіряного гаманця чорного кольору.

Виконання експертизи слідчий доручив експерту ОСОБА_29 , направивши в його розпорядження постанову про призначення експертизи, протокол огляду предметів з фототаблицею (том 2 а.с.33-34).

Звіт про фактичні витрати на проведення експертизи від 15.07.2024, згідно з яким вартість виконаних експертом робіт складає 200,00 грн. (том 2 а.с.35).

Складений 15.07.2024 експертом ОСОБА_29 , що має вищу освіту за спеціальністю «Товарознавство» і Свідоцтво на право здійснювати експерту діяльність №1847 від 25.11.2016 дійсне до 13 грудня 2022 року, Висновок експерта судової товарознавчої експертизи №2515 про те, що вартість жіночої сумки синього кольору не визначалась з причин недостатності наданої ініціатором експертного дослідження інформації, а вартість жіночого шкіряного гаманця марки «ВАLISA» складає 453,33 грн (том 2 а.с.36-42).

Ухвала слідчого судді від 05.08.2024 про надання доступу до медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 №1468, яка перебуває у володінні КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» (том 2 а.с.44-45).

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 14.08.2024, за змістом якого у зазначену дату його складення в період часу з 9:15 до 9:41 в м. Сміла слідчий ОСОБА_19 в порядку доступу отримав у КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» медичну карту стаціонарного хворого №1468 ОСОБА_3 за період його лікування із 20.06.2022 по 15.07.2022 (том 2 а.с.46-47).

Розписка ОСОБА_12 від 20.07.2024 про отримання від старшого слідчого ОСОБА_18 жіночої шкіряної сумки синього кольору із пошкодженням ручки (том 2 а.с.48).

Ухвала слідчогосудді від 09.08.2024 про надання тимчасового доступу до медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_12 з додатками та іншими документами, що перебуває у володінні КНП «Жашківська багатопрофільна лікарня» (том 2 а.с.49-50).

Датований 19.08.2024 протокол тимчасового доступу до речей і документів, за змістом якого у дату його складення в період часу з 09:50 до 10:15 в приміщенні кабінету «Стіл для довідок» слідчий отримав доступ та вилучив медичну карту стаціонарного хворого №3134 ОСОБА_12 (том 2 а.с.51-52).

Постанова про призначення судової медичної експертизи від 19.08.2024 -прийняте слідчим з метою з`ясування питання про отримання потерпілою тілесних ушкоджень рішення про призначення судово медичної експертизи, виконання якої доручив завідуючому Уманським бюро судово медичної експертизи і на дослідження якому направив постанову про призначення експертизи та медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_12 №3134 із КНП «Жашківська БПЛ» (том 2 а.с.53-54).

Висновок експерта №05-7-01/395, що складений за наслідками проведеної експертом ОСОБА_30 в період часу з 20.08.2024 по 26.08.2024 судово медичної експертизи на предмет визначення наявності у ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, їх механізму, давності та способу заподіяння.

У Висновку експерт стверджує, що оригінал медичної карти стаціонарного хворого йому було надано 20.03.2024 і в ній наявні відомості про огляд потерпілої лікарем приймального відділення 08.07.2023 о 12:50; про огляд лікарем невропатологом та госпіталізацію в неврологічне відділення з діагнозом ЗЧМТ струс головного мозку; про проведені потерпілій дослідження та маніпуляції в лікувальному закладі; про огляд ОСОБА_12 09-11.07.2024, 12-14.07.2024 та 15.07.2024; про виписку із закладу 15.07.2024 у зв`язку з покращенням стану.

При виписці потерпілій лікувальний заклад визначив діагноз: «ЗЧМТ, струс головного мозку. Множинні садна ділянки лівого передпліччя, кисті та лівого коліна».

У документі експерт виснує, що у ОСОБА_12 виявлений струс головного мозку, множинні садна ділянки лівого передпліччя, кисті та лівого коліна, які утворились від дії тупих твердих предметів, цілком можливо в час та при обставинах, вказаних у постанові та медичній карті і відносяться:

-струс головного мозку до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;

-множинні садна ділянки лівого передпліччя, кисті та лівого коліна до категорії легких тілесних ушкоджень.

Щодо механізму утворення зазначених ушкоджень експерт стверджує, що всі вони утворились внаслідок нанесення травмуючих дій (ударів), в ділянку голови не менше однієї травмуючої дії (удару), в ділянку лівої руки не менше двох травмуючих дій (ударів), в ділянку лівої ноги не менше однієї травмуючої дії (удару) (том 2 а.с.56-57).

Постанова про призначення судової психіатричної експертизи прийнята слідчим ОСОБА_18 30.07.2024 для визначення психічного стану ОСОБА_3 (том 2 а.с.58-59).

Складений за наслідками проведеного 07.08.2024 дослідження Висновок судово психіатричного експерта №460, відповідно до якого у ОСОБА_3 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, наявні прояви хронічного психічного захворювання у формі органічного шизофреноподібного розладу через що він не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. На час проведення дослідження у ОСОБА_3 виявляються прояви хронічного психічного захворювання у формі органічного шизофреноподібного розладу через що він не може усвідомлювати свої дії і керувати ними, не може правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, не може самостійно брати участь при проведенні слідчих дій і при розгляді справи в суді; за своїм психічним станом ОСОБА_3 потребує застосування примусового заходу медичного характеру, поміщення у спеціальний лікувальний заклад з надання психіатричної допомоги з метою обов`язкового лікування та запобігання вчинення суспільно небезпечних діянь (том 2 а.с.60-63).

Постанова про зміну кваліфікації кримінального діяння від 29.08.2024 рішення слідчого ОСОБА_31 яким він кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12024250330000271 змінив з ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 186 КК України на ст. 187 КК України (том 2 а.с.64-65).

Постанова від 29.08.2024 рішення слідчого ОСОБА_32 про зміну порядку досудового розслідування відносно ОСОБА_3 та про здійснення з 29.08.2024 досудового розслідування про застосування примусових заходів медичного характеру (том 2 а.с.66-67).

Прийнята слідчим 29.08.2024 постанова про залучення до участі в справі в статусі законного представника ОСОБА_3 ОСОБА_14 (том 2 а.с.71-72).

Ухвала слідчогосудді від 28.08.2024 про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на поміщення до психіатричного закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи (том 2 а.с.73-75).

Виписка з амбулаторної карти №(відсутній), згідно з якою ідентифікований за паспортом НОМЕР_3 ОСОБА_3 , будучи направленим на огляд слідчим ОСОБА_33 06.07.2024 о 22 год. 05 хв.

За результатами клінічного огляду та даних інструментального дослідження встановлений нерозбірливо написаний діагноз та слова 1,22 проміле.

Виписка містить нерозбірливий підпис лікаря, який проводив огляд, проте підпис керівника закладу та печатка лікарні у ній відсутні (том 2 а.с.77).

Також на підтвердження клопотання прокурор надав суду копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_14 (том 2 а.с.68-70), копію ІD карти НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_3 (том 2 а.с.76), вимоги про судимість ОСОБА_3 (том 2 а.с.79-80), довідку характеристику на ОСОБА_3 від 08.07.2024, довідки лікаря нарколога та лікаря психіатра(том 2 а.с.81-83).

Крім того, у судовому засіданні за ініціативи прокурора допитані свідки.

Свідок ОСОБА_24 показав, що він є батьком потерпілої ОСОБА_12 , а з ОСОБА_3 не знайомий.

06 липня донька взяла належний йому автомобіль і поїхала у своїх справах, а він залишався вдома і перебував у дворі свого будинку. Згодом почув як під`їхало авто і зрозумів, що це донька і що зараз вона буде заїздити у двір щоб покласти автомобіль до гаража. Невдовзі свідок почув розмову, нецензурну лексику і суперечку, тому він піднявся і при допомозі милиць пішов до хвіртки, в цей час він почув крик доньки і побачив як невідомий йому чоловік з розмаху вдарив її правою рукою в голову, у праву скроневу частину. Свідок швидко став відмикати хвіртку, а чоловік схопив у дочки сумку і потягнув до себе, а дочка тягнула сумку до себе. Після того як дочка вирвала у чоловіка сумку, чоловік штовхнув її рукою в груди і вона впала. ОСОБА_24 вийшов за межі двору і намагався дістати чоловіка милицею, але той почав втікати і дочка пішла за ним.

На уточнюючі питання свідок показав, що двір огороджений парканом з металопрофілю висотою 1,10 м; що пересувається він повільно на милицях; що заїзд в гараж відгороджений від садиби і домоволодіння і там нічого не видно.

Свідок ОСОБА_34 показав, що 06.07.2024 о 20:55 він з кумом ОСОБА_35 виходив з магазину і побачили жінку, яка ішла їм назустріч. Жінка шкутильгала, у неї було пошкоджене коліно та сліди крові на ньому.

Жінка повідомила, що на неї напав чоловік, вдарив і намагався щось забрати чи забрав, а потім втік, а вона його переслідує. Жінка попросила затримати нападника.

ОСОБА_36 та ОСОБА_37 затримали чоловіка, на якого вказала жінка і , дочекавшись поліції, передали його правоохоронцям.

Свідок ОСОБА_38 показав, що з потерпілою та ОСОБА_3 не знайомий.

Свідок був очевидцем того, як повз нього та свідка ОСОБА_39 біля магазину проходив якийсь чоловік, який попросив закурити і пішов далі. Відразу після цього до них підійшла жінка, в якої було видно кров на нозі, ознаки побиття на обличчя та руках, синець зліва біля ока, і яка плакала і просила затримати чоловіка, який її побив. Свідок спільно із ОСОБА_40 затримали чоловіка, запитали у жінки чи це він, дочекались поліцію і передали його правоохоронцям.

Ухвалюючи судове рішення під час перебування в нарадчій кімнаті, суд вирішує питання допустимості доказів (ч.1 ст. 89 КПК України).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно дост. 8 КПКУкраїни кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення право на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом, який оцінює докази по своєму внутрішньому переконанню, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності. Ніякі докази не мають наперед встановленої сили.

Відповідно дост. 62 Конституції Україниособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зст. 17 КПК Україниособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом; підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до положеньст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні серед іншого підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження тощо.

Згідно зст. 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 85 КПК Українивизначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно дост. 86 КПК Українидоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом; недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Вирішуючи питання про істотність порушеньКПК Українита їх вплив на допустимість доказів, слід виходити із загальновизнаних критеріїв допустимості доказів у кримінальному процесі. Такими є отримання їх: 1) з передбаченихКПКпроцесуальних джерел; 2) належним суб`єктом; 3) в установленому законом порядку.

За змістом статей 214,223,237 КПК Україниогляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється негайно після огляду.

Підставою для проведення огляду місця події є інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.

Пункт 1 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, що затверджений наказом МВС України №100 від 08.09.2019 (далі у тексті Порядок №100), визначає, що заяви (повідомлення) можуть бути усні або письмові:

усні заяви (повідомлення) від осіб уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції або інший поліцейський, до повноважень якого це належить, вносить до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію (додаток 2);

під час особистого звернення заявника до органу (підрозділу) поліції із письмовою заявою (повідомленням) уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції її (його) приймає і реєструє.

Особу, яка заявляє або повідомляє про кримінальне правопорушення, уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції або інший поліцейський попереджає про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, передбаченустаттею 383Кримінального кодексу України.

Уповноважена службова особа на лицьовому боці письмових заяв (повідомлень), протоколів прийняття заяв про кримінальне правопорушення та іншу подію, рапортів поліцейських проставляє штамп реєстрації заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, форму якого наведено вдодатку 3до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІ Порядку №100).

Заява (повідомлення), що надходить телефоном за скороченим номером екстреного виклику поліції «102», реєструється в ІКС ІПНП з автоматичним присвоєнням порядкових номерів ЄО (пункт 5 Порядку №100).

З аналізу зазначених норм випливає, що рапорт поліцейського статус повідомлення про кримінальне правопорушення набирає лише у разі самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення (пункт 7 розділу ІІ Порядку №100).

Як видно з дослідження наданих прокурором доказів, підставою для внесення 06.07.2024 о 23 год. 06 хв. до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення №12024250330000271 було повідомлення підприємств, установ, організацій та посадових осіб, що зареєстроване 06.07.2024 о 22 год. 56 хв.

Водночас, таке повідомлення, як доказ, суду не надане, а, натомість, надані рапорти помічника чергового сектору моніторингу ВП №1 ОСОБА_41 підтверджують, що 06.07.2024 о 20:58 зі служби «102» надійшло повідомлення ОСОБА_12 про побиття її невідомим чоловіком, а 06.07.2024 о 22:04 повідомлення зі служби «102» від Загребельного (з органів охорони здоров`я) про те, що невідомий побив жінку та забрав у неї сумку.

При цьому,заява про вчинене,або таке,що готується,правопорушення,06.07.2024 о 21:05 подана ОСОБА_12 шляхом складення протоколу прийняття усної заяви,однак відомостей про її реєстрацію у визначеному порядку суду не надано і штамп про її реєстрацію відсутній.

Отже, до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення внесені за відсутності зазначеної у Витязі з ЄРДР підстави і жодне з повідомлень на лінію «102» (3747 та 3749) не було підставою для реєстрації кримінального правопорушення і не містило інформації про вчинення кримінального правопорушення, що зафіксована у певній процесуальній формі, хоча протокол проведеного 06.07.2024 в період часу з 21:20 до 21:50 огляду місця події вказано, що слідча дія проведена на підставі повідомлення на лінію «102».

Суд звертає увагу, що за змістом протоколу слідча дія проведена 06.07.2024 в період часу з 21:20 до 21:50 за сутінок.

Загальновідомими є ті факти, що 06.07.2024 на території Уманського району Черкаської області сонце зайшло о 21 год 05 хвилин. Сумтінки при цьому являють собою оптичне явищеперед сходом чи після заходуСонця, яке полягає в тому, що світіння атмосфери забезпечує освітленість земної поверхні.

Поряд з цим тінь це темна область простору, закрита від джерела світла непрозорим об`єктом, проекція непрозорого об`єкта на освітлену площину, і утворюється вона тоді, коли промені світла натрапляють на своєму шляху на предмет, крізь який не можуть пройти, з іншого боку від нього виникає темна пляма тінь.

Як видно з доданих до протоколу огляду місця події від 06.07.2024 фототаблиць, зображені на них предмети відкидають тіні, а небо, хоча і вкрите хмарами, що також добре видно, відсвічує сонячним світлом.

Окрім того, зі змісту наданих суду рапортів випливає, що першим за викликом на прибув поліцейський водій ОСОБА_15 06.07.2024 о 21 години 12 хвилин, а слідчий ОСОБА_32 повідомлення про подію прийняв 06.07.2024 о 22 год. 08 хв.

Отже, зафіксовані протоколом огляду місця події відомості не відповідають критерію достовірності, оскільки час вчинення слідчої дії і час можливості її вчинити, а також зафіксовані на фото відомості свідчать, що слідча дія у зазначений у протоколі день і час не вчинялась, тому суд цей доказ відхиляє як недопустимий.

Правила ст. 228 КПК установлюють вимоги до проведення такої слідчої дії, як пред`явлення особи для впізнання, недотримання яких має наслідком визнання відповідного протоколу недопустимим доказом, тобто таким, що отриманий з порушенням порядку, встановленого КПК.

Як видно з наданого прокурором і дослідженого судом протоколу від 08.07.2024 та довідки до протоколу, потерпіла ОСОБА_12 серед чотирьох фотознімків впізнала на фото №3 зліва направо чоловіка, який 06.07.2024 близько 20 год. 40 хв., перебуваючи поруч з домоволодінням, що по АДРЕСА_1 намагався заволодіти належною їй жіночою сумкою, завдавши при цьому тілесні ушкодження.

Однак протокол слідчої дії не містить опису про зовнішній вигляд, прикмети або сукупність ознак, за якими ОСОБА_12 може впізнати особу, яка нанесла їй удар в область голови, а також обставин, за яких потерпіла бачила чоловіка. Що стосується опису ознак, за якими потерпіла впізнала ОСОБА_3 , то вони мають лише загальний характер і підходять кожному зображеному на фото чоловіку.

Суд зазначає, що закон допускає впізнання за фотознімками або матеріалами відеозапису в разі необхідності, тобто за реальної неможливості забезпечення присутності особи, яка підлягає впізнанню. Втім, причин, з яких цю слідчу дію було проведено за відсутності ОСОБА_3 , не зазначено, хоча суд враховує, що станом на 08.07.2024 він мав статус затриманого, утримувався в місцях попереднього ув`язнення і забезпечити його присутність під час проведення слідчої дії був зобов`язаний орган досудового розслідування.

Отже критерію допустимості протокол впізнання за фотознімками від 08.07.2024 не відповідає, а тому як доказ суд його відхиляє.

Що стосується висновку експерта № 05-7-01/395 від 26.08.2024, то сам собою цей висновок свідчить лише про наявність у ОСОБА_12 тілесних ушкоджень і не може бути доказом того, що їх заподіяв ОСОБА_3 .

Суд звертає увагу на те, що згідно з Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17 січня 1995 року, судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з Кримінальним та Кримінально-процесуальним кодексами України і цими Правилами. З медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних.

Згідно з Кримінальним кодексом України розрізняють тілесні ушкодження трьох ступенів: тяжке, середньої тяжкості та легке.

Легке тілесне ушкодження може бути таким, що спричиняє короткочасний розлад здоров`я чи незначну стійку втрату працездатності, або не спричиняє зазначених наслідків. Ознаки легкого тілесного ушкодження: а) короткочасний розлад здоров`я, б) незначна стійка втрата працездатності. Короткочасним належить вважати розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день). Під незначною стійкою втратою працездатності належить розуміти втрату загальної працездатності до 10%. Легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності, - це ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше як шість днів.

Судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. При експертизі тілесних ушкоджень у висновках експерта (акті) повинні бути відображені: характер ушкоджень з медичної точки зору (садно, синець, рана, перелом кістки тощо), їх локалізація і властивості; вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені ушкодження; механізм виникнення ушкоджень, давність (термін) спричинення ушкоджень; ступінь тяжкості тілесних ушкоджень із зазначенням кваліфікаційної ознаки - небезпека для життя, розлад здоров`я, стійка втрата загальної працездатності тощо.

Підсумки у висновку експерта (акті) повинні бути результатом аналізу відомостей, що встановлені при проведенні експертизи. Вони повинні бути детальними і науково обґрунтованими.

Як видно із висновку експерта №05-7-01/395 від 26.08.2024, експерт досліджував тільки оригінал медичної карти стаціонарного хворого №3134, яка в статусі документу до матеріалів справи не приєднана і суду не надана, потерпіла ОСОБА_12 експертом не оглядалась.

У розділі висновку «Обставини справи» експерт текстуально виклав усі відомості медичної карти №3134, однак детального опису тілесних ушкоджень у ОСОБА_12 на момент її звернення до лікувального закладу в карті не наведений, лікар обмежився встановленням діагнозу «ЗЧМТ струс головного мозку» (том 2 а.с.57).

Діагноз «ЗЧМТ, струс головного мозку, множинні садна ділянки лівого передпліччя, кисті та лівого коліна» встановлений лікарем як заключний діагноз під час виписування потерпілої з лікарні.

У підсумках документу експерт виснує, що у потерпілоїх ОСОБА_12 він виявив таке тілесне ушкодження, як струс головного мозку, що не відображає характер ушкодження з медичної точки зору (садно, синець, рана, перелом кістки тощо) і не дає підстав стверджувати, що цей встановлений лікарем 08.07.2024 потерпілій ОСОБА_12 діагноз став наслідком дій ОСОБА_3 .

Суд критично оцінює висновки експерта про те, що множинні садна ділянки лівого передпліччя, кисті та лівого коліна у потерпілої утворились від таких травмуючих дій, як удари, оскільки вони повністю суперечать показанням потерпілої ОСОБА_12 про отримання саден під час падіння внаслідок поштовху її ОСОБА_3 .

Отже, та обставина, що ОСОБА_3 умисно заподіяв потерпілій ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, множинних саден ділянки лівого передпліччя, кисті та лівого коліна, суд піддає сумніву і вважає її недоведеною належними і допустимими доказами.

Крім іншого, суд звертає увагу на ряд суперечливих відомостей у висновку, зокрема, дати надання оригіналу експерту медичної карти 20.03.2024, дати огляду ОСОБА_12 лікарем лікувального закладу 08.07.2023.

Суд не бере до уваги надану стороною обвинувачення на підтвердження факту перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп`яніння виписку з амбулаторної карти без номера і дати про проведений лікарем ОСОБА_42 06.07.2024 о 22 год. 04 хв. огляд ОСОБА_3 .

Як видно із дослідженого документу, ОСОБА_3 лікар ідентифікував на підставі паспорта НОМЕР_3 (том 2 а.с.77). Водночас особу ОСОБА_3 з лютого 2021 року підтверджує паспорт у вигляді ІD карти НОМЕР_5 (т.2 а.с.76).

Отже особа освідуваного лікарем встановлена не була.

Також лікар у виписці констатує, що огляд він провів 06.07.2024 о 22 год. 05 хв. на підставі направлення слідчого ОСОБА_25 , тобто до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (06.07.2024 о 23:05) та під час фактичного затримання ОСОБА_3 .

При цьому право на захист фактично затриманому ОСОБА_3 забезпечено не було, права та обов`язки йому не роз`яснювались, оскільки момент фактичного затримання слідчий приховав, зазначивши інший час 22:40 06.07.2024.

При оцінці висновку судово-психіатричного експерта суд враховує, що питання ступеню небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб ініціатором проведення дослідження не ставилось, а тому врахувати ці обставини при розгляду справи суд можливості не має.

Щодо кримінально-правової оцінки діяння неосудної особи при розгляді кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру суд керується таким.

Відповідно до п.1 ст. 7 Конвенції нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Обов`язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об`єкт кримінального правопорушення; 2) об`єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб`єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб`єкт кримінального правопорушення.

Об`єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об`єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об`єкту кримінального правопорушення.

Суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність ( ч. 1 ст. 18 КК).

Згідно зі ст. 19 КК осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (ч. 1).

Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру (ч. 2).

Суб`єктивна сторона - це внутрішня сторона кримінального правопорушення, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення кримінального правопорушення. Ознаками суб`єктивної сторони, як елементу складу, є вина, мотив і мета кримінального правопорушення. Обов`язковою (необхідною) основною ознакою суб`єктивної сторони будь-якого складу кримінального правопорушення є вина особи.

Відповідно до ст. 23 КК України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ст. 24 КК).

У широкому значенні кваліфікація кримінальних правопорушень чи кримінально-правова оцінка діяння - це оцінка діяння, яке заподіяло чи могло заподіяти шкоду, та характеризується рисами кримінальної протиправності, що полягає у визначенні того, якою статтею (частиною, пунктом статті) кримінального закону, передбачене це діяння. Вона включає в себе пошук відповідної статті, обґрунтування необхідності її застосування, процесуальне закріплення висновку про те, що діяння передбачене вказаною статтею та, відповідно, що воно є (не є) кримінальним правопорушенням чи іншим діянням, передбаченим кримінальним законом.

У спрощеному (вузькому) вигляді кваліфікація кримінальних правопорушень чи кримінально-правова оцінка діяння - це встановлення та юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння й ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, у стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки (відповідно вольова та інтелектуальна ознаки) не є суб`єктом кримінального правопорушення в розумінні ч. 1 ст. 18 КК України і в такому випадку відсутня вина як обов`язкова основна ознака суб`єктивної сторони будь-якого складу кримінального правопорушення, а отже і суб`єктивна сторона. Зазначене є правовою підставою для юридичної оцінки дій неосудної особи не як кримінального правопорушення, а як суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України.

Статтею 92 КК України передбачено, що примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення; 3) які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання (ст. 93 КК).

Згідно зі ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом (ч. 1).

Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов`язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду (ч. 5).

Визначаючи тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.

Для об`єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з`ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме). При цьому в ухвалі суду не треба наводити назву конкретного психіатричного закладу, до якого має бути госпіталізована неосудна особа, і вказувати строк застосування примусового заходу медичного характеру, проте необхідно зазначити про скасування з часу доставки (прийому) неосудного до цього закладу запобіжного заходу (якщо останній був застосований).

У рішенні ЄСПЛ від 03 вересня 2015 року в справі «Берланд проти Франції» щодо природи та мети примусової госпіталізації високий суд зауважив, що такий захід медичного характеру може бути призначений лише у випадку, коли психіатричним заключенням встановлено наявність у особи психічного розладу, що свідчить про її неосудність та становить ризик для безпеки людей чи дотримання громадського порядку. Проголошення особи неосудною з підстав наявності психічного розладу та вжиття пов`язаних з цим заходів процесуального примусу не є "покаранням" в розумінні п. 1 ст. 7 Конвенції, проте розглядається як запобіжний (превентивний) захід.

Відповідно до вимог ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що: 1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; 2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку (ч. 1).

Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру (ч. 3).

Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними (ч. 4).

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру встановлюються: 1) час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення; 2) вчинення цього суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення цією особою; 3) наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому, ступінь і характер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи на час досудового розслідування; 4) поведінка особи до вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення і після нього; 5) небезпечність особи внаслідок її психічного стану для самої себе та інших осіб, а також можливість спричинення іншої істотної шкоди такою особою; 6) характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням або кримінальним правопорушенням; 7) обставини, що підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення, в тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення (ст. 505 КПК).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Суспільна небезпечність як ознака кримінального правопорушення полягає в тому, що кримінальне правопорушення заподіює або створює реальну загрозу заподіяння шкоди суспільним відносинам, які є об`єктами кримінально-правової охорони. Суспільна небезпечність - внутрішня якість кримінального правопорушення, яка надає йому матеріального характеру, закріплена в законі та набуває правового значення, тобто породжує протиправність, яка є юридичним вираженням суспільної небезпечності.

У теорії кримінального права суспільна небезпечність визначається двома критеріями - характером і ступенем.

Характер суспільної небезпечності діяння як ознака кримінального правопорушення - це його якісна характеристика, обумовлена перш за все характером суспільних відносин, на які діяння посягає. Так, характер суспільної небезпечності діянь є різним, залежно від особливостей різних груп суспільних відносин, на які вони посягають, скажімо, наприклад, на основи національної безпеки чи життя та здоров`я особи.

Характер суспільної небезпечності визначається, крім того, характером діяння, його об`єктивними ознаками (показниками): місцем, часом, обстановкою, способами й засобами його вчинення, знаряддям, кількістю осіб, характером суспільно-небезпечних наслідків.

Ступінь суспільної небезпечності - кількісне вираження небезпечності діянь, яке визначається інтенсивністю посягання і, перш за все, видом та розміром (обсягом) шкоди, яка заподіюється діянням охоронюваним кримінальним законом суспільним відносинам чи ставить їх під загрозу реального заподіяння такої шкоди.

На ступінь суспільної небезпечності діяння суттєво впливають також спосіб його вчинення (наприклад, фізичне насильство, погроза застосування такого насильства, загально-небезпечний спосіб, обман чи зловживання довірою, зокрема зловживання службовим становищем службовою особою тощо), характером та видом засобів і знарядь, що використовуються для вчинення діяння (технічні пристрої, комп`ютери, підроблені документи, зброя (вогнепальна чи холодна) бойові припаси, вибухові речовини, наркотичні засоби, психотропні речовини тощо). Крім того, на ступінь суспільної небезпечності значною мірою впливають обстановка, час, місце вчинення діяння.

Відповідно достатті 187 КК Українирозбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Розбій - усічений склад злочину. Він вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном.

Розбій може бути вчинено лише з прямим умислом, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Таке правозастосування стосується випадку вчинення кримінального правопорушення суб`єктом кримінального правопорушення.

Зазначений підхід не може бути застосований до випадку вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, особою в стані неосудності, оскільки встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об`єктивно є неможливим.

У разі вчинення неосудною особою суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, яке може бути вчинене лише з прямим умислом воно не втрачає своєї суспільної небезпеки для суспільних відносин, які були об`єктом посягання, а його наслідки самі по собі в повній мірі не відображають суспільну небезпеку. Суспільна небезпека діяння, вчиненого в стані неосудності, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, має також оцінюватись за загальними критеріями - характером і ступенем з урахуваннях всіх вищезазначених елементів, які їх визначають (характером суспільних відносин, на які діяння посягає, об`єктивними ознаками діяння, а саме місцем, часом, обстановкою, способами й засобами його вчинення, знаряддям, кількістю осіб, характером суспільно-небезпечних наслідків, інтенсивністю посягання, видом і розміром шкоди, яка заподіюється діянням охоронюваним кримінальним законом суспільним відносинам чи ставить їх під загрозу реального заподіяння такої шкоди).

При кримінально-правовій оцінці суспільно небезпечного діяння, вчиненого особою в стані неосудності, суд виходить із об`єкту посягання та об`єктивної сторони вчиненого діяння з урахуванням всіх фактичних обставин і зовнішнього прояву дій особи.

Правильна кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого особою в стані неосудності, впливає на обрання виду примусових заходів медичного характеру та на правильну кваліфікацію дій особи, яка є суб`єктом кримінального правопорушення і вчинила кримінальне правопорушення спільно з неосудною особою, обрання їй правильної форми та міри кримінальної відповідальності.

Отже, виходячи із аналізу положень статей 11, 18, 19, 23, 24, 92, 93, 94 КК України та ч. 3 ст. 503, ст. 505, ч. 1 ст. 513 КПК України у їх взаємозв`язку, при розгляді кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого в стані неосудності, повинна ґрунтуватись лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій, при цьому суд має виходити із об`єкту посягання та об`єктивної сторони вчиненого діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, з урахуванням всіх фактичних обставин і зовнішнього прояву дій особи, з огляду на те, що встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об`єктивно є неможливим.

Сукупність досліджених доказів дають суду можливість дійти висновку про те, що близько року назад потерпіла ОСОБА_12 та члени її родини заборонили ОСОБА_3 збирати біля будинку батьків потерпілої горіхи.

06.07.2024, зустрівши ОСОБА_12 біля воріт домоволодіння батьків, ОСОБА_3 висловлювався в її адресу нецензурно, показував середній палець і у відповідь на слова ОСОБА_12 , щоб він ішов звідти, наніс один удар рукою в область голови, рвонув за ручку сумку, штовхнув потерпілу руками в область грудей і, коли вона впала на землю, пішов з місця події, а потерпіла стала його наздоганяти з метою затритмання.

Враховуючи, що механізм заподіяння тілесних ушкоджень, характер і ступінь їх важкості не доведено, доказів того, що ОСОБА_3 вчинив на ОСОБА_12 саме напад для того, що заволодіти її майном суду не надано, а також оцінюючи всі фактичні обставини, об`єкт посягання та об`єктивну сторону вчиненого діяння, суд приходить до висновку, що зовнішній прояв дій ОСОБА_3 міг би містити ознаки діянь з об`єктом посягання проти громадського порядку та моральності або здоров`я особи, а не проти власності. Однак, зважаючи на приписи ст. 513 КПК України суд правом зміни викладених у клопотанні обставин не наділений.

Проте це судове рішення не є перешкодою для повного і достовірного встановлення обставин заподіяння ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, особи чи осіб, котрі ці тілесні ушкодження спричинили і юридичної оцінки дій цих осіб, виходячи із фактично і достовірно встановлених усіх обставин справи.

Цивільний позов не заявлений.

Рішення про речові докази суд приймає відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 слід скасувати.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 11, 12, 18,19, 23,24, 92-94 КК України, ст. 512, 513, 516, 392,393,395 КПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні затвердженого начальником Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_11 клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12024250330000271, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2024, щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дії якого підпадають під ознаки суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, відмовити.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ознаками діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, закрити.

Застосований стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді поміщення до психіатричного закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку - Дніпровську філію «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної Установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України», скасувати.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з місця утримання звільнити.

Жіночу сумку синього кольору, жіночий гаманець чорного кольору із лакованим ребристим покриттям, банківську картку «Приватбанк» НОМЕР_2 та грошові кошти номіналом 20 гривень та 200 гривень залишити у власності потерпілої.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Христинівський районний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Копію ухвали вручити прокурору, потерпілій ОСОБА_12 та ОСОБА_3 .

Суддя ОСОБА_43