Рішення

від 18.12.2024 по справі 705/1687/22

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/1687/22

2/705/362/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Піньковського Романа Володимировича, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -

У С Т А Н О В И В:

Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Гіщинський І.Ю., звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, який обґрунтовує наступним.

17.11.2021 в Черкаській обл., Уманський район, поблизу с.Нестерівка на автодорозі «Київ-Одеса», відбулась ДТП, в якій водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «DAF FT XF 105.410», р.н. НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_5 від отриманих травм помер.

Позивач ОСОБА_1 є дружиною загиблого; позивач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_3 є дочками загиблого.

Станом на дату настання ДТП, відповідальність водія за спричинену шкоду майну, майну та/або життю третіх осіб, була застрахована у відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР5231101, який діяв на момент настання ДТП станом на 17.11.2021 року. 18.11.2021 року за фактом настання даної ДТП було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2021250000000929.

Згідно відповіді заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області №24/м-104 аз від 08.12.2021 року станом на 08.12.2021 року досудове розслідування триває, проводяться слідчі (розшукові) дії з метою забезпечення швидкого, повного і неупередженого розслідування.

В ході проведення розслідування страхового випадку відповідачем не здобуто, і відповідно не надано позивачу жодних доказів, які б підтверджували той факт, що позивачу спричинена шкода внаслідок непереборної сили або внаслідок умислу потерпілого. Також підтвердженням того, що шкода не заподіяна внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого є той факт, що кримінальне провадження розслідується за статтею 286 КК України, як ДТП, і жодних підстав для перекваліфікації не має.

Викладене свідчить, що позивач має всі підстави для відновлення свого порушеного права і одержання грошової компенсації за спричинену йому шкоду. Оскільки відповідальність водія за спричинену шкоду третім особам є застрахована, позивач вирішив відновити своє порушене право шляхом одержання грошової компенсації за спричинену шкоду у вигляді страхового відшкодування саме від відповідача. І таке право вибору, як відновити своє порушене право, це виключне право позивача, і ніхто не може йому вказувати, як його відновлювати, оскільки таке гарантоване законом.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представник позивачів повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся із заявами на виплату страхового відшкодування. Серед заявлених позивачем до відшкодування вимог, містились - страхове відшкодування пов`язане із заподіяною моральною шкодою ОСОБА_1 ; страхове відшкодування пов`язане із витратами на поховання; страхове відшкодування пов`язане із заподіяною моральною шкодою ОСОБА_2 ; страхове відшкодування пов`язане із заподіяною моральною шкодою ОСОБА_3 .

До квітня 2022 року відбулося досудове врегулювання даного страхового випадку між відповідачем та представником позивачів за довіреністю.

Станом на 11.04.2022 від відповідача не отримано як представником позивачів, так і позивачами жодного листа про прийняте рішення страховиком та вчинені дії останнього з метою здійснення виплати страхового відшкодування потерпілим.

Вважає, що така бездіяльність страховика порушує норми законодавства України та права і інтереси потерпілих тобто позивачів.

Оскільки шкоду ОСОБА_5 було завдано джерелом підвищеної небезпеки і страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілими, яким він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у межах встановленого ліміту відповідальності покладається на страховика.

Просить суд стягнути з ПрАТ "Страхова компанія «Еталон»" (ЄДРПОУ - 30929821) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) 24 000,00 грн. страхового відшкодування, заподіяної моральної шкоди, що належить дружині загиблого; 11135,00 грн. страхового відшкодування витрат на поховання, що належить дружині загиблого.

Стягнути з ПрАТ "Страхова компанія «Еталон»" (ЄДРПОУ - 30929821) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) 24 000,00 грн. страхового відшкодування, заподіяної моральної шкоди, що належить дочці загиблого.

Стягнути з ПРАТ "Страхова компанія «Еталон»" (ЄДРПОУ - 30929821) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) 24 000,00 грн. страхового відшкодування, заподіяної моральної шкоди, що належить дочці загиблого.

Ухвалою судді від 02.06.2022 року у справі відкрито провадження та призначений розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, а також роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.

Відповідачу було направлено копію ухвали судді та примірник позовної заяви рекомендованим листом. Станом на день розгляду справи відзив на позовну заяву або зустрічну позовну заяву відповідачі не подали.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що згідно з витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за № 12021250000000929 від 18.11.2021 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України, а саме про те, що 17.11.2021 року близько 23 години 20 хвилин на 179 км а/д Київ-Одеса водій вантажного автомобіля «DAF FT XF 105.410», р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом «KRONE SDP 27» р.н. НОМЕР_5 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись в напрямку м. Києва та здійснюючи маневр випередження вантажного автомобіля «DAF 95 XF 380», р.н. НОМЕР_6 з напівпричепом «KRONE SDP27» р.н. НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався в попутному напрямку по правій смузі в напрямку м. Київ, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебігав проїзну частину з ліво на право по напрямку руху автомобілів, після чого здійснив зіткнення своєю передньою правою частиною автомобіля «DAF FT XF 105.410», р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом «KRONE SDP 27» р.н. НОМЕР_5 з задньою лівою частиною напівпричепа «KRONE SDP 27» р.н. НОМЕР_7 , що перебував у щепленні з автомобілем «DAF 95 XF 380», р.н. НОМЕР_6 , який рухався по переду, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу руху, де зупинився на правому узбіччі в напрямку м. Одеса. Пішохід ОСОБА_5 в результаті отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

Згідно полісу №АР1551837 станом на 17.11.2021 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, а саме вантажного автомобіля «DAF FT XF 105.410», р.н. НОМЕР_1 , застрахована в Страховій компанії «Еталон».

Відповідно до повідомлення представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_7 до Страхової компанії «Еталон» від 02.12.2021, останній повідомив страховика про ДТП, що мала місце 17.11.2021 в Черкаській обл., автодорога «Київ-Одеса» за участю водія ОСОБА_4 та потерпілого пішохода ОСОБА_5 , який загинув.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 виданого 22 листопада 2021 року виконавчим комітетом Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер у віці 60 років ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У відповідності до довідки про причину смерті №401 від 18.11.2021, виданої лікарем Уманського міжрайонного відділення КУ «Черкаське обласне бюро СМЕ» ОСОБА_8 , причиною смерті ОСОБА_5 є «інші уточнені травми з залученням кількох ділянок тіла».

З висновку експерта №05-7-02/401 від 12.02.2022, складеного за результатом проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 , 1962 року народження, вбачається, що виявлені тілесні ушкодження утворились в результаті ушкоджень від дії твердих тупих предметів, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові (ДТП 17.11.2021р.) і носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Вищевказані тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_5 знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.

Згідно довідки №1293/19-05 від 24.11.2014 року виданої Родниківським старостинським округом - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на день смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1 , та проживав разом з: дружиною - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; внучкою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , внучкою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , внуком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 та внучкою - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_9 від 29 вересня 1984 року, виданого Родниківською сільською радою Уманського району, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , одружились і прізвище після одруження чоловіка - ОСОБА_14 , дружини - ОСОБА_14 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 від 13 листопада 1985 року, виданого Родниківською сільською радою Уманського району Черкаської області, ОСОБА_15 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_16 , її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00034002352 ОСОБА_15 після одруження змінила прізвища на « ОСОБА_16 ».

Згідно витягу за №00034002031 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, ОСОБА_17 після одруження змінила прізвища на « ОСОБА_18 ». Після розірвання шлюбу залишила шлюбне прізвище « ОСОБА_18 ».

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 від 30 травня 1991 року, виданого Родниківською сільською радою Уманського району Черкаської області, ОСОБА_19 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_17 , її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_12 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , с.Родниківка, Уманського району, Черкаської області, зареєструвала шлюб 17.04.2012 року з ОСОБА_20 .

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі врегульовані нормами Конституції України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правівової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За приписами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Обов`язок з відшкодування шкоди покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного з них, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №199/1100/19.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме:

- згідно п. 27.1. Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

-згідно п. 27.2. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

- згідно п.27.3. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Статтею 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено , що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21), від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20(провадження № 61-19906св21) та від 5 жовтня 2022 року у справі № 208/4598/21 (провадження № 61-6997св22) де вказано, що наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування за завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) звернуто увагу, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.

Отже, позовна вимога позивачів про стягнення з відповідача страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди підлягає до задоволення.

Крім того, відповідно до ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно ст. 2 ЗУ «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Також, згідно пунктів 27.4 та 27.5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до товарного чеку від 19.11.2021 та квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 19.11.2021 ОСОБА_1 понесені витрати на поховання ОСОБА_21 в розмірі 11 135 гривень 00 копійок.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 та ч.6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок зібраних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, а тому з відповідача на користь кожного з позивачів підлягає стягненню по 24000 гривень 00 копійок страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди, а також на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню 11 135 гривень 00 копійок страхового відшкодування витрат на поховання.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, сплата судового збору у разі подання позову про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою передбачено сплата судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01.01.2022 передбачено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2481 гривня.

Позовну заяву про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи в результаті ДТП до відповідача ПАТ «Страхова компанія «Еталон» подано до суду трьома позивачами - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при цьому одним з позивачів об`єднано дві позовні вимоги про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із заподіянням моральної шкоди та витрат на поховання.

Враховуючи викладене, оскільки згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивачі в даній справі звільняються від сплати судового збору, то суд приходить до висновку, що з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий бір у сумі 8435 гривень 04 копійки, який складається з 7443 грн судового збору за три позовні вимоги про сплату страхового відшкодування, пов`язаного із заподіянням моральної шкоди та 992 гривні за позовну вимогу про стягнення витрат на поховання.

Керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 15, 16, 1166-1168, 1187 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - задовольнити.

Стягнути з ПрАТ "Страхова компанія «Еталон»" (ЄДРПОУ 30929821) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 24 000 гривень страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди та 11 135 гривень страхового відшкодування витрат на поховання.

Стягнути з ПрАТ "Страхова компанія «Еталон»" (ЄДРПОУ 30929821) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 24 000 гривень страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з ПРАТ "Страхова компанія «Еталон»" (ЄДРПОУ 30929821) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 24000 гривень страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з ПрАТ "Страхова компанія «Еталон»" (ЄДРПОУ - 30929821) на користь держави судовий збір у розмірі 8435 гривень 04 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський