Ухвала

від 11.12.2024 по справі 752/26043/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/26043/24

Провадження № 2/752/8654/24

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2024 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства "ЖЕО-110" Голосіївської районної в місті Києві ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зняття арешту, -

в с т а н о в и в :

До Голосіївського районного суду м. Києва надійшла зазначена заява, в якій ОСОБА_1 просить винести ухвалу про зняття арешту накладеного на майно (кошти боржника), за №10808107 накладений відповідно постанови, 289/4, ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, з метою забезпечення виконання рішення суду по в/п НОМЕР_1 .

Вказана заява була подана ОСОБА_1 у порядку ст. 59 Закону України "Про виконавче провдження", якою передбачено право особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. З огляду на підстави поданої заяви, остання була зареєстрована у порядку позовного провадження із присвоєнням індексу "2" - цивільні справи позовного провадження.

Вивчивши матеріали позовної заяви, приходжу до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів заяви, а саме із відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, накладено арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 10808107, зареєстровано 08.02.2011 18:46:50 за №10808107 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підставою обтяження є Постанова, 289/4, ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, з метою забезпечення виконання рішення суду по в/п 289/4, обтяжувачем є Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві. Голосіївським ВДВС Кульчицькій Т.М. було повідомлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №24055395 з примусового виконання виконавчого листа №2-4658 від 24.12.2010 року виданого Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «ЖЕО 110» боргу 8908,43 грн. 05.12.2011 року державним виконавцем керуючись п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Для зняття арешту накладеного по постанові №289/4 ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 08.02.2011 року необхідно сплатити суму заборгованості в розмірі 10168, 27 грн.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Отже, сторона виконавчого провадження не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, за яким боржник у виконавчому провадженні звертається до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця, маючи статус скаржника.

Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20).

У постанові від 19 січня 2022 року у справі №577/4541/20 (провадження № 61-8240св21) за результатами розгляду схожих правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Оскільки в даному випадку, питання щодо прийняття до розгляду даної заяви, вирішується на стадії відкриття провадження у такій справі, то в даному випадку, таке питання регулюється положеннями ст. 186 ЦПК України.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, з огляду на вказані положення закону та встановлені обставини, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства "ЖЕО-110" Голосіївської районної в місті Києві ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зняття арешту.

Крім того, в порядку ч. 5 ст. 186 ЦПК України, суд роз`яснює позивачу його право на звернення до суду на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Керуючись статтями 186, 260, 353 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в:

Відмовити увідкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства "ЖЕО-110" Голосіївської районної в місті Києві ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зняття арешту.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя А.В. Слободянюк