Рішення

від 10.12.2024 по справі 752/2888/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/2888/24

Провадження № 2/752/3477/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Тертій К.Б.

розглянувшив відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либіль» про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду зпозовом і просить стягнути з відповідача:

- 437 220, 80 гнр. пені за період часу з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами депозитного вкладу, укладеними з відповідачем;

- 977 531, 00 грн. в відшкодування моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що 11 січня 2008 року між ним та відповідачем був укладений Договір № 156/08 про внесення депозитного вкладу члена Кредитної спілки, за умовами п.1.1 якого ним був внесений депозитний вклад в розмірі 1 000, 00 грн. на 18 місяців.

Строк виконання договору настав 11 липня 2009 року.

12 березня 2008 року між ним та відповідачем був укладений Договір № 28/2008 про внесення депозитного вкладу члена Кредитної спілки, за умовами п.1.1 якого ним був внесений депозитний вклад в розмірі 5 000, 00 грн. на 18 місяців з дня внесення депозиту.

Строк виконання умов договору настав 12 вересня 2009 року.

18 червня 2008 року між ним та відповідачем був укладений Договір № 71/2008 про внесення депозитного вкладу члена Кредитної спілки, за умовами п.1.1 якого ним був внесений депозитний вклад в розмірі 4 000, 00 грн. на 18 місяців з дня внесення депозиту.

Строк виконання умов договору настав 18 грудня 2009 року.

В порушення умов укладених договорів відповідач вклади та нараховані відсотки після закінчення строку їх дії не повернув.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 02 квітня 2012 року стягнуто з відповідача на його користь: 12 815,75 грн. заборгованості за депозитними вкладами, 6 193,85 грн. відсотків, 2 257,13 грн. збитків у зв`язку з інфляцією, 2 686,80 грн. пені, а всього 23 953,53 грн.

На даний час у провадженні Голосіївського районного відділу ДВС м.Києва відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 про стягнення вказаної суми, однак боржник ухиляється від його виконання.

Зазначає, що з точки зору закону зобов`язання припиняються з підстав, встановлених договором або законом.

При цьому, закінчення строку дії договору, а в даному випадку договорів, укладених ним з відповідачем, не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З урахуванням цього, невиконання відповідачем умов договорів депозитного вкладу, на підставі ст. 611 ЦК України просить стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення в розмірі 437 220, 80 грн.

Крім того, зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань, йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в стражданні та приниженні, яких він зазнав від протиправних дій відповідача.

Такі дії відповідача викликали в нього негативні емоції.

Такими діями відповідач втрутився в мирне володіння ним своїм майном, внаслідок чого він позбавлений можливості розпоряджатися ним, у тому числі на лікування, харчування, покращення житлових умов.

Його охоплює хвилювання від того, що він не може користуватися власними коштами, які кожного дня знецінюються.

З вересня 2009 року він не має доступу до власних коштів та не може розпоряджатися ними протягом 15 років.

На даний час йому виповнилося 64 роки, він є інвалідом та потребує оперативного втручання.

Відповідно до мединої довідки від 14 квітня 2016 року він потребує стороннього догляду і не здатний до самообслуговування.

Таким чином, протиправні дії відповідача негативно вплинули на його здоров`я, психіку, поведінку і відношення до життя.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 06 лютого 2024 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 12 лютого 2024 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Направлені судом документи були повернуті до суду в зв`яку з відсутністю адресата.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації КС »Либідь» є: вул. Володимирська, 67.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням цього, суд вважає відповідача обізнаним про наявність справи в провадженні суду та її предмет.

Відповідно до ст.178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивач при зверненні до суду просить розглядати справу в його відсутності.

Представник відповідача не з`явився до суду з невідомих суду причин.

Судові повістки, що направлялися на адресу відповідача, поверталися до суду без вручення в зв`язку з відсутністю адресата.

Виходячи з цього, відсутності адресата за місцем знаходження, суд вважає відповідача належно повідомленим про час розгляду справи.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові в справі № 918/539/16 від 07 липня 2022 року, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

На підставі викладеного та ч.1 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу в відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а фінансова установа - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Частинами 1 та 4 ст.631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що між стронами було укладено договори про внесення депозитного вкладу члена Кредитної спілки на депозитний рахунок, а саме:

-№156/08 від 11 січня 2008 року на 1 000, 00 грн.;

-№28/2008ЛФ від 12 березня 2008 року на 5 000, 00 грн.;

-№71/2008ЛФ від 18 чвня 2008 року на 4 000, 00 грн.

Відповідно до п.1.2 вказаних договорів термін дії договорів при їх укладенні сторонами був обумовлений 18 місяців.

Пунктами 2.7 договорів сторони узгодили, що у випадку несвоєчасного повернення депозиту та нарахованих на нього процентів спілка виплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2012 року з відповідача на користь позивача стягнуто: 12 815,75 грн. заборгованості по депозитних вкладах, 6193,85 грн. відсотків, 2257,13 грн. інфляійних збитків, 2 686,80 грн. пені, а всього 23 953,53 грн.

17 квітня 2012 року на виконання рішення суду був виданий виконавчий лист.

( а.с. 5 - 15 )

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного правління юстиіїї в м.Києві від 04 червня 2014 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.

Позивач при зверненні до суду зазначив, що рішення Галицького районного суду м.Львова від 02 квітня 2012 року відповідачем не виконане до цього часу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктами 3 та 4 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати від 25 січня 2022 року в справі № 761/16124/15-ц, а також у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 461/5866/20, набрання законної сили рішенням про присудження не змінює і не припиняє того зобов`язання, до примусового виконання обов`язку з якого присуджений боржник.

Судом встановлено, що умови укладених між стронам договорів депозитного вкладу не виконані з вини відповідача.

Від виконання рішення суду про стягнення належних до виплати позивачу сум за умовами договору відповідач також ухиляється.

Таким чином, має місце порушення зобов`язання відповідачем, відповідальність за яке встановлена ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ст.549 ЦК Укаїни неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При ухваленні рішення Галицьким районним судом м.Львова стягнуто з відповідача 12 815, 75 грн. заборгованості по депозитах та 6 193, 85 грн. процентів, а всього сума заборгованості за трьома договорами складає 19 009, 60 грн.

З приведеного позивачем у позові розрахунку, перевіреного судом, вбачається, що сума пені за період часу з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року становить 437 220, 80 грн.

Представник відповідача, не подавши відзив та не з`явившись судове засідання, приведеного позивачем розрахунку не спростував, свого розрахунку не надав.

З урахуванням цього, суд приходить до висновку про доведеність вимог позивача в цій частині, а пеню належною до стягнення з відповідача.

В той же час, щодо заявленої позивачем суми пені, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом ст.11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову.

Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З урахуванням цього суд вважає, що приведений позивачем розмір пені, який у майже 20 разів перевищує стягнуту судом суму боргу за договором, не можна вважати таким, який відповідає завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи, а тому суд приходить до висновку про її зменшення до 38 000,00 грн.

Це відповідає практиці Верховного Суду, висловленій, у тому числі, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц та від 20 березня 2019 року в справі №761/26293/16-ц.

Що стосується вимог у частині відшкодування моральної шоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичний або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду №4 від 3 березня 1995 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявість такої шкоди; протиправність дій відовідача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача коди. Вини останнього в її заподіянні.

Зазначені складові є необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Таким чином, з точки зору закону в справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Суд вважає обгрунтовними посилання позивача на порушення відповідачем його прав на мирне володіння своїм майном, що призвело до неможливості користуватися ним, належними йому та переданими відповідачу грошовими коштами протягом тривалого часу.

З урахуванням цього суд також вважає обґрунтованими посилання на негативні емоції у зв`язку із знеціненням належних йому коштів, які він не може використати на власний розсуд.

В свою чергу, що стосується наданої меддокументації про стан здоров`я та необхідності оперативного втручання та його вартості, суд виходить з того, що будь-яких доказів причинно-наслідкового зв`язку між станом здоров`я позивача та діями відповідача, позивачем не надано.

Більше того, згідно з наданою позивачем довідкою МСЕК, він є інвалідом 2 групи з дитинства.

( а.с. 21 )

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Виходячи з цього, засад розумності та справедливості, тривалості порушення прав позивача відповідачем, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000, 00 грн. в відшкодування моральної шоди.

При вирішенні спору суд також враховує наступне.

Правовідносини сторін виникли в 2012 році ухваленням судового рішення про стягнення з відповідача коштів на виконання умов укладених з позивачем договорів депозитного вкладу.

Вимоги про стягнення пені та моральної шкоди позивачем завлені за період 2022 року.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.ч.1,2,3 ст.263 ЦПК Украни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд враховує, що ст.257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності 3 роки.

В свою чергу, ч.ч.2, 3 ст.267 ЦКУкраїни встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи викладене вище, обрану відповідачем позицію відсутності інтересу до вирішення справи та неявки до суду, відсутності будь-яких клопотань до суду, в тому числі про застосування строку позовної давності, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп.

Згідно з ч.4 даного закону розмір судового збору при зверненні до суду з позовом майнового характеру, поданого фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 028, 00 грн.

Таким чином, виходячи з розміру задоволених вимог позивача, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави 554, 95 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 23, 509, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 612, 1058, 1167 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82,133, 137, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стянути з Кредитної спілки «Либідь» на користь ОСОБА_1 38 000 грн. пені та 10 000 грн. в відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стянути з Кредитної спілки «Либідь» на користь держави 554, 95 грн. судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Кредитна спілка »Либідь», адреса: 01033 м.Київ, вул.Володимирська, 67, ЄДРПОУ: 33779075.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.В. Машкевич