Рішення

від 10.12.2024 по справі 752/4605/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/4605/24

Провадження № 2/752/3834/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Тертій К.Б.

розглянувшив відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либіль» про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача:

- 332 002, 44 грн. пені за період часу з 22 квітня 2016 року до 28 липня 2016 року за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами депозитного вкладу, укладеними з відповідачем;

- 977 531, 00 грн. в відшкодування моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що 11 січня 2008 року між ним та відповідачем був укладений Договір № 156/08 про внесення депозитного вкладу члена Кредитної спілки, за умовами п.1.1 якого ним був внесений депозитний вклад в розмірі 1 000, 00 грн. на 18 місяців.

Строк виконання договору настав 11 липня 2009 року.

12 березня 2008 року між ним та відповідачем був укладений Договір № 28/2008 про внесення депозитного вкладу члена Кредитної спілки, за умовами п.1.1 якого ним був внесений депозитний вклад в розмірі 5 000. 00 гр.на 18 місяців з дня внесення депозиту.

Строк виконання умов договору настав 12 вересня 2009 року.

18 червня 2008 року між ним та відповідачем був укладений Договір № 71/2008 про внесення депозитного вкладу члена Кредитної спілки, за умовами п.1.1 якого ним був внесений депозитний вклад в розмірі 4 000, 00 грн. на 18 місяців з дня внесення депозиту.

Строк виконання умов договору настав 18 грудня 2009 року.

В порушення умов укладних договорів відповідач вклади та нараховані відсотки після закінчення строку їх дії не повернув.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 02 квітня 2012 року стягнуто з відповідача на його користь: 12 815,75 грн. заборгованості за депозитними вкладами, 6 193,85 грн. відсотків, 2 257,13 грн. збитків у зв`язку з інфляцією, 2 686,80 грн. пені, а всього 23 953,53 грн.

На даний час у провадженні Голосіївського районного відділу ДВС м.Києва відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 про стягнення вказаної суми, однак боржник ухиляється від його виконання.

Зазначає, що з точки зору закону зобов`язання припиняються з підстав, встановлених договором або законом.

При цьому, закінчення строку дії договору, а в даному випадку договорів, укладених ним з відповідачем, не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З урахуванням цього, невиконання відповідачем умов договорів депозитного вкладу, на підставі ст. 611 ЦК України просить стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення в розмірі 332 002, 44 грн.

Крім того, зазначає, що він, як вкладник, є споживачем фінансових послуг, а відповідач - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне виконання цих умов.

Вважає, що невиконання відповідачем умов укладених з ним договорів, з точки зору ст.ст.4 та 19 Закону України «Про захист прав споживачів», є недоліком продукції ( неналежним виконанням фінансової послуги ).

З урахуванням цього, на підставі ст.22 Закону України « Про захист прав споживачів» він має право на відшкодування моральної коди.

Крім того, зазначає, що необґрунтована відмова відповідача від повернення належних йому коштів, є протиправною і такими діями відповідач завдав йому моральних страждань.

У зв`язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань за депозитними договорами, завдана йому моральна шкода полягає в стражданні та приниженні, яких він зазнав від протиправних дій відповідача.

З вересня 2009 року він не має доступу до власних коштів та не може розпоряджатися ними протягом 15 років. Він безповоротно втратив 15 років можливості покращити свій стан здоров`я.

На даний час йому виповнилося 64 роки, він є інвалідом 2 групи та потребує оперативного втручання.

Загальна вартість лікування в обраній ним клініці коштує 177 822. 00 грн., однак належні йому грошові кошти він не може витратити на лікування, оскільки відповідач протиправно не повертає їх.

Відповідно до мединої довідки від 14 квітня 2016 року він потребує стороннього догляду і не здатний до самообслуговування.

Внаслідок неможливості користуватися своїми коштами, розпоряджатися ними, у тому числі на лікування, харчування, покращення житлових умов, він щоденно зазнає фізичного болю та душевних страждань.

Його охоплює хвилювання та страх від того, що він не може користуватися власними коштами,які кожного дня знецінюються.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 04 березня 2024 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 11 березня 2024 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Направлені судом документи були повернуті до суду в зв`яку з відсутністю адресата за зазначеною адресою.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації КС`Либідь» є: вул. Володимирська, 67.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням цього, суд вважає відповідача обізнаним про наявність справи в провадженні суду та її предмет.

Відповідно до ст.178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивач при зверненні до суду просить розглядати справу в його відсутності.

Представник відповідача не з`явився з невідомих суду причин.

Судові повістки, що направлялися на адресу відповідача, поверталися до суду без вручення в зв`язку з відсутністю адресата.

Виходячи з цього, відсутності адресата за місцем знаходження, суд вважає відповідача належно повідомленим про час розгляду справи.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові в справі № 918/539/16 від 07 липня 2022 року, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

На підставі викладеного та ч.1 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу в відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а фінансова установа - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Частинами 1 та 4 ст.631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що між стронами було укладено договори про внесення депозитного вкладу члена Кредитної спілки на депозитний рахунок, а саме:

-№156/08 від 11 січня 2008 року на 1 000, 00 грн.;

-№28/2008ЛФ від 12 березня 2008 року на 5 000, 00 грн.;

-№71/2008ЛФ від 18 чвня 2008 року на 4 000, 00 грн.

Відповідно до п.1.2 вказаних договорів термін дії договорів при їх укладенні сторонами був обумовлений 18 місяців.

При укладені договорів сторони їх п. 2.7 узгодили, що у випадку несвоєчасного повернення депозиту та нарахованих на нього процентів спілка виплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2012 року з відповідача на користь позивача стягнуто: 12815,75 грн. заборгованості по депозитних вкладах, 6193,85 грн. відсотків, 2257,13 грн. інфляійних збитків, 2 686,80 грн. пені, а всього 23 953,53 грн.

17 квітня 2012 року на виконання рішення суду був виданий виконавчий лист.

( а.с. 5 - 15 )

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного правління юстиіїї в м.Києві від 04 червня 2014 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.

Позивач при зверненні до суду зазначив, що рішення Галицького районного суду м.Львова від 02 квітня 2012 року відповідачем не виконане до цього часу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктами 3 та 4 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати від 25 січня 2022 року в справі № 761/16124/15-ц, а також у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 461/5866/20, набрання законної сили рішенням про присудження не змінює і не припиняє того зобов`язання, до примусового виконання обов`язку з якого присуджений боржник.

Судом встановлено, що умови укладених між стронам договорів депозитного вкладу не виконані з вини відповідача.

Від виконання рішення суду про стягнення належних до виплати позивачу сум за умовами договору відповідач також ухиляється.

Таким чином, має місце порушення зобов`язання відповідачем, відповідальність за яке встановлена ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ст.549 ЦК Укаїни неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При ухваленні рішення Галицьким районним судом м.Львова стягнуто з відповідача 12 815, 75 грн. заборгованості по депозитах та 6 193, 85 грн. процентів, а всього сума заборгованості за трьома договорами складає 19 009, 60 грн.

З приведеного позивачем у позові розрахунку, перевіреного судом, вбачається, що сума пені за період часу з 22 квітня 2022 року до 28 липня 2022 року становить 332 002, 44 грн. виходячи з облікової ставки НБУ за періоди:

-з 22 квітня 2016 року до 26 травня 2016 року - 126 413, 70 грн. виходячи з облікової ставки 19,0%;

-з 27 травня 216 року до 23 червня 2016 року - 95 808, 44 грн. виходячи з облікової ставки 18,0%;

-24 червя 2016 року до 28 липня 2016 року - 109 780, 30 грн. виходячи з облікової ставки 16,5%.

Представник відповідача, не подавши відзив та не з`явившись судове засідання, приведеного позивачем розрахунку не спростував, свого розрахунку не надав.

Будь-яких заяв чи клопотань, які б могли вплинути на вирішення спору, також не подав.

З урахуванням цього, суд приходить до висновку про доведеність вимог позивача в цій частині, а пеню належною до стягнення з відповідача.

В той же час, щодо заявленої позивачем суми пені, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом ст.11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову.

Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З урахуванням цього суд вважає, що приведений позивачем розмір пені, який у майже 20 разів перевищує стягнуту судом суму боргу за договором, не можна вважати таким, який відповідає завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи, а тому суд приходить до висновку про її зменшення до 38 000,00 грн.

Це відповідає практиці Верховного Суду, висловленій, у тому числі, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц та від 20 березня 2019 року в справі №761/26293/16-ц.

Що стосується вимог у частині відшкодування моральної шоди, суд виходить з наступного.

Що стосується вимог у частині відшкодування моральної шоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичний або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом п.п.2, 5 ч. 1 ст.4 Закону України « Про захист прав споживачів» ( в редакції на момент укладення договорів ) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування, а також відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Частинами 1,2 ст. 22 Закону захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16 зазначено, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, незважаючи на умови укладеного договору, є недоліком продукції (неналежним наданням фінансової послуги) у розумінні законодавства про захист прав споживачів і відповідно до статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів має наслідком відшкодування моральної шкоди, завданої вкладникові таким неналежним наданням фінансової послуги.

Таким чином позивач, як споживач фінанових послуг відповідача, має право на відшкодування моральної шкоди в зв`язку з порушенням його прав.

Щодо приведеного позивачем розміру відшкодування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Таким чином, з точки зору закону в справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Суд вважає приведене позивачем обґрунтування завданої моральної шкоди в частині порушення його прав, як споживача фінансових послуг, на повернення депозитного вкладу та процентів, а також ухилення відповідача від виконання зобов`язань за умовами укладених договорів доведеним.

Суд також вважає обґрунтованими в цій частині посилання позивача на негативні емоції у зв`язку із знеціненням належних йому коштів, які він не може використати на власний розсуд.

Що стосується посилання на тривалі проблеми зі здоров`ям, які стали наслідком неправомірних дій відповідача до нього, необхідності медичного втручання, наданої меддокументації про стан здоров`я та вартості очікуваних медичних послуг, суд виходить з того, що будь-яких доказів причинно-наслідкового зв`язку між станом здоров`я позивача та діями відповідача, позивачем не надано.

Більше того, згідно з наданою позивачем довідкою МСЕК, він є інвалідом 2 групи з дитинства.

( а.с.19 -20; 22 )

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Виходячи з цього, засад розумності та справедливості, тривалості порушення прав позивача відповідачем, приведені позивачем обґрунтування моральних страждань у зв`язку з цим, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000, 00 грн. в відшкодування моральної шоди.

При вирішенні спору суд також враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.ч.1,2,3 ст.263 ЦПК Украни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд враховує, що ст.257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності 3 роки.

В свою чергу, ч.ч.2, 3 ст.267 ЦКУкраїни встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи викладене вище, обрану відповідачем позицію відсутності інтересу до вирішення справи та неявки до суду, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп.

Згідно з ч.4 даного закону розмір судового збору при зверненні до суду з позовом майнового характеру, поданого фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 028, 00 гр.

Таким чином, виходячи з розміру задоволених вимог позивача, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави 404, 79 судового збору.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 23, 509, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 612, 1058, 1167 ЦК України, ст.ст.4, 22 Закону України « По захист прав споживачів», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82,133, 137, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стянути з Кредитної спілки`Либідь» на користь ОСОБА_1 38 000,00 грн. пені та 10 000, 00 грн. в відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стянути з Кредитної спілки`Либідь» на користь держави 404,79 гр. судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Кредитна спілка «Либідь», адреса: 01033 м.Київ, вул.Володимирська, 67, ЄДРПОУ: 33779075.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.В. Машкевич