Рішення

від 19.12.2024 по справі 756/7669/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

19.12.2024 Справа № 756/7669/24

Унікальний № 756/7669/24

Провадження № 2/756/3753/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2024 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

секретаря - Безклейної К.О.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чайка» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ДП «Чайка», у якому просить стягнути з останніх невиплачену заробітною плату у розмірі 56 215,51 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 14.03.2023 року до дня ухвалення рішення у справі, також просить стягнути моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що з 06.02.2023 року працював у ДП «ЧАЙКА» на посаді генерального директора. 13.03.2023 року його звільнено з займаної посади на підставі п. 1 частини першої ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Станом на день звільнення відповідачем було нараховано до виплати позивачу заробітну плату в розмірі 66 215,51 грн., однак, позивач вказує, що через відсутність грошових коштів у відповідача, належний розрахунок не здійснено.

Позивач зазначає, що 29.01.2024 року відповідач частково погасив заборгованість із заробітної плати в сумі 10 000,00 грн., перерахувавши їх на картковий рахунок ОСОБА_1

26.02.2024 року позивач надіслав рекомендованого листа до відповідача з вимогою провести повну виплату всіх сум, належних до виплати при звільненні, перерахувавши їх на картковий рахунок. Проте, до цього часу відповідач заборгованість в сумі 56 215,51 грн. не погасив, тому позивач звернувся до суду з даним позовом у якому, крім іншого вказував, що на час подачі позову середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 599 618 грн. 22 коп.

18.09.2024 року відповідач через свого представника надав пояснення, у яких вказали, що у відповідача дійсно існує перед позивачем заборгованість по заробітній платі у розмірі 56 215,51 грн., однак не погоджувались із нарахованим розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Окрім того, просили відмовити у стягненні моральної шкоди у повному обсязі вказуючи, що затримка розрахунку викликана об`єктивними причинами.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Враховуючи доводи позивача та зміст пояснень відповідача, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи та ухвалення рішення за відсутності представника відповідача.

Дослідивши письмові докази та письмові заяви сторін у справі судом встановлено наступне.

Із копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що останній з 06.02.2023 року працював у ДП «Чайка» на посаді генерального директора.

13.03.2023 року ОСОБА_1 звільнений з займаної посади на підставі п. 1 частини першої ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, що підтверджується відомістю про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України від 06.06.2024 року.

Згідно Довідки Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) від 06.06.2024 року станом на день звільнення відповідачем було нараховано кошти до виплати ОСОБА_1 у розмірі 66 215,51 грн.

За правилами ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За твердженням позивача 29.01.2024 року ДП «ЧАЙКА» частково погасило заборгованість із заробітної плати в сумі 10 000 грн., перерахувавши їх на картковий рахунок ОСОБА_1 .

Таким чином, в судовому засіданні встановлено та не спростовано відповідачем, що станом на час розгляду справи у ДП «ЧАЙКА» перед ОСОБА_1 існує заборгованість із невиплаченої заробітної плати у розмірі 56 215 грн. 51 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 56 215,51 грн. заборгованості по заробітній платі законна, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

У своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

З огляду на наведені мотиви Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду сформулювала перелік обставин, які повинен ураховувати суд, вирішуючи питання про зменшення розміру відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 ЦПК України. Такими обставинами є: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Враховуючи наведені обставини, зокрема розмір простроченої заборгованості щодо виплати всіх належних сум, передбачених на день звільнення, період прострочення, співмірність заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 599,618,22 грн. (розрахунок наданий позивачем у позовній заяві) до 60 000,00 грн.

Таким чином, з ДП «Чайка» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 60 000,00 грн. за час затримки у виплаті заробітної плати.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в рішенні.

З огляду на зазначене, питання щодо справляння і сплати податків й інших обов`язкових платежів у такому випадку вирішуватиметься при виконанні рішення суду.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв`язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника.

Згідно ч. 3, ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В судовому засіданні доведено та підтверджено порушення ДП «Чайка» законних прав ОСОБА_1 на своєчасну оплату праці, що на думку суду є безумовною підставою для компенсації заподіяної моральної шкоди.

При цьому, суд вважає, що позивачем не у повному обсязі підтверджено розмір ініційованого відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, враховуючи обґрунтування позову, визнання існуючої заборгованості роботодавцем, принципи співмірності та справедливості, суд вважає можливим і достатнім стягнути з відповідача на користь позивача грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб які їх понесли, пропорційно до задоволеної частини вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 47, 94, 116, 117 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 137, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чайка» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «ЧАЙКА» (Код ЄДРПОУ:31245250, 08330, Київська область, Бориспільський район, село Дударків, вулиця Гоголя, 62а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 56 215 (п`ятдесят шість тисяч двісті п`ятнадцять) гривень 51 копійку, компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч гривень) 00 копійок та частину понесених судових витрат у розмірі 1 328 (одну тисячу триста двадцять вісім) гривень 54 копійки.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення суми заборгованості по заробітній платі, але не більше ніж за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 грудня 2024 року.

Суддя А.В. Шевчук