Ухвала

від 01.10.2024 по справі 757/40245/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

757/40245/24-к

1-кс-34868/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвокатів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які діють в інтересах потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100060001812 від 05.08.2024,

УСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024100060001812 від 05.08.2024, а саме на майно ТОВ «ТОПВУДФЛОР» (ідентифікаційний код 40817365), на комплекс нежитлових будівель загальною площею 2 673,1 м. кв., які знаходяться за адресою: вул. Звенигородська, 33, с. Хлипнівка, Звенигородський р-н, Черкаська обл., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 1313364571212, яке раніше перебувало у власності TOB «ТЕРРА ДА БОСКО УКРАЇНА», а також на корпоративні права ТОВ «ТОПВУДФЛОР» (ідентифікаційний код 40817365), заборонивши вчинення будь-яких дій суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють дії з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щодо набуття, зміни або припинення речових прав на вище вказане майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; заборонити будь-яким фізичним та юридичним особам на період дії арешту вчиняти будь-які дії з вказаним майном, пов`язані з користуванням, розпорядженням і відчуженням майна, в цілях забезпечення відшкодування завданої шкоди.

У судовому засіданні адвокати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 клопотання підтримали, просили його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

У судове засідання представник ТОВ «ТОПВУДФЛОР» не з`явився, про місце і час розгляду провадження повідомлявся належним чином, заяви, клопотання або письмові заперечення не були подані, про причини неявки суду не повідомлено.

Вивчивши клопотання, заслухавши думку адвокатів, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

З наданих в обґрунтування клопотання матеріалів убачається, що слідчим відділом Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100060001812, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється за фактом заволодіння групою осіб, шляхом обману, комплексом нежитлових приміщень, які належать TOB «ТЕРРА ДА БОСКО УКРАЇНА», тобто шахрайства, вчиненого у великих розмірах, а саме комплексом нежитлових приміщень загальною площею 2 673, 1 м. кв., та виробничими потужностями, що знаходяться за адресою: вул. Звенигородська, 33, с. Хлипнівка, Звенигородський р-н, Черкаська обл.

У рамках кримінального провадження № 12024100060001812 слідчою СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , на підставі заяви, ОСОБА_5 визнано потерпілою від шахрайських дій.

23.08.2024 ОСОБА_5 в цьому ж кримінальному провадженні подано на адресу слідчого Печерського УП ГУНП у м. Києві цивільний позов, за результатами якого ОСОБА_5 визнано цивільним позивачем, а адвокатів АО «Діксі Лекс» представниками цивільного позивача.

Як зазначає адвокат у клопотанні, відповідно до позовних вимог є стягнення майнової шкоди у розмірі щонайменше 1 632 000 грн, а також моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.

Також у клопотанні зазначено, що у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним заволодінням майном, необхідно накласти арешт на майно, а саме на комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2 673,1 м кв., які знаходяться за адресою: вул. Звенигородська, 33, с. Хлипнівка, Звенигородський р-н, Черкаська обл. та на корпоративні права ТОВ «ТОПВУДФЛОР» (ідентифікаційний код 40817365), з метою забезпечення відшкодування завданої шкоди.

Майнові права захищаються в Україні як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, частинами першою, п`ятою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини п`ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню, оскільки відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, частини п`ятої статті 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до частини першої статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, серед іншого, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Положення вказаних норм КПК України узгоджуються зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватися вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає, щоб вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Пропорційність втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» ("fair balance") між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи.

Згідно з частиною першою статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною третьою статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як убачається з долученого до клопотання витягу з кримінального провадження № 12015100060005096 від 05.08.20215, в межах даного кримінального провадження про підозру не повідомлено жодній особі та відсутні будь-які відомості, які б переконливо свідчили про необхідність накладення арешту на вказане майно, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як представники цивільного позивача в судовому засіданні не довели та не представили слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності вжиття даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння власника належним йому майном, а тому з викладеного вбачається, що представник цивільного позивача звернувся передчасно з даним клопотанням та на даному етапі не довів необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для досягнення визначеної ним в клопотанні мети, у зв`язку з чим вважає за доцільне відмовити у задоволенні клопотання.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 9, 16, 94, 107, 131, 132, 171-173, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100060001812 від 05.08.2024 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1