печерський районний суд міста києва
Справа № 757/57165/24-к
пр. 1-кс-48552/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту в рамках кримінального провадження № 12023100000000099 від 06.02.2023,-
В С Т А Н О В И В: Прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на мобільний телефон «iPhone 16 Pro Max», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з номером мобільного телефону НОМЕР_3 та ноутбук «MacBook» A2338, s/n. FVFF154LQ5F, які були вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_4 . В обґрунтування клопотання посилається на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100000000099 від 06.02.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 358 КК України.
Процесуальне керівництво за додержанням законності під час проведення досудового розслідування здійснюється Офісом Генерального прокурора.
Досудове розслідування розпочато за заявою директора ПрАТ «Фундамент» (код ЄДРПОУ 01416332) ОСОБА_5 , щодо заволодіння службовими особами ТОВ «Ерде Девелопмент» (код ЄДРПОУ 35256380) в період часу з грудня 2016 року по грудень 2018 року грошовими коштами суб`єкта господарської діяльності в особливо великих розмірах. 18.11.2024 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_4 .
Відповідно до вказаної ухвали слідчий суддя надав дозвіл на виявлення та зняття копії інформації з комп`ютерної техніки, серверного обладнання, магнітних та електронних носіїв інформації, флеш накопичувачів та інших носіїв інформації, що містять відомості про вчинене кримінальне правопорушення, мобільних терміналів/смартфонів/телефонів, засобів комунікації, телекомунікаційного обладнання та іншого обладнання, у тому числі що застосовує технологію ІР-телефонії, сім-карток (операторів мобільного зв`язку).
03.12.2024 відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва проведено обшук за фактичним місцем проживання ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 .
Під час проведення обшуку вилучено мобільний телефон «iPhone 16 Pro Max», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з номером мобільного телефону НОМЕР_3 та ноутбук «MacBook» A2338, s/n. FVFF154LQ5F, де наявна інформація щодо об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_2.
03.12.2024 слідчим винесено постанову про визнання мобільного телефону «iPhone 16 Pro Max», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з номером мобільного телефону НОМЕР_3 та ноутбуку «MacBook» A2338, s/n. FVFF154LQ5F речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження.
У зв`язку із тим, що вказані предмети вилучені поза межами ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва та мають статут тимчасового вилученого майна, виникла необхідність у накладення арешту на мобільний телефон «iPhone 16 Pro Max», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з номером мобільного телефону НОМЕР_3 та ноутбук «MacBook» A2338, s/n. FVFF154LQ5F. В судове засідання прокурор не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність. Представник власника майна ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 в судове засдіання не зявився, належним чином був повідомлений, через канецлярію суду подав письмові заперечення в яких просив відмовити у задоволенні клопотання в повному обсязі, з посиланням на те що Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023100000000099 від 06.02.2023 за попередньою кваліфікацією ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 358 КК України.18 листопада 2024 слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 постановив ухвалу, якою частково задовольнив клопотання слідчого та надав дозвіл на проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_8 та якою користується ОСОБА_4 . 03 грудня 2024 був проведений обшук вказаної квартири та в ході нього у ОСОБА_9 були тимчасово вилучені 1) мобільний телефон iPhone 16 Pro Мах та 2) ноутбук MacBook.Слід наголосити, що у згаданій ухвалі слідчий суддя надав дозвіл на «виявлення та зняття копії інформації з комп 'ютерної техніки, серверного обладнання, магнітних та електронних носіїв інформації, флеш-накопичувачів та інших носіїв інформації, що містять відомості про вчинене кримінальне правопорушення, мобільних теуміналів/смартфонів/телефонів, засобів комутації, телекомунікаційного та іншого обладнання у тому числі що застосовує IP-телефонії, сім-карток (операторів мобільного зв 'язку)».Слідчий суддя НЕ надав дозволу на вилучення комп`ютерної техніки та мобільних терміналів/смартфонів/телефонів.Згідно ч. 2 ст. 168 КПК «тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп 'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту». Проте, в ході вказаних обшуків слідчий органу досудового розслідування не здійснював спроб проведення копіювання інформації із вказаних носіїв, що вбачається із протоколу обшуку від 03.12.2024, долученого до клопотання прокурора, а саме у ньому відсутнє описання виконання таких дій.Прокурор не навів у своєму клопотанні будь-яких доводів щодо неможливості копіювання інформації із зазначених носіїв та не долучив до нього клопотання та будь-яких доказів об`єктивної неможливості такого копіювання, також не містить будь-якого обґрунтування необхідності проведення експертного дослідження, прокурором не долучені постанови про призначення такого експертного дослідження, не містить будь-якого обґрунтування про те, що вказані носії інформації буцімто отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи визнання його засобом або знаряддям його вчинення, не містить будь-якого обґрунтування про те, що доступ до носіїв інформації них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. ОСОБА_10 не обмежувала доступу до них та надала слідчому необхідні паролі доступу, про що прямо зазначено у протоколі обшуку 03.12.2024 про визнання вилучених носіїв інформації речовим доказом не містить жодного описання характеру, об`єму та суті/узагальненого змісту нібито виявленої на них інформації, яке б дозволяло слідчому судді надати оцінку питанням, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна згідно частини 2 статті 173 КПК України, а самеможливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінальногопровадження;наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.Отже, прокурором не доведена можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні. Слідчий суддя, вивчивши клопотання, приходить до наступного висновку. Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Також,арештмайнаможе такожпередбачатизаборонудля особи,намайноякої накладеноарешт,іншоїособи,уволодінніякої перебуваємайно,розпоряджатися будь-якимчиномтакиммайном тавикористовуватийого. Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Відповідно до ч. 2 вищевказаної правової норми, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. На підставі ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої даної статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Також, ч. 4 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. На підставі ст. 131 КПК України одним із видів забезпечення кримінального провадження є арешт майна тобто тимчасове позбавлення права особи можливості відчужувати, розпоряджатися майно та/або користуватися таким майном. Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Як вбачається з матеріалу клопотання про накладення арешту на майно, слідчим суддею надавався дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та зняття копії інформації з комп`ютерної техніки, серверного обладнання, магнітних та електронних носіїв інформації?; флеш-накопичувачів та інших носіі?в інформаціі?, що містять відомості про вчинене кримінальне правопорушення; мобільних терміналів/смартфонів/телефонів, засобів комутаціі?, телекомунікаціи?ного та іншого обладнання, у тому числі що застосовує технологію ІР-телефоніі?, сім-карток (операторів мобільного зв`язку), без вилучення. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Так, стороною обвинувачення в матеріалах клопотання зазначено, що метою арешту у відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України є збереження речового доказу. Право власності будь-якої особи є непорушним і перебуває під захистом як національного, так і міжнародного права, зокрема, ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Жодними доказами, що вказані вилучені речі, були об`єктом кримінального правопорушення не доведено, а відтак він не має ознак речового доказу, визначених у ст. 98 КПК України. З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні прокурор не довів необхідності у накладенні арешту на майно відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, тому слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, а за вимогами ч. 3 ст. 173 КПК, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
У Х В А Л И В:
У задоволені клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту в рамках кримінального провадження № 12023100000000099 від 06.02.2023 - відмовити. Ухвала про відмову у накладенні арешту на майно може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Суд | Печерський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 16.12.2024 |
Оприлюднено | 23.12.2024 |
Номер документу | 123889610 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна |
Кримінальне
Печерський районний суд міста Києва
Остапчук Т. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні