Рішення

від 18.12.2024 по справі 677/1656/24

КРАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1656/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2024 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Васільєва С.В.,

секретаря судового засідання Шимкової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Щиборівської сільської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - КНП «Хмельницький спеціалізований будинок дитини» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки усіх видів її доходів заробітку (доходу) , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і до повноліття дитини, які перераховувати на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Позовні вимоги мотивовані необхідністю захисту інтересів малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказує, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , його матір`ю є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 .

Відомості про батька у свідоцтві про народження дитини внесені до актового запису згідно до ч.1 ст. 135 СК України (інформація надана Красилівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України).

Рішенням виконавчого комітету Щиборівської сільської ради від 10.01.2022 №2 малолітній ОСОБА_2 був влаштований до Хмельницького спеціалізованого будинку дитини.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області у справі №677/108/22 від 17.05.2023 малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був відібраний у матері та поміщений до Хмельницького спеціалізованого дитячого будинку «Берізка», без позбавлення матері батьківських прав.

Позивач зазначає, що за час перебування дитини в спеціалізованому дитячому будинку дитини відповідачка відвідала його лише один раз, у телефонному режимі життям сина не цікавилася.

Ухвалою суду від 14.10.2024 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

26.11.2024 ухвалою суду підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.

Представник органу опіки та піклування Щиборівської сільської ради подав до суду заяву, згідно якої просив розгляд справи провести у письмовому порядку. Додатково повідомив, що відповідачка, за відсутності коштів, просила підвезти її до суду; однак на час проведення судового засідання не з`явилась, на його телефонні дзвінки не відповідає, що свідчить про її байдужість про реультати розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов, заяви про розгляд справи у її відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подавала. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Відтак, відповідач, знаючи, що на розгляді в суді перебуває вказана справа, проявила байдужість до результатів розгляду такої. Суд враховує, що відповідач клопотань про відкладення розгляду справи чи будь-яких інших клопотань не подавала.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд оцінює таку поведінку відповідача як небажання останньої особисто прийняти участь у розгляді справи в суді.

Вказані обставини та норми статті 223 ЦПК України вказують на наявність підстав для розгляду справи без її участі.

Представник третьої особи в судове засідання також не з`явився.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матір`ю є ОСОБА_1 . Батьком малолітньої дитини у свідоцтві про народження зазначено ОСОБА_3 .

Рішенням виконавчого комітету Щиборівської сільської ради від 10.01.2022 №2 малолітній ОСОБА_2 був влаштований до комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний спеціалізований будинок дитини» .

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області у справі №677/108/22 від 17.05.2023:

- відібрано малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на даний час перебуває в комунальному некомерційному підприємстві «Хмельницький обласний спеціалізований будинок дитини», у матері ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 без позбавлення її батьківських прав.

- передано дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в комунальне некомерційне підприємство «Хмельницький обласний спеціалізований будинок дитини», за адресою: м. Хмельницький вул. Хотовицького,4..

Згідно актів обстеження умов проживання №1 від 07.06.2024, №2 від 10.06.2024, №3 від 12.07.2024, №4 від 22.08.2024, №5 від 11.09.2024, було проведено обстеження умов проживання за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_1 , та встановлено, що умови для проживання та розвитку дитини відсутні. Помешкання не придатне для проживання малолітньої дитини. Подвір`я та присадибна ділянка занедбані. В будинку дуже брудно, побутова техніка відсутня, газ відрізано від постачання, немає можливості готувати їжу. Електропостачання в будинку відсутнє, меблів немає, продуктів харчування немає, засоби гігієни також відсутні. Вікна у будинку вибиті. Дані обставини свідчать про повну відсутність умов для проживання та гідного розвитку дитини, а також, що мати дитини не прикладає жодних зусиль для їх покращення.

У листі комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний спеціалізований будинок дитини» від 03.06.2024 (адресованому службі у справах дітей Щиборівської сільської ради), зазначено, що за весь час перебування дитини у закладі мати відвідувала сина один раз (29.09.2022), в телефонному режимі не цікавилася його розвитком та станом здоров`я, листівок та посилок на адресу закладу не надходило. Батько ОСОБА_3 записаний відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Адміністрація закладу просить підняти перед судовими органами питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 .

Згідно характеристики, виданої виконавчим комітетом Щиборівської сільської ради №43/1301-24 від 04.09.2024, ОСОБА_1 характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, не працює.

Довідкою відділу Національної поліції № 4 Хмельницького РУП ГУНП у Хмельницькій області встановлено, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалася, проте у 2023-2024 роках притягувалася до адміністративної відповідальності за ст.ст. 183, 177,176, 177 КУпАП.

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, члени комісії з питань захисту прав дитини при Щиборівській сільській раді дійшли висновку про наявність правових підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, оскільки вона не робить відповідних висновків, а вжиті заходи громадського та адміністративного впливу на неї не діють, вона продовжує вести антигромадський спосіб життя, взагалі не виконує батьківських обов`язків щодо піклування про дитину, не приймає участі у вихованні сина та повністю ігнорує його існування.

Рішенням виконавчого комітету Щиборівської сільської ради від 26.09.2024 №6 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Згідно з пунктами 1-2 статті 3 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки (пункт 57).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

У ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі також - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Зокрема, частинами 2-5 статті 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).

Пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно зі статтею 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, у порушення вимог статті 150 СК України, належним чином не виконує покладені на неї законодавством обов`язки щодо виховання та розвитку малолітньої дитини.

Суд погоджується з висновком позивача про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно її малолітньої дитини, виходячи з наступного.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Крім того, в пункті 16 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов`язків.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні обов`язків по вихованню дитини, а також встановити, що мати (батько) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона (він) він систематично, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

При цьому позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, у зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 759/9995/16-ц).

Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі «Мамчур проти України»).

Відповідач в порушення вимог статей 150, 180 СК України, частини 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства", нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо утримання, виховання та розвитку дитини, не піклується про неї, не цікавиться її життям, не проявляє щодо дитини батьківської турботи і взагалі самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків.

З матеріалів справи, зокрема, письмових доказів слідує, що участь відповідачки, як матері, у вихованні малолітньої дитини дійсно була недостатньою, її поведінка свідчить про нерозуміння нею обов`язку брати участь у вихованні та утриманні свого сина та підтверджує її небажання приймати участь у його житті, здійснювати забезпечення дитини всім необхідним.

Одночасно з цим судом враховується, що подібна поведінка відповідачки, яка фактично самоусунулась (ухилилась) від виховання своїх дітей, позбавляє її можливості підставно заперечувати проти задоволення позову (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №311/563/20).

Сам по собі одиничний приїзд матері до своєї малолітньої дитини не свідчить про дотримання обов`язків по відношенні до дитини.

Також під час розгляду справи по суті судом було з`ясовано, що малолітня дитина була влаштована до комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний спеціалізований будинок дитини. Однак, даний захід не виключає можливості побачення відповідачки зі своїм сином та спілкування з ним за наявності у неї такого наміру.

Тобто, в даному випадку, позбавлення батьківських прав відповідачки фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію у відносинах між матір`ю та дитиною.

Крім того, незацікавленість відповідачки у судовому розгляді справи суд розцінює як відсутність інтересу до дитини та легковажне ставлення до можливих негативних для неї наслідків розгляду справи.

З огляду на викладене, детально проаналізувавши обставини справи, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідачки, як матері малолітньої дитини, крайнього заходу впливу, передбаченого статтею 164 СК України, у виді позбавлення її батьківських прав відносно її дитини.

Водночас, подання зазначеного позову є насамперед способом захисту прав та інтересів дитини, і, з урахуванням встановленого факту ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків по вихованню і утриманню своєї дитини, суд вважає доцільним позбавити її батьківських прав відносно її малолітнього сина, оскільки відповідачка тривалий час не виконує своїх обов`язків по вихованню й утриманню дитини, свідомо ними нехтуючи, що, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України, дає суду законні підстави для задоволення позову.

Правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

Так, за змістом статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

При цьому суд враховує, що позбавлення особи батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, права на спілкування з дитиною і побачення з нею, за умови дотримання вимог ст.168 СК України, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (ст.169 СК України).

Щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

Згідно ч. 2-3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Як зазначалось, відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, суд враховує, що мінімальний розмір аліментів визначається за допомогою прожиткового мінімуму. Відтак сума аліментів не може бути меншою, ніж 50% від прожиткового мінімуму.

Одночасно законодавством України передбачені розміри аліментів в залежності від кількості дітей, на користь яких стягуються аліменти, а саме: на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч.5 ст.183 СК України). Фактично це рекомендований розмір аліментів.

З врахуванням матеріалів справи, зважаючи на обов`язок відповідача ОСОБА_1 як матері утримувати свою малолітню дитину, суд визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь особи (установи), яка буде виконувати обов`язки законного представника (опікуна, піклувальника) дитини, аліменти на утримання ОСОБА_2 .

При цьому, відповідно до вимог частини третьої статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду. Оскільки судом не встановлені обставини відмови представників дитини отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, тому вимога перераховувати на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України кошти є передчасною та не підлягає задоволенню.

Водночас, суд враховує, що рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 10 лютого 2022 року у справі №677/1606/20 ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі 929 (дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 50 копійок щомісячно, що підлягають індексації відповідно до закону, починаючи з 20 листопада 2020 і до досягнення ним повноліття.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів на користь дитини у цьому випадку слід задовольнити частково - у розмірі 1/6 частини (половини від 1/3, враховуючи, що на одну дитину з відповідачки уже є рішення щодо стягнення аліментів) з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначене відповідає вимогам закону, інтересам дитини та не порушує прав відповідача.

З огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць необхідно допустити до негайного виконання.

Щодо розподілу судових витрат.

З огляду на те, що позивач був звільнений від сплати судового збору (згідно п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір»), тому судовий збір підлягає до стягнення з відповідачки на користь держави, у порядку пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України у розмірі 1211,20 грн, виходячи з вимоги немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 142, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 164, 166, 180-183 СК України, суд,-

ухвалив:

позов органу опіки та піклування Щиборівської сільської ради задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь особи (установи), яка буде виконувати обов`язки законного представника (опікуна, піклувальника) дитини, аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви, а саме: 09.10.2024, і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Роз`яснити, що особа, яку позбавлено батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн.20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач - орган опіки і піклування Щиборівської сільської ради, місцезнаходження: 31001, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Щиборівка, вул. Центральна, 12, код ЄДРПОУ 04404421.

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: КНП «Хмельницький спеціалізований будинок дитини», 29016, вул..І.Пулюя,4, м.Хмельницький, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 03397475.

Повний текст судового рішення складено 19 грудня 2024 року.

Суддя С. В. Васільєв