Рішення

від 19.12.2024 по справі 613/1801/23

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/1801/23 Провадження № 2/613/131/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участі секретаря Герасимюк Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в режимі відеоконференції цивільну справу № 613/1801/23 провадження 2/613/131/24 за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, представник позивача Ремінний В.І. до ОСОБА_1 , третя особа: Богодухівська міська рада Харківської області, представник Захаров А.М., про витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: Богодухівська міська рада Харківської області, в якій просить: витребувати у ОСОБА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 6320883500:04:000:0398 у власність держави шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за власником - державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320883500:04:000:0398, стягнути судові витрати по оплаті судового збору в сумі 4 026 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року у справі № 757/15438/21-к Головному управлінню стало відомо про наявність порушеного права держави у зв`язку з подвійною приватизацією громадянами земельних ділянок та порушення норм статей 116, 121 Земельного кодексу України. Так, 04 жовтня 2019 року до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшла заява ОСОБА_1 від 04 жовтня 2019 року, у якій викладено прохання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га ріллі із земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області та передати йому зазначену земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства. При цьому, заявником вказано, що право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначених статтею 121 Земельного кодексу України ОСОБА_1 не використав. Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області після розгляду заяви від 04 жовтня 2019 року прийнято наказ від 11 жовтня 2019 року № 9783-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га з кадастровим номером 6320883500:04:000:0398, яка розташована за межами населених пунктів на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_1 . Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320883500:04:000:0398 за ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Шитохою Н.М. 21 грудня 2019 року, номер відомостей про речове право: 34872013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1998862863208. В подальшому встановлено, що ОСОБА_1 , попередньо вже реалізував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26 жовтня 2015 року № 2841-СГ, на підставі якого йому було надано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6320883500:04:000:0350 площею 1,6700 га, яка розташована на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області. Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320883500:04:000:0350 було зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Богодухівського районного управління юстиції Канаровою Ю.В. 31 жовтня 2015 року, номер відомостей про речове право: 11866965, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 765495663208. У подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 6320883500:04:000:0350 була відчужена ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09 березня 2016 року, серія та номер № 218, посвідченим приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу Харківською області Харченко Т.П., у власність ОСОБА_2 номер відомостей про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 30364927. Таким чином, ОСОБА_1 було двічі отримано земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, що становить порушення статей 116 та 121 Земельного кодексу України. Враховуючи викладене та з метою відновлення порушеного права держави на земельні ділянки Головне управління вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6320883500:04:000:0398 має бути повернута із незаконного чужого володіння у власність держави. Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_1 внаслідок того, що останній при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та його затвердження, не повідомив, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вже скористався, а навпаки, зазначив недостовірну інформацію щодо невикористання ним права на безоплатну приватизацію земельних ділянок такого цільового призначення, вимога про витребування земельної ділянки у власність держави є обґрунтованою. Враховуючи викладене та з метою відновлення порушеного права держави на земельні ділянки Головне правління вважає,що земельна ділянка з кадастровим номером 6320883500:04:000:0398 має бути повернута із незаконного чужого володіння у власність держави.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2023 року, заяву Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про забезпечення позову - задоволено частково. Заборонено відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 6320883500:04:000:0398 площею 2,0000 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області та належить ОСОБА_1 та заборонити вчинення реєстраційних дій щодо зазначеної земельної ділянки.

Ухвалою Богодухівської районного суду Харківської області від 15 грудня 2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 22 лютого 2024 року, було задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 30 квітня 2024 року, закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Ремінний В.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовільнити з підстав зазначених у позовній заяві. Зауважив, що ОСОБА_1 порушено норму ст. 116 ЗК України, де чітко вказано, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання. Відповідачу було відомо, що він скористався даним правом у 2015 році, але повторно звернувся до Управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки, надавши недостовірну інформацію.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснив, що дійсно у 2015 році він отримав земельну ділянку площею 1,67 га., але отримав її, як учасник АТО, дану земельну ділянку він в подальшому продав. На даний час у його власності є лише одна земельна ділянка площею 2,00 га., яку він отримав у 2019 році. При зверненні до Управління Держгеокадастру у Харківській області у нього ніхто не цікавився, чи отримував він раніше земельну ділянку. Просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа: представник Богодухівської міської ради Харківської області Захаров А.М. , в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника міської ради. При вирішенні справи по суті покладався на розсуд суду.

Відповідно до ч.1 ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь - якого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності приходить до висновку про задоволення позовної заяви.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2019 року до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшла заява ОСОБА_1 у якій останній просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га. із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка розташована на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області за межами населеного пункту. Своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства в межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України не скористався ( т. 1 а.с. 32).

Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області після розгляду заяви від 04 жовтня 2019 року прийнято наказ від 11 жовтня 2019 року № 9783-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області. Передано гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га, (кадастровий номер 6320883500:04:000:0398) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області ( т. 1 а.с. 30-31).

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320883500:04:000:0398 за ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Шитохою Н.М. 21 грудня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1998862863208, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та відомостями із ДЗК щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320883500:04:000:0398. Підставою внесення запису зазначено: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50470369 від 26 грудня 2019 року ( т. 1 а.с. 20, 33, 207).

Відповідно до копії заяви від 21 жовтня 2015 року до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшла заява від ОСОБА_3 , яка діяла за дорученням від імені ОСОБА_1 у якій просила, затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,67 га із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області та передати йому (їй) зазначену земельну ділянку у власність. Своє право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства в межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України ОСОБА_1 не використав (т. 1 а.с. 23).

Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26 жовтня 2015 року №2841-СГ , затверджено, розроблений Харківською регіональною філією ДП « Центр державного земельного кадастру», « Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею її у власність із земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області. Передано гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку розташовану за межами населених пунктів на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області з кадастровим номером 6320883500:04:000:0350 площею 1,6700 га, із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення особистого селянського господарства ( т. 1 а.с. 21-22).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за ОСОБА_1 державним реєстраторм ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6320883500:04:000:0350 площею 1,6700 га, для ведення особистого селянського господарства розташовану на території Івано Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 765495663208 ( т. 1 а.с. 18-19).

Тобто, ОСОБА_1 , попередньо вже було реалізовано своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26 жовтня 2015 року №2841-СГ.

У подальшому 09 березня 2016 року, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельну ділянку з кадастровим номером 6320883500:04:000:0350 було відчужено ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 09 березня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу Харченко Т.П., у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), номер відомостей про речове право 13600003 ( т. 1 а.с. 18-19).

Таким чином, ОСОБА_1 було двічі отримано земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, що становить порушення статей 116 та 121 Земельного кодексу України.

На підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року у справі № 757/15438/21-к, Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області стало відомо про наявність порушеного права держави у зв`язку з подвійною приватизацією громадянами земельних ділянок та порушення норм статей 116, 121Земельного кодексуУкраїни ( т. 1 а.с. 36-37).

Відповідно доВитягу №НВ-6300618282023із технічноїдокументації знормативної грошової оцінки земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6320883500:04:000:0398, становить 54598,43 грн.

Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Статтею 14Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 3ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 116ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст.116ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, шостою, сьомою, дев`ятою статті 118ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проєкту приватизації земель.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122цього Кодексу забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 121ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину у власність для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Згідно зі статтею 80ЗК України право власності на землі державної власності належать державі Україна, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Такими органами є, зокрема, територіальні органи Держгеокадастру.

Відповідно до ст.125ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За таких обставин, реалізація повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (понад норми приватизації, встановлені Земельним кодексом України).

Прийнятий Головнимуправлінням Держгеокадаструу Харківськійобласті наказ№ 9783-СГвід 11жовтня 2019року,на підставіякого ОСОБА_1 отримаву власністьспірну земельнуділянку,не можеоцінюватися якреалізація волівласника цієїземельної ділянки-держави на вибуття із її володіння. Воля держави як власника земель може виражатися виключно в таких діях органів державної влади, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної, комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес. Незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересові не відповідає.

Земельна ділянка загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 6320883500:04:000:0398, що знаходиться за межами населених пунктів на території Івано Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області , вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання.

Відповідно до ст.387ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений незаконно. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388ЦК Українизалежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження№ 14-208цс18).

Рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

У цій справі, ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 2, 0000 га (кадастровий номер 6320883500:04:000:0398 ) із земель державної власності незаконно, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 9783-СГ від 11 жовтня 2019 року, який прийнятий із порушенням вимог статей 116,121 ЗК України.

Як вбачаєтьсяз усталеноїпрактики ЄСПЛстаття 1Першого протоколудо Конвенціїмістить триокремі норми:перша,що виражаєтьсяв першомуреченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Потрібний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, потрібно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони цієї категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель сільськогосподарського призначення.

У даній справі, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Згідно ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Частиною 1,3 ст.89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Виходячи з наведеного, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про те, що витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 не порушуватиме принцип пропорційності втручання у його право власності. Позовні вимоги про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 є обґрунтованими, оскільки спірна земельна ділянка була передана йому внаслідок того, що останній при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області із другою заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та його затвердження, не повідомив, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вже скористався, а навпаки зазначив недостовірну інформацію щодо невикористання ним права на безоплатну приватизацію земельних ділянок такого цільового призначення, тому позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки у власність держави є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Під час звернення до суду Головний управлінням Держгеокадастру у Харківській області сплачений судовий збір у розмірі 4 026 грн., у т.ч. 2 684 грн. згідно з платіжною інструкцією № 791 від 20.10.2023 за подання позовної заяви та у розмірі 1 342 грн. згідно з платіжною інструкцією № 790 від 20.10.2023 - за подання заяви про забезпечення позову.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення витрат зі сплати судового збору з відповідача на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області .

Відповідно до ч.7 ст. 158 ЦПК України,у разіухвалення судомрішення прозадоволення позовузаходи забезпеченняпозову продовжуютьдіяти протягомдев`яностаднів здня набраннявказаним рішеннямзаконної силиабо можутьбути скасованіза вмотивованим клопотанням учасника справи.

Тому слід зазначити, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2023 року продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набранням рішенням суду законної сили, або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

Керуючись ст. ст. 14 Конституції України, ст.ст. 15, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 116, 118, 121, 122, 124, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 19, 27 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 5, 10-13, 50, 56, 76-79, 81, 95, 89, 141, 158, 177, 259, 263-265, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: Богодухівська міська рада Харківської області, про витребування земельної ділянки задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) , земельну ділянку з кадастровим номером 6320883500:04:000:0398 у власність держави шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за власником - державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39792822) права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320883500:04:000:0398.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39792822) судові витрати по оплаті судового збору в сумі 4026 ( чотири тисячі двадцять шість) гривен.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19 грудня 2024 року .

Суддя