Рішення

від 19.12.2024 по справі 624/680/24

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 624/680/24

№ провадження 2/624/236/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Кегичівка, Берестинського району, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання виконавчого напису №8572 виданого 21.12.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. від 10.02.2022 відкрито виконавче провадження №68593926 про примусове виконання виконавчого напису №8572 виданого 21.12.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» заборгованості в розмірі 6406,85 грн. Постановою приватного виконавця від 31.07.2023 накладено арешт на грошові кошти позивача. Позивач вважає, що виконавчий напис є такими, що не підлягає виконанню. Так позивач заперечує проти безспірності заборгованості. Цивільно-правові угоди нею з ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» нотаріально не посвідчувались. Письмову вимогу про погашення заборгованості про усунення порушень основного зобов`язання від відповідача позивач не отримувала. Розрахунок визначений до сплати заборгованості, підстави стягнення коштів позивачу не зрозумілі. Отже, позивач вважає, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не перевірена безспірність заборгованості, а тому він вчинений з порушення визначеного Законом порядку та є таким що не підлягає виконанню.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 02 серпня 2024 року провадження у справі було відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Сторонам було надано час для подання заяв по суті. Зобов`язано приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича надати до суду завірені копії документів та матеріалів на підставі яких було вчинено виконавчий напис №8572 від 21.12.2021.

Приватним нотаріусом ухвала суду про витребування доказів за місцем знаходження робочого місця отримана не була.

Судом був здійснений запит до Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції щодо діяльності приватного нотаріуса та сприяння в отриманні нотаріусом ухвали суду про витребування доказів.

Західним міжрегіональним Управлінням Міністерства юстиції щодо діяльності приватного нотаріуса надано суду відповідь, згідно з якою наказом Міністерства юстиції України від 01.05.2024 №1300/5свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_2 анульовано, наказом Міжрегіонального управління від 07.05.2024 №297/4 нотаріальна діяльність ОСОБА_2 з 07.05.2024 припинена. Станом на 04.12.2024 документи нотаріального діловодства та архів перебувають у володінні та користуванні ОСОБА_2 до передачі Увано-Франківському обласному державному нотаріальному архіву.

Згідно листа Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву №1074/01-17 від 04.12.2024 справи ОСОБА_2 до державного нотаріального архіву на зберігання не передавалися.

Відповідачем поданодо судувідзив,згідно зяким відповідачзазначає,що 18.05.2018між ТОВ«Бі ЕлЖди Мікрофінанс»та ОСОБА_1 було укладенокредитний договір№МФ-2301800000775.Кредитний договірбув засвідченийта скріпленийособистим підписомпозичальника.22.08.2018між ТОВ«Бі ЕлЖди Мікрофінанс»та ТОВ«Фінансова компанія«Приватні інвестиції»було укладеноДоговір провідступлення праввимоги №1,відповідно доумов якогоТОВ «Фінансовакомпанія «Приватніінвестиції» набулоправо вимоги ОСОБА_1 за договором№ МФ-2301800000775від 18.05.2018.Всі зобов`язанняза договоромне виконувались.Це порушенняпризвело дотого,що задоговором виниклапрострочена заборгованість.21.12.2021приватним нотаріусомІвано-Франківськогоміського нотаріальногоокругу Івано-Франківськоїобласті ЛичукТ.В.вчинено виконавчийнапис №8572про стягненняз ОСОБА_1 на користьТОВ «ФК«Приватні інвестиції»заборгованості,що виниклапо договорупро наданнякредитної картки№ МФ-2301800000775від 18.05.2018.Відповідач наголошує,що позивачемне булонадано будь-якихдоказів належноговиконання зобов`язань,не надавалисьдокази сплатикоштів,не зазначалисьобставини,які спростовуютьнаявність заборгованості.Фактично грошовікошти,надані впозику,як накористь попередньогостягувача.так накористь ійого правонаступникане булиповернені.Виконавчий написнотаріуса буввчинений напідставі укладеногодоговору провідступлення праввимоги. Також, боржником укладений договір про відступлення права вимоги не оспорювався, у зв`язку із чим діє презумпція правомірності правочину. Отже, підписи позичальника в кредитному договорі підтверджують наявність договірних відносин, договір факторингу позивачем не оскаржувався, не був оспорений, тому діє презумпція правомірності правочину. Щодо розміру заборгованості - в заперечення здійсненого розрахунку, позивач не надає контррозрахунок та не оскаржує загальну суму заборгованості, не надає докази сплати заборгованості попередньому кредитору, а тому його твердження є припущенням, яке не ґрунтується на відповідних доказах, що підтверджують викладені в позовній заяви формулювання. Кошти були використані позивачем, проте, не повернені У зв`язку із чим, відповідач був змушений звернутись до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Під час вчинення безспірного виконавчого напису нотаріуса відповідачем було подано всі визначені чинним законодавством документи. Надавати будь-які інші документи відповідач був зобов`язаний виключно у тому разі, якщо це вимагав би сам нотаріус, яким вчиняється виконавчий напис. При цьому, у відповідності до Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус при вчиненні виконавчого напису має право вимагати додаткові документи, а не зобов`язаний їх витребовувати. Тому, вбачається, що на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису безспірність заборгованості позивача перед відповідачем була доведена у встановленому законодавством порядком. Для вчинення виконавчого напису відповідачем були подані всі необхідні документи, які підтверджують наявність заборгованості, відповідно до «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин». У зв`язку з вищезазначеним відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі та підтримання позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Треті особи, належним чином повідомлені про розгляд справи, у судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили, пояснень не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.

У відповідності до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд на підставі ст.ст. 12, 13, 43, 81 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

В судовомузасіданні встановлено,що 18.05.2018 між ТОВ «Бі Ел Жди Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №МФ-2301800000775. За умовами якого сума наданого кредиту 1930,43 грн, строк кредиту 15 днів з 18.05.2018 по 02.06.2018, термін повернення кредиту 02.06.2018. Плата за користування кредитом встановлюється у вигляді фіксованої ставки в розмірі 1%, які сплачуються позичальником за кожень день строку користування кредитом та дорівнює 365% річних. За період прострочення з 30 по 45 день користування кредитом плата за користування кредитом встановлюється у розмірі 4,5% за кожен день строку користування кредитом. В момент повернення кредиту позичальник сплачує комісію за супровід кредиту в розмірі 30% від суми кредиту (579,13 грн) (п.п. 1.2. 1.8. Договору). Пунктом 4.1. Договору передбачено нарахування пені у разі прострочення позичальником зобовязань повернення кредиту та сплати процентів, таке нарахування нарахування здійснюється за період з 16 по 29 день користування кредитом за кожень день прострочення у розмірі 3,5% від суми прострочених зобовязань.

Кредитний договір підписаний сторонами. Нотаріально не посвідчний.

21.12.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., на підставі статей 34, 87-91 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 №296/5, та пункту 2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 №1172, вчинено виконавчий напис №8572 про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , заборгованості за кредитним договором №МФ-2301800000775 від 18.05.2018, укладеним з ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги №1 від 22.08.2018 є ТОВ «ФК «Приватні інвестиції». Строк платежу настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 22.08.2018 по 25.03.2021. Сума заборгованості складає 5706,85 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 1930,43 грн, заборгованість за відсотками 1949,62 грн, пеня 945,98 грн, заборгованість за комісією 579,13 грн, 3% річних застосовані до основної суми та відсотків за період з 22.08.2018 по 25.03.2021 301,69 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату із стягувача в розмірі 700 грн. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за №8572.

10.02.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68593926 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого напису №8572 виданого 21.12.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. Постановою від 31.07.2023 на кошти боржника ОСОБА_1 накладено арешт.

Позивач вважає вчинений виконавчий напис незаконним, оскільки порушені її права, так як напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства. Будучи не згодною з вказаним написом, позивач звернулася до суду з позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка передбачена пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат». При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів. Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2,3.5 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до пункту 1 розділу 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», цього Переліку, був виключений на підставі Постанови КМ №480 від 19.04.2022, у зв`язку з визнанням нечинними та скасуванням п. 1 та п. 2 Постанови КМУ № 662 від 26.11.2014 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року(справа №826/20084/14). Так вищезазначеною постановою визнано незаконною та нечинною Постанову КМ України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, щодо доповнення переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Зобов`язано КМ України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили 22.02.2017.

Таким чином, при вчиненні 21.12.2021 виконавчого напису нотаріус мав керуватися пунктом 1 розділу 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, в редакції, що діяла до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. При цьому, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином,вчинення нотаріусомвиконавчого написувідбувається зафактом поданнястягувачем документів,які згідноіз відповіднимПереліком єпідтвердженням безспірностізаборгованості абоіншої відповідальностіборжника передстягувачем.Сам пособі фактподання стягувачемвідповідних документівнотаріусу несвідчить про відсутність спору між сторонами стосовно заборгованості, як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Пунктом 1 Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами першою та другою статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Наявність цивільно-правової відповідальності повинна бути доведена належними та допустимими доказами. Підлягає доказуванню наявність правових підстав для стягнення штрафу та пені, а також розмір заборгованості, заявлений до стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що відомості про подання нотаріусу документів про безспірність заборгованості у суду відсутні.

Відповідачем до суду додатками до відзиву була надана копія кредитного договору. З дослідженої копії договору встановлено, що кредитний договір нотаріально не посвідчений.

У відзиві відповідач зазначає, що ним подані документи нотаріусу, у відповідності до вимог закону, в тому числі на підтвердження безспірності заявлених вимог, однак, крім копії кредитного договору, інших документів відповідачем суду не надано.

Матеріали нотаріальної справи, як вже зазначалося, суду також не надані.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 760/2193/15-ц висловлено позицію про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Проте, із матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), а тому суд не має можливості перевірити дотримання нотаріусом вимог закону щодо встановлення безспірності заборгованості при його вчиненні. Такі документи не надані відповідачем і суду.

Як вже зазначалось судом, виконавчий напис нотаріусом може бути вчинений за договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку) лише у разі нотаріального посвідчення таких договорів.

Укладений кредитний договір на підставі якого вчинявся виконавчий напис, нотаріально посвідчений не був, а тому стягнення заборгованості за таким договором на підставі виконавчого напису нотаріусу законом не передбачено.

Таким чином, оскільки в момент вчинення виконавчого напису були відсутні правові підстави для його вчинення, тому такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.

Також судом було встановлено, що виконавчий напис нотаріусом було вчинено не на документі, який встановлює заборгованість, а на окремому новоствореному нотаріусом документі, що не передбачено чинним законодавством.

Отже, судом встановлено, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом за відсутності усіх необхідних для вчинення такого напису документів, перелік яких передбачений пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо застосування до спірних правовідносин положень розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, оскільки це положення переліку, на підставі Постанови КМ № 480 від 19.04.2022 виключено, у зв`язку з визнанням нечинними та скасуванням п. 1 та п. 2 Постанови КМУ № 662 від 26.11.2014 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується положеням ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовом мав був сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Проте ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 02 серпня 2024 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ч. 2 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 136, ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 8572 вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем 21 грудня 2021 року таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Приватні Інвестиції» на користь держави (розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, банк отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів: 22030106, ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) судовий збір в розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції Харківського апеляційного суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Кучерівка, Куп`янського району, Харківської області, громадянка України, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Куп`янським МРВ ГУ МВС України в Харківській області 15.08.2007, ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», адреса місцезнаходження: вул. Жамбила Жабаєва, буд. 7, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 37356981.

Представник відповідача: Дворська Альона Русланівна, довіреність №616 від 08.12.2023, адреса: вул. Жамбила Жабаєва, буд. 7, м. Київ, 04112.

Третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, місцезнаходження за адресою: вул. Галицька, буд. 12, м. Івано-Франківськ, 76000.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, місцезнаходження за адресою: пров. Поштовий, буд. 5, поверх 2, м. Харків, 61001.

Суддя Т.В. Богачова