Рішення

від 19.12.2024 по справі 487/7118/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/7118/24

Провадження № 2/487/2684/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючої судді Скоринчук К.М., за участю секретаря судового засідання Карбівничої А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю РУССО-ЛТД</a>, третя особа Заводський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві МУЮ Південне міжрегіональне управління МЮ (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю РУССО-ЛТД</a>, третя особа Заводський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві МУЮ Південне міжрегіональне управління МЮ (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту. Вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивача ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 . Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.06.2024 за позивачем та її братом ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування на частини спадкового житлового будинку за кожним. ІНФОРМАЦІЯ_2 брат позивача ОСОБА_3 загинув у зоні бойових дій, не отримавши свідоцтво про право на спадщину. Позивач звернулася до нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак було виявлено обтяження на спадковий житловий будинок АДРЕСА_1 , а саме арешт нерухомого майна, зареєстрований номер обтяження 1650372, підстава: постанова аа720758 від 26.01.2005 ДВС Заводського району м. Миколаїв. Ураховуючи, що позивач прийняла спадщину після смерті брата і у неї виникло право володіння і користування майном, а саме спадковим житловим будинком, вона звернулася до суду та просить зняти арешт з будинку.

21 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 09.00 год. 19.09.2014.

У зв`язку з перебуванням судді на навчанні з 16.09.2024 по 20.09.2024 підготовче засідання відкладено на 10.00 год 02.10.2024.

18 вересня 2024 року третьою особою надано письмові пояснення.

02 жовтня 2024 року підготовче засідання відкладено на 11.00 год 21.10.2024 у зв`язку з неявкою позивача та представника позивача. Заяву про розгляд справи без їх участі було отримано після вирішення питання відкладення.

21 жовтня 2024 року строк підготовчого провадження продовжено. Витребувано з Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори спадкові справи з метою з`ясування підстав накладення арешту на нерухоме майно, який позивач просить скасувати.

21 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

У призначене судове засідання позивач та її представник не з`явилися. Представник позивача адвокат Гриненко І.І., який діє на підставі ордера серія ВЕ № 1127876 від 14.08.2024 та договору б/н від 14.08.2024, подав через канцелярію суду заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволенні, просить справу розглянути без його участі. Попередньо додатково надав письмові пояснення у яких зазначив, що станом на час накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , позивач була неповнолітньою. З наявних матеріалів неможливо встановити ініціатора та підстави накладення арешту

Згідно відомостей Єдиного державногореєстру юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань щодо ТОВ «РУССО ЛТД», ЄДРПОУ 20919581, діяльність компанії зареєстровано, компанія зареєстрована на загальній системі оподаткування, свідоцтво про державну реєстрацію недійсне. Юридичною адресою відповідача зазначено АДРЕСА_1 , що збігається з адресою місця проживання позивача. Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті Судової влади України. Відзив не подано. Клопотань, заяв не надходило.

Представник третьої особи - Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві МУЮ Південне міжрегіональне управління МЮ (м. Одеса) Т.Є. Квичак, яка діє на підставі довіреності від 24.04.2024 просила відмовити у задоволенні позову в частині зобов`язання третьої особи зняти арешт з житлового будинку. В заявах від 02.10.2024 та 18.10.2024 просила справу розглянути без участі представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, суд ураховує наступне.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1ст. 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на викладене правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

При виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновкищодо застосуваннявідповідних нормправа,викладені впостановах ВерховногоСуду (ч.4ст. 263 ЦПК України).

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 654/1790/16-ц (постанова від 18.12.2018р.), застаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Верховного Суду України від 12.06.2014 року у справі № 6-32цс13).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19), постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19), постанова КЦС ВС від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21).

Судом встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивача ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 . Будинок належав ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, визнаного дійсним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.07.2007 та зареєстрованого в ММБТІ 23.08.2004 за №3953.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.06.2024 за позивачем ОСОБА_1 та її братом - ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування на частини спадкового житлового будинку за кожним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 брат позивача загинув у зоні бойових дій. Позивач звернулася до нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак виявилися, що спадковий будинок перебуває під арештом.

Як слідує із матеріалів справи арешт на будинок АДРЕСА_1 було накладено на підставі постанови № аа 720758 від 26.01.2005 Заводського ДВС м. Миколаєва та зареєстровано 02.02.2005 Третьою Миколаївською Державною нотаріальною конторою, за реєстраційним номером 1650372. Боржником значиться ОСОБА_2 .

Суд уживав усіх можливих заходів у сприянні позивачеві захистити її право, шляхом з`ясування підстав накладення арешту на спадковий будинок АДРЕСА_1 , звертаючись до ВДВС про витребування інформації щодо виконавчого провадження за постановою № аа 720758 від 26.01.2005 та до нотаріальної контори, витребувавши спадкові справи.

Як слідує з відповіді Заводського ВДВС у м. Миколаєві Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та пояснень, як третьої особи, надати для ознайомлення матеріали виконавчого провадження, а відтак і встановити підстави накладення арешту за постановою № аа 720758 від 26.01.2005 неможливо, оскільки виконавче провадження передане до архіву та знищене за закінченням строку зберігання відповідно до п.9.10 Порядку роботи з документами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008.

Згідно ст. 55 ЗУ «Про виконавче провадження» від 1999 року, діючого станом на час накладення арешту - 26.01.2005, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду у 10-денний строк.

Арешт застосовується:

1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;

2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Статтею 49 ЗУ «Про виконавче провадження» від 1999 року, чинною на час смерті ОСОБА_2 12.10.2013, визначено умови, за яких виконавче провадження підлягає закінченню. А саме:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 9.10 Порядку роботи з документами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008, на який посилається третя особа у справі, завершені виконавчі провадження включаються в акт про виключення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Наприклад, виконавчі провадження з трирічним строком, завершені у 2009 році, можуть включатися в акт, що буде складений не раніше 1 січня 2013 року. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Отже, як слідує з аналізу вказаного пункту Порядку, до архіву передаються завершені виконавчі провадження.

Однак, з поданих позивачем та витребуваних судом матеріалів неможливо встановити ні підстав накладення арешту на спадковий житловий будинок, ні підстав закінчення виконавчого провадження.

При цьому, ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт може бути знятий за рішенням суду у всіх інших випадках, які не зазначені в частинах 1-4 вказаної статті.

Отже, ситуація щодо зняття арешту зі спадкового майна для позивача не є безвихідною і вирішення питання в судовому порядку передбачене Законом.

Проте, суд звертає увагу, що витребувані із нотаріальної контори матеріали спадкової справи №632/2014 містить відомості щодо Претензії кредитора ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , яка 19.08.2003 уклала кредитний договір, а також відзив АТ «Державний ощадний банк України» на позов ОСОБА_3 у справі №487/2200/21.

Тобто, у 2021 році ОСОБА_3 , представником якого був адвокат Гриненко І.І., звертався до Заводського районного суду м. Миколаєва з вимогою зняти арешт з будинку АДРЕСА_1 , зареєстрованого 02.02.2005 Третьою Миколаївською Державною нотаріальною конторою, за реєстраційним номером 1650372, на підставі постанови Заводського ДВС м. Миколаєва (сучасна назва: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) згідно постанови № аа 720758 від 26.01.2005. За вказаним позовом заведено цивільну справу №487/2200/21. Після заміни неналежного відповідача АТ «Державний ощадний банк України» на належного - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», 19.06.2023 представник позивача надав до суду заяву про залишення позову без розгляду.

Як було встановлено судом, 13 липня 2007 року Заводським районним судом м. Миколаєва задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ «РУССО ЛТД» про визнання договору купівлі-продажу вказаного будинку дійсним. Сам договір було укладено 13.12.1995 року. Відповідач - ТОВ «РУССО ЛТД», не заперечував проти задоволення позовних вимог, що підтверджується рішенням суду у справі №2-3351/2007, яке надане суду позивачем. Підставою звернення ОСОБА_2 до суду стала відсутність нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу, укладеного на біржі.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За цих обставин суд висновує, що станом на час звернення ОСОБА_2 до суду з позовом до ТОВ «РУССО ЛТД» у неї не існувало будь-яких боргових зобов`язань перед ТОВ «РУССО ЛТД» з приводу укладеного договору купівлі-продажу.

Яким чином рішення суду у даній справі може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси ТОВ «РУССО ЛТД», позивачем не зазначено.

Відомості про те, що саме в інтересах ТОВ «РУССО ЛТД» було накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , відсутні.

Доказів того, що вказаним товариством порушене, невизнане, оспорюване будь-яке право позивача, суду не надано.

У зв`язку із вказаними обставинами суд зазначає, що відповідно достатті 48 ЦПК Українисторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Якщо позовподано недо тієїособи,яка повиннавідповідати запозовом,суд дозакінчення підготовчогопровадження,а уразі розглядусправи заправилами спрощеногопозовного провадження-до початкупершого судовогозасідання заклопотанням позивачазамінює первісноговідповідача належнимвідповідачем,не закриваючипровадження усправі (ч.2ст. 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Тобто, обов`язковою умовою здійснення заміни відповідача на належного або залучення співвідповідача судом є наявність клопотанням позивача.

Оцінюючи позовнівимоги зпозицій належностіобраного позивачемспособу захисту,суд зазначає,щообраний нею спосіб захисту є допустимий, не заборонений законом, узгоджений з усталеною практикою.

Однак,позивачем неаргументовано,не вмотивованота непідтверджено належнимидоказами пред`явленняданої вимогисаме доТОВ «РУССОЛТД», яке не є ні боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт на спадкове нерухоме майно.

Судом з`ясовувалася дана обставина, надавалась можливість позивачеві скористатись правом заміни відповідача на належного, що можливе лише за клопотанням позивача. Однак, клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач чи її представник не заявили.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність доведення належними, у розумінні ст. 79 ЦПК України, доказами певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Отже, ураховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «РУССО ЛТД» є належним відповідачем і заявлені вимоги до вказаного відповідача є недоведеними, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21 (провадження № 61-945св22) та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.06.2023 у справі № 208/9810/21.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 12, 13, 15, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю РУССО-ЛТД</a>, третя особа Заводський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві МУЮ Південне міжрегіональне управління МЮ (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 19.12.2024.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ТОВ «РУССО-ЛТД» адреса:Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Погранична, 133, ЄДРПОУ 20919581.

Третя особа: Заводський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Робоча, 1, ЄДРПОУ 34993162.

Суддя: К.М. Скоринчук