Рішення

від 11.12.2024 по справі 484/6322/24

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/6322/24

Провадження № 2/484/1949/24 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2024 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Панькова Д.А.

секретаря судового засідання Кузьменко Ю.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління «Служба у справах дітей» Первомайської міської ради Миколаївської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей,

У С Т А Н О В И В :

11.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без участі матері ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову, представник позивача вказав, що Позивач, ОСОБА_1 , перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був розірваний згідно рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області по справі №484/3245/16-ц (провадження №2/484/23879/16) від 10 листопада 2016 року.

Від вказаного шлюбу у них народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , виданим Кінецьпільською сільською радою Первомайського району Миколаївської області, актовий запис №22 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , виданим Кінецьпільською сільською радою Первомайського району Миколаївської області, актовий запис №25.

Після розірвання шлюбу, діти фактично залишилися проживати разом із позивачем в житловому будинку АДРЕСА_1 , знаходяться на його вихованні та утриманні, що підтверджується Витягом №1362/1 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою 20.06.2024 Первомайською міською радою Миколаївської області.

Крім того, згідно характеристики на позивача, яка видана в.о. старости Кінецьпільського старостинського округу Первомайської територіальної громади Миколаївської області, останній проживає за вищевказаною адресою, та виховує двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_6 . За час проживання на гр. ОСОБА_1 заяв та скарг від мешканців села до старостинського округу не надходило, компрометуючих матеріалів стосовного нього не має.

Вказаний житловий будинок, в якому проживають позивач разом з його доньками, належить матері позивача, ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 від 19.10.2004 року, виданим Виконавчим комітетом Кінецьпільської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, що підтверджується копією свідоцтва про право власності та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Первомайського міжміського бюро технічної інвентаризації №5105600 від 19.10.2004 року.

У вказаному будинку, який складається з чотирьох жилих кімнат, кухні, санвузлу зроблений сучасний ремонт, всі кімнати облаштовані меблями та електропобутовою технікою. Будинок має газове опалення, має гаряче водопостачання. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 маю належні умови для розвитку, навчання та відпочинку.

Позивач офіційно працевлаштований в ТОВ «Вента рітейл» та працює на посаді завідувача складу, має регулярний дохід, в змозі фінансово забезпечувати дітей, надавати матеріальну допомогу під час навчання, проводити разом дозвілля.

Для надання акту обстеження умов проживання дітей та акту доцільності визначення місця проживання неповнолітніх дітей, позивач зібрав необхідний пакет документів та звернувся до Управління «Служби у справах дітей» Первомайської міської ради Миколаївської області. Проте, вказані акти ним так і не були отримані, в усному порядку працівниками вказаної установи було надано роз`яснення, що зазначені акти будуть надані під час розгляду справи Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області.

Так, мати дітей, ОСОБА_5 , в 2016 році виїхала до іншого населеного пункту, а саме до с. Кам`яний Міст, Первомайського району Миколаївської області та створила нову сім`ю, в якій народились інші діти. По теперішній час не займається вихованням дітей, не контролює процес навчання, не відвідує батьківські збори, що підтверджується довідкою, виданою Директором Кінецьпільської гімназії Первомайської міської ради Миколаївської області. Крім того, відповідно до вказаної довідки, підтверджується факт того, що дитина проживає в не повній сім`ї, а учениця проживає із батьком. Позивач постійно цікавиться навчальними досягненнями доньки, і постійно відвідує батьківські збори та підтримує зв`язок із вчителями-предметниками.

Старша донька позивача, ОСОБА_3 , навчається в Первомайському медичному фаховому коледжі на другому курсі за спеціальністю 223 Медсестринство: лікувальна справа, що підтверджується довідкою №303 від 13.06.2024 року, виданою Директором Первомайського медичного фахового коледжу Миколаївської обласної ради. Позивач усіляко підтримує доньку у навчанні, як морально так і фінансово. Допомагає розвиватися, цікавиться досягненнями доньки, контролює навчальний процес, спілкується з викладачами навчального закладу.

Крім того, мати дітей, ОСОБА_5 , майже не спілкується з дітьми, не приймає участі у їх вихованні, не приймає взагалі участі у вихованні та утриманні дітей, які проживають із батьком, але в той же час між батьками не досягнуто згоди, щодо визначення місця проживання дітей, що впливає на належне виконання позивачем своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей та захисту їх прав без згоди матері у відповідності до положень ст. 157 Сімейного Кодексу України.

В зв`язку з ситуацією, що склалася в країні після повномасштабного вторгнення, та з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке ставиться в залежність від наявності судового рішення, що підтверджує факт самостійного виховання та утримання дитини, позивач вимушений звернутися до суду із позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Додатково слід зауважити, що у позивача не має інших родичів, які б могли допомагати у вихованні доньок, тому в разі його мобілізації, діти можуть залишитися взагалі без піклування.

Так, батько позивача, ОСОБА_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Первомайськ, Миколаївської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайську Первомайського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 25.

Мати позивача, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , після початку повномасштабної збройної агресії росії проти України виїхала до Німеччини, а саме до міста Дюссельдорф, що підтверджується копією посвідки № НОМЕР_5 , яка додається.

Крім того, як відомо позивачу, дідусь дітей зі сторони матері також помер, але документально це підтвердити не можливо, а бабуся часто хворіє, в силу віку також не може приділяти достатньої уваги своїм онучкам, не зважаючи на те, що й проживає в тому ж населеному пункті.

У зв`язку з наведеним, для здійснення особисто своїх батьківських обов`язків, щодо належного виховання дітей, враховуючи, що мати усунулася від виховання дітей і позивач фактично виховує доньок самостійно, він має намір отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Для цього йому необхідно встановити факт самостійного виховання дітей, в зв`язку з тим, що це надає йому право, в тому числі шляхом отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, належним чином особисто здійснювати свої батьківські обов`язки, які покладені на нього Сімейним Кодексом України, діяти в інтересах дітей у випадках передбачених Законом незалежно від волі матері дітей та надає інші права, передбачені Сімейним Кодексом України у разі ухилення одного з батьків від виконання батьківських обов`язків.

Тобто, встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини має для позивача юридичне значення.

Відповідно до положень п.4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, жінки та чоловіки, які: самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Згідно Переліку документів, що подаються військовозобов`язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що є додатком №5 до відповідного «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року №560, визначено, що до документів, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину відносяться рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.

У ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року передбачено, що держави- учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у як найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Порядок розгляду справ окремого провадження, яким є вид непозовного цивільного судочинства, за процедурою якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, внормований Розділом IV ЦПК України.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, яка містить визначення окремого провадження, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, фактів від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Главою 6 Розділу IV ЦПК України врегульований .розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про, судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення/ №5 від 31.03.1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як свідчить системний аналіз наведених положень цивільного процесуального законодавства та роз`яснень Верховного Суду України у вказаній Постанові, встановлення факту, що має юридичне значення, підпорядковане меті виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Проте, слід зауважити, що Факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження та може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Такі правові висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у справі за позовом батька про встановлення факту самостійного виховання дитини (Постанова ВП ВС від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, провадження № 14-132цс23).

Так, Велика Палата ВС виснувала, що в цій справі наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та, безумовно, впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, питання, заявлене батьком у цій справі, не може з`ясовуватися безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини в позовному провадженні.

Так, хоча в даному випадку, на думку позивача, означений факт не пов`язаний із спором про право, проте разом з тим від його встановлення залежить можливість здійснення позивачем права на захист прав та інтересів дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в тому числі шляхом отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації задля здійснення належним чином особисто своїх батьківських обов`язків, які покладені на нього Сімейним Кодексом України, діяти в інтересах дітей у випадках передбачених Законом незалежно від волі матері дітей та надасть йому інші права, передбачені Сімейним Кодексом України у разі ухилення одного з батьків від виконання батьківських обов`язків, а всиновити цей факт в позасудовому порядку не сталося можливим.

З наведених вище підстав, позивач змушений звернутися до суду саме в позовному провадженні, оскільки неможливість встановлення факту, що породжує або змінює або припиняє особисті чи майнові права фізичних осіб, у позасудовому порядку є підставою для звернення до суду.

Встановити ж цей факт у позасудовому порядку заявнику не сталося можливим, оскільки таких довідок установи з надання адміністративних послуг не надають.

Крім того, вважаю за необхідне зауважити, що вказане питання постало під час дії правового режиму воєнного стану безвідносно спору з матір`ю дитини щодо належного виконання батьківських обов`язків.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.

Поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного. а не формального значення.

Тобто у цьому випадку йде мова не про спір між батьками, а щодо встановлення існування певних обставин в умовах війни, а саме факту самостійного виховання дитини батьком, які перешкоджають реалізації одним із батьків своїх прав та обов`язків, визначених СК України, а іншому з метою забезпечення повноцінного догляду та належних умов для дитини і збереження її прав та інтересів необхідне рішення суду, що підтверджує факт самостійного виховання та утримання дитини батьком.

Додатково слід зауважити, що факт самостійного виховання неповнолітніх дітей позивачем зможуть підтвердити свідки.

Представник позивача в судове засідання надав заяву в якій вказав, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити та справу слухати без його участі та участі позивача.

Відповідач в судове засідання надала заяву про розгляд справи у її відсутність, вказала, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради надала заяву про розгляд справи без її участі, просила прийняти рішення в інтересах дитини.

Від представника ІНФОРМАЦІЯ_9 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову вказуючи, що у батьків дитини зберігається обов`язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов`язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними, тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.

Як вбачається з матеріалів справи будь яких визначених законодавством способів з 2016 року (моменту розлучення) аби змусити виконувати обов`язки покладені СК України, щодо зобов`язання утримувати дітей до досягнення ними повноліття позивач не застосовував до відповідачки.

Також відповідно відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження у неповнолітніх дітей позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , є баба (мати позивача) ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_8 , та повнорідна сестра ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_10 .

А також баба (мати відповідачки ОСОБА_5 ) ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи, а саме: копія паспорта громадянина України позивача, витяг з реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 , витяг з реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_7 , копія довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , копія рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10.11.2016р., копія Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, щодо підтвердження шлюбного прізвища, копія Витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 1362/1 від 20.06.2024р., характеристика на ОСОБА_1 № 299 від 17.07.2024р., характеристика на ОСОБА_4 , довідка про навчання ОСОБА_3 № 303 від 13.06.2024р., надана Первомайським медичним фаховим коледжем Миколаївської обласної ради, довідка про доходи ОСОБА_1 , копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно, підтверджують те, що неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувають на утриманні позивача.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст.9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У ст.7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що контакт з дитиною це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст. 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно ст. 15 Сімейного Кодексу України, сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст. 157 Сімейного Кодексу України (далі - СК України), питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги ґрунтуються на законі та доведені в судовому засіданні, тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 ), треті особи: Управління «Служба у справах дітей» Первомайської міської ради Миколаївської області (вул. Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, ЄДРПОУ: 22436146), Орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області (вул. Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, код ЄДРПОУ: 04056575), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей - задовольнити повністю.

Встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_12 , без участі матері ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Дата складання повного тексту рішення - 20.12.2024 року.

Суддя: