Рішення

від 19.12.2024 по справі 644/4837/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/4837/24

Провадження № 2/644/2614/24

19.12.2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року Орджонікідзевський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

За участю секретаря судового засідання Радченко І.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, -

УСТАНОВИВ:

Позивачем, 18.06.2024 року подано до суду відповідну позовну заяву про визначення місця проживання дитини. Просив визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він перебував в шлюбі із відповідачкою, від шлюбу мають трьох дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вже повнолітній, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після початку повномасштабного вторгнення в березні 2022 року відповідачка забрала доньку ОСОБА_5 , на той час одинадцятирічну, і виїхала за межі України, з цього часу сини мешкають з ним. З того часу мати не має жодного відношення до утримання та до виховання сина ОСОБА_3 , який є неповнолітнім. Фактично відмовилась від виконання нею своїх материнських обов`язків, дитина повністю знаходиться на його утриманні. Син самостійно обрав місце проживання з ним, має окрему кімнату, забезпечений телефоном, планшетом, комп`ютером, телевізором, всім необхідним для онлайн навчання у школі. Зазначав, що він має постійне місце роботи, стабільний заробіток, що дозволяє утримувати сина, відсутні обставини, які б унеможливлювали проживання сина з ним. Враховуючи тривалість проживання сина з ним, просив визначити місце проживання сина з ним. В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Перешкод в проживанні сина з ним немає, син сам обрав місце для проживання. Мати неповнолітнього сина перебуває за кордоном, питання утримання та виховання, надання медичної допомоги вирішує він самостійно. З позовом про стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав він не звертався.

Відповідачка до суду не з`явилась про час та дату розгляду справи повідомлялась шляхом надіслання смс-повістки, розміщення оголошення на сайті. Відзиву на позовну заяву не подавала.

Представник 3-ї особи подав до суду заяву про неможливість надання висновку, оскільки в силу ч. 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою, а також просили проводити розгляд справи за відсутності їх представника.

З урахуванням неявки відповідачки, думки позивача, що не заперечував проти розгляду справи заочно, суд вважає за можливе провести розгляд справи заочно.

Суд, вислухавши доводи позивача, думку дитини, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Сторони у справі перебували в шлюбі, що був розірваний за рішенням Харківського районного суду Харківської області від 22.03.2023 року. При розірванні шлюбу місце проживання дітей не визначалось, відсутня інформація в тексті рішення і про існування спору.

Сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 05.06.2024 року неповнолітній ОСОБА_3 мешкає із батьком за адресою АДРЕСА_1 , зі слів батька, мати в 2023 році виїхала за межі країни, зв`язку із сином не підтримує, участі в його утриманні не приймає. Батьком створені умови для виховання та розвитку сина.

За інформацією КЗ «Харківській ліцей з посиленою військово-фізичної підготовкою «Рятувальник» Харківської обласної ради ОСОБА_3 , навчається у закладі, заяву про зарахування до закладу подавав батько ОСОБА_1 , який отримує інформацію про стан навчання, приймає участь у батьківських зборах.

За інформацією КНП «Міська дитяча поліклініка №16» Харківської міської ради ОСОБА_3 , перебуває під наглядом лікаря-педіатра, з яким укладена декларація про надання первинної медичної допомоги, декларація укладена з батьком ОСОБА_1 , який супроводжував дитину під час хвороби, здійснює догляд та опікується станом здоров`я дитини.

Позивач у справі та неповнолітній ОСОБА_3 зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 . Фактично мешкають за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

В силу положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини з огляду на вимоги ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.

В судовому засіданні було вислухано думку ОСОБА_3 , який суду пояснив, що йому виповнилось повних 16 років 30.01.2024 року, він свідомо обрав місце проживання із батьком, будь-яких перешкод для проживання з батьком не існує.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі №351/611/21 (провадження № 61-990св23) вказано, що «у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України.

Як вбачається із поданої зави Департаменту служб у справах дітей від 23.07.2024 року з урахуванням положень ст.ст. 160, 161 СК України, висновок органу опіки та піклування з питання визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , немає можливості надати, оскільки неповнолітній досяг 16 річного віку та має правовий статус неповнолітнього, тому самостійно обирає місце свого проживання з батьком або з матір`ю.

Отже, в силу вищенаведених норм чинного законодавства дитина у віці 14-ти років може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц (провадження № 61-1229св18), від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15 (провадження № 61-10851св20), від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22)».

Дитина має право жити з батьками, має право на гармонійний розвиток в належних умовах. Батьки зобов`язані забезпечити дитині відповідні умови. В залежності від віку дитини спочатку місце проживання визначається законом з батьками, потім за їх спільною згодою. Після досягнення дитиною десятирічного віку вже враховується її думка щодо місця проживання з батьками які живуть окремо. За відсутності згоди, щодо визначення місця проживання дитини до чотирнадцяти років спір може бути вирішений судом. Після досягнення чотирнадцяти років дитина самостійно визначає місце проживання і у цьому випадку законом не визначено вирішення спору між батьками у судовому порядку.

Тобто, на момент звернення до суду ОСОБА_3 досяг 16 річного віку, має право самостійно обирати місце свого проживання, та підстав для вирішення спору між батьками у судовому порядку не вбачається.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що підстав для задоволення позову не вбачається.

Керуючись ст.ст. 141, 160, 161, 171 СК України, ст.ст. 2, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 82, 141, 263-265, 280-281, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , - відмовити.

Повний текст рішення виготовлений 19.12.2024 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя О.В. Бугера