Рішення

від 18.12.2024 по справі 759/20341/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/20341/24

пр. № 2/759/6114/24

18 грудня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Олевський» до ОСОБА_1 про стягнення внесків,-

ВСТАНОВИВ:

30.09.2024 р. до Святошинського районного суду м. Києва надійшов зазначений позов через підситему «Електронний суд» у якому позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 17 998,07 грн, судовий збір к розмірі 3 028,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач є власницею квартири АДРЕСА_1 . У будинку де знаходиться квартира відповідача створено ОСББ «Олевський», який у своїй діяльності керується статутом, відповідно до умов якого співвласник зобов?язаний виконувати обов?язки, передбачені статутом об?єднання і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, проте, свої зобов?язання з належної та повної оплати внесків відповідач не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 01.09.2024 р. складає 17 998,07 грн, а тому, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін (а.с.117-118).

Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Поряд з цим, відповідач ухвалу суду від 03 жовтня 2024 року про відкриття провадження не було отримано, оскільки рекомендоване повідомлення та конверт повернулися до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 122-125).

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направила.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олевський» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішенням Установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Об`єднання діє відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», чинного законодавства України та Статуту, затвердженого рішенням загальних зборів ОСББ «Олевський», протокол загальних зборів б/н від 02.02.2024 р.

Згідно інформаційної довідки №390633633 від 12.08.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна з 11.09.2014 року за адресою: АДРЕСА_3 , загальної площею 111,1 кв.м.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Олевський» від 24.11.2021, відповідно до протоколу №9, затверджено щомісячний внесок на управління будинком (утримання будинку та прибудинкової територіях) розмірі 8,57 грн за 1 м2 з житлових/нежитлових приміщень на 2022 рік.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Олевський» від 21.01.2024 року затверджено щомісячний обов`язковий (починаючи з 01.03.2024 року) внесок співвласників житлових і нежитлових приміщень будинку на утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі: 13,50 за 1 кв.м. загальної площі приміщення співвласника. За умови оплати цього внеску та зарахування на рахунок ОСББ до 25 числа поточного місяця, встановити пільговий розмір внеску: 12,50 грн за 1 кв.м. загальної площі приміщення.

Отже, загальна площі нерухомості відповідача, а саме приміщення №307 становить 111,81 м2 та оплати за період з 01.02.2019 по 01.09.2024 розмірі заборгованості складає - 1 388,14 грн.

Рішенням Загальних зборів об?єднання співвласників багатоквартирного Будинку «Олевський» від 21 січня 2024 року по питанню 4 було прийнято рішення: «. Затвердити обов?язковий щомісячний внесок до резервного фонду у розмірі 0,50 гри. за 1 кв. метр належної співвласнику загальної площі приміщення співвласника. Встановлено строк оплати цього внеску до 25 числа кожного поточного місяця».

Тому, враховуючи загальну площу нерухомості відповідача, а саме приміщення №307 - 111.1 м2, та оплати за період з 01 лютого 2019 року по 01 вересня 2024 року - розмір заборгованості на резервний фонд - складає 55,55 грн.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Олевський» від 30.01.2019 року затверджено внесок 9 312,10 грн з квартири на придбання та встановлення і монтаж пожежного пасажирського ліфту.

Враховуючи загальну площу нерухомості відповідача, а саме приміщення 307 - 111.1 м2, за період з 01.02.2019 по 01.09.2024 розмірі заборгованості за цільовий внесок на закупівлю пожежного ліфта становить 9 312, 10 грн.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Олевський» від 24.11.2021 року було затверджено одноразовий цільовий внесок у розмірі 23,43 грн з 1 кв.м. житлового/ нежитлового приміщення для комплексної заміни в будинку аварійних труб стояків гарячого та холодного водопостачання.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Олевський» від 21.01.2024 року було затверджено обов`язковий разовий цільовий внесок та заміну труб ХВП і ГВП у розмірі 57,00 грн за 1 кв.м. належної співвласнику загальної площі приміщення співвласника. Встановлено строк оплати цього внеску до 01.08.2024 року.

Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за період з 01.02.2021 року по 01.09.2024 року за внески на заміну труб холодного та гарячого водопостачання у розмірі 6 332,70 грн.

Зазначені розрахунки підтверджується довідкою №307 (о/р 307).

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 191,13 грн та інфляційні нарахування у розмірі 530,96 грн., а тому загальна заборгованість з урахування інфляційних втрат та 3% річних становить 17 998,07 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, якими відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України є, зокрема, закони України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 4 Закону України «Про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» статут об`єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що співвласник зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервною та ремонтного фондів.

Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання, що передбачено ч. 2 ст. 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 зі змінами та доповненнями, ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартиронаймачі квартир багатоквартирних будинків зобов`язані щомісяця вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» забезпечення утримання та експлуатації будинку, користування спільним майном, включаючи поточний ремонт, утримання будинку і прибудинкової території, водопостачання водовідведення, опалення, вивезення побутових відходів об`єднання задовольняє самостійно шляхом самозабезпечення.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Закріплена в ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України.

Нарахування заборгованості здійснювалося у відповідності до розміру внесків та платежів в ОСББ «Олевський» затверджених рішенням Загальних зборів співвласників.

Згідно п. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, де зокрема в п. 3 зазначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України: «Під час розгляду справ про стягнення заборгованості за комунальні послуги, визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією комунальних послуг особам, які є їх споживачами (постанова від 09.11.2016р. у справі №1238/8935/12).

В пунктах 76-79 постанови Верховного Суду від 22.05.2019 року(справа №642/8210/16-ц, провадження №61-7787св18) йдеться мова про обов`язковість (з`ясування) доведення відповідного обсягу фактично наданих (а не тільки нарахованих за твердженням позивача) житлово-комунальних послуг.

Зобов`язання оплатити житлово-комунальні послуги виникає у будь-якого споживача, якщо ці послуги були фактично надані (а не тільки нараховані), а також у разі, якщо споживач фактично користувався фактично наданими комунальними послугами. Саме про це йдеться мова в постановах Верховного Суду від 20.04.2016 року (справа №6-2951цс15); від 26.09.2018 року (справа №750/12850/16-ц); від 06.11.2019 року (справа № 642/2858/16).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачами не надано, як і не надано доказів щодо належного виконання грошових зобов`язань щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Оскільки заборгованість відповідачів є грошовим зобов`язанням, вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 191,13 грн та інфляційні нарахування у розмірі 530,96 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по внескам та платежам є законними і обґрунтованими, оскільки встановлений факт порушення прав позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі, слід зазначити наступне.

За положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

З огляду на викладене склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених судових витрат у вигляді професійної правової допомоги, позивачем подано: договір про надання правничої допомоги №75 від 25.09.2024 року, згідно п. 4.1. Сторони визначили, що оплата правничої допомоги буде здійснюватися з розмірі 4000,00 (чотири тисячі) грн та 3500,00 грн за участь адвоката у кожному судовому засіданні та платіжна інструкція №1078 від 25.09.2024 року у розмірі 4 000,00 грн за складання позовної заяви щодо заборгованості ОСОБА_1 , згідно рах. №41 від 25.09.2024 та договору №75 від 25.09.2024 року.

Зменшення суми судових витрат на правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю виконаної роботи. Такі висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду у справі № 910/16803/19 (постанова від 19.07.2021) та Великої Палати Верховного Суду у справі 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

З огляду на наведене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь ОСББ «Олевський» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 028,00 грн відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 2, 9, 10, 66, 66, 67, 162, 189, 190 ЖК України; ст.ст. 11, 322, 509, 526, 610, 612, 625 ЦК Украни; ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Олевський» до ОСОБА_1 про стягнення внесків - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Олевський» (код за ЄДРПОУ 40866187) суму заборгованості у розмірі 17 998 (сімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Олевський» (код за ЄДРПОУ 40866187) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Ключник А.С.