Ухвала

від 19.12.2024 по справі 760/16831/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/16831/24

2-с/760/87/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва МайстренкоО.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 05 серпня 2024 року, виданого Солом`янським районним судом міста Києва за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей «Кампус» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг з управління багатоквартирним будинком та утримання будинків і споруд та прибудинкової території з ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з заявою про скасування судового наказу від 05 серпня 2024 року, виданого Солом`янським районним судом міста Києва за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей «Кампус» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг з управління багатоквартирним будинком та утримання будинків і споруд та прибудинкової території з ОСОБА_1 , яка надійшла до суду 09 грудня 2024 року. Також просить поновити строк на звернення до суду з даною заявою, оскільки про існування судового наказу дізнався із застосунку «Дія» 21.11.2024.

В обґрунтування заяви зазначає, що не погоджується з наявністю в нього заборгованості перед ТОВ «Місто для людей «Кампус», оскільки стягувач не має статусу управителя будинку.

З урахуванням викладеного, боржник заперечує наявність боргу та просить суд скасувати вищезазначений наказ.

Вивчивши заяву та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною третьою статті 19 ЦПК України встановлено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей «Кампус» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг з управління багатоквартирним будинком та утримання будинків і споруд та прибудинкової території з ОСОБА_1 , копію судового наказу ОСОБА_1 направлено судом 09.12.2024 шляхом поштового зв`язку «Укрпошта» та вручено 13.12.2024, а тому його клопотання про поновлення строку для подачі заяви про поновлення строку на скасування судового наказу підлягає задоволенню.

Враховуючи, що форма і зміст заяви про скасування судового наказу відповідають вимогам статті 170 ЦПК України, підстави для її повернення відсутні.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про задоволення заяви про скасування судового наказу, оскільки боржник не погоджується з наявністю заборгованості, що свідчить про існування цивільно-правового спору, який виключає можливість задоволення вимог заявника в порядку наказного провадження.

Що стосується вимог про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України, сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто для людей «Кампус» звернулося до суду в порядку наказного провадження, в якому передбачено спрощене судове провадження. Заява про скасування судового наказу також подана у порядку наказного провадження.

У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, в силу принципу змагальності сторін, обов`язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі. Отже стягувач за правилами наказного провадження буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

Із зазначених процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин третьої та восьмої статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин першої та другої статті 141 ЦПК України.

Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. В той же час саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування судових витрат не підлягає задоволенню, оскільки зі змісту норм ЦПК України заявник позбавлений можливості заперечувати проти вимог боржника, що стосуються відшкодування судових витрат.

У стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, слід також відмовити, з огляду на те, що відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред`явлення ним позову до боржника.

При цьому, з огляду на приписи частини другої статті 164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред`явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.

Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями частини другої статті 160 ЦПК України передбачено право особи звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, якщо вона вважає, що їй належить право вимоги.

Отже боржник не позбавлений права стягнути відповідні витрати з стягувача (заявника) в порядку позовного провадження.

Керуючись статтями19,42,137,141,160,170,171 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк для подання заяви про скасування судового наказу.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу задовольнити частково.

Скасувати судовий наказ від 05 серпня 2024 року, виданий Солом`янським районним судом міста Києва (справа №16381/24, провадження №2-н/760/547/24), з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей «Кампус» стягнуто заборгованість за надання послуги з управління багатоквартирним житловим будинком та утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 30034,57 грн., інфляційні втрати 4966,62 грн., 3% річних 1487,32 грн., а також судовий збір у розмірі 302,80 грн.

В іншій частині заяви відмовити.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Місто для людей «Кампус» право на звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Майстренко