Ухвала

від 19.12.2024 по справі 465/7998/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/7998/24

2-з/465/180/24

У Х В А Л А

про забезпечення позову

19.12.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Величка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву Львівської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та припинення права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Львівська міська рада звернулася з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та припинення права власності.

Разом із тим, представником позивача подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову. Заяву обґрунтовує тим, що на даний момент у Державному реєстрі права власності на нерухоме майно наявний запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю загальною площею 34,2 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 1542391346101). Вказаний об`єкт знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності та станом на момент подання цього позову не передана в користування третім особам.

Первинно право власності на об`єкт по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1542391346101) було зареєстровано 27.09.2010 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Центр» на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2010 року у справі № 19/117.

В подальшому даний об`єкт по вул. Володимира Великого, 35а «Захід Авто Центр» продало, а ПП «Світ-плюс» купило, на підставі договору купівлі-продажу, P.№ 1697 від 13.10.2010 року, посвідченого Стоцком Т.Л. - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.

05.04.2011 року у справі № 19/117 Львівський апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2010 року у справі № 19/117, на підставі якого було зареєстроване право власності за ТзОВ «Захід Авто Центр».

Надалі, ПП «Світ-плюс» продало об`єкт нерухомого майна, а ТзОВ «РОМЗЕН» купило його на підставі договору купівлі-продажу, Р.№2581 від 30.09.2011 року, посвідченого Ющук І.Л. - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 1156 від 30.04.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РОМЗЕН» продало, а ОСОБА_1 придбала нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,2 кв.м.

Згідно з листом управління архітектури та урбаністики від 04.10.2023 року № 4-2401-13276 містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва (забудови земельної ділянки) на об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , не надавалися.

З листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 25.09.2023 року № 4-0006-12820 слідує, що згідно з даними з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва документи щодо виконання будівельних робіт на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , які б були зареєстровані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, відсутні.

3 вказаного представник позивача робить висновок про відсутність належним чином оформленого права власності на нежитлову будівлю площею 34,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього, зазначає, що спеціалістами Управління державного контролю за використанням та охороною земель проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого складено акт від 13.11.2023 року № 399.

Проведеним обстеженням встановлено, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 фактично використовується для обслуговування металевого павільйону зі збірно-розбірних конструкцій із фасадною частиною з сендвіч-панелей зі склопакетним заскленням.

На момент здійснення обстеження власником об`єкта було Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромзен». Але на момент подання позову власником є ОСОБА_1 .

Рішень органу місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою на земельну ділянку та надання її в оренду ОСОБА_1 для обслуговування нежитлової будівлі не виявлено.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно інформація щодо зареєстрованих речових прав на обстежену земельну ділянку за ОСОБА_1 відсутня.

Відтак, як стверджує представник позивача, ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку для обслуговування павільйону на АДРЕСА_1 за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. До зазначеного акту обстеження долучено план-схему земельної ділянки та матеріали фотофіксації.

Інформація про відсутність належним чином оформленого права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 підтверджується також листом управління земельних ресурсів від 16.10.2023 року № 4-2403-13871, де зазначено, що Львівською міською радою рішень (ухвал) про передачу у власність чи надання в користування фізичним або юридичним особам земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі загальною площею 34,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта: 1542391346101) за адресою: АДРЕСА_1 , не приймалось.

Оскільки, як стверджує представник позивача, у сторони відсутні будь-які правовстановлюючі документи, отже, немає жодних прав на розміщення спірної тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 .

Львівська міська рада, як власник земельної ділянки на АДРЕСА_1 , вважає, що діяльність щодо самовільного встановлення, а також небажання самостійно демонтувати споруду за вказаною адресою порушує передбачене статтею 95 Земельного кодексу України право Львівської міської ради як власника земельної ділянки самостійно господарювати на землі, використовуючи у встановленому порядку для власних та територіальної громади потреб корисні властивості землі.

В результаті укладених правочинів щодо спірного майна на АДРЕСА_1 міська рада позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , на якій знаходиться об`єкт, що перебуває у власності відповідача.

З огляду на вказане Львівська міська рада має реальні підстави вважати, що відповідач може розпорядитися спірним об`єктом, що знаходиться на праві власності, та відчужити його на користь інших осіб для ухилення від виконання рішення суду, що, в свою чергу, ускладнить, або навіть зробить неможливим виконання рішення суду.

Оскільки станом на сьогодні відбулась уже неодноразова перереєстрація об`єкта по АДРЕСА_1 , відтак, на переконання представника позивача, і в подальшому може відбутись ще не одна зміна власника вказаного об`єкта з внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

А тому, просить вжити заходів забезпечення позову і заборонити сторонам, а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об`єкта загальною площею 34,2 кв.м. по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1542391346101, в тому числі щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на приміщення.

Відповідно до положень ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України), п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»(далі - Постанови від 22.12.2006 року №9) заява позивача про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

З врахуванням положень ст. 153 ЦПК Українисторони для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалась, у зв`язку з чим фіксація судового засідання не здійснювалась у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

При вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цьогоКодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Частиною першоюстатті 150 ЦПК Українивстановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3ст. 150 ЦПК України).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення цивільного позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписамистатті 81 Цивільного процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, право власності на об`єкт по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1542391346101) було зареєстровано 27.09.2010 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Центр» на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2010 року у справі № 19/117.

В подальшому даний об`єкт по вул. Володимира Великого, 35а «Захід Авто Центр» продало, а ПП «Світ-плюс» купило, на підставі договору купівлі-продажу, P.№ 1697 від 13.10.2010 року, посвідченого Стоцком Т.Л. - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.

05.04.2011 року у справі № 19/117 Львівський апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2010 року у справі № 19/117, на підставі якого було зареєстроване право власності на об`єкт за ТзОВ «Захід Авто Центр».

Надалі, ПП «Світ-плюс» продало, а ТзОВ «РОМЗЕН» купило зазначений об`єкт, на підставі договору купівлі-продажу, Р.№2581 від 30.09.2011 року, посвідченого Ющук І.Л. - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.

Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу № 1156 від 30.04.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «РОМЗЕН» продало, а ОСОБА_1 придбала нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,2 кв.м.

Як зазначає представник позивача, відсутні належним чином оформлене право власності на нежитлову будівлю площею 34,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку позивача, ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку для обслуговування павільйону на АДРЕСА_1 за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Оскільки станом на сьогодні відбулась уже неодноразова перереєстрація об`єкта по АДРЕСА_1 , позивач вважає, що в подальшому може відбутись ще не одна зміна власника вказаного об`єкта з внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому наполягає на вжитті заходів забезпечення позову для того, що б в подальшому не виникло труднощів при виконанні рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Дослідивши наведені заявником обставини та докази в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.

За змістомст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Згідно з пп. 3 п. 2 ч. 1ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно доЗакону України "Про виконавче провадження"щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.

Частина 1статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"містить перелік підстав для відмови у державній реєстрації. Зокрема, такою підставою вказано: у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії (п. 2 ч. 1 ст. 28).

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/508/18 від 09.11.2018 року).

Аналогічно у п.1 ч.1 ст.25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили. Наведене вказує на те, що заборона вчинення реєстраційних дій згідно судового рішення є способом забезпечення позову щодо спорів, пов`язаних із нерухомим майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 5 ЦПК України,здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом встановлено, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає що належним, співмірним та адекватним заходом забезпечення позову у даному випадку буде заборона органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, які визначеніЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта, загальною площею 34,2 кв. м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1542391346101), в тому числі щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на нежитлове приміщення.

При цьому суд зазначає, що вказаний захід забезпечення позову має наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.

Вказані заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані із предметом розгляду у даній справі, оскільки спір стосується звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення нежитлового приміщення.

За таких обставин, враховуючи пов`язаність вищевказаних заходів забезпечення позову з предметом позову, ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав територіальної громади в особі позивача у разі задоволення позову та невжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне задовольнити заявуЛьвівської міської радипро забезпечення позову.

Відповідно до ч. 8ст. 153 ЦПК Українипро забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Відповідно до ч. 1ст. 157 ЦПК Україниухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись статтями 1-18, 149-150, 153, 154, 157 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача - Львівської міської ради про застосування заходів забезпечення позову задовольнити.

Заборонити сторонам, а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об`єкта, загальною площею 34,2 кв.м. по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1542391346101, в тому числі щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на приміщення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Позивач (стягувач):Львівська міська рада, код ЄДРПОУ 04055896, м. Львів, пл. Ринок, 1.

Відповідач (боржник): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Суддя Величко О.В.