Постанова

від 17.12.2024 по справі 542/125/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/125/24 Номер провадження 22-ц/814/3630/24Головуючий у 1-й інстанції Шарова-Айдаєва О. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді:Карпушина Г.Л., суддів:Обідіної О.І., Лобова О.А., при секретарі судового засідання: Буйновій О.П.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,який дієв інтересах ОСОБА_2 нарішення Новосанжарськогорайонного судуПолтавської областівід 04вересня 2024року усправі запозовною заявою ОСОБА_2 до Приватногоакціонерного товариства«Страхова компанія«УСГ» провідшкодування шкоди,завданої внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди,

В СТ АН ОВ ИВ:

У січні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Нескородь В.М. звернувся до районного суду з позовом до ПАТ «Страхова компанія «УСГ», Фермерського господарства «Кегичівське» в якому просив стягнути з ПАТ «Страхова компанія «УСГ» на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 129828 грн 73 коп; стягнути з Фермерського господарства «Кегичівське» на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 125507 грн 14 коп.; стягнути з Фермерського господарства «Кегичівське» на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 20000 грн моральної шкоди, а також вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 10 липня 2023 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , отримав пошкодження.

Згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2023 року визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди гр. ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом Iveco Stralis, державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом Montracon, державний номерний знак НОМЕР_3 , які належать ФГ «Кегичівське».

Транспортний засіб Iveco Stralis, державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом Montracon, державний номерний знак НОМЕР_3 , відповідно до полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу були застраховані в ПАТ «СК «УСГ» із страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, в розмірі 160 000 грн.

Зазначав, що звернувся до страхової компанії із проханням сплатити страхове відшкодування та подав необхідні документи. Страхова компанія сплатила на користь нього 30168 грн 61 коп. Разом з тим, сума ремонту транспортного засобу була визначена компанією з ремонту та обслуговування автомобілів ТОЙОТА - ТОВ «Компанія «Стар» в розмірі 293660 грн 09 коп.

В подальшому він звернувся до страхової компанії із заявою про перегляд суми страхового відшкодування, проте відповідач відмовився вчиняти будь-які дії.

Зазначав, що звернувся до судового експерта Поляниці І.В. щодо проведення транспортного товарознавчого дослідження. Відповідно до висновку експерта № 04-12 від 04.01.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача становить 255335 грн 87 коп. Таким чином, на думку позивача, сума недоплаченого ПАТ «СК УСГ» страхового відшкодування в рамках страхової суми (160 000 грн) становить 129828 грн 73 коп. і має бути сплачена страховою компанією на користь нього.

Також, позивач просив стягнути витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля в розмірі 8125 грн 32 коп., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Кегичівське» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- залишено без розгляду.

Рішенням Новосанжарського районногосуду Полтавськоїобласті від04вересня 2024року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , в якому він прохає рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що 10 липня 2023 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, в наслідок якої автомобіль Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , отримав пошкодження.

Зазначає, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 255335,87 грн, а з урахуванням зносу КТЗ становить 138680, 46 грн., що підтверджується висновком експерта № 04-12 від 04.01.2024 року.

Вказує, що районний суд помилково взяв за основу звіт про оцінку № 139717 від 18 листопада 2023 року страхової компанії, оскільки даний звіт транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу але не кінцеву суму, що витрачено на відновлення транспортного засобу.

08.11.2024 року від ПАТ «Страхова компанія «УСГ» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання просила поновити строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , оскільки ухвала про відкриття апеляційного провадження від 21.10.2024 року надійшла відповідачу 23.10.2024 року, а у період з 24.10.2024 року по 06.11.2024 року представник відповідача перебувала у відпустці, а тому не мала можливості надати відзив у встановлений ухвалою строк. Враховуючи що строк для подачі відзиву пропущений з поважних причин, апеляційний суд вважає за можливе його поновити. У відзиві представник відповідача просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи у судове засідання не з`явились.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Районним судом встановлено, що 10 липня 2023 року о 15 год 50 хв на автодорозі М-22 Полтава-Олександрія 19 км, водій ОСОБА_3 , , керуючи автомобілем Iveco Stralis, державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом Montracon, державний номерний знак НОМЕР_3 , перед виїздом не забезпечив правильність розміщення вантажу та його кріплення, що під час руху транспортного засобу призвело до пошкодження скляного елементу, уламки якого пошкодили автомобіль Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався в зустрічному напрямку, а також автомобіль HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_4 , що рухався позаду (попутно) в бік м Полтави, в результаті ДТП автомобілі отримали пошкодження (а.с. 13-14).

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2023 року визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди гр. ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом Iveco Stralis, державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом Montracon, державний номерний знак НОМЕР_3 , та порушивправила дорожнього руху(а.с. 13-14).

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу № ЕР-215263940 вбачається, що транспортний засіб Iveco Stralis, державний номерний знак НОМЕР_5 , застрахований в ПАТ «СК «УСГ» із страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, в розмірі 160 000 грн (а.с. 17). З полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу № ЕР-214669311 вбачається, що напівпричіп Montracon, державний номерний знак НОМЕР_3 , застрахований також в ПАТ «СК «УСГ» із страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, в розмірі 160 000 грн (а.с. 18).

Відповідно до Акта огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 12.07.2023, складеного уповноваженою особою ПАТ «СК «УСГ» Коваленко О.В. (а.с. 80), відповідачем замовлено автотоварознавче дослідження, за наслідками якого складено Звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 139717 від 18.11.2023, відповідно до висновку якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням ПДВ на запасні частини складає 32508 грн 96 коп., а без ПДВ 30218 грн 61 коп.(а.с. 71-зі звороту).

Згідно рахунку на оплату № 000019798 від 24 липня 2023 року, складений ТОВ «Компанія «Стар», визначено суму ремонту транспортного засобу позивача в розмірі 293660 грн 09 коп. (а.с. 15).

30 листопада 2023 року складений страховий акт № ПССЦВ-2569, в якому визначений розмір страхового відшкодування в сумі 30218 грн 61 коп. разом із розрахунком суми страхового відшкодування (а.с. 81).

Також, 30 листопада 2023 року на рахунок позивача відповідачем перераховано страхове відшкодування в сумі 30218 грн 61 коп. (без ПДВ), що підтверджується платіжною інструкцією № 98647 (а.с. 82).

Не погодившись із даним розміром відшкодування, позивач звернувся до судового експерта Поляниці І.В. щодо проведення транспортного товарознавчого дослідження.

08 грудня 2023 року судовим експертом складений протокол огляду транспортного засобу (а.с. 19-20).

Згідно висновку експерта за результатами експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 04-12 від 04.01.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача становить 255335 грн 87 коп., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу КТЗ складає 138680 грн 46 коп. (а.с. 30-35).

Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того, що підписання акту в якому визначено розмір відшкодування, наявність заяви ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування у розмірі 30218,61 грн., надання реквізитів рахунку для перечислення грошових коштів свідчить про те, що сторони погодили розмір відшкодування.

Окрім того, ОСОБА_2 не повідомив ПАТ «СК «УСГ» про відмову від заяви про виплату страхового відшкодування та не просив призначити експертизу пошкодженого автомобіля.

Також районний суд зазначив, що сума ремонту пошкодженого автомобіля, за результатами експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 04-12 від 04 січня 2024 року, визначена без урахування зносу КТЗ, а тому відсутні підстави для її стягнення.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт З частини другої статті 11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8 та 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частини перша друга статті 1187 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18) вказано, що «зобов`язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою».

Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1166ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини».

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина другастатті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Із матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2023 року о 15 год 50 хв на автодорозі М-22 Полтава-Олександрія 19 км, водій ОСОБА_3 , , керуючи автомобілем Iveco Stralis, державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом Montracon, державний номерний знак НОМЕР_3 , перед виїздом не забезпечив правильність розміщення вантажу та його кріплення, що під час руху транспортного засобу призвело до пошкодження скляного елементу, уламки якого пошкодили автомобіль Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався в зустрічному напрямку, а також автомобіль HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_4 , що рухався позаду (попутно) в бік м Полтави, в результаті ДТП автомобілі отримали пошкодження (а.с. 13-14).

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2023 року визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди гр. ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом Iveco Stralis, державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом Montracon, державний номерний знак НОМЕР_3 , та порушивправила дорожнього руху(а.с. 13-14).

Згідно ч.6ст.82ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої її прийнято в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже судом у справі про адміністративне правопорушення встановлена вина ОСОБА_3 у спричиненні ДТП, що має преюдиційне значення у даній цивільній справі.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно достатей 1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Частиною першої статті 1188ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно зістаттею 1192 ЦК Українирозмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування заЗаконом № 1961-IVвиникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначенихЗаконом № 1961-IVвипадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) заЗаконом №1961-IVне має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик в межах страхової суми.

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентуєтьсяЗаконом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(Закон № 1961-IV).

Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону № 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідностатті 34 Закону № 1961-IV, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Із матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Iveco Stralis, державний номерний знак НОМЕР_2 , застраховано в ПАТ «СК «УСГ» із страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, в розмірі 160 000 грн (а.с. 17).

З полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу № ЕР-214669311 вбачається, що напівпричіп Montracon, державний номерний знак НОМЕР_3 , застрахований також в ПАТ «СК «УСГ» із страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, в розмірі 160 000 грн (а.с. 18).

Позивачем було отримано страхову виплату від ПАТ «СК «УСГ» у розмірі 30218,61 грн. на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 139717 від 18.11.2023 року.

Разом з тим, ОСОБА_2 не погодився із даним розміром страхового відшкодування та звернувся до експерта Поляниці І.В. щодо проведення транспортного товарознавчого дослідження.

Згідно висновку експерта за результатами експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 04-12 від 04.01.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача становить 255335 грн 87 коп., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу КТЗ складає 138680 грн 46 коп. (а.с. 30-35).

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-Страховик (МТСБУ) протягом 15 днівз дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

Виходячи з наведеного слід дійти висновку, що виплаті страхового відшкодування передує стадія узгодження між сторонами її розміру. При цьому слід з`ясовувати думку сторін щодо необхідності оцінки або експертизи.

Відповідно до частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина шостастатті 81 ЦПК Українивстановлює, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи страхова компанія направляла позивача лист про прийняте рішення стосовно розміру та строків виплати страхового відшкодування. Разом з тим, у справі відсутні відомості про отримання даного листа позивачем. Також, відсутні відомості про ознайомлення потерпілого з результатами оцінки, а той факт, що він погодився з визначеними при огляді ТЗ представником страхової компанії пошкодженнями не свідчить про погодження розміру відшкодування встановленого у звіті сформованому на замовлення страховика.

З урахуванням такої обставини суд вважає, що позивач мав право звернутись до оцінювача з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ, внаслідок його пошкодження в ДТП та доводити такий розмір в судовому порядку.

Згідно з пунктом 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільнимнаказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092(далі - Методика) вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

У матеріалах справи наявні: звіт № 139717 про оцінку колісного транспортного засобу від 18.11.2023 року та висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження № 04-12 від 04.01.2024 року щодо визначення вартості заподіяних збитків, розмір яких відрізняється.

Відповідно до пункту 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Встановивши, що оцінювач ОСОБА_4 особисто пошкоджений автомобіль позивача не оглядав, а висновок про вартість завданого матеріального збитку у результаті дорожньо-транспортної пригоди здійснив за матеріалами акту огляду транспортного засобу спеціалістом від 12.07.2023 року, тому колегія суддів вважає наданий позивачем висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження № 04-12 від 04.01.2024 року містить більш достовірну інформацію та є належним та допустимим доказом.

Суд враховує, що відповідачем не порушувалося питання про сумнівність висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження № 04-12 від 04.01.2024 року щодо оцінки автомобіля, наданого позивачем, клопотання про проведення судової експертизи з приводу неправильного розрахунку суми відновлювального ремонту ТЗ у цій справі не заявлялося.

Згідно висновку експерта за результатами експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 04-12 від 04.01.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача становить 255335 грн 87 коп., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу КТЗ складає 138680 грн 46 коп. (а.с. 30-35), а без ПДВ становить 115567,05грн.

Згідно з пунктом 36.2статті 36 Закону № 1961-IVякщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Здійснення страхової виплати з урахуванням податку на додану вартість можливо лише у разі відновлювального ремонту автомобіля платником цього податку.

Страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

30.11.2023 року відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 30281,61 грн. (без ПДВ).

Отже, недоплачену різницю у розмірі 85348,44 грн. слід стягнути з страховика та компенсувати вартість витрат за проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 5341,59 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково на 65,74% , а останній звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ « Про судовий збір» тому слід стягнути з ПАТ « СК « УСГ» судовий збір на користь держави за подачу позовної заяви у розмірі 853,49 грн. та з подачу апеляційної скарги у розмірі 1280,24 грн, а всього 2133,73 грн.

Щодо витрат на правову допомогу слід зазначити наступе.

Разом з тим, положеннями статті 59Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 137ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини восьмої статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі КГС від 03.10.2019 р у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 р у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 р у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 р у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 р у справі № 753/1203/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Із наданих доказів на правничу допомогу вбачається, що позивачем понесено витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсяг фактично витраченого часу за надані послуги, апеляційний суд дійшов до висновку, що заявлені представником позивача витрати у розмірі 25000,00 грн. не відповідають критерію розумності, не зовсім є співрозмірними із складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.

З огляду на зазначене у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для стягнення з відповідача накористь позивача витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Нескородь Віталія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04 вересня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 85348,44 грн, вартість витрат за проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 5341,59 грн та 5000 грн витрат на правничу допомогу, а всього 95690,03 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на користь держави судовий збір у розмірі 2133,73 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 18 грудня 2024 року

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

О.І. Обідіна

---

О.А. Лобов