Постанова

від 18.12.2024 по справі 175/6877/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8952/24 Справа № 175/6877/24 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2024 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарита Миколаївна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області, про встановлення факту припинення іпотеки, скасування записів про іпотеку (суддя першої інстанції Бойко О.М.),

В С Т А Н О В И В:

13 травня 2024 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування записів про іпотеку.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарита Миколаївна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області, про встановлення факту припинення іпотеки, скасування записів про іпотеку залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції формально та поверхнево підійшов до дослідження наявних у справі доказів та не надав належної оцінки обставинам справи.

Мотивує скаргу тим, що в архівних справах Банку, актах приймання-передачі перехідному банку ПАТ «Перехідний Банк «РВС Банк» активів та зобов`язань неплатоспроможного Банку від 03.07.2015 року, акти про формування ліквідаційної маси Банку станом на 05.01.2016 року та ліквідаційному балансі ПАТ «Омега Банк» станом на 10.10.2019 року, відсутня інформація щодо заборгованості за кредитним та іпотечним договорами ОСОБА_1 .

Наголошує на тому, що за кредитним та іпотечним договорами не проводилось відступлення права вимоги, його не було включено до кредитного портфелю ліквідованого банку.

Вказує, що суд першої інстанції не перевірив та не конкретизував чиї права будуть порушені у разі розгляду заяви, не перевірив чи впливатиме встановлений факт на права і обов`язки інших осіб, і чи дійсно існує спір про право.

ОСОБА_1 просила ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Інші сторони до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376ЦПК України підставамидля скасуваннясудового рішенняповністю абочастково таухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зп.4ч.1ст.379ЦПК Українипідставою дляскасування ухвалисуду,що перешкоджаєподальшому провадженнюу справіі направленнясправи дляподальшого розглядудо судупершої інстанціїє порушеннянорм процесуальногоправа чинеправильне застосуваннянорм матеріальногоправа,які призвелидо постановленняпомилкової ухвали.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі виявлений спір про право.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другоюстатті 10 ЦПК Українисуд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини сьомої статті 19ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.

Статтею 293ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних цивільних прав фізичних осіб. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Заявник вказував на те, що встановлення даного факту має для неї юридичне значення, оскільки необхідне для безперешкодної реалізації правомочностей власника, можливість розпоряджатись належним їй майном.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у постанові від 13.09.2023 року у справі №295/7291/20 сформував наступну правову позицію.

Суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації) та констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України).

Тому Касаційний Суд підкреслював, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Також аналогічні висновки було зроблено верховним Судом у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21

Однак судом першої інстанції не було враховано правові позиції Верховного Суду із зазначеного питання.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі з підстав того, що вбачається спір про право, суд першої інстанції не зазначив, чиї права будуть порушені та чи є правонаступник кредитора, який оспорює виконання кредитного договору та зняття заборони відчуження з майна ОСОБА_1 , тобто не встановив між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване судове рішення не відповідає нормам процесуального права, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З приводу розподілу судових витрат у вигляді судового збору за подачу апеляційної інстанції, то слід зазначити, що дане питання з урахуванням положеньст. 141 ЦПК Українибуде вирішуватись після розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2024 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

Т.В.Космачевська

Ж.І. Максюта

Повний текст судового рішення складено 18 грудня 2024 року.

Головуюча суддя: О.В. Халаджи