Ухвала

від 16.12.2024 по справі 463/6216/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/6216/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/1786/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючої судді ОСОБА_2 ,

Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 01 вересня 2022 року про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИЛА:

даною ухвалою, задоволено частково клопотання.

Накладено арешт на: транспортний засіб A3J1K 21412, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; автомобіль ВА321043, VIN НОМЕР_3 ; автомобіль TOYOTA COROLLA 1.6, VIN НОМЕР_4 ; автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 150, VIN НОМЕР_5 ; причіп КРКЗ 100, VIN НОМЕР_6 .

В решті клопотання - відмовлено.

Зобов`язано прокурора другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 повідомити слідчого суддю про звернення ухвали до виконання.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що з урахуванням виниклої в межах досудового розслідування кримінального провадження необхідності щодо вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, а також враховуючи те, що ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, згідно санкції якої до майна підозрюваного може бути застосована конфіскація майна, то суд вважає обгрунтованими покликання прокурора на виниклу необхідність у накладенні арешту на майно, та вважає, що таке клопотання слід задовольнити, однак частково, наклавши арешт на майно згідно переліку, зазначеного в прохальній частині поданого прокурором клопотання.

На вказануухвалу ОСОБА_6 подала апеляційнускаргу,в якійпросить поновитистрок наапеляційне оскарженняухвали Личаківськогорайонного судум.Львова від01.09.2022 За результатами розгляду апеляційної скарги ухвалити рішення, яким: ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 від 01 вересня 2022 року у справі №463/6216/22 в частині накладення арешту на автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 150 VIN НОМЕР_5 реєстраційний номер НОМЕР_7 , який належить на праві власності ОСОБА_6 , скасувати, в задоволенні клопотання прокурора другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримки публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42016100000000889 від 19.09.2016 за підозрою громадянина України ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 205-1 КК України в частині накладення арешту на автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 150 VIN НОМЕР_5 реєстраційний номер НОМЕР_7 . який належить на праві власності ОСОБА_6 , - відмовити.

В обґрунтування зазначає, що цей автомобіль належить її на праві особистої приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, в якому зазначено, що його власником є ОСОБА_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Дата першої реєстрації автомобіля 15.03.2013, дата реєстрації - 24.01.2017, реєстраційний номер НОМЕР_7 . Інформація про реєстрацію її місця проживання у даному свідоцтві співпадає з даними реєстрації в паспорті.

Зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині накладення арешту на автомобіль TOYOTA LaND CRUISER 150 VIN НОМЕР_5 реєстраційний номер НОМЕР_7 через невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду.

Щодо строку на апеляційне оскарження ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 01.09.2022 зазначає, що вона як власник спірного майна не була належним чином повідомлена судом першої інстанції про розгляд клопотання прокурора про арешт майна, їй не було відомо про наявність даної ухвали і про зміст такої, а тому вона не мала можливості вчасно та у відповідності з вимогами ст. 395 КПК України подати апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 01.09.2022 року, відтак вважає такий пропущено з поважних причин.

В судове засідання апеляційного суду власник майна та прокурор не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце його проведення. Водночас, власник майна ОСОБА_6 в поданій апеляційній скарзі просить таку задовільнити в повному обсязі, та розгляд справи проводити без її участі. Окрім цього, на електронну адресу Львівського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_6 про розгляд поданої апеляційної скарги за її відсутності.

За таких обставин, з метою дотримання процесуальних строків, визначених кримінальним процесуальним законом, колегія суддів апеляційного суду, з урахуванням вимог ч. 4ст. 405 КПК України, вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги без участі осіб, які не з`явилися.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали клопотання, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Поважність причинпропуску ОСОБА_6 строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити.

Відповідно до пункту 7 ч. 2ст. 131 КПК Україниарешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.Статтею 132 КПК Українивстановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ст. 170 КПК України- арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про його арешт.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст.94,132,173 КПК Україниповинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належним чином дотримані.

З матеріалів клопотання, вбачається, що в провадженні Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000889 від 19.09.2016 за підозрою громадянина України ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

19 вересня 2016 року, відомості по даному факту внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42016100000000889, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

22 серпня 2022 року в межах кримінального провадження №42016100000000889 від 19.09.2016 ОСОБА_8 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України. Зокрема, ОСОБА_8 підозрюється у розтраті та заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

З матеріалів клопотання та долучених до нього письмових документів судом встановлено, що у власності підозрюваного ОСОБА_8 перебуває наступне майно: транспортний засіб АЗЛК 21412, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; автомобіль ВА321043, VIN НОМЕР_3 ; автомобіль TOYOTA COROLLA 1.6, VIN НОМЕР_4 ; автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 150, VIN НОМЕР_5 ; причіп КРКЗ 100, VIN НОМЕР_8 .

Згідно п.3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Колегія суддів вважає, що існує сукупність підстав вважати, що вищезазначене майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та мають важливе доказове значення для даного кримінального провадження.

Зважаючи навищезазначене всукупності зобставинами кримінальногопровадження,колегія суддівприйшла допереконання,що слідчийсуддя,накладаючи арештна майнодіяв успосіб тау межахдіючого законодавства,арешт застосувавна засадахрозумності таспівмірності,прицьому,слідчий суддя,обґрунтовано зазначив,що з урахуванням виниклої в межах досудового розслідування кримінального провадження необхідності щодо вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, а також враховуючи те, що ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, згідно санкції якої до майна підозрюваного може бути застосована конфіскація майна, відтак є обгрунтованими покликання прокурора на виниклу необхідність у накладенні арешту на майно.

Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.

Доводи апеляційної скарги про незаконність накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимогст. 170 КПК Українина підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів.

Таким чином, доводи, на які покликається в апеляційній скарзі апелянт висновків слідчого судді щодо доцільності накладення арешту на майно, не спростовують та не дають підстав для скасування ухвали слідчого судді.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

При перевірцісправи вапеляційному порядкудопущених істотнихпорушень кримінальногопроцесуального закону,на щопокликається апелянтв апеляційнійскарзі,які бтягнули засобою скасуванняухвали слідчогосудді,не виявлено.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-174, 404, 407, 419, 422КПК України, колегія суддів,

постановила:

поновити власнику майна ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 01 вересня 2022 року.

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 01 вересня 2022 року про накладення арешту на майно залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4