Постанова

від 04.12.2024 по справі 462/3540/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/3540/17 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 22-ц/811/1385/20 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Провадження № 22-ц/811/1221/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Н.О. Шеремети, Р.П. Цяцяка,

при секретарі: С.Ю. Цьони

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільнусправу заапеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішенняЗалізничного районногосуду м.Львова від08жовтня 2018року та наухвалу Залізничногорайонного судуміста Львовавід 19липня 2019року усправі запозовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,з участютретіх осіб Львівськогопрофесійного художньоголіцею,Профспілкового комітетуЛьвівського професійногохудожнього ліцею,Залізничної РАЛМР,про виселеннята зняттяз реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , просиливиселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстрації за вказаною адресою.

В обґрунтування позову зазначали, що успірній квартирі АДРЕСА_1 починаючи з 2007 року без будь-яких правових підстав проживає сім`я відповідачів.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31 грудня 2013 року у цивільній справі № 2-73/11 за їх позовом до Львівської міської ради, виконкому Львівської міської ради, Львівського професійного художнього ліцею, профспілкового комітету Львівського професійного художнього ліцею про визнання незаконним та скасування рішення виконкому, спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету, визнання за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 переважного права на надання їм квартири та виселення -визнано незаконним та скасовано рішення спільного засідання адміністрації Львівського професійного художнього ліцею та профспілкового комітету Львівського професійного художнього ліцею від 19 березня 2007 року про виділення ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , а також визнаноза ОСОБА_2 , ОСОБА_3 переважне право на надання спірної квартири АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного вище судового рішення виконавчий комітет Львівської міської ради 24 жовтня 2014 року видав ордер на спірну квартиру черговику ОСОБА_2 за місцем проживання за контрольним списком Львівського професійного художнього ліцею.

Однак, вона позбавлена можливості проживати у квартирі, оскільки відповідачі відмовляються у добровільному порядку звільнити її.

Вважає, що оскільки відповідачі самоправно зайняли квартири АДРЕСА_1 , її порушене право підлягає судовому захисту в обраний нею спосіб.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2019 року,позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.

Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 . Знято з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 .

26.06.2019року ОСОБА_1 звернувсядо судуз заявоюпро відстроченнявиконання рішенняЗалізничного районногосуду м.Львова від 08 жовтня 2018 року. У заяві покликався на те, що ні він, ні його дружина, ні двоє уже повнолітніх дітей не мають іншого житла, крім спірної квартири АДРЕСА_1 . У квартиру вони вселилися на законних підставах, оскільки на підставі рішення спільного засідання адміністрації Львівського професійного художнього ліцею та профспілкового комітету Львівського професійного художнього ліцею від 19 березня 2007 року, їм було видано ордер на цю квартиру та вони були зареєстровані у ній на законних підставах. Однак, в подальшому, рішення спільного засідання адміністрації Львівського професійного художнього ліцею та профспілкового комітету Львівського професійного художнього ліцею від 19 березня 2007 року про надання їм спірної квартири було скасоване. Вони вклали значні кошти у приведення квартири до житлового стану. Багато років, починаючи з 2007 року, проживають у даній квартирі, підтримують квартиру у належному санітарно-технічному стані, сплачують комунальні послуги.

Крім того зазначав, що не працює, є пенсіонером та учасником АТО, перебуває на черзі для отримання житла як учасник АТО, переніс важку операцію на колінному суглобі, та у нього відсутні кошти, щоб винаймати з сім`єю будь-яке інше житло. Не має також коштів, щоб звільнити квартиру від меблів, речей домашньої обстановки, побутової техніки.

Просив відстрочити виконання рішення суду строком на 1 рік.

Оскаржуваною ухвалою у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення та ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що поза увагою суду залишилося те, що будинок АДРЕСА_3 не належить міській раді, а перебуває на балансі Державного навчального закладу «Львівське вище професійне училище». Він разом з сім`єю вселився в квартиру на підставі ордера, який в наступному було визнано недійсним, продовжує проживати у даній квартирі та користуватися нею. Оскільки позивачі не надали суду доказів надання їм спірної квартири, вважає позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безпідставними.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питанняпро відстроченнярішення Залізничногорайонного судум.Львова від 08 жовтня 2018 року, суд не врахував його доводи про відсутність у його сім`ї іншого житла, незадовільний майновий стан та стан його здоров`я, про що ним було надано відповідні докази.

Тому вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його заяви.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційні скарги ОСОБА_1 на оскаржувані рішення та ухвалу суду у даній справі вже були предметом апеляційного перегляду та постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2019 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 8 жовтня 2018 року та ухвалу суду від 19 липня 2019 року було залишено без змін, апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У засіданні суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 проти скарг, поданих ОСОБА_1 заперечили, просили у задоволенні таких відмовити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно зі статтею 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частини перша, друга цієї статті).

Згідно зі статтею 117 ЖК УРСР у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.

У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

Встановлено, щорішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівського професійного художнього ліцею, профспілкового комітету Львівського професійного художнього ліцею, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради визнано незаконнимта скасовано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 6 серпня 2004 року № 765 про зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік; визнано незаконним та скасовано спільне рішення адміністрації Львівського професійного художнього ліцею та Профспілкового комітету Львівського професійного художнього ліцею від 30 вересня 2005 року (протокол №12) в частині включення ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в контрольний список працівників Львівського професійного художнього ліцею для отримання житла під №16; визнано незаконним та скасовано рішення спільного засідання адміністрації Львівського професійного художнього ліцею та Профспілкового комітету Львівського професійного художнього ліцею від19 березня 2007 року (протокол №2) про виділеннячерговику №3 ОСОБА_1 двокімнатної квартири АДРЕСА_1 житловою площею 29,4 кв. м на сім`ю з чотирьох осіб зі зняттям з квартирного обліку; визнано переважне право за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на надання їм спірної квартири; зобов`язано виконавчий комітет Львівської міської ради видати ордер на цю квартиру ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зазначеним вище рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31 грудня 2013 року встановлено, що ОСОБА_1 при поданні заяви про зарахування його на квартирний облік повідомив відомості, які не відповідають дійсності. Оскільки рішення про включення ОСОБА_1 до контрольного списку та зарахування на квартирний облік є незаконними, на квартирному обліку члени сім`ї ОСОБА_1 , на яких було також виділено спірну квартиру, не перебували, спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету Львівського професійного художнього ліцею від 19 березня 2007 року про виділення черговику ОСОБА_1 спірної квартири є незаконним.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2016 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 грудня 2013 року в частині зобов`язання виконавчого комітету Львівської міської ради видати ордер на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 грудня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2016 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 грудня 2013 року у нескасованій апеляційним судом частині та рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2016 року залишено без змін.

Тобто, попередніми судовими рішеннями встановлено відсутність підстав для проживання відповідачів у спірній квартирі.

Матеріалами справи також встановлено, що на підставі рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 24 жовтня 2014 року ОСОБА_2 , яка працювала у Львівському професійному художньому ліцеї з 1971 року по 2002 рік та була черговиком Львівської міської ради з 29 грудня 2004 року за № 21856, у контрольному списку за місцем праці (Львівському професійному художньому ліцеї) за № 5 видано ордер на спірну квартиру.

Зазначене рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 24 жовтня 2014 року, на підставі якого позивачам було видано ордер на спірну квартиру, оскаржувалося відповідачами до суду, та рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28 вересня 2022 року (справа № 462/8253/20), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 було відмовлено. Відтак, на даний час вказане рішення виконавчого комітету є чинним.

Крім того, у справі № 462/8253/20 відповідачі просили поновити їх реєстрацію у спірній квартирі, оскільки були зняті з реєстрації в позасудовому порядку за заявою ОСОБА_2 , та рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28 вересня 2022 року ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні цих позовних вимог з підстав обрання ними невірного способу захисту права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані в спірній квартирі на підставі ордера, виданого згідно чинного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 24 жовтня 2014 року, а відтак набули права користування спірною квартирою. Таке їх право не заперечується балансоутримувачем будинку, в якому знаходиться спірна квартира - Львівським професійним художнім ліцеєм, який з часу видачі позивачам ордера на спірну квартиру, їх право на проживання у такій не оспорював та по даний час не оспорює.

Матеріалами справи також беззаперечно встановлено, що відповідачі проживають у спірній квартирі, на вимоги ОСОБА_2 у добровільному порядку виселитися не реагують.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги відповідачів, зокрема щодо правомірного їх проживання в спірній квартирі та підставності реєстрації у такій, колегія суддів приходить до висновку, що такі доводи відповідчів на увагу не заслуговують, оскільки суперечать матеріалам справи та зібраним у справі доказам.

До такого висновку колегія суддів дійшла, аналізуючи рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 грудня 2013 року, яким визнано незаконнимта скасовано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 6 серпня 2004 року № 765 про зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік; визнано незаконним та скасовано спільне рішення адміністрації Львівського професійного художнього ліцею та Профспілкового комітету Львівського професійного художнього ліцею від 30 вересня 2005 року (протокол №12) в частині включення під №16 ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в контрольний список працівників Львівського професійного художнього ліцею для отримання житла; визнано незаконним та скасовано рішення спільного засідання адміністрації Львівського професійного художнього ліцею та Профспілкового комітету Львівського професійного художнього ліцею від19 березня 2007 року (протокол №2) про виділеннячерговику №3 ОСОБА_1 двокімнатної квартири АДРЕСА_1 житловою площею 29,4 кв. м на сім`ю з чотирьох осіб зі зняттям з квартирного обліку.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачі вселилися в спірну квартиру на законних підставах - на підставі ордера, однак у зв`язку зі скасуванням рішення спільного засідання адміністрації Львівського професійного художнього ліцею та Профспілкового комітету Львівського професійного художнього ліцею від19 березня 2007 року (протокол №2) про виділення черговику №3 ОСОБА_1 двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , така підстава згодом відпала та відповідачі без достатніх правових підстав продовжують проживають в квартирі.

Разом з тим, дійшовши до висновку про порушення права позивачів на користування спірною квартирою, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про виселення відповідачів зі спірної квартири без надання іншого житла не підлягають до задоволення, оскільки у такому не зазначено, з яких підстав підлягають виселенню відповідачі, на що звернув увагу суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову Львівського апеляційного суду та скеровуючи справу на новий апеляційний розгляд.

Таку підставуне вдалосявстановити колегії суддів і при новому апеляційному розгляді справи, а покликання позивача на наявність у неї ордера на вселення у спірну квартиру, як на підставу для виселення відповідачів без надання іншого житла колегія суддів вважає безпідставним.

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для реєстрації відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у спірній квартирі та зняття їх з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки така реєстрація порушує права позивачів, які зареєстровані в квартирі.

Колегія суддів також не вбачає підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зняття відповідачів з реєстрації у спірній квартирі з підстав наявності такого, що набрало законної сили, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 вересня 2022 року у справі № 462/8253/20, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог відповідачів про поновлення їх реєстрації у спірній квартирі, як таких, що були зняті з реєстрації в позасудовому порядку за заявою ОСОБА_2 , оскільки таке ухвалене у спорі між іншими сторонами та з інших підстав, крім того у вказаній справі судом не надавалася оцінка питанню підставності реєстрації відповідачів у спірній квартирі.

Враховуючи наведені вище мотиви, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року в частині виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 слід скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 19 липня 2019 року про відмову у відстроченні виконання рішення суду слід залишити без змін, оскільки оскаржуване рішення суду в частині виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 , виконання якого просить відстрочити заявник, цією постановою скасовано.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року задоволити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року в частині виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення суду залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалуЗалізничного районногосуду містаЛьвова від19липня 2019року залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 19 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 16 грудня 2024 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Н.О. Шеремета

Р.П. Цяцяк