Ухвала

від 18.12.2024 по справі 490/10779/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.12.2024 року, якою щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, громадянина України, з вищою освітою, ФОП, одруженого, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого в силу ст. 89 КК України,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.109КК України ,

- обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави.

учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_7

захисник: ОСОБА_5

в с т а н о в и в :

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або визначити розмір застави.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:

Задоволеноклопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .

Застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Захисник вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною.

Захисник зазначає, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 109 КК України є необгрунтованою.

На думку захисника, ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не було доведено.

Також захисник стверджує, що слідчим суддею не були враховані відомості про особу підозрюваного при вирішенні питання застосування до нього запобіжного заходу. Зазначає, що підозрюваний є інвалідом 3 групи з дитинства, одружений, раніше не судимий.

Вважає, що слідчий суддя не мотивував свого рішення щодо неможливості обрання застави, як альтернативи, такому запобіжному заходу,як триманняпід вартою.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Під час розгляду клопотання слідчого про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою щодо ОСОБА_6 , слідчим суддею встановлені наступні обставини.

СВ УСБУв Миколаївськійобласті проводиться досудове розслідування кримінального провадження №22024150000000146 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.109 КК України.

Органомдосудового розслідування, ОСОБА_6 підозрюється у розповсюдженні матеріалів із закликами до насильницькоїзміничиповалення конституційноголадуабодо захопленнядержавноївлади, з використанням засобів масової інформації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.109 КК України.

04.12.2024 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст.615 КК України та 05.12.2024 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 109 КК України.

Слідчим поданоклопотання прозастосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому зазначено, що останній підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор в судовому засіданні зазначив, що неможливо запобігти вказаним у клопотанні ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м`якого виду запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Задовольняючи клопотанняслідчого,слідчий суддяврахував обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, послався на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та враховуючі положення ч.6ст. 176 КПК України, згідно з якими під час дії воєнного стану до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.109 КК України, за наявності ризиків, зазначених уст.177 КПК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п.5 ч.1ст.176 КПК України-тримання підвартою,дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового та кримінального проваджень, апеляційний суд дійшов наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так,слідчим суддеювзято доуваги,що СВУСБУ вМиколаївській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №22024150000000146 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.109 КК України.

Зауважено, що 04.12.2024 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 615 КК України та 05.12.2024 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 109 КК України.

Надані суду матеріали кримінального провадження містять відомості, які свідчать на даний час про правильність висновку слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Щодо доводів захисника, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 109 КК України є необгрунтованою, то слід зазначити наступне.

Нормами чинного КПК України не визначене поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, п. 34).

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення є оціночними поняттями.

Зважаючи на відомості, які містяться в наданих суду матеріалах, а також приймаючи до уваги вищевказані рішення ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Також, зважаючи на сукупність отриманих в процесі розгляду клопотання відомостей та даних, що характеризують особу, колегія суддів вважає, що є правильним висновок слідчого судді про існування ризиків, передбачених п.1,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно зазначив, що існує ризик того,що ОСОБА_6 розуміючи наслідкивчиненого,зважаючи на покарання,що загрожуєйому уразі визнаннявинним увчиненні інкримінованого злочину,за якийзаконом передбаченопокарання увиді позбавлення волі на строк до 5 років, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Колегіясуддів погоджуєтьсяз висновкомслідчого суддіі щодо наявностітакого ризику,як ризикперешкоджання кримінальномупровадженню іншимчином,так якпідозрюваний може вжити заходи до спотворення інформації, що міститься у соціальній мережі «Facebook» та відеохостингу «YouTube», спотворивши чи видаливши публікації у вказаних засобах масової інформації, які є предметом злочину у цьому кримінального провадженні.

Крім того, враховуючи, що злочинна діяльність ОСОБА_6 була припинена лише за втручання співробітників правоохоронних органів та враховуючи, що 17.03.2023року ОСОБА_6 вже було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 109 та ч.3 ст.109 КК України та звільнено від відбуття покарання на 1 рік з покладенням обов`язків, є наявним ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

За такого, не є слушними доводи апелянта відносно того, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України

Враховуючи фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність, відомості проособу підозрюваного,а самете,що вінхоча іодружений,працевлаштований,проте утриманцівне має,не судимийв силуст.89КК України,проте докримінальної відповідальності.передбаченої ч.ч.2,3ст.109КК України,притягується невперше,а також встановлені ризики, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Слідчим суддею обгрунтовано зазначено, що відповідно до вимог ч.6ст. 176 КПК України, згідно з якими під час дії воєнного стану до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.109 КК України, за наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п.5 ч.1ст. 176 КПК України,- тримання під вартою.

Тому не єслушними твердження захисника, що зважаючи на відомості про особу підозрюваного, а саме, що він раніше не судимий, є інвалідом 3 групи, одружений, має постійне місце проживання, то до нього може бути застосований інший, більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника, що слідчий суддя не мотивував свого рішення щодо неможливості обрання застави, як альтернативи, такому запобіжному заходу, як тримання під вартою, то вони є безпідставними, оскільки, слідчий суддя в рішенні зазначив, що відповідно доположень ч.4ст.183КПК України,з урахуваннямпродовження діївоєнного станута зміступідозри,враховуючи підставита обставини,передбачені статтями177та 178КПК Українита доведеністьризиків,передбачених п.1,4,5ст.171КПК України, розмірзастави невизначається.

Слідчим суддею при розгляді клопотання не було допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на правильність прийнятого ним рішення.

З огляду на наведене апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.12.2024 року, щодо ОСОБА_6 ,, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: