Рішення

від 16.12.2024 по справі 499/822/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/822/24

Провадження № 2/499/429/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 грудня 2024 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Погорєлова І. В. за участю секретаря судового засідання Дібрової О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в селищі Іванівка Березівського району Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у судді Іванівський районний суд Одеської області Погорєлова І. В. перебуває вищевказана позовна заява, в якій позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до її дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що її брат, ОСОБА_4 , проживав з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 2014 року по 2018 рік, їх шлюб було розірвано згідно рішення Іванівського районного суду Одеської області від 05 грудня 2018 року. У них народилася дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2017 року ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та її сім`єю. ІНФОРМАЦІЯ_3 брат позивачки ОСОБА_4 помер. Відповідач злісно та умисно не допомагає дитині матеріально, не відвідує її, не телефонує, не цікавиться її життям та здоров`ям, не приймає участь у її вихованні на протязі багатьох років. Вважає, що з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, відповідачку доцільно позбавити батьківських прав.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 02 серпня 2024 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Іванівськогорайонного судуОдеської областівід 26 вересня 2024 року задоволено клопотання заявника про витребування доказів та витребувано у Служби у справах дітей Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області висновок про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач надала заяву про розгляд справи без її участі, просила задовольнити позовну заяву, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, заяв та клопотань не надавала, відзиву не подавала, про дату, час та місце судового засідання у відповідності до ст.128 ЦПК України повідомлялась належним чином. Кореспонденція направлялась відповідачу за місцем її реєстрації відповідно до адресної довідки. Суд визнає неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.

Представник третьої особи служби у справах дітей Коноплянської сільськоїради Березівськогорайону Одеськоїобластів судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без участі, підтримувала позовні вимоги.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, про що постановлено ухвалу суду.

У порядку ст. 178 ЦПК України відповідач не скористалась своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву.

На підставі викладеного, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Крім того, судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Судом встановлені такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 2014 по 2018 рік, їхній шлюб був розірваний згідно рішення Іванівського районного суду Одеської області від 05 грудня 2018 року справа № 499/913/18, провадження №2/499/553/18. Від шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Іванівському району Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області 04 грудня 2014 року, а/з №388.

Батько ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Іванівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеської області Південного міжрегіонального управлінню Міністерства юстиції (м.Одеса) 16 квітня 2021 року, актовий запис №144.

ОСОБА_3 проживає разом з ОСОБА_1 та її сім`єю, що підтверджується довідкою про склад сім`ї №166, виданою 24.06.2024 року Калинівським старостою Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області. Проживає дівчинка разом ОСОБА_1 з 2017 року, про що свідчить довідка № 281, видана 01.11.2024 року Калинівським старостою Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області.

З письмових заяв тітки ОСОБА_6 , сусідів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , вихователя ОСОБА_9 вбачається, що дівчинка ОСОБА_3 проживає в родині тітки ОСОБА_1 з 2017 року. Після смерті батька мати дитини жодного разу не приїжджала до дитини, не піклувалася про неї, матеріально не забезпечувала, зовсім не цікавиться дитиною. Свідки попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів.

Відповідно до довідки Джугастрівської гімназії, ОСОБА_5 навчається в 4 класі даного навчального закладу. Мати - ОСОБА_2 до закладу не навідується, з вчителями не спілкується. Дівчинку забирає зі школи тітка або бабуся.

За висновком органу опіки та піклування «Про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 », затвердженого рішенням виконавчого комітету Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області від 21.10.2024 року № 166, дитина ОСОБА_3 розвивається відповідно до віку, дівчинка врівноважена, інколи проявляє засмученість через відсутність матері, має повноцінне харчування; складні життєві обставини в родині відсутні, всі потреби дитини забезпечуються на достатньому рівні; умови проживання в кімнаті, де проживає дівчинка, відповідають санітарно-гігієнічним нормам; є дитяче ліжко, іграшки. Дитина забезпечена всім необхідним для безпечного проживання та повноцінного розвитку. ОСОБА_2 проінформована щодо розгляду питання про позбавлення її батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_5 . Також працівниками служби за допомогою мобільного зв`язку була проведена бесіда з гр. ОСОБА_2 , та з її слів було з`ясовано, що наразі вона проживає в м. Одеса. За місцем реєстрації: АДРЕСА_1 не проживає. Таким чином, так як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тривалий час не виконує своїх батьківських обов`язків та участі у вихованні дитини не приймає, її долею, життям, навчанням, станом здоров`я не цікавиться, виконавчий комітет Коноплянської сільської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

При ухваленні судового рішення по суті спору суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого вікуі рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першоїстатті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першоюстатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожногоз батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчанняі розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина першастатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того,чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначеністаттею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина першастатті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десятастатті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першоїстатті 164СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідноКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Суд в оцінці обставин справи, яка розглядається, керується тим, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що відповідач з донькою ОСОБА_3 не проживає та не спілкується, проживає окремо від дитини, без поважних причин та свідомо не виконує свої батьківські обов`язки з виховання доньки та її утримання, не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та її подальшої долі, дитина не отримує від матері жодної допомоги для морального та фізичного розвитку.

Відповідач не виявляє піклування та турботи до дитини, станом здоров`я дитини не піклується, фізичний та моральний розвиток дитини не підтримує, необхідних умов для проживання дитині не забезпечує, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, але з урахуванням обставин цієї справи, а саме довготривалим нехтуванням відповідачем своїх батьківських обов`язків, відсутності будь-яких доказів участі мати у житті дитини, а також об`єктивних причин, що перешкоджали б останній особисто спілкуватись із донькою та повноцінно брати участь у її вихованні, на підставі оцінених доказів, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, суд приходить до висновку про наявність виключних обставини для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов`язки - позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Суд звертає увагу відповідача ОСОБА_2 , що відповідно до положень частини першоїстатті 169 СК Українимати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

З аналізу наведених вище обставин, суд дійшов висновку про наявність всіх законних підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав.

Щодо необхідності стягнення аліментів суд зазначає наступне.

За приписами ч.3 ст. 166 ЦПК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно із частиною другоюстатті 166 СК Україниособа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно достатті 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Частиною третьоюстатті 181 СК Українивизначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог частини першоїстатті 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частиною другоюстатті 182 СК Українирозмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до роз`яснень пункту 17Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частини другоїстатті 182 СК України.

За змістом частин першої-третьоїстатті 183 СК Україничастка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідач є працездатною, інших стягнень на утримання непрацездатних осіб чи інших дітей також не має, доказів протилежного суду не надано.

Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину, передбаченихстаттею 188 СК України, не встановлено.

Аліменти, на переконання суду, повинні бути стягнуті у частці від доходу платника аліментів.

Враховуючи викладене вище, враховуючи обставини, що зазначені, суд приходить до висновку, що присудження аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача відповідає інтересам дитини і не порушує права кожної із сторін.

Суд зауважує, що на час розгляду вимог опікуна дітей не визначено, тому аліменти слід стягувати на користь особи, під опікою якої перебуватиме дитина.

Відповідно достатті 191 СК Україниаліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з 24 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

На підставі викладеного, керуючись статтями81,89,141,259,263,265,274,279,280,353 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_4 ), третя особа: Служба у справах дітей Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області (вул. 30-річчя Перемоги, 70, с. Конопляне Березівського району Одеської області; ЄДРПОУ: 43696645) про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав прав відносно її малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути аліменти з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь особи, яка буде виконувати обов`язки опікуна (піклувальника) або державної установи, де може знаходитись дитина, в розмірі 1/4 частики всіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 липня 2024 року, до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ