Рішення

від 10.12.2024 по справі 523/16670/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/16670/24

Провадження №2/523/6166/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"10" грудня 2024 р.

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді Кисельова В.К.,

при секретарі Дзюбі Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Одесі, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ«Фінансова компанія «Аваліст», від імені та в інтересах якої діяла адвокат Косяк Н.В., звернулося до суду з зазначеним позовом та просило стягнути з відповідача суму боргу за договором кредиту в розмірі 85356,49 грн В обґрунтування вимог представник позивача посилався на те, що03.07.2018 року міжПублічним акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Товаристов з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2019836790, відповідно до умов якогоПАТ «ОТП Банк»(кредитодавець) передав відповідачу (позичальнику) грошові кошти у розмірі 15115,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути зазначену суму кредиту та сплатити проценти за користування ним в розмірі та в порядку, визначеному договором.16.12.2021 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ«Фінансова компанія «Аваліст»укладено договір факторингу №16/12/21.З часу отримання кредиту відповідач належним чином не виконувала грошове зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість. Таким чином, представник позивача, посилаючись на умови договору, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, відсотки в розмірі 85356,49 грн. та понесені судові витрати.

Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду 04.10.2024р, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м.Одеси від 23.10.2024 року у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням/викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Аваліст» у судове засідання не з`явився, однак у позові зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити, у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення по справі, та розглянути справу у відсутності позивача.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України,учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, судові повістки надсилаються - фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, а саме шляхом направлення судових повісток за адресою місця реєстрації. Згідно поштових повідомлень, судову повістку вручити адресату не вдалось з підстав «адресат відсутній з вказаною адресою». Відповідач про причини не явки суду не повідомила, не подала відзиву або заперечень щодо заявлених позовних вимог, що відповідно до ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вимогист. 223 ЦПК Українита ст.6 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод», ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає можливим, розглянути справу у порядку заочного провадження, відповідно до вимог ст.ст. 280-281 ЦПК України.

.Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так встановлено, що30.07.2018 року міжПублічним акціонерним товариством «ОТП Банк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір споживчого кредиту №2019836790, відповідно до умов якогоПАТ «ОТП Банк»(кредитодавець) передав відповідачу (позичальнику) грошові кошти у розмірі 15115 грн. 00 коп строком до 30.07.2021р., а позичальник зобов`язався повернути зазначену суму кредиту зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,01% річних, шляхом сплати ануїтетних платежів згідно Графіку платежів.

16.12.2021 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ«Фінансова компанія «Аваліст»укладено договір факторингу №16/12/21, відповідно до якого останній має павовимоги до осіб, які були боржникамиПАТ «ОТП Банк», в тому числі щодо боржника ОСОБА_1 за договором №2019836790 від 30.17.2018 р. Зазначене підтверджується копієюдоговору факторингу №16/12/21р. та витягом з реєстру боржників №1 до договору факторингу №16/12/21.

Відповідач ОСОБА_1 не виконувала зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 16.12.2021 року має заборгованість в розмірі 57741,06 грн, з яких: 35420,31 грн - сума заборгованості за основною сумою кредиту, 22320,75 грн - сума заборгованості за відсотками по кредиту.

Отже, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини (договір кредиту). При укладенні договору сторони керувались ч. 1ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Надані позивачем докази у сукупності мають взаємний зв`язок, є належними і допустимими у зазначених спірних правовідносинах сторін, їх достовірність стороною відповідача не спростована (в тому числі і розмір заборгованості за договором). Умови договору не оспорюються.

Згідно ч.1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідност. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) регулюється ст.ст. 549-552 ЦК України.

Згідно приписів ч. 1ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи, що фактично отримані позичальником кошти не повернуто банку, суд доходить висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів.

Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором №2019836790 від 30.07.2018 р. в розмірі 85556,49 грн., з яких: 57741,06 грн. сума основної заборгованості, 22830,29 грн - сума інфляційних втрат, 4785,14 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати.

Щодо вимоги про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн, згідно наданого витягу з договору №07/23 про надання правової допомоги 14.02.2023р. та копії акту №157 приймання-передачі наданих послуг до Договору №07/23, то вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з нормами ч.1,2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з нормами ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Стаття 140 ЦПК України встановлює вимоги до витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Так ч.1 вказаної статті закріплено, що особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів ( ч.2 ст.140 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За нормами ст.137 ЦПК України визначено:1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. 6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з нормами ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За нормамич.3ст.141ЦПК України,при вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судвраховує: 1)чи пов`язаніці витратиз розглядомсправи; 2)чи єрозмір такихвитрат обґрунтованимта пропорційнимдо предметаспору зурахуванням цінипозову,значення справидля сторін,в томучислі чиміг результатїї вирішеннявплинути нарепутацію сторониабо чивикликала справапублічний інтерес; 3)поведінку сторонипід часрозгляду справи,що призвеладо затягуваннярозгляду справи,зокрема,подання стороноюявно необґрунтованихзаяв іклопотань,безпідставне твердженняабо запереченнястороною певнихобставин,які маютьзначення длясправи,безпідставне завищенняпозивачем позовнихвимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення ним витрат.

Судом такожвраховуються висновкиВеликої Палати Верховного Суду, висловлені впостанові від 19лютого 2020року усправі №755/9215/15-ц,висновок ВерховногоСуду в постановівід 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15, Додатковій Постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021р. по справі № 755/9215/15-ц, Постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 21.01.2021р. по справі №280/2635/20.

14.02.2023 р. між позивачем та адвокатським бюро «Наталії Косяк». укладено договір про надання правової допомоги, Відповідно до копії акту №157 приймання-передачі наданих послуг до Договору №07/23, вартість послуг-фіксованого гонорару складає 5000 грн. на підставі договору №17/23 від 14.02.2023р.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно із ч. 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 3.10.2019р. по справі № 922/445/19, дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи співмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвоката на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт у суді, ціною позову та значенням справи для сторін, задоволенням позову, суд вважає, що визначений адвокатом розмір витрат у розмірі 5000 гривень на оплату послуг підлягає стягненню.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

На підставі ст. ст. 1049, 1050 ЦК України, умов кредитного договору, керуючись ст. ст. 12, 13, 95, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» (ЄДРПОУ 39628752, місцезнаходження: вул. Деревлянська, буд.10А, м.Київ) суму боргу за кредитним договором№2019836790 від 30.07.2018 року в розмірі85356 (вісімдесят п`ять тисяч триста п`ятдесят шість) гривень 49 коп, з яких: 57741,06 грн. сума основної заборгованості, 22830,29 грн - сума інфляційних втрат, 4785,14 грн. 3% річних.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» (ЄДРПОУ 39628752, місцезнаходження: вул. Деревлянська, буд.10А, м.Київ) витратина професійну правничу допомогуу розмірі 5000 (п`ять тисяч) 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30-ти днів з дня складення повного рішення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення рішення.

Судове рішення складено 16.12.2024 року.

Суддя: В.К.Кисельов