Рішення

від 19.12.2024 по справі 160/27588/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 рокуСправа №160/27588/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпровського апеляційного суду (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі третя особа), в якій просить суд:

- визнати протиправною відмову Дніпровського апеляційного суду видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік;

- зобов`язати Дніпровський апеляційний суд видати мені установленої законодавством форми довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої ст.130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів та абзацу 4 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028 гривень (50 х 3 028 грн. х 1,2 регіональний коефіцієнт = 181680 гривень).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 29.05.2018 року, на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 1318/0/15-18 від 04 травня 2018 року набула статусу судді у відставці та з зазначеного часу їй здійснюється виплата щомісячного довічного грошового утримання. З 01.01.2024року Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»було збільшено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та встановлено його на рівні 3028 грн. 16.09.2024 року вона звернулася до відповідача із заявою, в якій просила надати довідку про розмір грошової винагороди судді, виходячи з цього розміру прожиткового мінімуму, проте, листом №04.2-33/333/2024 від 20.09.2024р. Дніпровський апеляційний суд повідомив позивача про відсутність підстав для видачі їй довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, із застосуванням іншого розміру прожиткового мінімуму, ніж той, який був застосований для розрахунку суддівської винагороди працюючого судді, оскільки для визначення базового розміру посадового окладу працюючого судді застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні, відповідно до абзацу 5статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»та у 2024 році суддівська винагорода (посадовий оклад) нараховується та виплачується, виходячи із розміру прожиткового мінімуму 2102 гривні, відповідно до затвердженого головним розпорядником бюджетних коштів Державною судовою адміністрацією України Кошторисом на 2024 рік. Позивачка вважає таку відмову відповідача протиправною, а тому звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 06.11.2024, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

29.10.2024 року представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно доЗакону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII(далі - Закон № 1402-VIII). Відповідно до частини 3 статті 135 № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді увідставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді (ч. 3ст. 142 Закону № 1402-VIII). Статтею 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»передбачено, що фінансування усіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Дніпровський апеляційний суд є неприбутковою установою, яка повністю фінансується з Державного бюджету України згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленомуБюджетним кодексом України(ст. 149 Закону №1402-VIII). Для визначення базового розміру посадового окладу працюючого судді Дніпровський апеляційний суд у 2024 році застосовує прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн. відповідно до абзацу 5статті 7 Закону України «;Про Державний бюджет на 2024 рік». Таким чином, суддівська винагорода працюючого на відповідній посаді судді Дніпровського апеляційного суду відповідно до діючого законодавства обраховувалась, виходячи з розміру посадового окладу судді, який складає 126120 грн. (2102Х50х1,2(регіональний коефіцієнт), а доплати обчислювались від цього розміру посадового окладу. Оскількист. Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік»містить спеціальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді2102 грн., то відсутні підстави для застосування іншої (загальної) норми ст. 7 вказанихЗаконів, якими установлено, що у 20222024 рокахрозмір прожиткового мінімуму для працездатних осібз 1 січня становить2481 грн., 2684 грн., 3028 грн., відповідно.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 13.04.1998 була призначена на посаду судді та працювала з 13.04.1998 по 20.08.2004 суддею Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, а з 25.08.2004 по 29.05.2018 суддею Апеляційного суду Дніпропетровської області.

З 04.05.2018 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

16.09.2024 року позивач звернулась до Дніпровського апеляційного суду про отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2024 рік, обчисливши розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді: з 01 січня 2022 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, з 01 січня 2023 року- виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень, та з 01 січня 2024 року- виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Листом від 20.09.2024 року за вих. № 04.2-33/333/2024 відповідач відмовив у видачі оновлених довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2022-2024 роки та зазначив, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, вказана норма є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду (50), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. ПоложеннямиЗакону України «Про Державний бюджет на 2022 рік», «;Про Державний бюджет на 2023 рік», «Про Державний бюджет на 2024 рік»установлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня- 2102 грн. Враховуючи викладене, кошторисами Дніпровського апеляційного суду на 2022, 2023, та 2024 роки, затвердженими ДСА України, видатки на оплату праці, у т.ч. суддівської винагороди, передбачені виходячи з розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102 грн.

Вважаючи протиправною відмову у наданні оновлених довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2024 рік, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

За приписамистатті 130 Конституції Українидержава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбуліЗакону України «Про судоустрій і статус суддів»зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Як встановлено устатті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судоустрій і статус суддів в Україні визначаютьсяКонституцією Українита законом. Зміни до цьогоЗаконуможуть вноситися виключно законами про внесення змін доЗакону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першоїстатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За приписами частини другоїстатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 2 частини третьоїстатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»встановлено базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. (пункт 3 частини четвертоїстатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Частинами п`ятою-восьмоюстатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»встановлено умови виплати та розмір щомісячних доплат суддям, розмір яких встановлюється у процентному відношенні до посадового окладу.

Аналіз наведених положеньЗакону України «Про судоустрій і статус суддів»дозволяє дійти висновку, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а всі інші складові суддівської винагороди розраховуються із посадового окладу судді.

Поряд з цим,статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»разом із встановленням на 1 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

Такі ж норми щодо прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102 грн.) наявні й вЗаконах України «Про державний бюджет на 2022 рік»та «;Про державний бюджет на 2023 рік», «;Про державний бюджет на 2024 рік».

При вирішенні цього спору суд, відповідно до приписів частини п`ятоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21 та від 13 вересня 2023 року у справі №240/44080/21, які полягають у наступному.

Верховний Суд зазначив, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

ВизначеніКонституцією Українита спеціальним законодавчим актом (Законом України «Про судоустрій і статус суддів») гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановленаЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів», положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Слід зазначити, що у пункті 62 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Виплата суддівської винагороди регулюєтьсястаттею 130 Конституції Українитастаттею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені доКонституції Українизгідно ізЗаконом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Цим Законом, серед іншого,статтю 130 Конституції Українивикладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.Конституція Україниу редакціїЗакону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першоїстатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено устатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другоїстатті 130 Конституції України.

Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно достатті 46 Конституції Українивизначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено уЗаконі України від 15 липня 1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум».

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної нормиЗакону України «Про прожитковий мінімум»закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом України «Про прожитковий мінімум»не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Водночас цим Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомістьстаттею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 1 січня відповідного календарного року, як це передбаченостаттею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зміни доЗакону України «Про судоустрій і статус суддів»в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також вЗакон України «Про прожитковий мінімум»щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди немає.

Для спірних правовідносин спеціальними є нормистатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положеньЗакону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori)закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) - закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

ВодночасЗакон «Про Державний бюджет України на 2021 рік»фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другоюстатті 130 Конституції Україниі частиною третьоюстатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Верховний Суд зауважив, щоЗакон України «Про судоустрій і статус суддів»не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.Конституція Українине надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобтоЗакону України «Про судоустрій і статус суддів», а положенняЗакону України «Про прожитковий мінімум»вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже,Законом України «Про судоустрій і статус суддів»закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначенихКонституцією Українита законом гарантій незалежності судді.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що заміна гарантованоїКонституцією Україниоднієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, на іншу розрахункову величину, якаЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів»не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді), на підставістатті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік»та «Про Державний бюджет України на 2023 рік», була неправомірною.

Отже, на заяву позивачки, відповідач повинен був видати довідку про суддівську винагороду для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із розрахунку суддівської винагороди згідно ч.2ст.130 Конституції України, ч.3ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"та з розрахунку встановленогост.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду, суд доходить висновку, що дії Дніпровського апеляційного суду щодо відмови у наданні ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2024 року, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року - 3028 грн.

За таких обставин, суд доходить висновку, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання Дніпровського апеляційного суду видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2024 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними встатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIIIзастосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року - 3028 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не було доведено в судовому порядку належними та допустимими доказами правомірність дій щодо відмови у наданні довідки про суддівську винагороду, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.3937510290.1 від 11.10.2024.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровського апеляційного суду (49000, м. Дніпро, вул. Харківська, 13, код ЄДРПОУ 42270629) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ21910427) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Дніпровського апеляційного суду щодо відмови у наданні ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2024 року, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року - 3028 грн.

Зобов`язати Дніпровський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2024 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними встатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIIIзастосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року - 3028 грн.

Стягнути з Дніпровського апеляційного суду (49000, м. Дніпро, вул. Харківська, 13, код ЄДРПОУ 42270629) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець