Ухвала

від 16.12.2024 по справі 160/32765/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 грудня 2024 рокуСправа № 160/32765/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова Ольга Володимирівна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)», в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562909), яка полягає у позбавленні позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) права на належні комунально побутові умови тримання під вартою у камері № 13 СМРБ ДУ«ДВК(№89)»;

стягнути з Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562909) за порушення права позивача на належні комунально битові умови тримання під вартою у камері № 13 СМРБ ДУ«ДВК(№89)» на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) завдану цим порушенням моральну шкоду в розмірі 288000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) гривень;

визнати протиправною бездіяльність Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562909), яка полягає у позбавленні позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) права на належні умови дотримання санітарії та гігієни у лазні;

стягнути з Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562909) за порушення права позивача на належні умови дотримання санітарії та гігієни у лазні на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) завдану цим порушенням моральну шкоду в розмірі 288000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) гривень;

зобов`язати Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562909) привести норми жилої площі в камерах № 2, 3, 4, 12, 13, 14, 27 та 18 до норм встановлених законодавством на одного засудженого шляхом демонтажу одного з двох встановлених в цих камерах двоярусного ліжка, що надасть збільшення в камерах вільного простору для пересування по камері двох засуджених;

зобов`язати Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562909) забезпечити при проведенні санітарії та гігієни засуджених у лазні тепловим температурним режимом у лазні, встановити гнучкий шланг до душа та подавати до лазні напор гарячої води згідно норм встановлених законодавством (інструкцією про організацію роботи БПК в УВП);

визнати протиправною бездіяльність Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562909), яка полягає у позбавленні позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) права на отримання соціально-матеріального забезпечення у вигляді необхідних засобів гігієни, речей першої потреби та збалансованої їжі згідно з встановлених норм забезпечення наказами: № 233/5 від 10.02.2012 та № 280/5 від 20.02.2012 та Постановою Кабінету міністрів України № 336 від 16.06.1992, що призвело до жебратства з приниженням людської гідності позивача;

стягнути з Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562909) за порушення права на отримання соціально - матеріального забезпечення у вигляді необхідних засобів гігієни, речей першої потреби та збалансованої їжі згідно встановлених норм наказами: № 233/5 від 10.02.2012 та № 280/5 від 20.02.2012 і Постановою Кабінету Міністрів України № 336 від 16.06.1992 на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) завдану цим порушенням моральну шкоду в розмірі 288000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) гривень.

Відповідно до п.п.3, 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.2 ст.171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 171 КАС України, суд приходить до висновку, що дана позовна заява підлягає поверненню позивачу, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.ч.1, 5 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 3 частини першої статті 4 цього Кодексу міститься визначення поняття "адміністративний суд", згідно з яким - це суд, до компетенції якого зазначеним Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. За пунктом 5 цієї частини статті під адміністративним судочинством розуміється діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 2 ст.9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Необхідною умовою для реалізації права на звернення до адміністративного суду є пред`явлення адміністративного позову шляхом подання позовної заяви із дотриманням вимог, встановлених КАС України.

Недотримання встановленого цим Кодексом порядку звернення до адміністративного суду, залежно від обставин може тягнути за собою залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, залишення позовної заяви без розгляду.

Право позивача на заявлення кількох вимог в одній позовній заяві передбачено ч.1 ст.21 КАС України, якщо вони пов`язані між собою.

Відповідно до ч.1 ст.172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Отже, об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

Пов`язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.

Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог до одного відповідача, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Під підставами позову слід розуміти певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. У випадку пред`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Підстави позову не можна ототожнювати з нормами права, на які посилається позивач. Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який зазначив, що під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.

При цьому, цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин від характеру яких залежить правова кваліфікація спору.

Суд звертає увагу, що системний аналіз предмету та підстав позову свідчить про те, що правовідносини між позивачем та відповідачем не пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб`єкта владних повноважень.

Цей адміністративний позов не містить жодних посилань на однаковість підстав виникнення заявлених позовних вимог або поданих доказів; пояснень щодо того, в чому полягає їх однорідність (єдині підстави їх виникнення, доказування яких спирається на однакові докази і обставини, тощо).

Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги є самостійними та стосуються різних підстав для звернення до суду, тобто обґрунтовуються різними доказами та підставами виникнення, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у ст. 172 КАС України.

Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, що призвело до порушення прав і законних інтересів позивача ОСОБА_1 отримати належні комунально-побутові умови тримання під вартою у камері № 13 СМРБ ДУ«ДВК(№89), належні умови дотримання санітарії та гігієни у лазні, права на отримання соціально-матеріального забезпечення у вигляді необхідних засобів гігієни, речей першої потреби та збалансованої їжі, права на отримання цигарок і сірників, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов`язаними між собою.

Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 172 цього Кодексу).

При цьому, суд звертає увагу, що ст. 169 КАС України не передбачено повернення частини позовних вимог або їх передачу на розгляд іншому адміністративному суду чи суду іншої юрисдикції.

Враховуючи те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог і відсутні підстави для застосування положень ст.172 КАС України, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 цього Кодексу.

Суд зазначає, що допущене позивачем порушення не є формальним, оскільки фактично унеможливлює розгляд справи за вимогами, не пов`язаними між собою підставою їх виникнення та відповідними доказами, а тому повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Передбачене статтею 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.

Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у належному (встановленому законом) порядку.

Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №917/1377/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80470812), від 27.02.2019 у справі №922/2225/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80308662), від 14.08.2018 у справі №910/3569/188 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75896052), Великою палатою Верховного Суду у постанові від 02.03.2023 року у справі №215/3640/22.

Враховуючи, що позов стосується однорідних по своїй суті правовідносин, але містить окремі групи позовних вимог, які не пов`язані між собою підставою їх виникнення та відповідними доказами, що відповідно до ч.1 ст.172 КАС України виключає можливість об`єднання таких вимог в одній позовній заяві, суд дійшов висновку, що позовна заява, відповідно до п.6 ч. 4 ст. 169 КАС України, підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст.ст. 169, 243, 248 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені ст.ст.295, 297 цього Кодексу.

Суддя О.В. Єфанова