Рішення

від 19.12.2024 по справі 160/28964/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Справа № 160/28964/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/28964/24 за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

30.10.2024 року позивач через підсистему Електронний суд звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, у якому просить суд:

- визнати противоправним та скасувати рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року №24-49//VІІІ, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2500 га, кадастровий номер земельної ділянки: 1223285000:02:004:018, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Піщанську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області затвердити технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передати у приватну власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 1223285000:02:004:018, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338836) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати: з оплати судового збору у розмірі 968,36 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою суду від 31.10.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 31.10.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року №24- 49//VІІІ, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2500 га, кадастровий номер земельної ділянки: 1223285000:02:004:018, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- звернення позивача про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2500 га, кадастровий номер земельної ділянки: 1223285000:02:004:018, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , із додатками до заяви;

- відомості/інформацію, що послугували підставою для прийняття спірного рішення;

- всі наявні докази щодо суті спору.

09.12.2024 року відповідачем через підсистему Електронний суд подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.

16.12.2024 року третя особа надали письмові пояснення по справі.

17.12.2024 року представником позивача подано клопотання про залишення відзив на позовну заяву без розгляду.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 19.12.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на рішенням Піщанської сільської ради Новомосковський район Дніпропетровська область (в подальшому іменується Відповідач) від 20 вересня 2024 року № 24-49/VIII було відмовлено позивачу в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 1223285000:02:004:0185 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що підставою для відмови в затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки в приватну власність на думку Відповідача є те, що в технічній документації не зазначено:

відсутнє графічне визначення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги, що унеможливлює передачу земельної ділянки у приватну власність до внесення інформації до технічної документації про розміри прибережної захисної смуги р. Піщанка, а також зазначення відомостей щодо обмеження у використанні земельної ділянки «05.01. Водоохоронна зона», або інформації щодо підстав відсутності такого обмеження;

в поданій технічній документації відсутня інформація щодо обмеження у використанні земельної ділянки «01.05. Охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи», оскільки відповідно до Генерального плану с. Орлівщина земельна ділянка по вул. Набережна, 49 потрапляє до кварталу земель житлової забудови садибного типу через, який проходить лінія електропередавання ЛЕП 6 кВ.

Позивач вважає вищезазначене Рішення Піщанської сільської ради Новомосковський район Дніпропетровська область від 20 вересня 2024 року № 24-49/VIII протиправним та такими, що підлягає скасуванню, тому звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що згідно з листом Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області від 26.01.2024 року Вих. № 180/03-24 (який є складовою технічної документації) земельна ділянка за адресою вул.Набережна, 49 в с. Орлівщина розташована на узбережжі р. Піщанка, яка належить до малих річок.

Згідно з листом управління архітектури та містобудування Новомосковської райдержадміністрації від 04.03.2024 р. Вих. № 01/1-24 ( ОСОБА_1 ) (який є складовою технічної документації), виданого головним архітектором Новомосковського району, зазначено, що відповідно до наявної містобудівної документації відсутнє графічне визначення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги.

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 Водного Кодексу.

Вирішення питання щодо можливості передачі земельної ділянки у приватну власність буде можливе після внесення інформації до технічної документації про розміри прибережної захисної смуги р. Піщанка, а також зазначення відомостей щодо обмеження у використанні земельної ділянки «05.01. Водоохоронна зона», або інформації щодо підстав відсутності такого обмеження.

Вказують, що у листі управління архітектури та містобудування Новомосковської райдержадміністрації від 04.03.2024 р. Вих. № 01/1-24 ( ОСОБА_1 ) зазначено, що відповідно до Генерального плану с. Орлівіцина земельна ділянка по АДРЕСА_1 потрапляє до кварталу земель житлової забудови садибного типу через який проходить лінія електропередавання - ЛЕП 6 кВ.

У поданій технічній документації відсутня інформація щодо обмеження у використанні земельної ділянки «01.05. Охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи».

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 1223285000:02:004:0185 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , позивачами розроблена без отримання дозволу сільської ради та сформована за рахунок земель, зайнятих прибережною захисною смугою.

Також, відповідач вказує про те, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

ІV. ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Третя особа надали письмові пояснення у справі, у яких зазначено про те, що Піщанською сільською радою Дніпропетровської області прийнято Рішення від 20 вересня 2024 р. №24-49/VІII, XXXXVI сесія, VIII скликання, яким було відмовлено гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості розроблену на земельну ділянку площею 0,2500 га, з кадастровим номером 1223285000:02:004:0185, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) через невідповідністю розробленої технічної документації із землеустрою діючому земельному законодавстві.

Вказують, що відповідно до статті 24. Закону України про «Державний земельний кадастр».

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Відтак, технічна документація перевірена на відповідність до вимог Законодавства України Державним кадастровим реєстратором, за результатами чого здійснено державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер 1223285000:02:004:0185, таким чином не може буди підставою для відмови.

Зазначають, що пунктом 1.1. Відмовлено гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в затвердженні технічної документації із землеустрою мотивуючи тим, що відповідно до листа Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області від 26.01.2024 року Вих. №180/03-24 (який є складовою технічної документації) земельна ділянка за адресою вул. Набережна, 49 в с. Орлівщина розташована на узбережжі р. Піщанка, яка належить до малих річок. Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах малих річок шириною 25 метрів. Але передбачено, що при крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Крутизна схилу річки зі сторони земельної ділянки складає більше трьох градусів.

Згідно з листом управління архітектури та містобудування Новомосковської райдержадміністрації від 04.03.2024 р. Вих. № 01/1-24 (який є складовою технічної документації), виданого головним архітектором Новомосковського району, зазначено, що відповідно до наявної містобудівної документації відсутнє графічне визначення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги.

Отже, в поданій технічній документації відсутня інформація щодо обмеження у використанні земельної ділянки «05.01. Водоохоронна зона», або інформація щодо підстав відсутності такого обмеження.

Також, вказують, що у листі управління архітектури та містобудування Новомосковської райдержадміністрації від 04.03.2024 р. Вих. № 01/1-24, виданого головним архітектором Новомосковського району, зазначено, що відповідно до наявної містобудівної документації відсутнє графічне визначення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги.

Третя особа зазначає про те, що враховуючи положення чинного законодавства Піщанською сільською радою (як власником або розпорядником) не було здійснено заходи щодо розроблення проекту водоохоронної зони та прибережно захисної смуги для внесення обмежень до Державного земельного кадастру з подальшими доводами до відома населення, всіх заінтересованих організацій про існуючи обмеження.

Враховуючи вищезазначене на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1223285000:02:004:0185 будь-які обмеження відсутні у разі їх наявності Державним кадастровим реєстратором було б надано відмову у здійсненні державної реєстрації вищевказаної земельної ділянки, яка здійснювалась на підставі технічної документації із землеустрою.

Вказують також, що відповідно до статті 55 Закону України «Про Землеустрій» Лист Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області від 26.01.2024 року Вих. №180/03-24 не входить до складу технічної документації із землеустрою та додано (як документ) до складу технічної документації як підтвердження відомостей (інформації) зазначених у пояснювальній записці відповідно до статті 29 Закону України «Про Землеустрій» та не може бути підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у приватну власність.

Пункт 1.2. Відмовлено гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в затвердженні технічної документації із землеустрою мотивуючи тим, що в листі управління архітектури та містобудування Новомосковської райдержадміністрації від 04.03.2024 р. Вих. № 01/1-24 зазначено, що відповідно до Генерального плану АДРЕСА_1 , потрапляє до кварталу земель житлової забудови садибного типу через який проходить лінія електропередавання ЛЕП 6 кВ. В поданій технічній документації відсутня інформація щодо обмеження у використанні земельної ділянки «01.05. Охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи».

Лист управління архітектури та містобудування Новомосковської райдержадміністрації від 04.03.2024 р. Вих. № 01/1-24 також підтверджує факт, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1223285000:02:004:0185 відноситься до земель житлової та громадської забудови, а не до земель водного фонду.

Щодо інформації, яка викладена у даному листі, що відповідно до Генерального плану АДРЕСА_1 , потрапляє до кварталу земель житлової забудови садибного типу через який проходить лінія електропередавання ЛЕП 6 кВ. В поданій технічній документації відсутня інформація щодо обмеження у використанні земельної ділянки «01.05. Охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи».

При проведенні топографо-геодезичних робіт вищезазначеної земельної ділянки (на які було запрошено всіх зацікавлених осіб через засоби масової інформації, про що свідчить оголошення газети «Вісник Присамар`я», яке додано до технічної документації із землеустрою) було встановлено відсутність ліній електропередавання ЛЕП, стовпів тощо, про що зазначено в пояснювальній записці яка є складовою частиною технічної документації із землеустрою. Також у ст. 75 Земельного Кодексу України передбачено, що до земель електронних комунікацій належать земельні ділянки, що надаються у порядку, встановленому цим Кодексом (тобто земельна ділянка повинна бути сформована на внесена до Державного земельного кадастру), у власність або користування фізичним особам - підприємцям та юридичним особам для розташування інфраструктури електронних комунікаційних мереж. Землі електронних комунікацій можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, які відповідно до Закону України "Про електронні комунікації" внесені до державного реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, мають право вимагати від власників земельних ділянок або землекористувачів установлення сервітутів, у тому числі особистих сервітутів, земель електронних комунікацій, визначених цим Кодексом, для прокладання під землею електронних комунікаційних мереж та/або усунення їх пошкоджень. Тобто на теперішній час на земельній ділянці відсутні будь які обмеження в тому числі «01.05. Охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи» та у разі будівництва ліній електропередавання ЛЕП постачальники електронних комунікаційних мереж мають право укладати відповідні договори.

Також вказують, що лист управління архітектури та містобудування Новомосковської райдержадміністрації від 04.03.2024 р. вих. № 01/1-24 не є складовою частиною технічної документації із землеустрою перелік якої передбачено статтею 55 Закону України «Про Землеустрій» та додано (як документ) до складу технічної документації як підтвердження відомостей (інформації) зазначених у пояснювальній записці відповідно до статті 29 Закону України «Про Землеустрій» та не може бути підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у приватну власність.

Пункт 1.3. Відмовлено гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в затвердженні технічної документації із землеустрою мотивуючи тим, що пояснювальна записка, що є складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки натурі (на місцевості) складена на іншу особу ( ОСОБА_2 ), що не є заявником документації та не має відношення до домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Третя особа вважає, що Піщанською сільською радою Дніпропетровської області не здійснювались заходи щодо виправлення технічної помилки в пояснювальній записці, у відповідності до чинних норм законодавства.

Також вказують, що цей пункт відмови відсутній у попередньому рішенні Піщанської сільської ради від 24 липня 2024 р. №33-46/VІII, XXXXVI сесія, VIII скликання, яким також було відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_1 з грубим порушенням строків зазначених у Законодавстві України а саме ст. 30 Закону України «Про Землеустрій» погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову. Заява та технічна документація із землеустрою були подані до Піщанської сільської ради Дніпропетровської області 17.06.2024 року.

Враховуючи вищевказане також необхідно звернути увагу пункт 9 ст. 186 Земельного кодексу України в якому зазначено, що Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій", надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт, тобто вищезазначене рішення приймалось після аналізу листа Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області від 26.01.2024 року вих. № 180/03-24 та листа управління архітектури та містобудування Новомосковської райдержадміністрації від 04.03.2024 р. вих. № 01/1-24, які не включені до складу документації із землеустрою, а також проведено роботу по перевірці на відповідність розробленої документації із землеустрою (повноваження перевіряти документацію із землеустрою на відповідність вимог земельного законодавства покладено на Державного кадастрового реєстратора Державної служби з питань геодезії картографії та кадастру).

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянином України.

Позивач зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та їй на праві особистої приватної власності належить житловий будинок, загальною площею 62,4 кв.м. (житловою площею 30,1 кв.м.) з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , частину якого вона успадкувала після свого чоловіка ОСОБА_3 , 1948 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Право спільної часткової власності позивача та її покійного чоловіка було зареєстроване в Новомосковському БТІ 15.12.1986 року на підставі свідоцтва про право власності (б/н), виданого 15.12.1986 року виконавчим комітетом Орлівської сільської ради на підставі рішення №32 від 24.10.1986 року.

Встановлено, що право власності на зазначений житловий будинок підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 17705900 від 12.02.2014 року.

23 серпня 2023 року позивач звернулася до Новомосковсько-Солонянського міськрайонного виробничого відділу Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» із заявою про виконання комплексу топографічно-геодезичних робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та присвоєння кадастрового номеру.

28.08.2023 року між позивачем та виконавцем було укладено договір на виконання робіт із землеустрою №2304190100044 на виконання, якого виконавцем було проведено комплекс топографічно-геодезичних робіт та передано позивачеві технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована: АДРЕСА_1 , та присвоєно кадастровий номер земельної ділянки: 1223285000:02:004:0185.

Також, позивачеві на підставі відповідної її заяви було видано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-0500515972024 від 13 травня 2024 року.

Розробником технічної документації є Дніпропетровська регіональна філія державного підприємства "Центр ДЗК".

Реєстрація земельної ділянки на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 1223285000:02:004:0185 площею 0,2500 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вулиця Набережна, 49, була здійснена Відділом № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Згідно долучених до матеріалів справи доказів кадастровий реєстратор Відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області перевірив відповідність Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вимогам законодавства та за результатами перевірки здійснив державну реєстрацію земельної ділянки, за результатами чого земельній ділянці розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вулиця Набережна, 49 присвоєно кадастровий номер земельної ділянки 1223285000:02:004:0185.

10.09.2024 року ОСОБА_1 було повторно подано до Піщанської сільської ради Дніпропетровської області заяву та Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вимогам законодавства та за результатами перевірки здійснив державну реєстрацію земельної ділянки, за результатами чого земельній ділянці розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вулиця Набережна, 49 присвоєно кадастровий номер земельної ділянки 1223285000:02:004:0185.

Отже, судом встановлено, що 10.09.2024 року позивач звернулась із заявою до Піщанської сільської ради щодо затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Так, до заяви позивачем було додано пакет документів, зокрема: засвідчена належним чином копія технічної документації із землеустрою; витяг з Державного земельного кадастру; коректурний лист щодо недоліків Рішення Піщанської сільської ради від 24 липня 2024р. №33-46/VIII підготовлений начальником НовомосковськоСолонянського міськрайонного виробничого відділу ДРФ ДП «Центр ДЗК» Н.О. Холоділіною.

Рішенням Піщанської сільської ради від 20 вересня 2024 року № 24-49/VІІІ було відмовлено позивачеві в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 1223285000:02:004:0185 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлено, що підставою для відмови в затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки в приватну власність є те, зокрема що в технічній документації не зазначено, про те, що згідно листа Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області від 26.01.2024 року Вих. № 180/03-24 (який є складовою технічної документації) земельна ділянка за адресою вул. Набережна, 49 та вул. Набережна, 51 в с. Орлівщина розташована на узбережжі р. Піщанка, яка належить до малих річок. Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах малих річок шириною 25 метрів. Але передбачено, що при крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Враховуючи рельєф місцевості вул. Набережна, в с. Орлівщина, крутизна схилу річки зі сторони земельної ділянки в районі житлового будинку 49, складає більше трьох градусів.

Згідно з листом управління архітектури та містобудування Новомосковської райдержадміністрації від 04.03.2024 р. вих. № 01/1-24 ( ОСОБА_1 ) та Вих. № 02/1-24 ( ОСОБА_4 ) (який є складовою технічної документації), виданого головним архітектором Новомосковського району, зазначено, що відповідно до наявної містобудівної документації відсутнє графічне визначення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги.

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 Водного Кодексу.

У листі Управління архітектури та містобудування Новомосковської райдержадміністрації від 04.03.2024 р. Вих. № 01/1-24 ( ОСОБА_1 ) та вих. № 02/1-24 ( ОСОБА_4 ) зазначено, що відповідно до Генерального плану с.Орлівщина земельна ділянка по вул. Набережна, 49 потрапляє до кварталу земель житлової забудови садибного типу через який проходить лінія електропередавання - ЛЕП 6 кВ. Однак, у поданій технічній документації відсутня інформація щодо обмеження у використанні земельної ділянки «01.05. Охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи».

Незгода позивача із вказаним прийнятим зумовила звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

За змістом п. "б" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За приписами частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, законом гарантовано право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, не більше як 2,0 гектара.

Порядок набуття права на землю визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Так, згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі також Закон №280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону №280/97-ВР).

Отже, аналізуючи вказані норми права, суд робить висновок, що процедура одержання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності розпочинається із подання громадянином відповідного клопотання, до якого додаються графічні матеріали; і лише після отримання клопотання разом із необхідними документами таке клопотання розглядається на пленарному засіданні відповідною місцевою радою, яка дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, суд наголошує, що чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні клопотання на будь-яких інших підставах, які не передбачені вказаною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.02.2020 у справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 у справі за № 818/1707/16, від 14.05.2020 у справі за №360/536/17-а, та інших.

Частиною 5 статті 242 КАС України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

Так, згідно матеріалів справи, Піщанською сільською радою Дніпропетровської області прийнято Рішення від 20 вересня 2024 р. №24-49/VІII, XXXXVI сесія, VIII скликання Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_1 .

Надаючи правову оцінку підставам прийняття оскаржуваного рішення від 20 вересня 2024 р. №24-49/VІII, XXXXVI сесія, VIII скликання Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Частиною 1 ст. 60 ЗК України передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Згідно з ст. 61 ЗК України та ст. 89 Водного кодексу України (далі - ВК України) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо.

За змістом ч. 5 ст. 88 ВК України та ч. 2 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) та їх ширина, має становити:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ВК України в межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Пунктом 1 було відмовлено гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості розроблену на земельну ділянку площею 0,2500 га, з кадастровим номером 1223285000:02:004:0185 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у зв`язку із невідповідністю розробленої технічної документації із землеустрою діючому земельному законодавстві.

Відповідно до статті 24. Закону України про «Державний земельний кадастр»:

державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку;

державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;

державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Відтак, технічна документація перевірена на відповідність до вимог Законодавства України Державним кадастровим реєстратором, за результатами чого здійснено державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер 1223285000:02:004:0185, не має буди підставою для відмови.

Так, пунктом 1.1. відмовлено гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в затвердженні технічної документації із землеустрою мотивуючи тим, що відповідно до листа Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області від 26.01.2024 року вих. № 180/03-24 (який є складовою технічної документації) земельна ділянка за адресою вул. Набережна, 49 в с. Орлівщина розташована на узбережжі р. Піщанка, яка належить до малих річок. Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах малих річок шириною 25 метрів. Але передбачено, що при крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Крутизна схилу річки зі сторони земельної ділянки складає більше трьох градусів.

Так, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року за № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» (далі Постанова) у межах водоохоронних зон виділяються не лише землі прибережних захисних смуг, а і смуги відведення з особливим режимом їх використання.

Статтею 87 Водного кодексу України визначено, що зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Постановою № 486 визначено, що межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням рельєфу місцевості, затоплення, підтоплення, інтенсивності берегоруйнування, конструкції інженерного захисту берега. Пунктом 10 цієї Постанови передбачено, що у межах населених пунктів водоохоронні зони, прибережні захисні смуги та пляжні зони встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад та генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або коли зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені водоохоронні зони визначаються за відповідними проектами землеустрою.

Згідно листа управління архітектури та містобудування Новомосковської райдержадміністрації від 04.03.2024 р. Вих. № 01/1-24 (який є складовою технічної документації), виданого головним архітектором Новомосковського району, зазначено, що відповідно до наявної містобудівної документації відсутнє графічне визначення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги.

Отже, в поданій технічній документації відсутня інформація щодо обмеження у використанні земельної ділянки «05.01. Водоохоронна зона», або інформація щодо підстав відсутності такого обмеження.

Відповідно до статті 87 Водного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов`язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року за № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них».

Відомості про межі водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Згідно положень ст. 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів затверджуються їх замовниками.

У листі управління архітектури та містобудування Новомосковської райдержадміністрації від 04.03.2024 р. Вих. № 01/1-24, виданого головним архітектором Новомосковського району, зазначено, що відповідно до наявної містобудівної документації відсутнє графічне визначення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги.

Отже, враховуючи наведені вище положення, встановлено, що Піщанською сільською радою (як власником або розпорядником) не було здійснено належних заходів щодо розроблення проекту водоохоронної зони та прибережно захисної смуги для внесення обмежень до Державного земельного кадастру з подальшими доводами до відома населення, всіх заінтересованих організацій про існуючи обмеження.

Також у пункті 9 ст. 186 Земельного Кодексу вказано, що Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Третя особа також зазначає про те, що фактично на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1223285000:02:004:0185 будь-які обмеження відсутні, оскільки у разі їх наявності Державним кадастровим реєстратором було б надано відмову у здійсненні державної реєстрації вищевказаної земельної ділянки, яка здійснювалась на підставі технічної документації із землеустрою.

Пункт 1.2. Відмовлено гр. ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою мотивуючи тим, що в листі управління архітектури та містобудування Новомосковської райдержадміністрації від 04.03.2024 р. Вих. № 01/1-24 зазначено, що відповідно до Генерального плану АДРЕСА_1 , потрапляє до кварталу земель житлової забудови садибного типу через який проходить лінія електропередавання ЛЕП 6 кВ. В поданій технічній документації відсутня інформація щодо обмеження у використанні земельної ділянки «01.05. Охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи».

Лист управління архітектури та містобудування Новомосковської райдержадміністрації від 04.03.2024 р. Вих. № 01/1-24 підтверджує обставини, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1223285000:02:004:0185 відноситься фактично до земель житлової та громадської забудови.

Щодо інформації, яка викладена у даному листі, що відповідно до Генерального плану с. Орлівщина земельна ділянка по вул. Набережна, потрапляє до кварталу земель житлової забудови садибного типу через який проходить лінія електропередавання ЛЕП 6 кВ. В поданій технічній документації відсутня інформація щодо обмеження у використанні земельної ділянки «01.05. Охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи».

При проведенні топографо-геодезичних робіт вищезазначеної земельної ділянки (на які було запрошено всіх зацікавлених осіб через засоби масової інформації, про що свідчить оголошення газети «Вісник Присамар`я», яке додано до технічної документації із землеустрою) було встановлено відсутність ліній електропередавання ЛЕП, стовпів тощо, про що зазначено в пояснювальній записці яка є складовою частиною технічної документації із землеустрою. Також у ст. 75 Земельного Кодексу України передбачено, що до земель електронних комунікацій належать земельні ділянки, що надаються у порядку, встановленому цим Кодексом (тобто земельна ділянка повинна бути сформована на внесена до Державного земельного кадастру), у власність або користування фізичним особам - підприємцям та юридичним особам для розташування інфраструктури електронних комунікаційних мереж. Землі електронних комунікацій можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, які відповідно до Закону України "Про електронні комунікації" внесені до державного реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, мають право вимагати від власників земельних ділянок або землекористувачів установлення сервітутів, у тому числі особистих сервітутів, земель електронних комунікацій, визначених цим Кодексом, для прокладання під землею електронних комунікаційних мереж та/або усунення їх пошкоджень.

Згідно долучених до справи доказів, на теперішній час на земельній ділянці відсутні обмеження в тому числі «01.05. Охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи» та у разі будівництва ліній електропередавання ЛЕП постачальники електронних комунікаційних мереж мають право укладати відповідні договори.

Окрім того, лист управління архітектури та містобудування Новомосковської райдержадміністрації від 04.03.2024 р. вих. № 01/1-24 не є складовою частиною технічної документації із землеустрою перелік якої передбачено статтею 55 Закону України «Про Землеустрій» та додано (як документ) до складу технічної документації як підтвердження відомостей (інформації) зазначених у пояснювальній записці відповідно до статті 29 Закону України «Про Землеустрій» та не може бути підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у приватну власність.

Пункт 1.3. Відмовлено гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в затвердженні технічної документації із землеустрою мотивуючи тим, що пояснювальна записка, що є складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки натурі (на місцевості) складена на іншу особу ( ОСОБА_2 ), що не є заявником документації та не має відношення до домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Пунктом 7. ст.186 Земельного кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Піщанською сільською радою Дніпропетровської області не здійснювались заходи щодо виправлення технічної помилки в пояснювальній записці.

Окрім того, згідно наданих до суду пояснень/доказів вказаний пункт відмови відсутній у попередньому рішенні Піщанської сільської ради від 24 липня 2024 р. №33-46/VІII, XXXXVI сесія, VIII скликання яким також було відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_1 з грубим порушенням строків зазначених у Законодавстві України а саме ст. 30 Закону України «Про Землеустрій» погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову. Заява та технічна документація із землеустрою були подані до Піщанської сільської ради Дніпропетровської області 17.06.2024 року.

Так. відповідно пункт 9 ст. 186 Земельного кодексу України в якому зазначено, що Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій", надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт, тобто вищезазначене рішення приймалось після аналізу листа Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області від 26.01.2024 року Вих. № 180/03-24 та листа управління архітектури та містобудування Новомосковської райдержадміністрації від 04.03.2024 р. Вих. № 01/1-24, які не включені до складу документації із землеустрою, а також проведено роботу по перевірці на відповідність розробленої документації із землеустрою.

Отже, дослідивши докази по справі, слід дійти висновку, що наведене свідчить про те, що відповідачем не надано належних доказів у підтвердження доводів про законність та обґрунтованість прийнятого спірного рішення про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_1 .

Відтак, оскільки докази, які б підтверджували факт віднесення усієї ділянки, яку позивач має намір отримати у власність, до земель водного фонду, відсутні, спірне рішення не відповідає основним засадам, передбаченим ст. 2 КАС України, тобто є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Відтак, вказане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку вимозі про зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передати у приватну власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 1223285000:02:004:018, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.

Наслідком скасування судом у цій справі спірного рішення є те, що клопотання позивача від 10.09.2024 року про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передання у приватну власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 1223285000:02:004:018, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , залишається нерозглянутим.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

У даному випадку застосуванню підлягає правовий висновок Верховного Суду у постанові №823/106/18 від 15.06.2021 року, який полягає у наступному.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

З іншого боку, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно.

Виходячи з принципу "належного врядування", суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.

У цьому випадку, відповідачем при розгляді клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не досліджено усіх обставин та умов, необхідних для надання такого дозволу.

Виходячи із обставин цієї справи, суд встановив, що спірне рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами ст. 118 ЗК України умов для прийняття рішення про надання відповідного дозволу.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи ті обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання відповідного дозволу. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх умов необхідних для видачі дозволу, призведе до втручання в дискреційні повноваження.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивачів, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву/клопотання позивача, подане 10.09.2024 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_1 та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 726,72 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу, що становлять 20000,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №640/2076/19 зазначено, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, безвідносно до наявності в матеріалах справи відповідних платіжних документів. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 і постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20.

Так, згідно матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Ямковим В.Ф. був укладений договір про надання правової допомоги № 02/10-24 від 08 жовтня 2024 року з Додатком № 1 до нього, відповідно до умов яких, сторонами було погоджено, що гонорар адвоката за надання правової допомоги в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до довідки від 08.10.2024 року, Позивачем було сплачено адвокату Ямковому В.Ф. гонорар у сумі 20000,00 грн.

Отже, позивач вказує, що нею було понесено витрати на оплату послуг (гонорару) адвоката.

Суд звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку, тому, суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

На думку суду, обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою та незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 2000 грн. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі №200/14113/18-а.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.12.2020 року по справі №640/18402/19 у разі встановлення гонорару адвоката у фіксованому розмірі у договорі про надання правової допомоги, детальний опис робіт виконаних під час виконання такого договору не потрібен

На користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати противоправним та скасувати рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року №24-49/VІІІ, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Піщанську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.09.2024 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_1 та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути з Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 726,72 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 гривень. В іншій частині відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ).

Відповідач : Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області (51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Центральна, 4, код ЄДРПОУ 04338836).

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, 39а, код ЄДРПОУ 39835428).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 19.12.2024 року.

Суддя В.В. Ільков