Рішення

від 19.12.2024 по справі 280/11661/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 грудня 2024 року Справа № 280/11661/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за заявою Головного управління ДПС у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «ПРАЙМ»

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2024 о 14 год. 53 хв. до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі заявник) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «ПРАЙМ», в якій податковий орган просить суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «ПРАЙМ», застосованого на підставі рішення в.о. начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області від 16.12.2024.

Заяву обґрунтовано тим, що ТОВ «ВП «ПРАЙМ» не допустило контролюючий орган до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної наказом від 04.12.2024 № 2234-п. Вказане слугувало підставою для прийняття 16.12.2024 в.о. начальника ГУ ДПС у Запорізькій області рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, обґрунтованість якого позивач просить підтвердити суд.

Ухвалою суду від 16.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/11661/24; призначено судове засідання на 18.12.2024.

18.12.2024 представник платника податків подав відзив на заяву (вх. № 58152), відповідно до якого спірним питанням у цій справі є перевірка наявності підстав та дотримання податковим органом процедури призначення документальної виїзної позапланової перевірки товариства, як передумови для звернення до суду з відповідною заявою. Разом із тим, наказ про перевірку заявником приймається не вперше. Так, наказом від 07.11.2024 № 2053-п податковою вже було реалізовано право на проведення відповідної перевірки. Однак, з невідомих причин заявник наказом від 08.11.2024 № 2075-п скасував наказ від 07.11.2024 № 2053-п. Товариство вважає, що контролюючий орган не наділений повноваженнями приймати наказ про проведення однієї і тієї ж перевірки безліч разів, таке право заявника не передбачено приписами Податкового кодексу України (далі ПК України), а отже само по собі повторне прийняття рішення про проведення спірної перевірки, яке оформлено наказом від 04.12.2024 № 2234-п, є протиправним та суперечить приписам ст. 19 Конституції України. Також, зі змісту наказу про перевірку вбачається, що підставою для його прийняття контролюючий орган зазначив пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, а також пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, при цьому зміст цього наказу не розкриває того, що саме слугувало підставою для його прийняття. Підпункт 78.1.7 пп. 78.1 ст. 78 ПК України містить 5 окремих підстав для проведення документальної позапланової перевірки, відповідно, для перевірки законодавчо визначених підстав для прийняття спірного наказу, він щонайменше повинен містити зазначення конкретної та чіткої підстави для його прийняття. Натомість, таким вимогам спірний наказ не відповідає, що зумовлює і відсутність можливості для його перевірки в судовому порядку. Також, спірний наказ про перевірку не відповідає критеріям чіткості та обґрунтованості акту індивідуальної дії, що має наслідком його неоднозначне трактування, оскільки не містить чіткого зазначення законодавчо визначеної підстави для його прийняття з поміж тих, які передбачені нормами пп. 78.1.7 пп. 78.1 ст. 78 ПК України. Крім того, матеріали заяви щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не містять документального підтвердження наявності жодної з поміж 5-ти підстав, які визначені пп. 78.1.7 пп. 78.1 ст. 78 ПК України для призначення спірної перевірки (юридичної підстави перевірки). Що стосується безпосередньо посилання заявника на здійснення товариством реорганізації, то спірний наказ про перевірку не містить цих даних, а матеріали заяви не містять доказів прийняття компетентним органом управління підприємства такого рішення. Також, за цієї обставини, заявник має право на проведення відповідної перевірки виключно, якщо «… розпочато процедуру реорганізації юридичної особи…», натомість матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження обставини початку процедури реорганізації. За наведених обставин, вважає, що заявник не мав законодавчо визначених підстав для прийняття наказу про перевірку, відтак, цей наказ є протиправним, у зв`язку з чим товариством буде подано позов про визнання його протиправним та скасування. З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні заяви.

В судовому засіданні 18.12.2024 оголошено перерву до 19.12.2024.

18.12.2024 від представника товариства надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 58182).

В судовому засіданні 19.12.2024 представники учасників справи надали пояснення; протокольною ухвалою суду ухвалено подальший розгляд заяви здійснювати у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши письмові докази, надані до матеріалів справи, суд встановив такі обставини.

Згідно з відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 40551662) зареєстровано в якості юридичної особи 08.06.2016. Основним видом економічної діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, підпунктів 69.2-2, 69.35-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, пункту 2 частини 1 статті 13, пункту 9-23 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, заступником начальника ГУ ДПС у Запорізькій області видано наказ від 04.12.2024 № 2234-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВП «ПРАЙМ», яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВП «ПРАЙМ» з 05.12.2024 тривалістю 5 робочих днів, за період діяльності з 01.01.2018 по 11.12.2024 з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та за період діяльності з 08.06.2016 по 11.12.2024 з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

На виконання зазначеного наказу видані направлення на перевірку від 04.12.2024 № 3278, № 3279, № 3294, що 05.12.2024 пред`явлені представнику платника податків разом із службовими посвідченнями осіб, уповноважених на її проведення. Також, представнику вручено копію наказу від 04.12.2024 № 2234-п. Наведені обставини підтверджуються особистим підписом уповноваженого представника підприємства на зазначених вище направленнях. Також, ним вказано про прийняття рішення про недопуск контролюючого органу до перевірки.

05.12.2024 податковим органом складено акт № 3110/08-01-07-03/40551662 про відмову в допуску до проведення / відмову від проведення документальної позапланової виїзної перевірки, за змістом якого представником за довіреністю № б/н від 04.12.2024 ТОВ «ВП «ПРАЙМ» Паргамоновим С.В. 05.12.2024 о 10 год. 30 хв. було відмовлено в допуску до проведення перевірки із заявленням таких прични відмови: «з наказом не згоден, вважаю, що підстав для призначення та проведення перевірки немає, наказ буде оскаржений до суду, у зв`язку з чим приймаю рішення про недопуск до перевірки.». Копію акту 05.12.2024 вручено представнику підприємства, про що свідчить його особистий підпис.

16.12.2024 о 10:00 в.о. начальника ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «ВП «ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 40551662), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 4, з таких підстав: відмова від проведення та відмова від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВП «ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 40551662), у зв`язку з відсутністю підстав на проведення перевірки.

З метою підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «ВП «ПРАЙМ», застосованого рішенням від 16.12.2024, ГУ ДПС у Запорізькій області звернулось до суду із відповідною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків;

Частина 7 цієї статті визначає, що у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені в статті 94 ПК України.

Згідно з положеннями пункту 94.1 статті 94 ПК України (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Тобто, арешт майна може бути застосований за наявності хоча б однієї з визначених статтею 94 ПК України обставин, зокрема, у випадку, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пунктом 94.5 статті 94 ПК України, арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

За правилами пункту 94.6 статті 96 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Слід зазначити, що законність вимоги щодо застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України пов`язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 16.12.2024, в якості підстав для застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ ВП «ПРАЙМ» вказано: відмова від проведення та відмова від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВП «ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 40551662), у зв`язку з відсутністю підстав на проведення перевірки.

Сталою є правова позиція Верховного Суду, викладена, зокрема, в постановах від 12.04.2023 у справі № 380/6993/22, від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21, від 11.01.2024 у справі № 520/19803/23, відповідно до якої перевірка причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків, обґрунтованості рішення про застосування адміністративного арешту майна входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 283 КАС України.

Платник податків не заперечує факт відмови в допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, однак вважає, що недопуск відбувся правомірно, оскільки товариство не погоджується зі змістом наказу від 04.12.2024 № 2234-п та вважає, що підстави для перевірки відсутні.

Надаючи оцінку таким аргументам, суд зазначає, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Підпункт 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 ПК України визначає, що під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Матеріали справи містять рішення єдиного учасника ТОВ «ВП «ПРАЙМ» від 03.09.2024, згідно якого вирішено з метою розширення господарської діяльності Товариства виділити з ТОВ «ВП «ПРАЙМ» нову юридичну особу ТОВ «МЕГА-Х». З витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 03.09.2024 внесений запис про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо виділу, запис № 1001031220006040357.

Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.11.2023 у справі № 918/119/21 сформувала правовий висновок, відповідно до якого виділ є видом реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб`єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та/або обов`язків. При цьому, у згаданій постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків об`єднаної палати КЦС ВС у постанові від 14.09.2020 у справі № 291/1009/18 та висновків КГС ВС у постановах від 11.12.2019 у справі № 904/2251/18, від 15.01.2020 у справі № 904/11903/16 та від 21.01.2020 у справі № 904/8538/16, про те, що виділ не є способом реорганізації юридичної особи.

Отже, у контролюючого органу наявні підстави для призначення позапланової перевірки платника податків на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

За змістом пункту 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Аналіз наведених положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку про те, що платник податків може відмовити в допуску до перевірки виключно з підстав непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків визначених п. 81.1 ст. 81 ПК України документів, або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог закону.

З матеріалів справи судом установлено, що уповноваженому представнику платника податків вручено копію наказу від 04.12.2024 № 2234-п, а також пред`явлені направлення на перевірку від 04.12.2024 № 3278, № 3279, № 3294 та службові посвідчення осіб, які проводять перевірку. Зазначене платником податків не заперечується.

Крім того, наказ на проведення перевірки відповідає вимогам, що передбачені до його змісту підпунктом 81.1 статті 81 ПК України, а саме: містить дату видачі (04.12.2024), найменування контролюючого органу (ГУ ДПС у Запорізькій області), найменування та реквізити суб`єкта (ТОВ «ВП «ПРАЙМ», код ЄДРПОУ 40551662), мету (з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид (документальна позапланова виїзна), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України), дату початку і тривалість перевірки (з 05.12.2024, тривалістю 5 робочих днів), період діяльності, який буде перевірятися (з 01.01.2018 по 11.12.2024 та з 08.06.2016 по 11.12.2024), має підпис заступника начальника контролюючого органу, який скріплено печаткою контролюючого органу.

Отже, посадові особи контролюючого органу мали право приступити до проведення документальної виїзної перевірки товариства.

При цьому, суд відхиляє покликання товариства на незгоду із наказом від 04.12.2024 № 2234-п, оскільки такі підстави можуть бути досліджені лише в межах спору щодо правомірності наказу про проведення перевірки. Як зауважив Верховний Суд у постанові від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21, у випадку наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним.

Також, суд відхиляє твердження про те, що податкова мала прийняти рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків протягом 24 годин з моменту відмови від допуску до проведення перевірки, оскільки ПК України таких обмежень не містить. При цьому, дійсно, відповідно до абз. 5 пункту 94.7 статті 94 ПК України рішення про накладення арешту на майно повинне бути прийняте до 24 години робочого дня, що настає за днем складення протоколу про тимчасове затримання майна. Водночас, в даному випадку протокол про тимчасове затримання майна не складався; контролюючим органом застосовано умовний адміністратвиний арешт майна платника податків, отже покликання товариства на порушення заявником строків прийняття рішення від 16.12.2024 є неприйнятними.

За наведеного вище у сукупності суд дійшов висновку, що платник податків безпідставно не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, а тому відповідно до пункту 94.6 статті 96 ПК України у керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу виникли обґрунтовані підстави для прийняття рішення про застосування арешту майна платника податків.

Враховуючи те, що контролюючим органом доведено наявність підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «ВП «ПРАЙМ», застосованого на підставі рішення в.о. начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області від 16.12.2024, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 8 статті 283 КАС України рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, не перешкоджає його виконанню.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 243-246, 250, 283 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків задовольнити.

Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «ПРАЙМ» (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, 4; код ЄДРПОУ 40551662), застосованого на підставі рішення в.о. начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області від 16.12.2024.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня його проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду не перешкоджає його виконанню.

Рішення виготовлено та підписано 19.12.2024.

Суддя Ю.П. Бойченко