Ухвала

від 18.12.2024 по справі 320/58125/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

18 грудня 2024 року м. Київ Справа № 320/58125/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., отримавши та розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської облсті про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Вишневої міської ради Бучанського району Київської облсті , в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення від 08.08.2024 року XXXVI сесії Вишневої міської ради Бучанського району Київської області № 3/02-2697, яким було відмовлено ОСОБА_1 в укладанні договору купівлі-продажу земельної ділянки.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 26.09.2024 року XXXVII сесії Вишневої міської ради Бучанського району Київської області № 3/02-3243, яким було відмовлено ОСОБА_1 в укладанні договору купівлі-продажу земельної ділянки.

3. Зобовязати Вишневу міську раду Бучанського району Київської області укласти з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0214 га кадастровий номер 222410600:01:003:0018 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Балукова у м. Вишневе.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас помилковим є застосування ст. 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 914/2006/17.

Предметом оскарження в даній справі є рішення Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 08.08.2024 року № 3/02-2697 та від 26.09.2024 року № 3/02-3243, якими було відмовлено ОСОБА_1 в укладанні договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Як вбачається з позову, позивач протягом 2017-2024 років неодноразово письмово зверталась до Вишневої міської ради із заявами щодо належного оформлення права користування та/або укладення купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться безпосередньо під належним на праві власності об?єктом нерухомого майна, але отримувала відмову. Так, заявою від 17.07.2024, вхідний № 3/01-5430, позивач звернулась до Вишневській міській раді Бучанського району Київської області укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0214 га кадастровий номер 222410600:01:003:0018 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Балукова у м. Вишневе, яка перебуває у комунальній власності Вишневої міської рада Бучанського району Київської області. Однак рішенням від 08.08.2024 року ХХХVI сесії Вишневої міської ради Бучанського району Київської області за результатами голосування даний проект рішення не отримав необхідної кількості голосів на свою підтримку від загальної кількості голосів депутатів міської ради, є такий що не прийнятий нею, згідно листа від 12.08.2024 за вихідним № 3/02-2697. Також, заявою від 09.09.2024, вхідний № 3/01-6801, позивач звернулась до Вишневській міській раді Бучанського району Київської області укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0214 га кадастровий номер 222410600:01:003:0018 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Балукова у м. Вишневе, яка перебуває у комунальній власності Вишневої міської рада Бучанського району Київської області. Однак рішенням від 26.09.2.024 року ХХХVII сесії Вишневої міської ради Бучанського району Київської області за результатами голосування даний проект рішення не отримав необхідної кількості голосів на свою підтримку від загальної кількості голосів депутатів міської ради, є такий що не прийнятий нею, згідно листа від 03.10.2024 за вихідним №3/02-3243.

Порядок надання у власність земельних ділянок державної або комунальної власності визначений нормами Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Відповідно до ст. 128 ЗК України, громадяни та юридичні особи, які є користувачами ділянок та зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, мають можливість подати заяву (клопотання) до відповідної ради. У заяві (клопотанні) зазначають місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площу, а також згоду на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Згідно приписів пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Згідно з вимогами ст.12 ЗК України до повноважень сільських , селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу .

В силу приписів ч. 3 ст. 128 ЗК України - орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Рішення відповідної ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо права власності на земельну ділянку, а спір між сторонами у справі не є публічно-правовим.

Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі № К/9901/5888/18 (363/2449/14-а) (провадження № 11-98апп), від 08.05.2018 у справі № 341/551/16-ц (провадження № 14-109цс18), від 06.11.2019 у справі № 620/3487/18 (провадження № 11-418апп19) та від 06.02.2018 у справі № К/9901/2561/18 (804/7342/14). У зазначених судових рішеннях Верховний Суд дійшов висновку, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

У постанові від 16.09.2020 у справі № 804/8836/17 при визначенні юрисдикції спору Велика Палата Верховного Суду зазначила:

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд приходить до переконання, що даний спір є спором щодо права на вказані земельні ділянки, тобто по своїй суті є спором про право, а також має на меті забезпечення можливості набуття речового права на земельну ділянку позивачем, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 20.03.2019 р. у справі №320/3496/17, від 10.04.2019 р. у справі №161/13749/15-ц, зазначила про те, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Таким чином, виник спір про право цивільне, і подальше оспорювання права користування (його виникнення чи припинення) спірною земельною ділянкою не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права користування земельною ділянкою.

Суд вважає застосовним до спірних правовідносин викладений вище висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 р. у справі №320/3496/17, від 10.04.2019 р. у справі №161/13749/15-ц.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначає, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Тобто, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої ст. 170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, згідно із частиною п`ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 170, 241, 248 КАС України, суддя

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської облсті про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії .

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

3. Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Войтович І.І.