Рішення

від 18.12.2024 по справі 320/46683/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року Справа № 320/46683/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Будпостач" з позовом до Рівненської митниці , в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 29.07.2024 №UA204150/2024/000033/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним підприємством "Будпостач" для митного оформлення імпортованого товару надано митниці основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, проте відповідачем протиправно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо подібних товарів) та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Рівненської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що під час здійснення на підставі та відповідно до частини 5 статті 54, частин 1,4 статті 337, 320 МК України контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених за МД №24UA204150002336U0 (відмовлена) встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складових митної вартості, відтак, вважає що обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 глави 9 МК України, а також наявні обставини, визначені ч. 2 статті 58 МК України, у зв`язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

10.03.2021 між позивачем та виробником товарів компанією SHANDONG CHANG МЕI TRADING CO.LTD.. (Китай) було укладено прямий контракт №1340, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує товари трактори, мотоблоки, культиватори і інше в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту. Сторони домовилися, що товари поставляються згідно з правилами Інкотермс 2020, що зазначаються в інвойсі.

24.02.2020, попередньо, для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» договір транспортного експедирування № UA 00072711.

14.02.2022, для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) договір № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

21.02.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів строком дії до 31.12.2024, а також проформу інвойс № FТСМ202401 для оплати товарів за ціною 388 351,00 доларів США на умовах передоплати та на умовах поставки РОВ порт (Qiogdao Китай правил Інкотермс 2020.

29.04.2024 позивач на підставі контракту від 10.03.2021 №1340 за товари як передплату перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №259 грошові кошти в розмірі 184 305,00 доларів США.

16.05.2024 продавець надав позивачу комерційний інвойс № FТСМ 202402-02 для відвантаження товарів за ціною 39 672,00 доларів США на умовах поставки FОВ порт (Qiogdao Китай правил Інкотермс 2020, а також пакувальний лист до комерційного інвойсу.

17.05.2024, для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №422720240000478714 за ціною 39 672.00 доларів США (див. додаток 7), що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.

24.05.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки у порт Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 238886041.

27.05.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №С2433448712Х0005, що підтверджує країну походження товарів - Китай.

12.07.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653381538, а перевізник компанія Maersk A/S (Данsя) виписав інвойси №5653381539 та 5653381540.

18.07.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №43, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 118 238,10 грн., а також 1 773,83 доларів США.

Відповідно до накладної УМВС від 21.07.2024 №24517 товари залізничним транспортом були доставлені до Рівненської митниці.

29.07.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію UA24UA204150002575U3 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 39 672,00 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації UA24UA204150002575U3 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA204150/2024/000191, виписаної відповідачем а саме:

-Контракт від 10.03.2021 №1340 між позивачем та компанією SHAN DONG CHANG МЕI TRADING CO.LTD.. (Китай), а також додаткову угоду від 03.07.2023 № 4 до цього контракту;

- Прайс-лист продавця від 21.02.2024 щодо ціни товарів на умовах поставки FОВ порт Qiogdao Китай правил Інкотермс 2020;

- Комерційний інвойс від 16.05.2024 № FТСМ202402-02 для відвантаження товарів за ціною 39 672,00 доларів США, на умовах поставки FОВ порт Qiogdao Китай правил Інкотермс 2020;

- Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 29.04.2024 №259;

- Митну декларацію Китаю від 17.05.2024 №422720240000478714 для вивезення товарів в Україну за ціною 39 672,00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.

- Сертифікат походження товару від 27.05.2024 №С2433448712Х0005;

- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;

- Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk А/S (Данія);

- Коносамент від 24.05.2024 № 238886041 про перевезення товарів водним транспортом;

- Рахунок-фактуру експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 12.07.2024 № 5653381538 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;

- Інвойси компанії перевізника Maersk А/S (Данія) від 12.07.2024 №5653381539, 5653381540 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;

- Довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 18.07.2024 №43, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 118 238,10 грн., а також 1 773,83 доларів США;

- Залізничну накладну УМВС від 21.07.2024 №24517, згідно з якими товари були доставлені з Польщі до Рівненської митниці;

- Відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів у Китаї;

- Презентацію про товар від 29.07.2024, що містить опис та технічні характеристики;

- Декларацію митної вартості.

29.07.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №13555 у якому в якому зобов`язав декларанта надати додатково документи:

1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

2) виписку з бухгалтерської документації продавця;

3) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару;

4) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: щодо вартості пакування або вартості пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних із пакуванням;

5) документ МКУ. що зазначені у графі 23 накладної УМВС від 21.07.2024 №24517;

29.07.2024 у відповідь на електронне повідомлення позивач повідомив відповідача, що всі документи, що підтверджують митну вартість товару були надані до митної декларації.

29.07.2024 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2024/000033/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 2,52 доларів США/кг. за товар №1, інформаційне джерело: митна декларація від 13.05.2024 №24UA500080005895С8. а також на рівні 2,22 доларів США/кг. за товар №2, інформаційне джерело: митна декларація від 26.06.2024 №24UA500500110004462171.

29.07.2024 Рівненська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA204150/2024/000191.

29.07.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією 24UA2041500025082110, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито на 28 477,18 грн., ПДВ на 88 157,67 грн., що в сукупності становить 116 634,85 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та вважаючи його необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Розглянувши позовну заяву, відзив, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.

Відповідно до пунктів 23, 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно статті 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (стаття 50 МК України).

Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України).

Як встановлено частиною 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно частини 2 статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частин 5 та 6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 1 статті 54 МКУ, передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 4 статті 54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до частини 5 статті 54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 27.03.2020 року (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 року (справа №140/1713/19).

Згідно положень статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина 3 статті 54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені частиною 2 статті 55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).

Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У разі відмови у митному оформленні також складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року (Розділ VIII).

Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом за ціною договору. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням другорядного (резервного) методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частинами 1, 2 статті 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.

Судом встановлено, що відповідач застосував резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугували відомості митної декларації від 13.05.2024 №24UА 500080005895U8 та від 26.06.2024 № 24UA500110004462U1.

З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних Держмитслужби України мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом було сформовано правову позицію, що "формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню" (постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номерів митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку, про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару та визначення більшої митної вартості за резервним методом.

У графі 33 оскаржуваного рішення № UA204150/2024/000033/2 та в електронному повідомленні ВІД 29.07.2024 № 13555 зазначено, що у графі 31 МД зазначено, що оцінювані товари №1-2 переміщуються у коробках з фанери, в каркасах та ін., але у Контракті не зазначається, що вартість упаковки, або вартість пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних із пакуванням входить у ціну товарів.

Це свідчить про не включення вартості упаковки, або пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних із пакуванням при розрахунку митної вартості товарів, що є порушенням частини 10 статті 58 Митного кодексу України».

Проте, суд зазначає, що вказані відомості не свідчать про наявність у митного органу підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України для витребування додаткових документів, з огляду на наступні обставини.

У розділі 4 «Пакування товару» контракту від 10.03.2021 №1340 сторони домовилися, що «Вартість товару включає в себе вартість пакування». Отже, у ціну товару, що вказана в комерційному інвойсі включено вартість пакування товарів.

Крім цього, згідно з наданими відповідачу документами, а саме прайс-листом продавця товарів від 21.02.2024, комерційним інвойсом від 16.05.2024 № FТСМ202402-02, митною декларацією Китаю від 17.05.2024 №422720240000478714 товари поставляються на умовах поставки FОВ порт (Qinqdao Китай правил Інкотермс 2020.

Відповідно до умов поставки FОВ правил Інкотермс 2020 поставка «Франко-борт» означає, що продавець здійснює поставку товару покупцю коли товар поставлений на борт судна. Згідно з обов`язками продавця «А2 Поставка» продавець повинен поставити товар шляхом розміщення товару на борту судна, номінованого покупцем у пункті завантаження.

У пункті «А8 Перевірка/пакування/маркування» визначено, що продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити пакування товару, за винятком випадків, коли в певній галузі торгівлі зазвичай здійснюється перевезення такого виду товару без упаковки. Продавець повинен здійснити пакування й маркування товару у спосіб, прийнятний для йога перевезення.

Таким чином, вартість упаковки, або пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних із пакуванням включена у ціну товарів, оскільки згідно з правилами Інкотермс за умов поставки FОВ продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити пакування товару.

У графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив, що «Згідно коносаменту від 24.05.2024 № 238886041 порт призначення Гданськ (Польща), згідно накладної УМВС від 21.07.2024 № 24517 місце відправлення оцінюваних товарів Славков (Польща). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Славков (Польща)».

Суд зазначає, що про протиправність витребування додаткових документів та коригування митної вартості з підстав ненадання транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) -Славков (Польща) свідчать наступні обставини.

Відповідачу разом з митною декларацією була надана довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 18.07.2024 №43, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 118 238,10 грн., а також 1 773,83 доларів США.

У довідці також зазначено вартість залізничного перевезення Гданськ, Польща - пункт пропуску Грубешів - Ізов, Польща/Україна в розмірі 1500 доларів США.

Такі ж відомості зазначені в інвойсі компанії перевізника Maersk А/S (Данія) від 12.07.2024 №5653381539, наданому позивачеві для оплати транспортних послуг.

Отже, у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 18.07.2024 №43 та в інвойсі компанії перевізника Maersk А/S (Данія) від 12.07.2024 №5653381539 зазначено вартість послуг перевезення товарів за маршрутом від порту Гданськ до кордону України. Цей маршрут включає перевезення товарів від порту Гданськ до станції Славков у Польщі, на якій були переставлені вагони з європейської залізничної колії на ширшу колію.

Так само, слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 „Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті 14 Висновків зазначено, що «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Таку правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18, у якій визначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо розміру вартості послуг за перевезення товарів у розмірі 118 238,10 грн., а також 1 773,83 доларів США, зокрема що вартість таких послуг є недійсною, неправдивою чи заниженою. А передбачена ст. 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості транспортування.

У графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив, що «У графі 23 накладної УМВС від 21.07.2024 № 24517 зазначено документ MRN, які до митного оформлення не надано».

Суд звертає увагу, що документ MRN є транзитною декларацією ТІ, яка є митною гарантією і застосовується для товарів, які перетинають територію Євросоюзу.

Транзитна декларація ТІ не передбачена у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документ, що підтверджують митну вартість товарів.

При цьому слід врахувати, вимоги ч.5 ст. 53 МК України, згідно з якими «Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті».

До того ж, самі по собі обставини ненадання транзитної декларації ТІ не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави, визначені ч. З ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів.

Також, у графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив: «п.3 зовнішньоекономічного контракту від 10.03.2021 №1340 передбачено подача пакувального листа до партії товарів, який до митного оформлення не надано».

Суд звертає увагу, що пакувальний лист не передбачений у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документ, що підтверджують митну вартість товарів.

При цьому слід врахувати, вимоги ч.5 ст. 53 МК України, згідно з якими «Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті».

Згідно з правовою позицією Верховного суду, зазначеною у постанові від 24.01.2020 у справі №808/8663/15, адміністративне провадження №К/9901/14906/18 визначено: «Посилання контролюючого органу на ненадання позивачем пакувального листа, що передбачено умовами контракту, суд апеляційної інстанції також обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки надання до митного оформлення такого документу як пакувальний лист не передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Крім цього, пакувальний лист, як документ в якому відображається вид товару, що знаходиться в товарному місці (контейнер, ящик, коробка тощо) не містить відомостей щодо вартості товару, а отже не може підтверджувати числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Таким чином., не надання до митного оформлення пакувального листа, не можливо визначити як розбіжність у поданих документах, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом».

Згідно з відомостями у графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідач визначив митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом. Товар №1 на рівні 2,52 доларів США/кг., джерело інформації митна декларація від 13.05.2024 №24UA500080005895U8. Товар №2 на рівні 2,22 доларів США/кг.. джерело інформації митна декларація від 26.06.2024 №24UА500110004462U1.

Разом з тим, відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено що у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, касаційне провадження № К/9901/33581/21, визначено, що «дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування».

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем товари ввезені на підставі комерційного інвойсу від 16.05.2024 № FТСМ202402-02 за ціною 39 672,00 доларів США на умовах поставки FОВ порт (Qingdao Китай правил Інкотермс 2020, що свідчить про те, що підприємство самостійно організовувало доставку товару з порту Qingdao в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну.

Відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірних рішеннях пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.

Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, як джерело інформації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, а інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

На думку суду, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.

Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині 2 статті 53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: "…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...".

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

За таких умов суд доходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2024 №UA204150/2024/000033/2, є необґрунтованими, а тому протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до суду надано платіжну інструкцію від 03.10.2024 №1657 про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3028,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Будпостач", суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Рівненської митниці суму судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 29.07.2024 №UA204150/2024/000033/2 про коригування митної вартості товарів.

2. Стягнути на користь Приватного підприємства "Будпостач" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, ЄДРПОУ 24267110) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43958370).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.