Рішення

від 18.12.2024 по справі 320/15229/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року № 320/15229/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі по тексту також відповідач, ЦВЛК), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яка виразилася у відмові розгляду скарги від 14.02.2023 №01.Д.023/12-02.Ск, поданої адвокатом Тарановим Станіславом Ігоровичем в інтересах позивача;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути скаргу від 14.02.2023 №01.Д.023/12-02.Ск, подану адвокатом Тарановим Станіславом Ігоровичем в інтересах позивача, та надати письмові відповідь.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що 29.09.2022 було проведено його медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами якого прийнято рішення, оформлене довідкою від 29.09.2022, про визнання позивача придатним до військової служби.

Не погоджуючись з означеним рішенням, представником позивача подано скаргу до ЦВЛК, яку листом від 22.02.2023 було повернуто у зв`язку з відсутністю належних документів, які б надавали право представляти інтереси позивача, а також у зв`язку з відсутністю згоди на поширення та доступ до конфіденційної інформації.

Позивач вважає таку відмову протиправною бездіяльністю відповідача, яка, на його думку, полягає у відмові розглянути скаргу по суті відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на поштову адресу. Поштова кореспонденція була вручена адресату, про що свідчить інформація, розміщена на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта».

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача, адвокат Таранов С.І. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане 17.03.2020 Радою адвокатів Закарпатської області на підставі рішення №121 від 14.03.2020) звернувся до ЦВЛК зі скаргою від 14.02.2023 №01.Д.023/12-02.Ск на рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням скасувати постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка оформлена довідкою від 29.09.2022 №ВО/5552, про придатність до військової служби військовозобов`язаного ОСОБА_1 та направити військовозобов`язаного ОСОБА_1 до відповідної військово-лікарської комісії за територіальним принципом для проходження повторного медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення ступеню придатності/непридатності до військової служби з урахуванням приписів Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.

Листом ЦВЛК від 22.02.2023 №598/1070 на звернення адвоката Таранова С.І. в інтересах ОСОБА_1 повідомлено, що запитувана ним інформація про ОСОБА_1 є конфіденційною. Також зазначено, що враховуючи той факт, що у надісланому зверненні та додатках до нього відсутні документи, які уповноважують адвоката Таранова С.І. представляти інтереси громадянина ОСОБА_1 та дозвіл на доступ та поширення конфіденційної інформації стосовно ОСОБА_1 , звернення підлягає поверненню. У разі надання документів, що уповноважують Таранова С.І. представляти інтереси ОСОБА_1 із правом на отримання інформації з обмеженим доступом щодо нього, звернення буде розглянуто у визначеному законодавством порядку. Запропоновано ОСОБА_1 офіційно звернутись до заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою направлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 на контрольний медичний огляд ВЛК з метою перегляду постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Не погоджуючись з правомірністю повернення відповідачем скарги, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Таким законом є Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі по тексту також - Закон № 5076-VI).

Пунктами 1, 2, 4 та 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI визначено, що у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;

- адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 5076-VI особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

За приписами статті 20 Закону №5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема:

1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;

3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;

5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;

8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;

9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів;

10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;

11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що: по-перше, статус особи як адвоката підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідченням адвоката України; по-друге, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені, зокрема оригіналом ордеру.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі по тексту також Закон №393/96-ВР).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону №393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Вимоги до звернення регламентовані статтею 5 Закону №393/96-ВР, відповідно до положень якої звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про наявність в адвоката права на звернення від імені особи, яку він представляє в межах наданих йому повноважень, які повинні бути підтверджені, зокрема, ордером. При цьому, відповідь на такі звернення може бути надана в межах повноважень, наданих адвокату.

Суд зазначає, що адвокату Таранову С.І. в силу положень Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а також Закону України «Про звернення громадян» надано право на звернення від імені скаржника позивача, зі скаргою до ЦВЛК від 14.02.2023 на рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується долученим до матеріалів справи та до скарги ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АО №1070417, в якому зазначено, що адвокат Таранов С.І. діє на підставі договору про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №1-20/09-22 від 20.09.202 у ЦЛВК.

При цьому, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування в межах адміністративної справи, не наведено жодних доводів, підтверджених належними, достатніми та допустимими доказами, на підтвердження направлення адвокатом Тарановим С.І. запиту про надання конфіденційної інформації відносно позивача.

Дослідивши текст поданої адвокатом Тарановим С.І. від імені позивача скарги, судом встановлено, що вона не містить запитів на інформацію стосовно позивача, яка відповідно до положень Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII чи Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI є конфіденційною.

Зміст скарги полягав у проханні скасувати постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка оформлена довідкою від 29.09.2022 №ВО/5552, про придатність до військової служби військовозобов`язаного ОСОБА_1 , а також направити військовозобов`язаного ОСОБА_1 до відповідної військово-лікарської комісії за територіальним принципом для проходження повторного медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення ступеню придатності/непридатності до військової служби з урахуванням приписів Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.

Як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для повернення без розгляду поданої адвокатом Тарановим С.І. від імені позивача скарги з підстав, зазначених у листі від 22.02.2023 №598/1070 в частині запитування адвокатом конфіденційної інформації про ОСОБА_1 та, відповідно, у зв`язку з відсутністю дозволу на доступ та поширення конфіденційної інформації стосовно ОСОБА_1 .

Доводи відповідача щодо відсутності у надісланому зверненні та додатках до нього документів, які уповноважують адвоката Таранова С.І. представляти інтереси громадянина ОСОБА_1 спростовуються зазначеним в якості додатку до скарги ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АО №1070417, копію якого долучено до матеріалів справи, відповідно до якого адвокат Таранов С.І. діє на підставі договору про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №1-20/09-22 від 20.09.202 у ЦЛВК.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відтак, за наявності листа відповідача від 22.02.2023 №598/1070, яким повернуто подану адвокатом Тарановим С.І. від імені позивача скаргу без її розгляду по суті, на переконання суду, суб`єктом владних повноважень проявлено активну поведінку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій ЦВЛК, які виразилися у поверненні без розгляду по суті скарги від 14.02.2023 №01.Д.023/12-02.Ск, поданої адвокатом Тарановим С.І. в інтересах ОСОБА_1 .

При цьому, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилася у відмові розгляду скарги від 14.02.2023 №01.Д.023/12-02.Ск, поданої адвокатом Тарановим С.І. в інтересах ОСОБА_1 суд відмовляє з огляду на встановлену під час розгляду справи активну поведінку ЦВЛК, яка полягає у поверненні скарги без розгляду по суті листом від 22.02.2023 №598/1070.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що протиправні дії відповідача щодо повернення скаргу без розгляду по суті, призвело до порушення його прав.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що скарга позивача відповідачем по суті не розглянута, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин у цій частині, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача розглянути скаргу від 14.02.2023 №01.Д.023/12-02.Ск, подану адвокатом Тарановим Станіславом Ігоровичем в інтересах ОСОБА_1 , по суті, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача 2 з огляду на таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм його дій чітко зазначений законодавчо з огляду на встановлені обставини наявності у представника позивача права на подання скарги відповідно до виписаного ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АО №1070417.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд звертає увагу на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується наявним у справі платіжним документом.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ЦВЛК.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, які виразилася у поверненні без розгляду по суті скарги від 14.02.2023 №01.Д.023/12-02.Ск, поданої адвокатом Тарановим Станіславом Ігоровичем в інтересах ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути скаргу від 14.02.2023 №01.Д.023/12-02.Ск, подану адвокатом Тарановим Станіславом Ігоровичем в інтересах ОСОБА_1 , по суті з прийняттям відповідного рішення.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (ідентифікаційний код 08356179; адреса: вул. Госпітальна, 16, м. Київ, 01133).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.