Ухвала

від 19.12.2024 по справі 320/58534/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

19 грудня 2024 року м. Київ320/58534/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовомПриватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1»до1. Державної податкової служби України; 2. Головного управління ДПС в Одеській областіпровизнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2024 року через систему «Електронний суд» Приватне акціонерне товариство «Київміськбуд-1» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 1785/4-1532 від 04 грудня 2023 р. про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 11 квітня 2024 року за № 10401/6/99-00-06-03-03-06 про результати розгляду скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024, позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.

16грудня 2024 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 відкрито провадження у справі №320/58534/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.

18 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

- зупинити дію рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 1785/4-1532 від 04 грудня 2023 р. про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу до набрання судовим рішенням в цій справі законної сили;

- заборонити Головному управлінню ДПС в Одеській області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ ВП: 44069166) видавати інкасові доручення (вимоги, розпорядження) та вчиняти дії щодо пред`явлення інкасових доручень (вимог, розпоряджень) банкам, які обслуговують рахунки Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24595667) про стягнення з поточного рахунку Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1" (код ЄДРПОУ 24595667) на підставі рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 1785/4-1532 від 04 грудня 2023 р. до набрання судовим рішенням в цій справі законної сили;

- заборонити та зупинити стягнення (списання) коштів з рахунків Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24595667) у банках, які обслуговують рахунки Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24595667) на підставі рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 1785/4-1532 від 04 грудня 2023 р., до набрання судовим рішенням в цій справі законної сили.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.12.2024 заяву про забезпечення позову передано судді Жуковій Є.

Так, в обґрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, ефективний захист прав позивача після виконання Рішення про стягнення потребуватиме необхідності вчинення сторонами додаткових дій, спрямованих на повернення платнику податків його грошових активів.

Крім того, як вказує заявник, із урахуванням змісту п. 43.2 ст. 43 Податкового кодексу України платник податку буде обтяжений додатковою умовою для повернення своїх коштів, а саме: відсутністю податкового боргу в цілому. Також повноцінне відновлення порушеного права позивача на розпорядження коштами на своїх банківських рахунках, зокрема їх використання для виплати заробітної плати працівникам позивача, буде ускладненим та потребуватиме значних зусиль та витрат, оскільки до набрання судовим рішенням законної сили кошти з рахунків Позивача вже будуть стягнуті (списані) відповідачем у безспірному (примусовому) порядку.

Позивач звертає увагу суду на те, що 23.05.2024 року списання грошових коштів з його банківського рахунку на підставі оскаржуваного Рішення про стягнення вже відбулось, що підтверджується банківською випискою

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.

У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В той же час, на переконання суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Разом з тим, сама ж лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

В той же час, наявність ознак протиправності дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень може бути встановлена судом на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Жукова Є.О.