Рішення

від 19.12.2024 по справі 320/51396/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року № 320/51396/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Спец-Ком-Сервіс») з позовом до Київської митниці (далі по тексту також відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.07.2024 №UA100000202465 форми «Р».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що спірним податковим повідомленням-рішенням йому збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати ввізного мита на 10530703,31 грн.

Позивач не погоджується з винесеним відносно нього податковим повідомленням-рішенням, зазначаючи про порушення відповідачем порядку проведення невиїзної перевірки, які полягають у неповідомленні позивача про її проведення, ненаправленні позивачу наказу про призначення перевірки, запитів щодо отримання документів (їх копій), пояснень, довідок, необхідних для перевірки. Також, на думку позивача, оскільки перевірка була призначена до введення воєнного стану, повинна, але не була розпочата з 25.02.2022, наказ про її призначення не був реалізований, що свідчить про необхідність видання контролюючим органом нового наказу про призначення перевірки, а не наказу про поновлення перевірки.

По суті виявлених під час перевірки порушень позивач пояснив, що відповідач не володіє доведеними обставинами, які свідчать, що ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім невиконання чи неналежного виконання вимог, встановленим Податковим та Митним кодексами України, що, на його думку, свідчить про відсутність вини у спірних діях позивача під час визначення митної вартості товарів та застосування відносно них митної пільги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про правомірність поновлення перевірки, призначеної наказом від 22.02.2022 для проведення у період з 25 по 27.02.2022, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 20.03.2024 №3613-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо особливостей здійснення митного контролю та митного оформлення окремих категорій товарів», яким поновлено розпочаті та не завершені до 24.02.2022 перевірки. Відповідач зазначив про своєчасне направлення на адресу позивача повідомлення про проведення перевірки.

Також відповідачем зазначено, що положеннями законодавства не передбачено оформлення посвідчень на проведення перевірки митними органами, направлення копій наказів для проведення документальних невиїзних перевірок.

Стосовно направлення запитів щодо отримання документів (їх копій), пояснень, довідок, необхідних для перевірки, відповідач зазначив, що такі запити подаються у випадках відсутності у посадових осіб таких документів (їх копій), пояснень, довідок, необхідних для перевірки.

Відповідач стверджує про помилкові посилання позивача на положення статті 75 Податкового кодексу України, оскільки види документальних перевірок, порядок їх планування, проведення та оформлення результатів встановлюються Митним кодексом України.

По суті виявлених порушень відповідач пояснив, що позивачем під час митного оформлення товару спеціалізованих автомобілів екстреної (медичної) допомоги марки Volksvagen Crafter за кодом УКТ ЗЕД 8703321900 було застосовано преференцію по сплаті ввізного мита « 410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. У зв`язку з отриманням листа від уповноваженого органу Чехії про непідтвердження преференції походження товарів, спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу булло донараховане ввізне мито на означений товар за відсутності підстав для застосування до нього преференції.

Відповідач наголосив тому, що у межах спірних відносин митним органом не стверджується про цілеспрямоване ухилення позивача від сплати податків, проте в акті перевірки зроблено висновки про непідтвердження преференційного походження товару з огляду на отримання інформації від органу, уповноваженого встановлювати преференційність походження, щодо того, що автомобілі Volksvagen Crafter, зазначені у деклараціях про походження, не можуть вважатися такими, що походять з ЄС. Як наслідок, у позивача були відсутні підстави для застосування податкових пільг.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У додаткових поясненнях щодо доводів позивача про несвоєчасне повідомлення його про проведення перевірки відповідач зазначив, що повідомлення було своєчасно направлено засобами поштового зв`язку. Водночас, оскільки перевірка мала були розпочата ще з 25.02.2022, то у позивача було достатньо часу для подачі своїх пояснень та доказів. Крім того, після винесення спірного податкового повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу разом з документами, які були розглянуті ДМС України, однак за результатом їх розгляду не виявлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення. На думку відповідача, дата повідомлення позивача про початок перевірки жодним чином не вплинула на право підприємства надати свої доводи щодо обставин перевірки.

Присутні у судовому засіданні 13.12.2024 представники позивача та відповідача заявили клопотання про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті у той самий день.

Усною ухвалою суду від 13.12.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у той самий день.

Після надання пояснень по справі представником позивача подано клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача проти поданого клопотання не заперечував.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Усною ухвалою суду від 13.12.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» (ідентифікаційний код 36449624, місцезнаходження: 08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Кільцева, 4-Н) зареєстровано як юридична особа 28.05.2009 з основним видом діяльності за КВЕД 29.10 Виробництво автотранспортних засобів.

Наказом Київської митниці від 22.02.2022 №109 призначено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, а саме: правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом « 410», згідно Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06..2014, під час оформлення товарів за митними деклараціями від 12.05.2021 №UA100730/2021/703131, від 12.05.2021 №UA100730/2021/703139, від 21.05.2021 №UA700730/2021/703413, від 21.05.2021 №UA100730/2021/703414, від 03.06.2021 №UA100730/2021/703721, від 03.06.2021 №UA100730/2021/703733, від 04.06.2021 №UA100730/2021/703764, від 11.06.2021 №UA100730/2021/703949, тривалістю 3 робочі дні з 25.02.2022 у приміщенні Київської митниці. Підставою призначення перевірки вказано пункт 7 частини першої статті 336, пункт 2 частини третьої статті 345, пункт 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України, у зв`язку з надходженням від уповноваженого митного органу Чехії листа №8987-2/2022-900000/212/JS (вх. Держмитслужби від 08.02.2022 №3548/11).

Позивачу було направлено засобами поштового зв`язку письмове повідомлення від 22.02.2022 №19-02/15 про проведення документальної невиїзної перевірки у період з 25.02.2022 по 27.02.2022. Означене повідомлення отримане позивачем 26.04.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв`язку з оголошеним в країні воєнним станом перевірка розпочата не була.

У подальшому, наказом Київської митниці від 03.06.2024 №120 «Про поновлення проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» (код ЄДРПОУ 36449624) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи та внесення змін до наказу Київської митниці від 22 лютого 2022 року №109» поновлено проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» вимог законодавства України з питань митної справи на підставі наказу Київської митниці від 22.02.2022 №109, зупиненої відповідно до норм підпункту 1 пункту 9-12 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України в редакції Закону України від 24.03.2022 №2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», на невикористаний строк з 06.06.2024 на 3 робочі дні.

Підставою вказано частину тринадцяту статті 346 та підпункт 1 пункту 9-12 з урахуванням пункту 9-34 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України, враховуючи доповідну записку управління проведення митного аудиту Київської митниці від 29.05.2024 №19/19-02/18146.

На підставі означеного наказу відповідачем 03.06.2024 направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку лист-повідомлення про проведення невиїзної документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи від 03.06.2024 №7.8-19-02/5. Означене повідомлення отримано позивачем 11.06.2024.

У період з 06.06.2024 по 10.06.2024 посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, а саме: правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом « 410», згідно Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06..2014, під час оформлення товарів за митними деклараціями від 12.05.2021 №UA100730/2021/703131, від 12.05.2021 №UA100730/2021/703139, від 21.05.2021 №UA700730/2021/703413, від 21.05.2021 №UA100730/2021/703414, від 03.06.2021 №UA100730/2021/703721, від 03.06.2021 №UA100730/2021/703733, від 04.06.2021 №UA100730/2021/703764, від 11.06.2021 №UA100730/2021/703949, за результатами якої складено акт від 21.06.2024 №9/24/19-02/36449624 (далі по тексту акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що позивачу письмовий запит про надання документів або їх копій, завірених належним чином, не направлявся. ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» інші документи, що свідчать про його діяльність (спростовуються викладені в акті перевірки факти), у ході проведення перевірки не надавались.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- вимог пунктів 3, 4 статті 16, пункту 1 статті 15 Доповнення І «Визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної Конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 08.11.2017 №2187-VII, в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товарів, як такими, що походять з певної країни в розумінні Доповнення 1 до Регіональної Конвенції, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281, частини восьмої статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 10530703,31 грн;

- вимог пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено розмір податку на додану вартість у сумі 737149,25 грн (із застосуванням умовного звільнення від сплати митних платежів).

Сума занижених податкових зобов`язань по сплаті ввізного мита 10530703,31 грн визначена контролюючим органом на підставі пункту 11 частини першої статті 347 МК України, підпункту 54.3.6 пунтку54.3 статті 54 ПК України та згідно частини другої статті 293, частини першої статті 298 МК України, підпункту 1.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України повинна бути сплачена платником податків до Державного бюджету.

Позивачем подано Київській митниці опис подій від 01.07.2024 з проханням прийняти заперечення та задовольнити їх визнати протиправними та скасувати висновки акта перевірки.

Листом Київської митниці від 02.07.2024 №7.8-2/19-02/13/12446 позивача повідомлено про дату розгляду заперечень на висновки акта перевірки.

Листом Київської митниці від 08.07.2024 №7.8-2/19-02/13/12845 за результатами розгляду заперечень позивача на висновки акта перевірки, означені заперечення залишено без задоволення, а висновки акта перевірки без змін.

Податковим повідомленням-рішенням Київської митниці від 09.07.2024 №UA100000202465 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за митними платежами на 10530703,31 грн.

Рішенням ДМС України від 09.08.2024 №1/10-06/13/5622 за результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 09.07.2024 №UA100000202465, означене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.03.2023 у справі №640/9782/21, у питаннях дотримання митними органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення декларантам (уповноваженим посадовим особам підприємства або громадянину, що перевіряється) можливості реалізувати їх права, передбачені статтею 350 МК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.

Суд зауважує, що практика Верховного Суду у питанні обрання наслідків допущених контролюючими органами порушень процедури призначення і проведення перевірки є сформованою і усталеною (зокрема, постанова Верховного Суду, ухвалена у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18). Верховний Суд послідовно дотримується позиції, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень; таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Тобто порушення процедури призначення і проведення перевірки можуть бути самостійною підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідками проведеної перевірки, якщо суд оцінить їх такими, що тягнуть за собою протиправність останніх.

У постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду зробив висновок, що контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведення позапланової перевірки, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 Податкового кодексу України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

В подальшому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформулювала висновок, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Верховний Суд в постанові від 28.12.2022 у справі №420/22374/21 вже зазначав, що у вказаному висновку Великої Палати Верховного Суду не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі.

Саме на означені правові позиції посилається Верховний Суд у постанові від 20.03.2023 у справі №640/9782/21, в якій предметом оскарження є податкове повідомлення-рішення, винесене Київською митницею.

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена судом протиправність перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до частини першої статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Згідно частини третьої статті 345 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита; правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

За приписами частини четвертої статті 345 МК України під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки.

Згідно частини шостої статті 345 МК України визначено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Суд зазначає, що документальну невиїзну перевірку позивача призначено наказом Київської митниці від 22.02.2022 №109 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» вимог законодавства України з питань митної справи».

Вказаним наказом було передбачено, що перевірку призначено тривалістю 3 робочі дні з 25.02.2022, у приміщенні Київської митниці за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, каб. 732.

Таким чином, вказаним наказом початок проведення перевірки було заплановано на 25.02.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» Розділ ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України був доповнений пунктом 9-12, яким, серед іншого, було передбачено, що тимчасово, на період до припинення чи скасування воєнного, надзвичайного стану на території України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються. Акти (довідки) про результати документальних перевірок, зустрічних звірок, заперечення до актів перевірок та податкові повідомлення-рішення не надсилаються (не вручаються).

У подальшому Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо особливостей здійснення митного контролю та митного оформлення окремих категорій товарів» від 20.03.2024 №3613-ІХ, який набрав чинності 16.05.2024, підпункт 1 пункту 9-12 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України викладено в такій редакції:

« 1) документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються до 1 травня 2024 року, акти (довідки) про результати документальних перевірок, зустрічних звірок, заперечення до актів перевірок та податкові повідомлення-рішення не надсилаються (не вручаються). З 1 травня 2024 року поновлюються на невикористаний строк документальні перевірки, зустрічні звірки, розпочаті та не завершені до 24 лютого 2022 року, крім документальних перевірок, зустрічних звірок, на які пунктом 9-34 цього розділу встановлено мораторій».

Суд зауважує, що термін проведення перевірки - це проміжок часу між датою початку і датою закінчення перевірки, визначений в наказі про її призначення. Датою початку проведення перевірки є дата, зазначена в наказі про призначення такої перевірки.

Аналіз наведених норм дозволяє суду дійти до висновку, що поновленню з 01.05.2024 підлягали лише ті перевірки, які були розпочаті, але не завершені до 24.02.2022, внаслідок чого в силу пункту 9-12 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України були зупинені. У разі ж, якщо перевірка так і не була розпочата до 24.02.2022, попередній наказ про її призначення по суті не був реалізований та вичерпав свою дію фактом спливу строку (терміну), на який перевірка була запланована. У такому випадку контролюючий орган повинен винести наказ не про поновлення перевірки (яка не була зупинена, оскільки не розпочата), а про призначення нової перевірки, враховуючи відновлення такої можливості з 01.05.2024.

Як було вказано вище, наказом Київської митниці від 22.02.2022 №109 призначено проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» з 25.02.2022, що слід вважати датою її початку, однак внаслідок запровадження в Україні воєнного стану така перевірка розпочата не була.

Натомість, наказом Київської митниці від 03.06.2024 №120 було поновлено перевірку, призначену наказом Київської митниці від 22.02.2022 №109, хоча така перевірка не була зупинена, оскільки так і не була розпочата.

Наведене свідчить про те, що відповідачем було поновлено перевірку, якої не існувало, позаяк остання не була розпочата до моменту запровадження воєнного стану, у зв`язку з чим наказ Київської митниці від 22.02.2022 №109 вичерпав свою юридичну силу, оскільки не був реалізований протягом встановленого строку.

Суд зазначає, що у даному випадку Київська митниця мала винести наказ про призначення нової перевірки, а не поновлення неіснуючої.

У свою чергу, відсутність наказу про призначення перевірки свідчить про відсутність у відповідача повноважень на проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 21.06.2024 №9/24/19-02/36449624, що само по собі є достатньою самостійною підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд зазначає таке.

Положеннями статті 350 МК України визначено права та обов`язки посадових осіб підприємства, що перевіряється, під час проведення документальних перевірок.

Так, посадові особи підприємства, що перевіряється, мають право:

1) вимагати від посадових осіб митного органу повідомлення підстав для проведення перевірки, пред`явлення посвідчення на право проведення перевірки, службових посвідчень посадових осіб митних органів, які проводитимуть перевірку, а також надання копії наказу митного органу про проведення перевірки;

2) надавати посадовим особам митного органу, які проводять перевірку, письмові заяви, зауваження, пояснення з питань, що стосуються перевірки;

3) запитувати у посадових осіб митного органу та отримувати від них інформацію щодо положень законодавства, що стосуються питань перевірки;

4) надавати посадовим особам митного органу всі наявні у їх розпорядженні документи та відомості, що підтверджують процедури декларування та митного оформлення товарів до відповідного митного режиму, а також дотримання вимог законодавства з питань митної справи;

5) вимагати від посадових осіб митного органу перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь підприємства;

6) звертатися до митного органу, посадові особи якого проводять перевірку, з клопотанням про продовження строку подання документів, строку проведення перевірки;

7) подавати письмові зауваження або заперечення до акта перевірки у разі незгоди з викладеними в ньому фактами та обставинами, вимагати розгляду цих зауважень або заперечень посадовими особами митного органу по суті та долучати їх до акта, що складається за результатами перевірки;

8) отримувати у посадових осіб митного органу після закінчення перевірки примірник акта (довідки), що складається за результатами перевірки;

9) оскаржувати рішення, прийняте митним органом за результатами перевірки;

10) складати розрахунок збитків та/або шкоди, заподіяних підприємству у зв`язку з проведенням документальної перевірки, та вимагати в установленому законом порядку відшкодування таких збитків та/або шкоди, а також долучати зазначений розрахунок до акта, що складається за результатами перевірки, як його невід`ємний додаток;

11) користуватися іншими правами, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України.

Посадові особи підприємства, що перевіряється, зобов`язані:

1) не перешкоджати законній діяльності посадових осіб митного органу під час проведення перевірки та виконувати законні вимоги зазначених осіб, у тому числі отримані в письмовій формі, які стосуються надання до перевірки документів, їх копій, інформації, у тому числі, за наявності - в електронній формі, проведення інвентаризацій, оглядів та реалізації інших прав посадових осіб митних органів, передбачених цим Кодексом та Податковим кодексом України;

2) забезпечувати у робочий час безперешкодний доступ посадових осіб митного органу, які здійснюють перевірку, на об`єкти підприємства, що перевіряється, та забезпечувати умови для виконання ними своїх обов`язків;

3) забезпечувати у разі необхідності посадових осіб митного органу робочим місцем на підприємстві, що перевіряється, комп`ютерною та іншою оргтехнікою (за наявності);

4) робити запис про ознайомлення на посвідченні про проведення перевірки;

5) визначати осіб, відповідальних за надання інформації посадовим особам митного органу, які здійснюють перевірку, не пізніше двох робочих днів з дня початку перевірки;

6) забезпечувати збереження документів, необхідних для з`ясування питань перевірки, протягом строків, передбачених пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, та їх відновлення у разі втрати чи передчасного знищення;

7) виконувати інші обов`язки, передбачені цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами частин другої та четвертої статті 353 МК України підприємство, що перевіряється, зобов`язане не пізніше першого робочого дня, наступного за днем початку документальної перевірки, надати у повному обсязі посадовим особам митного органу, які проводять перевірку, всі документи, у тому числі в електронній формі, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним, можуть мати відношення до переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі до ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Під час проведення перевірки посадові особи митного органу, які проводять перевірку, для отримання документів (їх копій), пояснень, довідок подають керівнику підприємства або уповноваженій ним особі письмові запити під особистий підпис на другому примірнику таких запитів із зазначенням переліку документів (їх копій), пояснень, довідок, необхідних для перевірки, та строку їх надання. Такі запити можуть бути подані не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення строку перевірки (у тому числі продовженого).

Відповідно до частин першої та другої статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення пост-митного контролю, аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно частин третьої п`ятої статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

За приписами частини дев`ятої статті 351 МК України оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.

Результати перевірок відповідно до частин першої та другої статті 354 МК України оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.

Акт (довідка) про результати перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами митного органу, які проводили перевірку, та реєструється в митному органі протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку. Такий акт (довідка) після реєстрації в митному органі протягом трьох робочих днів вручається для підписання керівнику підприємства або уповноваженій ним особі чи надсилається підприємству в порядку, встановленому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Згідно частини восьмої статті 351 МК України у разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, вони зобов`язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Керівник підприємства або уповноважена ним особа має право брати участь у розгляді заперечень. Про своє бажання взяти участь у розгляді заперечень ці особи зазначають у запереченнях.

В силу положень частини дванадцятої статті 351 МК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або особою, яка виконує його обов`язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про законодавчо визначений перелік підстав, за яких митним органом проводиться документальна невиїзна перевірка. При цьому, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій митним органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб митного органу виникає право на проведення документальної невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови направлення керівнику відповідного підприємства рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеній особі чи уповноваженим ним представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Суд зауважує, що сам вид перевірки (документальна невиїзна), без надання відповідному підприємству права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє митний орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого підприємства й дійти обґрунтованих висновків стосовно правопорушення. При цьому, в силу приписів статті 353 МК України на підприємство, що перевіряється, покладено безальтернативний обов`язок надати у повному обсязі посадовим особам митного органу, які проводять перевірку, всі документи, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним, можуть мати відношення до переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі до ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території. Такий обов`язок підприємства кореспондується з обов`язком [а не правом, як зазначає відповідач] посадових осіб митного органу, які проводять перевірку, під час проведення перевірки для отримання документів (їх копій), пояснень, довідок подати керівнику підприємства або уповноваженій ним особі письмові запити під особистий підпис на другому примірнику таких запитів із зазначенням переліку документів (їх копій), пояснень, довідок, необхідних для перевірки, та строку їх надання. Такі запити можуть бути подані не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення строку перевірки (у тому числі продовженого).

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку, що з відомостями, зазначеними у повідомленні про проведення невиїзної документальної перевірки, підприємство має бути ознайомлене у встановлений законом спосіб до початку її проведення.

Таке тлумачення норм відповідає меті перевірки, змісту прав перевіряємого підприємства та виконанню ним обов`язку по наданню посадовим особам митного органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Невиконання ж вимог частини статті 351 МК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у митного органу на прийняття акта індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Подібний правовий висновок щодо того, що невиконання вимог частини четвертої статті 351 МК України та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акта індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення), викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2021 у справі № 805/1126/17-а.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2023 у справі №640/9782/21 виснував, що в цих правовідносинах [за позовом Товариства до митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з підстав безпідставного призначення митним органом документальної невиїзної перевірки, а також незабезпечення прав Товариства при її проведенні, неналежного оформлення результатів перевірки (акта перевірки), на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення] застосовними є висновки Верховного Суду, які викладені у справах з податкових спорів, щодо порядку проведення невиїзних перевірок, оскільки частина п`ята статті 351 МК України, аналогічно пункту 79.3 статті 79 ПК України, встановлює, що присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Це означає, що незважаючи на необов`язковість присутності уповноважених посадових осіб підприємства під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім.

Відповідно, у питаннях дотримання митними органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення декларантам (уповноваженим посадовим особам підприємства або громадянину, що перевіряється) можливості реалізувати їх права, передбачені статтею 350 МК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.

При цьому, виходячи з положень статті 351 МК України проведення невиїзної документальної перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття митним органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; повідомлення підприємства про проведення відповідної перевірки; вивчення наявних у митного органу інформації та документів, які включають запитувані у підприємства документи; оформлення результатів перевірки.

Реалізація зазначених етапів означає, що митна перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник митного органу може зробити висновок про наявність правопорушення та прийняти відповідне рішення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем 03.06.2024 складено лист-повідомлення про проведення невиїзної документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної політики №7.8-16-02/5, в якому зазначено, що на підставі пункту 7 частини першої статті 336, пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 МК України та наказу Київської митниці від 03.06.2024 №120 «Про поновлення проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи та внесення змін до наказу Київської митниці від 22.02.2022 №109 з 06.06.2024 тривалістю 3 робочі дні за адресою: м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А, буде проводитись документальна невиїзна перевірка ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за визначеними митними деклараціями.

Означене повідомлення направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку 03.06.2024 (штрихкодовий ідентифікатор 0600926733637) та отримано позивачем 11.06.2024.

У свою чергу, матеріалами справи підтверджено, що невиїзну документальну перевірку позивача проведено у період з 06.06.2024 по 10.06.2024, тобто закінчено до моменту отримання позивачем повідомлення про її проведення.

Неналежне повідомлення відповідачем про початок проведення невиїзної перевірки позивача як до початку її проведення, так і у період проведення такої, позбавило останнього права скористатись наданими йому статтею 350 МК України правами на надання посадовим особам митного органу, які проводять перевірку, письмових заяв, зауважень, пояснень з питань, що стосуються перевірки, надавання всіх наявних у розпорядженні позивача документів та відомостей, що підтверджують процедури декларування та митного оформлення товарів до відповідного митного режиму, а також дотримання вимог законодавства з питань митної справи а також вимагання від посадових осіб митного органу перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь позивача.

Крім того, порушення відповідачем імперативно закріпленого приписами частини четвертої статті 353 МК України обов`язку подачі керівнику підприємства або уповноваженій ним особі письмових запитів під час проведення перевірки посадовими особами митного органу, які проводять перевірку, для отримання документів (їх копій), пояснень, довідок призвело до неможливості виконання позивачем закріпленого частиною другою статті 353 МК України обов`язку надання у повному обсязі посадовим особам митного органу, які проводять перевірку, всіх документів, у тому числі в електронній формі, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним, можуть мати відношення до переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі до ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Таким чином, враховуючи, що у питаннях дотримання митними органами процедури проведення перевірки істотне значення має встановлення обставин забезпечення перевіряємому підприємству можливості реалізувати свої права, передбачені МК України, суд дійшов висновку, що порушення відповідачем у межах спірних відносин порядку проведення перевірки могло істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків митного органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення з огляду на те, що висновки відповідача ґрунтуються виключно на підставі наявної у нього інформації без врахування письмових заяв, зауважень, пояснень позивача з питань, що стосуються перевірки, без надавання ним всіх наявних у розпорядженні документів та відомостей, що підтверджують процедури декларування та митного оформлення товарів до відповідного митного режиму, а також дотримання вимог законодавства з питань митної справи. У свою чергу, у випадку надання позивачу можливості реалізації своїх прав та виконання покладених на нього обов`язків в рамках проведення перевірки, висновки акта перевірки за результатами аналізу таких заяв, пояснень, зауважень та документів, могли б істотно відрізнятися.

Таким чином, не вирішуючи наперед результат розгляду митним органом наявних у позивача пояснень, заяв, зауважень, документів, та їх позитивний чи негативний вплив на встановлені перевіркою обставини, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, окрім власне його прийняття на підставі неправомірно проведеної перевірки також не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, оскільки прийняте без врахування усіх обставин, що мають значення для його рішення (пункт 3), та без урахування права особи (в даному випадку платника податку) на участь у процесі прийняття рішення (пункт 9).

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо ненадання позивачу до початку проведення перевірки копій наказу та направлень, оскільки вимогами МК України не передбачено направлення перевіряємому підприємству копії наказу на проведення документальної невиїзної перевірки.

Суд критично оцінює доводи відповідача стосовно того, що запити щодо отримання документів (їх копій), пояснень, довідок, необхідних для перевірки подаються у випадках відсутності у посадових осіб таких документів (їх копій), пояснень, довідок, необхідних для перевірки, оскільки відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному процесі, не надав суду жодних доказів наявності у нього всіх документів (їх копій), пояснень, довідок, необхідних для перевірки, які міг би надати позивач за умови дотримання Київською митницею порядку повідомлення його про початок проведення перевірки та направлення запиту про витребування документів.

У постанові від 29.07.2021 у справі №320/7159/19 Верховний Суд зауважив, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у постановах від 21.05.2024 у справі №440/8798/22 та від 27.06.2024 у справі №520/27303/21 Верховний Суд зазначив таке:

"Суд вказує, що враховуючи правовий висновок, сформований у справах №826/17123/18 та №816/228/17, та враховуючи встановлені обставини щодо призначення та проведення перевірки у позивача всупереч дії мораторію, суди попередніх інстанцій не мали переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства, а відповідно і робити висновки по суті таких порушень.

Водночас мотиви та висновки судів попередніх інстанцій по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства не вплинули на правильність вирішення спору в цілому, проте на переконання Верховного Суду такі мотиви мають бути виключені з мотивувальних частин рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням вказаного колегія суддів не надає оцінки наведеним доводам контролюючого органу в касаційній скарзі в частині неправильного застосування судами норм матеріального права (по суті встановлених під час перевірки порушень позивачем норм законодавства) при відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах".

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду справи порушення відповідачем процедури проведення документальної невиїзної перевірки, а також процедури призначення перевірки є достатньою підставою до скасування прийнятого за результатами її проведення податкового повідомлення-рішення від 09.07.2024 №UA100000202465 форми «Р».

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 126368,45 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.10.2024 №12187.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.

Оскільки позовна заява містить одну вимогу майнового характеру, ціна позову складає 10530703,31 грн, сума судового збору за звернення з якою становить 30280 грн. (не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, позивачем під час звернення до суду з позовною заявою було надмірно сплачено судовий збір на суму 96088,45 грн.

Враховуючи задоволення позову, сума судового збору у розмірі 30280,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» надмірно сплачена ним сума судового збору підлягає поверненню у разі його звернення до суду з відповідним клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської митниці від 09.07.2024 №UA100000202465 форми «Р».

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» (ідентифікаційний код 36449624, місцезнаходження: 08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Кільцева, 4-Н) судовий збір у розмірі 30280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.