Рішення

від 19.12.2024 по справі 480/4952/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року Справа № 480/4952/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4952/24

за позовом ОСОБА_1

до Сумської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго

про визнання бездіяльності протиправною,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, в якій з урахуванням зменшення позовних вимог просить:

-визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень Сумську обласну державну адміністрацію - обласну військову адміністрацію та зобов`язати виконати дії передбачені ст.19 Закону про ліцензування щодо проведення позапланової перевірки додержання ліцензіатом-ТОВ Сумитеплоенерго» ліцензійних умов.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що посилаючись на факти порушення ТОВ Сумитеплоенерго прав споживачів на одержання інформації про спожиту послугу з постачання теплової енергії у обсязі та спосіб передбачений Законом України Про особливості доступу до інформації, встановленими у ході розгляду Зарічним районним судом м. Суми справи №591/8833/21, справи №591/1201/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Сумитеплоенерго про захист прав споживачів, позивач звернувся до Сумської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації з листом від 27.03.24р. з проханням провести перевірку ліцензіата ТОВ "Сумитеплоенерго на дотримання вимог:

пункту 8 Ліцензійних умов - провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії;

пункту 10 Ліцензійних умов - провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами;

пункту 14 Ліцензійних умов - провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії.

Згідно цих пунктів Ліцензійних умов, ліцензіат зобов`язаний оприлюднювати на власному веб-сайті та в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством, інформацію щодо тарифу та його зміни, заходи формування та виконання інвестиційної програми з транспортування теплової енергії та іншу інформацію відповідно до Закону України "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення.

На лист позивача та запит на інформацію до Сумської обласної державної адміністрації отримав відповідь (лист 01-17/703 від 09.04.24 р.), де було сказано наступне: ...щодо перевірки Сумською обласною державною адміністрацією дотримання ТОВ Сумитеплоенерго ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, повідомляємо.

Відповідно до роз`яснень Державної регуляторної служби України на сьогодні обласна державна адміністрація - обласна військова адміністрація не має правових підстав для здійснення контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов у сфері теплопостачання.

Позивач вважає, що Сумською обласною державною адміністрацією не були виконані дії передбачені ст. 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" при отриманні звернення позивача, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.06.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано до електронного кабінету через систему "Електронний суд", документ доставлено до електронного кабінету 12.06.2024 (а.с. 14).

У встановлений судом строк відповідач відзив не надав.

Ухвалою суду від 23.10.2024 (яка вручена 01.11.2024) залучено до участі в розгляді даної справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальність Сумитеплоенерго та встановлено 5-денний строк з дня вручення даної ухвали для надання пояснень щодо позову з викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову (відзиву).

У встановлений строк пояснень до суду не надходило.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 27.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до голови Сумської обласної державної адміністрації Артюха В.М. із зверненням (вх. №0389-01/Ч від 27.03.2024), в якому просив провести перевірку ліцензіата ТОВ "Сумитеплоенерго на дотримання вимог п.8, 10, 14 Ліцензійних умов: провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії; провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами; провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії (а.с. 6-7).

Департамент розвитку громад, територій та інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації листом № 01-17/703 від 09.04.2024 повідомив позивача, що відповідно до роз`яснень Державної регуляторної служби України обласна державна адміністрація - обласна військова адміністрація не має правових підстав для здійснення контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов у сфері теплопостачання (а.с. 8).

Не погодившись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що цей Закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону Укпрораїни «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що дія цього Закону не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності:

2) діяльність у сфері медіа, що здійснюється відповідно до Закону України "Про медіа";

3) виробництво і торгівля спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального";

4) діяльність у сфері електроенергетики, на ринку природного газу, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами, постачання теплової енергії та іншу діяльність, ліцензування якої здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до закону, та здійснення контролю у цих сферах;

4-1) діяльність у сфері використання ядерної енергії, яка здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії";

4-2) професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, ліцензування якої здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до закону;

5) діяльність на ринку азартних ігор, що провадиться відповідно до Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор".

Відповідно до ч.3 ст. 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» встановлено, що контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування, крім Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка здійснює контроль відповідно до Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Таким чином, законодавцем встановлено, що державний нагляд (контроль) у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії здійснює у межах своїх повноважень Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (зі змінами) з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» від 19 грудня 2019 р. № 394 (далі Закон № 394), який набрав чинності 29.12.2019, внесені зміни до частини другої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових послуг, державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринках капіталу та організованих товарних ринках, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) у сфері медіа, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі), що проводяться з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", державного нагляду за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії, державного нагляду (контролю) у сфері безпеки торговельного мореплавства і судноплавства на внутрішніх водних шляхах (у частині нагляду (контролю) за суднами), державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Отже, з набранням чинності Законом № 394 норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширюються на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сферах централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Проте, норма ч.3 статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», якою встановлено, що контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування, шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності з урахуванням особливостей, визначених цим Законом залишається чинною.

Ураховуючи викладене, внесення Законом № 394 змін до частини другої статті 2 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» призвело до протиріччя (конфлікту) змісту норм діючих нормативних-правових актів Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та абзацу першого частини третьої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Враховуючи наявні протиріччя, суд наголошує, що проведена відповідачем перевірка відповідно до Закону України ««Про ліцензування видів господарської діяльності», призведе до порушення вимог ч.3 ст.19 Закону України ««Про ліцензування видів господарської діяльності», яка зобов`язує провести планову і позапланову перевіру відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, та, як наслідок, проведена перевірка у не визначений законом спосіб буде визнана протиправною.

Отже, суд погоджується із доводами відповідача, щодо відсутності можливості проведення перевірки відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Разом з тим, суд звертає увагу, що питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частинами 3-4 Закону передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Також, згідно ч.3 ст.7 Закону передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Так, ч. 3 ст.19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування, крім Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка здійснює контроль відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено сферу діяльності регулятора, а саме:у сфері комунальних послуг: діяльності з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Згідно ч.1-2 ст.21 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" регулятор розглядає скарги споживачів щодо порушення їхніх прав та інтересів суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб`єктами, що належать до особливої групи споживачів, а також вирішує спори, що виникають між суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, з питань:

1) доступу/приєднання до електричних, теплових та газових мереж, нафто- та продуктопроводів, мереж централізованого водопостачання і водовідведення;

2) дотримання суб`єктами господарювання ліцензійних умов;

3) якості товарів і послуг, що надаються споживачам у сферах енергетики та комунальних послуг;

4) інших питань, розгляд яких віднесено законом до компетенції Регулятора.

Регулятор розглядає скарги споживачів відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Вирішення спорів, що виникають між суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, суб`єктами, що належать до особливої групи споживачів, а також між суб`єктами управління об`єктами державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування та/або зберігання природного газу, передачі електричної енергії оператором системи передачі електричної енергії, оператором газотранспортної системи та/або оператором газосховищ, здійснюється у порядку, затвердженому Регулятором.

Отже, аналізуючи норми чинного законодавства, суд приходить висновку, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг уповноважена для розгляду звернень громадян щодо перевірки ліцензійних умов ліцензіатів у сфері енергетики та комунальних послуг, а тому відповідачем в порушення вимог ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» не переслано заяву ОСОБА_1 за належністю відповідному органу чи посадовій особі.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача виконати дії передбачені ст.19 Закону про ліцензування щодо проведення позапланової перевірки додержання ліцензіатом-ТОВ Сумитеплоенерго» ліцензійних умов, суд виходить з наступного.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження Сумської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації.

Отже, суд вважає, що задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження відповідача та вчинить дії поза встановленою чинним законодавством процедурою.

Поряд з цим, суд пам`ятає, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

У той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений п.4 ч.3 ст.2 КАС України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності його бездіяльності щодо належного розгляду заяви позивача від 27.03.2024 належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2024

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги відлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської обласної державної адміністрації судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго про визнання бездіяльності протиправною задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Сумської обласної державної адміністрації щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.03.2024.

Зобов`язати Сумську обласну державну адміністрацію (40030, м.Суми, майдан Незалежності,2 код ЄДРПОУ:14005581) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 27.03.2024, з урахуванням висновків суду

В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської обласної державної адміністрації (40030, м.Суми, майдан Незалежності,2 код ЄДРПОУ:14005581) судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук