Рішення

від 19.12.2024 по справі 500/6350/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6350/24

19 грудня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Фуд" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Фуд" (далі - ТОВ "Перемога Фуд", Товариство, позивач) через представника адвоката Гатало Мар`яну Ярославівну звернулося до суду з позовом до Тернопільської митниці, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000167/1 від 13.06.2024.

Позов обґрунтовано тим, що з метою митного оформлення ввезеного на територію України товару (оливок) уповноваженим представником Товариства подано електронну митну декларацію (далі - МД) №24UA403070004984U5 від 12.06.2024 з вартістю товару за ціною договору, а саме: маслини чорні з кісточкою 0,2780 євро/банку, зелені оливки без кісточки 0,1490 євро/банку з усіма необхідними документами на підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору.

Проте митний орган прийняв спірне рішення № UA403070/2024/000167/1 від 13.06.2024, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України (далі - МК України) на рівні 1,8274 євро/кг, аргументуючи наступним: заявлена декларантом митна вартість товарів є нижчою за вартість раніше ввезених на митну територію України подібних (аналогічних) товарів; документи подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни товару, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за товар; до митного оформлення не подано: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації: висновки про вартісні характеристики товарі, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; у рахунках від 14.05.2024 зазначено термін оплати негайно, однак до митного оформлення жодних платіжних документів (квитанцій) щодо оплати за виставленими рахунками до митного оформлення декларантом не надано; експортна накладна країни відправлення від 06.05.2024 без відміток уповноваженого органу; прайс-лист від 20.06.2023 не може бути взяти до уваги як джерело інформації щодо продажу товарів, оскільки ціни на продукцію стосуються лише даної поставки та в прайс-листі зазначено інший номер контракту; у залізничній накладній від 29.05.2024 до перевезення вантажу залучено третіх осіб, а саме ZIK Sandomierz Sp.z.o.o., проте декларантом не подано жодних документів, які б містили інформацію щодо числових значень складових митної вартості таких як транспортні витрати. Як підставу прийняття рішення про кориґування митної вартості товару відповідач зазначає дані автоматизованої системи аналізу ризиків.

Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, так як декларантом було надано усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. На підтвердження митної вартості товару за ціною договору надані такі документи як: контракт, рахунок-проформа, інвойс, коносамент, пакувальний лист, прайс-лист, митна декларація країни відправлення, докази витрат на перевезення.

Жодних розбіжностей у документах, поданих для митного оформлення і які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не було, а тому у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів.

Згідно з інвойсом №FAC24-1379 від 03.05.2024 передбачено умови оплати: передоплата - 12825,00 євро, післяоплата (180 днів після завантаження товару) - 4479,98 євро. На день митного оформлення імпортованого товару, Товариством здійснено передоплату в розмірі 12825,00 євро, докази надані митному органу. Разом з тим, умови оплати за товар не впливають на ціну товару.

Суперечливими вважає позивач і мотиви оскаржуваного рішення в частині відсутності оплати рахунків від 14.05.2024 за надані транспортно-експедиційні послуги, бо декларантом до митного оформлення було надано свіфт від 14.05.2024 на суму 3325,27 дол.США, який відповідач зазначив у картці відмови №UA403070/2024/000263. Сума транспортних витрат підтверджена також довідкою №1026 від 03.06.2024.

Надуманими є доводи митного органу, що прайс-лист від 20.06.2023 не може бути взятий до уваги як джерело інформації щодо продажу товарів, оскільки ціни на продукцію стосуються лише даної поставки та в прайс-листі зазначено інший номер контракту PF/SRL001. Ціни на товар за даним прайс-листом були актуальними на час здійснення замовлення покупцем, відповідають та узгоджуються з іншими документами про вартість оцінюваного товару, а в номері контракту допущено технічну помилку.

Стосовно участі третьої особи ZIK Sandomierz Sp.z.o.o. у наданні послуг перевезення товару, то таку за умовами договору на перевезення зовнішньоторгівельних вантажів від 12.08.2022 мав право залучати перевізник, договірні відносини між перевізником та залученою третьою особою є їхніми господарськими відносинами і не стосуються Товариства як замовника. Транспорті витрати належним чином підтвердженні та включають вартість морського перевезення вантажу до порту, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт в порту, вартість залізничного перевезення.

Необґрунтованими вважає Товариство і доводи Тернопільської митниці про недоліки експортної декларації країни відправлення від 06.05.2024, бо вона оформлена в країні експорту згідно встановленого зразка з усіма обов`язковими реквізитами та пройшла всі перевірки. Крім того, до переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, експортну митну декларацію продавця законодавцем не включено.

Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Позивач просив також стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, витрати на послуги перекладача у розмірі 2960,00 грн та судовий збір.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у строк, встановлений статтею 258 КАС України, суддею одноособово.

У строк, встановлений судом, надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги заперечує (а.с.75-84). В обґрунтування своєї позиції наводить положення законодавства, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та вказує, що 12.06.2024 уповноваженою особою позивача подано МД, у якій до митного оформлення заявлено товар: маслини чорні з кісточкою та зелені оливки без кісточки. До митного оформлення подано ряд документів. Під час їх опрацювання та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товарів автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор») було згенеровано відповідні форми митного контролю. Також АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур із зазначенням про можливе заниження митної вартості товарів.

Митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами якої виявлено недоліки у рахунках про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.05.2024, які підлягали до негайної оплати, проте до митного оформлення платіжних документів (квитанцій) щодо сплати за виставленими рахунками не надано; згідно з відомостями залізничної накладної від 29.05.2024 до перевезення вантажу залучено третіх осіб, проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг; недоліки виявлено в експортній декларації країни відправлення від 06.05.2024 та прайс-листі від 20.06.2023. У митного органу виникли сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація про вартість подібного (аналогічного) товару є вищою за заявлену декларантом.

В оскаржуваному рішенні (у графі 33) зазначено причини, через які заявлена декларантом митна вартість не могла бути визнаною, описано послідовність застосування методів визначення митної вартості. За основу для обрахунку митної вартості задекларованого товару взято інформацію щодо вартості товару згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах, за МД 07.02.2024 №UA100320/2024/404334 на рівні 1,8274 євро/кг.

Представник відповідача вказує, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та обґрунтовано, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Також відповідач вважає необґрунтованими вимоги про стягнення з нього витрат, понесених Товариством через залучення перекладача (бо норми КАС України передбачають відшкодування таких у разі вчинення судом дій, направлених на забезпечення послуг перекладача у судових засіданнях, та не розповсюджуються на випадки використання послуг перекладача у позасудовому порядку, надані докази на підтвердження таких витрат не вказують на переклад документів поданих разом з позовом) та витрат на правничу допомогу (з огляду на відсутність належних документів, які б підтверджували такі витрати у розмірі 5000 грн).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 08.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні.

Розгляд справи здійснювався відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ТОВ «Перемога Фуд» зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля (а.с.8).

27.12.2022 між компанією «Aceitunera del Norte de Caseres (Acenorca) S.C.L» (Іспанія, постачальник) та ТОВ «Перемога Фуд» (Україна, покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № PF/SLR001, згідно з умовами якого постачальник постачає товари, найменування та асортимент яких вказаний у рахунках-фактурах постачальника покупцю, а покупець приймає і оплачує товари на умовах даного договору (пункт 1.1). Товарні позиції, кількість, ціна за одиницю повинні бути визначені в рахунках-проформах чи рахунках-фактурах, які постачальник надає покупцю (пункт 1.3). Ціна на товар вказується в євро, умови оплати вказуються в рахунку-проформі чи рахунку-фактурі (пункти 4.1, 4.2).

На виконання цього зовнішньоекономічного контракту Товариством згідно з рахунком-фактурою (інвойс) № FAC24-1379 від 03.05.2024 на митну територію України ввезено товар.

12.06.2024 уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення Дробінський Ю.О., подано до митного оформлення МД типу ІМ40АА № 24UA403070004984U5, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Маслини або оливки, консервовані, без додання оцту чи оцтової кислоти, незаморожені:маслини чорні з кісточкою, вагою нетто 300 г (314 мл) по 12 бан. в упаковці (2679 уп.) у жерстяних банках -32148 бан.; зелені оливки без кісточки, пастеризовані вагою нетто 160 г (200 мл) по 24 бан. в упаковці (2340 уп.) розфасовані у поліетиленові упаковки дой-пак 56160 бан., чиста вага складає 18630,00 кг. Торгівельна марка: DIVA OLIVA; Виробник: Aceitunera del Norte de Caseres (Acenorca), S.C.L. Країна виробництва: ES» (а.с.89).

Відповідно до інформації, що міститься в графі 44 МД, разом з МД до митного оформлення були подані такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № PF/SLR001 від 27.12.2022; рахунок-проформа (Proforma invoice) №166 від 27.06.2023; рахунок-фактура (інвойс) №FAC24-1379 від 03.05.2024; коносамент № 238429430 від 09.05.2024; накладна УМВС № 00000259 від 29.05.2024; пакувальний лист №б/н від 03.05.2024; сертифікат якості №б/н від 03.05.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №1631636-СС від 03.05.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №А 0418418 від 06.05.2024; договір (контракт) про перевезення № UA00251386 від 12.08.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару №б/н від 27.09.2023; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5653361440 від 14.05.2024, №5653361441 від 14.05.2024, №5653361442 від 14.05.2024; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № б/н від 14.052024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 20.06.2023; інші некласифіковані документи - етикетка №б/н від 03.05.2024, лист №1026 роз`яснення щодо транспортних витрат від 03.06.2024, сертифікат 01/2021 №240124 від 03.05.2024, копія митної декларації країни відправлення №24 ES001111 1 81083B 6 від 06.05.2024.

Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, АСМО «Інспектор» згенеровано форми митного контролю: « 000 Інформаційне повідомлення»; « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Також АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур.

У подальшому Тернопільською митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу про надання оригінали документів, а також документів відповідно до частини другої статті 53 МК України, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, та відповідно до частини третьої статті 53 МК України такі документи як: виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.90).

На вимогу митниці уповноваженою особою декларанта окрім наданих до МД додаткових документів надано не було. Листом від 13.06.2024 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що надати додаткові документи, крім наданих, немає можливості (а.с.91).

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000167/1 від 13.06.2024, у графі 33 якого зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що у митного органу наявна цінова інформація щодо вартості подібного (аналогічного) товару, що є вищою за заявлену декларантом, у документах наявні розбіжності та декларантом до митного оформлення не подано: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Також зміст оскаржуваного рішення містить посилання на згенеровані форми митного контролю щодо контролю митної за кодами МФ 105-2, 106-2. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару. Митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів.

За результатами опрацювання документів встановлено наступне.

Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 27.12.2022 № PF/SLR001. У рахунках про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.05.2024 №№ 5653361440, 5653361441, 5653361442 зазначено термін оплати негайно, проте до митного оформлення жодних платіжних документів (квитанцій) щодо сплати за виставленими рахунками не надано. Даний факт вказує про неможливість перевірки числових значень складових частин митної вартості таких як транспортні витрати.

Згідно залізничної накладної (СМГС) від 29.05.2024 №00000259 до перевезення вантажу залучено третю особу, а саме: ZIK Sandomierz Sp.z.o.o., безпосередній перевізник даного вантажу, проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг, та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу, що викликає сумнів щодо достовірності декларування транспортних витрат та не включення всіх складових частин митної вартості.

Ще спірне рішення вказає на такі мотиви його прийняття: експортна декларація країни відправлення від 06.05.2024 № 24 ES001111 1 81083B 6 без відміток уповноваженого органу; прайс-лист від 20.06.2023 № б/н не може бути взятий до уваги як джерело інформації щодо продажу товарів, оскільки ціни на продукцію стосуються лише даної поставки та в прайс-листі зазначено інший номер контракту PF/SRL001.

Таким чином, в оскаржуваному рішенні Тернопільською митницею виснувано, що наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі.

За результатом проведеної консультації з декларантом дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 МК України та статей 59-63 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі статтею 64 МК України.

За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості згідно з МД від 07.02.2024 №UA100320/2024/404334 (товар - оливки приготовлені або консервовані без додання оцту чи оцтової кислоти в асортименті країна виробництва Іспанія; країна походження Іспанія; умови поставки EXW) на рівні 1,8274 євро/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось (а.с.9-11).

Позивач з метою випуску товару у вільний обіг скористався правом, визначеним частиною сьомою статті 55 МК України, та подав митному органу нову митну декларацію, сплативши суму митних платежів згідно із заявленою митною вартістю із наданням гарантій відповідно до розділу X МК України в забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (а.с.14-15).

У подальшому, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості за ціною договору.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Перевірячи правильність обчислення митної вартості суд з`ясував таке.

Декларантом позивача подані до Тернопільської митниці документи на підтвердження заявленої митної вартості відповідно до переліку, який визначений у частині другій статті 53 МК України, а саме:

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № PF/SLR001 від 27.12.2022;

рахунок-проформа №166 від 27.06.2023; рахунок-фактура №FAC24-1379 від 03.05.2024;

рахунок сплачено частково, тому подавався банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваного товару, №б/н від 27.09.2023;

інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, не подавалися через їх відсутність;

на підтвердження транспортних витрат надано такі перевізні документи: коносамент № 238429430 від 09.05.2024; накладна УМВС № 00000259 від 29.05.2024; договір (контракт) про перевезення № UA00251386 від 12.08.2022; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5653361440 від 14.05.2024, №5653361441 від 14.05.2024, №5653361442 від 14.05.2024; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № б/н від 14.05.2024.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № PF/SLR001 від 27.12.2022 визначає предмет та умови поставки, умови оплати, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця тощо (а.с.56-62).

Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №FAC24-1379 від 03.05.2024 вартість товару становить 17304,98 євро (а.с.20-21). Цим документом визначено ідентифікуючі ознаки товару, ціну, умови оплати тощо. Відомості про вартість товару узгоджуються з ціною вказаною у прайс-листі продавця компанії «Aceitunera del Norte de Caseres (Acenorca) S.C.L» від 20.06.2023 (а.с.23-24).

Ціна товару в інвойсі №FAC24-1379 від 03.05.2024 (17304,98 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA403070004984U5 від 12.06.2024 (графа 22) (а.с.89).

Згідно з інвойсом №FAC24-1379 від 03.05.2024 передбачено такі умови оплати: 12825,00 євро передоплата, решта 4479,98 євро протягом 180 днів після завантаження товару. Розрахунки по передоплаті проведенні до митного оформлення, про що декларантом разом з МД надані відповідачу відповідні докази - банківський платіжний документ №б/н від 27.09.2023 на суму 12825,00 євро з призначенням платежу передоплата за продукти відповідно до контракту № PF/SLR001 від 27.12.2022 (а.с.63-64).

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунку-фактурі. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №24UA403070004984U5 від 12.06.2024 фактурна вартість оцінюваного товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі №FAC24-1379 від 03.05.2024. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни за поставлені оливки (маслини) подані позивачем документи не містять. Умови оплати визначені сторонами зовнішньоекономічних відносин дотримані, хоча такі жодним чином не впливають на митну вартість товару.

Заявлена декларантом вартість товару за ціною договору підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Стосовно інших складових, які включаються до митної вартості товару за ціною договору, то відповідно до відомостей графи 17 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000167/1 від 13.06.2024 заявлені такі витрати:

за кодом 10 (витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України) в сумі 2230,31 дол. США,

за кодом 11 (витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України) в сумі 294,96 дол. США (а.с.9).

На підтвердження цих витрат до митного оформлення разом з МД подано коносамент № 238429430 від 09.05.2024, накладна УМВС № 00000259 від 29.05.2024; договір (контракт) про перевезення № UA00251386 від 12.08.2022, укладений з компанією Maersk А/S (Данія, Копенгаген); лист компанії Maersk А/S №1026 від 03.06.2024 про вартість транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури компанії Maersk А/S про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.05.2024 №5653361440, №5653361441 та №5653361442; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № б/н від 14.05.2024 на суму 3325,27 дол. США (а.с.18-19, 33-34, 38-43, 44, 45-55).

З рахунків-фактур про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.05.2024, які узгоджуються зі змістом листа компанії Maersk А/S №1026 від 03.06.2024, вбачається, що вартість транспортно-експедиційних послуг включає: вартість морського перевезення вантажу до порту Гданськ, Польща - 430,31 дол. США (рахунок №5653361440 від 14.05.2024), вартість навантажувально-розвантажувальних робіт в порту - 294,96 дол. США (рахунок №5653361441 від 14.05.2024), вартість залізничного перевезення з порту Гданськ до станції ЗКТ Тернопіль - 2600,00 дол. США, з них 1800 дол.США з порту Гданськ до УЗ Мостиська ІІ (Україна) і по території України 800 дол.США (рахунок №5653361442 від 14.05.2024). Уся сума витрат 3325,27 дол. США оплачена Товариством 14.05.2024.

Отож транспорті витрати до митної території України 430,31 дол.США + 1800 дол.США = 2230,31 дол.США, витрат на навантажувально-розвантажувальних робіт в порту - 294,96 дол. США, що відповідає витратам, які декларант позивача включив як складову митної вартості до ціни договору.

Відповідно до пунктів 5-6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Саме такі витрати декларант ТОВ «Перемога Фуд» включив до додаткових складових митної вартості, визначеної за ціною договору: транспортування до митної території України, витрати на навантаження, вивантаження.

Повертаючись до підстав, які митний орган вказує в оскаржуваному рішенні, то сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості товару згідно з МД №24UA403070004984U5 від 12.06.2024 зводяться до такого:

1) відсутня оплата за надані транспортно-експедиційні послуги, яка за змістом рахунків від 14.05.2024 №№ 5653361440, 5653361441, 5653361442 має проводитися негайно,

2) відсутні документи, які засвідчують договірні відносини з третьою особою ZIK Sandomierz Sp.z.o.o., яка зазначена перевізником у залізничній накладній від 29.05.2024 №00000259;

3) експортна декларація країни відправлення від 06.05.2024 № 24 ES001111 1 81083B 6 без відміток уповноваженого органу;

4) прайс-лист від 20.06.2023 № б/н не може бути взятий до уваги як джерело інформації щодо продажу товарів, оскільки ціни на продукцію стосуються лише даної поставки та в прайс-листі зазначено інший номер контракту PF/SRL001;

5) у митного органу виникли сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація щодо вартості подібного (аналогічного) товару є вищою за заявлену декларантом.

Надаючи оцінку кожній з цих підстав, суд встановив, що обставини відсутності оплати за надані транспортно-експедиційні послуги на підставі рахунків від 14.05.2024 №№ 5653361440, 5653361441, 5653361442 не відповідаю дійсності, бо декларантом ТОВ «Перемога Фуд» наданий під час митного оформлення платіжний документ від 14.05.2024 на суму 3325,27 дол. США, про що зазначено у графі 44 МД №24UA403070004984U5 від 12.06.2024 та самим же відповідачем у картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2024/000263 (а.с.11).

Щодо відсутності документів, які засвідчують договірні відносини з третьою особою ZIK Sandomierz Sp.z.o.o., яка зазначена перевізником у залізничній накладній від 29.05.2024 №00000259, то суд вважає слушними пояснення представника позивача з посиланням на умови договору №UA00251386, укладеного 12.08.2022 з перевізником компанією Maersk А/S, який має право самостійно залучати інших суб`єктів для надання транспортно-експедиційних послуг, і договірні відносини між перевізником та залученою третьою особою є їхніми господарськими відносинами та не стосуються ТОВ «Перемога Фуд» як замовника.

Так відповідно до пункту 1 договору №UA00251386 на перевезення зовнішньоторгівельних вантажів від 12.08.2022, укладеного між і компанією Maersk А/S (Данія, Копенгаен, перевізник) та ТОВ «Перемога Фуд» (замовник), його предметом є міжнародне морське і інтермодальне перевезення вантажів у контейнерах. При цьому згідно з пунктами 3.1, 6.1 цього ж договору перевізник організовує морське, наземне транспортування, тобто має право залучати третіх осіб, при цьому сам як перевізник, який залучив третю особу до виконання зобов`язань за договором, в повній мірі несе відповідальність перед замовником за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань залученою третьою особою.

Залучення компанією Maersk А/S перевізника ZIK Sandomierz Sp.z.o.o. для залізничного транспортування товару ніяким чином не вказує на заниження такої складової митної вартості як транспорті витрати та не потребує надання до митного оформлення документів про залучення перевізником інших суб`єктів. Крім того, позивач не має таких документів, бо не є учасником таких договірних відносин.

Витрати на транспортування позивачем належним чином підтверджені, розбіжностей у документах судом не встановлено.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України та виснував: якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).

З огляду на це суд зазначає, що наведені вище судом докази, які подавалися декларантом позивача на підтвердження транспортних витрат, є допустимими та достатніми доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Іншою підставою для невизнання заявленої митної вартості товарів відповідач вказує на недоліки експортної декларації країни відправлення від 06.05.2024 № 24 ES001111 1 81083B 6, яка не має відміток уповноваженого органу.

Експортна декларація - це митний документ, що підтверджує експорт товарів з країн, законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну-імпортер.

У розумінні положень частини другої статті 53 МК України основним джерелом інформації про вартість товару, відповідно до умов контракту, є комерційний інвойс, а експортна декларація може витребовуватися лише як додатковий документ у разі розбіжностей числових значень складових митної вартості товарів та відомостей щодо їх ціни.

Надана до суду експортна декларація країни відправлення від 06.05.2024 № 24 ES001111 1 81083B 6 разом з її перекладом не свідчить про відсутність відміток уповноваженого органу, а навпаки вказує про здійснений митний контроль відправлення товару 06.05.2024 (а.с.31-32).

Стосовно недоліків прайс-листа, то з цього приводу суд зауважує, що прейскурант (прайс-лист) є також одним з допоміжних (додаткових) документів, який митний орган може витребувати у декларанта відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Зазвичай прейскуранти (прайс-листи) виробника товару містять пропозицію продавця, адресовану необмеженому колу покупців, з відомостями, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми.

Враховуючи те, що інформація, яка міститься у прайс-листі від 20.06.2024 відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, а саме: рахунку (інвойсу), експортній митній декларації країни відправлення, то ціни, вказані у прайс-листі продавця є актуальними на час здійснення замовлення покупцем щодо поставки партії товару.

Також суд враховує, що прайс-лист є документом продавця, відповідно, Товариство позбавлене можливості впливати на його зміст та зазначення будь-якої інформації.

Крім того, відсутність загального прайс-листа (адресованого невизначеному колу покупців) від виробника товару не може бути підставою для коригування митної вартості товару, оскільки останній не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів.

Також суд зазначає висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 про те, що митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість відомостей прайс-листа як на підставу для коригування митної вартості товару.

Щодо вказівки в цьому прайс-листі на інший номер контракту, ніж той що укладений між позивачем та компанією «Aceitunera del Norte de Caseres (Acenorca) S.C.L», то такі обставини взагалі не впливають на визначення митної вартості товару. Окрім цього, це є звичайна технічна помилка.

Отож, митний орган необґрунтовано в оскаржуваному рішенні вказує про ненадання декларантом позивача документів, що підтверджують митну вартість товару. При цьому банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи декларант надавав для митного оформлення товару. Також судом встановлено, що страхування товару не здійснювалося. Відтак, за відсутності страхування товару і витрат на страхування немає, такі документи не могли бути подані відповідачу.

Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Окремо суд зауважує на безпідставності вимоги митного органу про надання виписки з бухгалтерської документації. Для витребовування документів бухгалтерського обліку (якщо мова йде про документи, які стосуються руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару в середині країни за попередні періоди) відповідно до частина четвертої статті 53 МК України митний орган має довести існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість, проте у цьому випадку ні у вимозі декларанту, ні у спірному рішенні таке обґрунтування не наведене.

При розгляді справи суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення, ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17 Верховний Суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.

Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000167/1 від 13.06.2024 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 3028,00 грн, перерахований до бюджету згідно з платіжною інструкцією №665 від 30.08.2024 (а.с.7).

Позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, то згідно з частинами першою-другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 та від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 380/3142/20, від 02.02.2023 у справі №120/4765/21-а.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, а відтак витрати на правничу допомогу не підтвердженні.

В такій ситуації відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесених витрат в суді першої інстанції в сумі 5000 грн, такі через їх не підтвердження належними та допустимими доказами повинен нести позивач.

Також Товариством заявлені до відшкодування з Тернопільської митниці витрати, пов`язані з перекладом документів, на суму 2960,00 грн. З цього приводу суд враховує таке.

За змістом частин п`ятої-восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19 викладені висновки про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з позовною заявою позивачем надані документи викладені іноземною мовою з їх перекладом на українську мову ФОП ОСОБА_1 (Бюро перекладів «асТра»).

На підтвердження понесених витрат на переклад документів позивачем надано рахунок №78 від 08.07.2024 на суму 2960,00 грн, виданий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ; платіжну інструкцію на переказ коштів №664 від 30.08.2024 на суму 2960,00 грн (а.с.66-67). Ці документи не дозволяють ідентифікувати надання послуг перекладу документів саме у цій справі, їх кількість та обсяг, на що також звернув увагу у відзиві на позов відповідач, заперечуючи проти таких витрат.

Оскільки наданими для відшкодування витрат на залучення перекладача документами неможливо встановити обсяг послуг перекладу та зв`язок таких послуг із цією справою, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із залученням перекладача.

Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь позивача підлягають лише судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Фуд" (вулиця Дмитрівська (Шевченківський район), будинок 44-А, поверх 6, кім.11, місто Київ, 01054, код юридичної особи в ЄДРПОУ 44860440) до Тернопільської митниці (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (вулиця Текстильна, 38, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46020, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 43985576) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000167/1 від 13 червня 2024року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Фуд" судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 19 грудня 2024 року.

СуддяЧепенюк О.В.