Рішення

від 19.12.2024 по справі 520/28918/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 грудня 2024 року справа № 520/28918/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестділ" (вул.Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ:43534311) до Вінницької митниці (вул.Лебединського, буд. 17, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21034, код ЄДРПОУ:43997544) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бестділ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило :

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000054/2 від 13.09.2024р. та картку відмови №UA401060/2024/000167 від 13.09.2024р.;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000055/2 від 13.09.2024р. та картку відмови №UA401060/2024/000168 від 13.09.2024р..

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення та картки відмови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ними порушено права та законні інтереси позивача.

Ухвалою суду від 23.10.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Представником Харківської митниці було подано відзив на адміністративний позов, у якому останній, посилаючись на безпідставність позовних вимог та вважаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картки відмови цілком обґрунтованими та законними, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він підтвердив раніше викладену правову позицію та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст.262 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, встановив наступне.

Позивачем 12.09.2024 р. було подано до Вінницької митниці електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номер №24UA401060013461U1 для митного оформлення (випуску) товарів.

До вказаної декларації було додано копії наступних документів:

пакувальний лист (Packing list) № RAJHANS20240606 від 06.06.2024 року; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № RAJHANS20240606 від 06.06.2024 року; коносамент (Bill of lading) № YMJAM232638405A від 19.04.2024 року; автотранспортна накладна (Road consignment note) CMR № 9923 від 05.09.2024 року; декларація (Dispatch note model T1) № MRN24ROCT1900V31715L0 від 05.09.2024 року; декларацiя про походження товару (Declaration of origin) invoice № RAJHANS20240606 від 06.06.2024 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-28/09-2024 від 10.09.2024 року; розрахунок ціни (калькуляція) № RAJHANS20240606 від 06.06.2024 року (з перекладом); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTF/BD20230809 від 09.08.2023 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 07.06.2024 року; видаткова накладна № RAJHANS20240606 від 06.06.2024 року (з перекладом); відвантажувальна специфікація № RAJHANS20240606 від 06.06.2024 року (з перекладом); комерційна пропозиція № RAJHANS20230801 від 01.08.2023 року (з перекладом); лист № 09/09-1 від 09.09.2024 року з інформацією від ТОВ «БЕСТДІЛ», що страхування вантажу не здійснювалося; лист № 09/09-2 від 09.09.2024 року з інформацією від ТОВ «БЕСТДІЛ», що вантаж не підлягає ліцензуванню; лист №RAJHANS20240606-1 від 06.06.2024 року з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); лист №RAJHANS20240606-2 від 06.06.2024 року з інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); лист №RAJHANS20240606-3 від 06.06.2024 року з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом); лист №RAJHANS20240606-4 від 06.06.2024 року з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); лист №RAJHANS20240606-5 від 06.06.2024 року з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); прейскурант (прайс-лист) № RAJHANS20240422/01 від 22.04.2024 року (з перекладом); якісний опис № RAJHANS20240606 від 06.06.2024 року (з перекладом).

13.09.2024 р. відповідачем на адресу позивача було направлено повідомлення №818790, в якому зазначалося, що надані до митного оформлення документи мають розбіжності та не містять достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

13.09.2024р. позивачем надано відповіді на повідомлення відповідача №13/09/2024-1, № 13/09/2024-2, 13/09/2024-3, 13/09/2024-4, в яких позивач зазначив, що на момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена, отже рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ТОВ «БЕСТДІЛ» таких документів на законодавчому рівні не вимагається; відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, встановлюється не у висновках експерта, а безпосередньо в інвойсах, зокрема, в інвойсі №RAJHANS20240606 від 06.06.2024 року ; прайс-лист № RAJHANS20240422/01 від 22.04.2024 року ТОВ «БЕСТДІЛ» подано разом із митною декларацією №24UA401060013461U1 та вже знаходиться у відповідача. У наданому прайс листі №RAJHANS20240422/01 від 22.04.2024 вказано одиниці виміру метри погонні; додаткову угоду до Контракту б/н від 07.06.2024 ТОВ «БЕСТДІЛ» подано разом із митною декларацією №24UA401060013461U1 та вже знаходиться у відповідача.

13.09.2024 р. Вінницькою митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000054/2, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом.

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2024/000167 від 13.09.2024 року.

13.09.2024р. декларантом було подано до Вінницької митниці електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера №24UA401060013535U1, для митного оформлення (випуску) товарів.

До вказаної декларації було додано копії наступних документів:

пакувальний лист (Packing list) № RAJHANS20240620 від 20.06.2024 року; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № RAJHANS20240620 від 20.06.2024 року; коносамент (Bill of lading) № YMJAM232643767A від 27.06.2024 року; автотранспортна накладна (Road consignment note) CMR № 7388 від 10.09.2024 року; декларація (Dispatch note model T1) № MRN24ROCT1900P32302L6 від 10.09.2024; декларацiя про походження товару (Declaration of origin) invoice № RAJHANS20240620 від 20.06.2024 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-31/09-2024 від 12.09.2024; розрахунок ціни (калькуляція) № RAJHANS20240620 від 20.06.2024 року (з перекладом); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTF/BD20230809 від 09.08.2023 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 07.06.2024 року; видаткова накладна № RAJHANS20240620 від 20.06.2024 року (з перекладом); відвантажувальна специфікація № RAJHANS20240620 від 20.06.2024 року (з перекладом); комерційна пропозиція № RAJHANS20230801 від 01.08.2023 року (з перекладом); лист № 09/09-3 від 09.09.2024 року з інформацією від ТОВ «БЕСТДІЛ», що страхування вантажу не здійснювалося; лист № 09/09-4 від 09.09.2024 року з інформацією від ТОВ «БЕСТДІЛ», що вантаж не підлягає ліцензуванню; лист №RAJHANS20240620-1 від 20.06.2024 року з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); лист №RAJHANS20240620-2 від 20.06.2024 року з інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); лист №RAJHANS20240620-3 від 20.06.2024 року з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом); лист №RAJHANS20240620-4 від 20.06.2024 року з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); лист №RAJHANS20240620-5 від 20.06.2024 року з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); прейскурант (прайс-лист) № RAJHANS20240422/02 від 22.04.2024 (з перекладом); якісний опис № RAJHANS20240620 від 20.06.2024 року (з перекладом).

13.09.2024р. відповідачем на адресу позивача було направлено позивачу повідомлення № 818869, в якому зазначалося, що надані до митного оформлення документи мають розбіжності та не містять достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

13.09.2024р. позивачем надано відповіді на повідомлення відповідача № 13/09/2024-5, 13/09/2024-6, № 13/09/2024-7, 13/09/2024-8, в яких зазначив, що рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ТОВ «БЕСТДІЛ» таких документів на законодавчому рівні не вимагається; ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, встановлюється не у висновках експерта, а безпосередньо в інвойсах, зокрема, у нашому випадку, в інвойсі №RAJHANS20240620 від 20.06.2024 року. Висновок експерта від 12.09.2024 № 20-31/09-2024 наданий додатково на підтвердження відсутності заниження митної вартості товару; прайс-лист № RAJHANS20240422/02 від 22.04.2024 року ТОВ «БЕСТДІЛ» подано разом із митною декларацією № 24UA401060013535U1 та вже знаходиться у відповідача. У наданому прайс листі №RAJHANS20240422/02 від 22.04.2024 року вказано одиниці виміру метри погонні; додаткову угоду до Контракту б/н від 07.06.2024 року ТОВ «БЕСТДІЛ» подано разом із митною декларацією №24UA401060013535U1 та вже знаходиться у відповідача.

13.09.2024 року Вінницькою митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000055/2, в якому митну вартість визначено за резервним методом.

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2024/000168 від 13.09.2024 року.

В обох спірних рішеннях зазначено таку підставу коригування митної вартості як ненадання декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ст.53 МК України, зокрема, документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; додаткові угоди до контракту; банківські платіжні документи.

Суд з такими доводами та висновками відповідача не погоджується та зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст.257Митного кодексу України).

Згідно положень статті 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч.3 ст.318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч.1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.4 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України, передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.ч.3, 4 ст.64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного Кодексу України.

Судом при розгляді даної справи встановлено, що при ухваленні спірних рішень митний орган посилався на те, що надані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містили розбіжності. Проте, відповідач не вказав яким чином зазначене впливає на правильність визначення митної вартості.

Стосовно доводів відповідача щодо зазначених підстав прийняття рішень про коригування митної вартості при митному оформленні суд зазначає, що документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо спірних рішень про коригування митної вартості товарів суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Доводи митниці про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, є безпідставними, оскільки позивачем був поданий пакет документів, яким повністю підтверджено правильність визначення митної вартості товарів. Відповідач належним чином не обґрунтував того, що документи, подані для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18

Щодо зауважень митного органу до змісту наданих документів, то відповідачем не доведено яким саме чином це вплинуло на правильність визначення митної вартості товару. Стосовно твердження митниці про те, що наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем ТОВ "БЕСТДІЛ" та не відображає дійсну вартість, слід зауважити, що такі висновки не підтверджено з належним правовим обгрунтуванням, адже відсутні законодавчі вимоги до форми та змісту таких документів, як прайс- лист.

Щодо цього Верховним Судом зроблено висновок у постанові від 08.12.2022р. у справі № 420/2792/19.

Згідно постанови Верховного Суду від 23.10. 2020 р. у справі №810/690/17 зазначено, що прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) CIF "Вартість, страхування і фрахт" означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати на фрахт і страхування, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CIF на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту.

У постанові Верховного Суду від 26.02.2019 р. у справі № 822/1185/17 Суд підтримав правову позицію щодо використання термінів умов постачання згідно з "Інкотермс" на умовах CIF, коли продавець виконує постачання (товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження) та зобов`язаний оплатити витрати та фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення, а ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати після відвантаження переходять на покупця.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, перевіривши згідно наведеної норми оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмову в прийнятті митної вартості товарів, суд вважає, що вони підлягають скасуванню, оскільки прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, без дотримання вимог законодавства.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестділ" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000054/2 від 13.09.2024р. та картку відмови №UA401060/2024/000167 від 13.09.2024р.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000055/2 від 13.09.2024р. та картку відмови №UA401060/2024/000168 від 13.09.2024р.

Стягнути з Вінницької митниці (код ЄДРПОУ:43997544) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестділ" (код ЄДРПОУ: 43534311) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 17438 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять вісім гривень) 99 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров