Ухвала

від 18.12.2024 по справі 520/32584/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

18 грудня 2024 року Справа № 520/32584/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові заяву представника позивача Медведевої К. О. про забезпечення позову у адміністративній справі № 520/32584/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору товариство з обмеженою відповідальністю "ДТІ ГРУП" про визнання протиправними та скасування постанов,-

у с т а н о в и в :

позивачем подано до суду адміністративний позов до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування постанов.

Ухвалою суду від 09.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 13.12.2024 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору товариство з обмеженою відповідальністю "ДТІ ГРУП" про визнання протиправними та скасування постанов.

17.12.2024 повторно подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов про накладення штрафу, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/32584/24, а саме:

- № ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/01/ПС/01 від 30.10.2024;

- № ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/02/ПС/02 від 30.10.2024;

- № ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/03/ПС/03 від 30.10.2024;

- № ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/04/ПС/04 від 30.10.2024;

- № ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/05/ПС/05 від 30.10.2024;

- № ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/06/ПС/06 від 30.10.2024;

- № ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/07/ПС/07 від 30.10.2024;

- № ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/08/ПС/08 від 30.10.2024;

- № ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/09/ПС/09 від 30.10.2024;

- № ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/10/ПС/10 від 30.10.2024;

- № ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/11/ПС/11 від 30.10.2024;

- № ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/12/ПС/12 від 30.10.2024;

- № ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/13/ПС/13 від 30.10.2024;

- № ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/14/ПС/14 від 30.10.2024;

- № ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/15/ПС/15 від 30.10.2024;

- № ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/16/ПС/16 від 30.10.2024;

- № ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/17/ПС/17 від 30.10.2024;

- зупинити стягнення штрафів органами державної виконавчої служби на підставі виконавчих проваджень Основ`янсько-Слобідським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 76751449, № 76750781, № 76750561, № 76750225 від 10.12.2024 та інших виконавчих проваджень, що можуть бути відкриті на підставі оспорюваних постанов про накладення штрафу, що винесені Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.

В обґрунтування повторно поданої заяви заявник посилається на те, що органом державної виконавчої служби 10.12.2024 відкрито виконавчі провадження № 76751449, № 76750781, № 76750561, № 76750225 від 10.12.2024. 10 грудня 2024 року були арештовані всі рахунки позивача. Станом на 16 грудня 2024 року на рахунку позивача заарештовано 228 036,00 грн та з банківського рахунку примусово стягнуто 67 152,24 грн. Залишок на рахунку позивача складає 14 078,54 грн., що позбавляє його можливості проводити господарську діяльність, сплачувати податки та зарплату. Позивач просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову та зупинити стягнення на підставі виконавчих документів до вирішення справи по суті. Просить заяву задовольнити.

Розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження у відповідності до ч. 1 ст. 154 КАС України та фіксування розгляду справи за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється згідно з ч. 1 ст. 229 КАС України.

Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та перевіривши їх доказами, приходжу наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідну до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій виключно в разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Із матеріалів справи установлено, що позивач оскаржує постанови про накладення штрафів Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та просить зупинити стягнення штрафів органами державної виконавчої служби на підставі виконавчих проваджень Основ`янсько-Слобідським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 76751449, № 76750781, № 76750561, № 76750225 від 10.12.2024 та інших виконавчих проваджень, що можуть бути відкриті на підставі оспорюваних постанов про накладення штрафу, що винесені Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.

10.12.2024 відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавчі провадження, а саме:

№ 76751449 з примусового виконання постанови ЗХ/ЛВ/24518/РН/202-ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/09/ПС/09 від 30.10.2024, виданої Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці про стягнення з ОСОБА_1 (боржник) на користь Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (стягувач) штраф у розмірі 17000,00 грн;

№ 76750781 з примусового виконання постанови ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/15/ПС/15 від 30.10.2024, виданої Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці про стягнення ОСОБА_1 (боржник) на користь Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (стягувач) з питань праці штраф у розмірі 17000,00 грн;

№ 76750561 з примусового виконання постанови ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/13/ПС/13 від 30.10.2024, виданої Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці про стягнення ОСОБА_1 (боржник) на користь Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (стягувач) штраф у розмірі 17000,00 грн;

№ 76750225 з примусового виконання постанови ЗХ/ЛВ/30761/РН/П202/П342/ПТ/11/ПС/11 від 30.10.2024, виданої Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці про стягнення ОСОБА_1 (боржник) на користь Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (стягувач) штраф у розмірі 17000,00 грн.

З цього приводу суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі N 640/15534/22).

Пунктом 1 частини першої стаття 26 Законом Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закону N 1404-VIII) передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно зі статтею 10 Закону N 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Підстави для зупинення вчинення виконавчих дій передбачені статтею 34 Закону N 1404-VIII. У вказаній статті не передбачено можливість зупинити вчинення виконавчих дій у разі оскарження в судовому порядку постанов органів Держпраці про накладення штрафів та й у Законі N 1404-VIII взагалі відсутні норми, які б передбачали можливість зупинення вчинення виконавчих дій чи зупинення виконавчого провадження у випадку оскарження в судовому порядку, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

За приписами частини четвертої статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Зупинення вчинення виконавчих дій не є тотожним забезпеченню позову судом шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення до набрання законної сили рішенням суду у відповідній справі.

При розгляді спорів про оскарження постанов органів Державної праці про накладення штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, забезпечення позову може бути виправданим за певних умов.

Так у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі N 200/3887/19-а не підтримано висновок судів про забезпечення позову з тих мотивів, що державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа, уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника лише у межах суми стягнення. Решта ж коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника, який за їх рахунок може безперешкодно провадити свою господарську діяльність, забезпечувати виконання своїх договірних та інших зобов`язань, виплачувати заробітну плату тощо.

Колегія суддів застосувала підхід, за якого при вирішенні подібних заяв необхідним є надання відомостей щодо поточних фінансових показників суб`єкта господарювання, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо. В контексті цього суди повинні перевіряти, чи володів заявник фінансовими можливостями, з урахуванням сум штрафів, визначених у спірних постановах, достатніми для нормального функціонування товариства і здійснення ним господарської діяльності.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 червня 2022 року у справі N 380/4273/21 уточнила правовий підхід при розгляді питань забезпечення позову у справах про оскарження постанов органів Держпраці, прийнятих на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, зазначивши, що суд при розгляді заяви про забезпечення позову у справах про оскарження постанов Держпраці про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності. Суди мають враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред`явлено постанову Держпраці до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв`язку із чим, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена також і в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 640/19275/18, від 19 вересня 2024 року у справі № 440/3038/24.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22 вересня 2022 року у справі № 160/1609/22 та від 29 вересня 2022 року у справі № 380/3826/21.

Здійснюючи реальну оцінку співмірності та адекватності застосованих заходів забезпечення позову, суд враховує співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Суд враховує, що відповідно до положень частини третьої статті 56 Закону № 1404-VIII державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника, однак лише у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів. Тобто, решта коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника, який за їх рахунок може безперешкодно провадити господарську діяльність, забезпечувати виконання своїх договірних та інших зобов`язань, виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати податки та збори тощо.

У межах вищевказаних виконавчих проваджень державним виконавцем прийнято постанови про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження на суму 19003,00 грн за кожним виконавчим провадженням.

11.12.2024 із картки для виплат № НОМЕР_1 стягнуто грошові кошти відповідно до виконавчого провадження: 19003,00 грн о 17.07 год, 19003,00 грн о 17.20 год, 10143,24 о 17.47 год.

12.12.2024 із картки для виплат № НОМЕР_1 стягнуто грошові кошти відповідно до виконавчого провадження 19003,00 грн о 12.11 год.

Суд установив, що дійсно відповідний номер картки НОМЕР_1 належить позивачу та відкритий у банківській установі України.

Позивач наводить аргументи про те, що внаслідок примусового виконання накладено арешт на кошти позивача, які розміщенні на банківському рахунку № НОМЕР_2 на суму 228036,00 грн, що унеможливлює позивачу здійснювати господарську діяльність та виплату заробітної плати найманим працівникам. Суду не надано доказів про те, що кошти які стягнуті в примусовому порядку із рахунку для поповнення НОМЕР_1 та такий відкритий до банківського рахунку на якому арештовано кошти.

Суд установив, що на вищевказаному банківському рахунку арештовано кошти на зазначену суму, однак чи такий арешт відбувся відповідно до постанов про накладення арешту на кошти боржника у межах виконавчих проваджень суду не надано жодних доказів. Суд критично оцінює наданий доказ, адже він не підтверджує настання негативних наслідків для господарської діяльності позивача та виплату заробітної плати найманим працівника саме із цього банківського рахунку. При цьому суд відмічає, що штрафи стягнуто у примусового порядку за відкритими виконавчими провадження.

З огляду на викладене суд зазначає, що жодних доказів, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову зумовить настання негативних і незворотних наслідків для господарської діяльності позивача немає.

У випадку незгоди позивача із постановами державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника у межах вищевказаних виконавчих проваджень, позивач вправі звернутись до суду із окремою позовною заявою щодо визнання протиправними та їх скасування.

З урахуванням зазначеного, суд звертає увагу на відсутність підстави стверджувати про очевидну протиправність рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав або інтересів позивача виконанням постанови відповідача про накладення штрафу до розгляду справи по суті, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Таким чином, заявником не доведено, що невжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, зумовить настання негативних і незворотних наслідків для підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , а також що невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту й унеможливити поновлення порушених її прав.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, у зв`язку із чим у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статей 151-154, 156, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

в задоволенні заяви про забезпечення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору товариство з обмеженою відповідальністю "ДТІ ГРУП" про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 18.12.2024.

Суддя М. І. Садова