Рішення

від 18.12.2024 по справі 580/4670/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року справа № 580/4670/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ФОП ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

09.05.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовною заявою до ФОП ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 38 916,25 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2023 році та 326,97 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій на рахунок позивача за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ 37930566, МФО 899998, р/р НОМЕР_1 .

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач у 2023 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця особами з інвалідністю не сплатив, що є підставою для їх стягнення разом з пенею в судовому порядку.

19.06.2024 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши, що у 2023 році у нього працювала на посаді продавця-консультанта ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 2 групи безтерміново. Вказує, що звітність за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» до державної служби зайнятості не подавав, оскільки у 2023 році у нього був відсутній попит на робочу силу (вакансії), в тому числі для працевлаштування осіб з інвалідністю, адже всі наявні вакансії для осіб з інвалідністю були зайнятими і не звільнялися протягом року.

01.07.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що відповідач не надав жодних документів, які б підтверджували факт існування трудових відносин протягом всього 2023 року. Відповідно до трудового договору ОСОБА_2 працювала у відповідача з 01.05.2023 по 31.08.2023, тобто лише протягом 4 місяців. У випадку відповідача середньооблікова кількість осіб з інвалідністю становить 0,33 особи за встановленими правилами заокруглення заокруглюється до меншого числа та становить 0 осіб з інвалідністю. Тому відповідач підпадає під дію Закону та відповідно у 2023 році мав створити одне робоче місце, повідомити про таке створення Державну службу зайнятості та працевлаштувати особу з інвалідністю. Однак, вказує позивач, зазначені дії відповідач не вчиняв, що свідчить про не виконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю та обґрунтованість та законність позовних вимог позивача.

Ухвалою від 22.05.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

З`ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідно до наказу ФОП ОСОБА_1 від 28.04.2023 № 42 ОСОБА_2 прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_1 з 01.05.2023 на посаду продавця-консультанта.

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи з 21.09.2021 безтерміново, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії ААВ № 354089 від 21.09.2021.

Між відповідачем та ОСОБА_2 01.05.2023 був укладений трудовий договір, який був розірваний сторонами 31.08.2023 згідно ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 повідомлення про прийняття ОСОБА_2 на роботу надіслано 28.04.2023 до податкового органу.

Згідно з листом Корсунь-Шевченківського управління Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості від 22.03.2024 № 18.09.3-16/90 ФОП ОСОБА_1 не подавав до Корсунь-Шевченківського управління звітність форми № 3-ПН з відмітною про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 8 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, відповідача повинна складати 1 особу. Станом на 2023 рік 1 робоче місце, призначене для осіб з інвалідністю, не було зайняте.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 38 916,25 грн та 326,97 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 №875-XII (далі Закон № 875-XII).

Частиною першою статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону №875-XII).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою статті 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина 4 статті 19 Закону №875-XII).

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону №875-ХІІ Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону №875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (частина третя статті 20 Закону № 875-XII).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону № 875-XII).

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу"). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Втратив чинність на підставі Постанови КМ № 553 від 02.06.2023), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі Порядок № 316) (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства економіки № 827-22 від 12.04.2022, який набрав чинності 07.07.2022).

Відповідно до п. 5 розділу І «Загальні положення» Порядку № 316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно з п. 1.5. розділу І «Загальні положення» Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22, форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067-VI та Наказами № 316 та № 827-22; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Таким чином, передбачена ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності, роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

Як встановив суд, відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 8 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, відповідача повинна складати 1 особу, однак 1 робоче місце, що призначене для осіб з інвалідністю, залишилося не зайнятим.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем вимог законодавства щодо створення належної кількості робочих місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідного звітування, суд зазначає таке.

Як зазначено вище, відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до наказу відповідача від 28.04.2023 № 42 ОСОБА_2 прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_1 з 01.05.2023 на посаду продавця-консультанта. ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи з 21.09.2021 безтерміново. Між відповідачем та ОСОБА_2 01.05.2023 був укладений трудовий договір, який був розірваний сторонами 31.08.2023 згідно ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

Встановлені обставини вказують, що у період з 01.05.2023 по 31.08.2023 ФОП ОСОБА_1 виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, працевлаштувавши 1 особу з інвалідністю.

Натомість норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за період з 01.01.2023 по 30.04.2023 та з 01.09.2023 по 31.12.2023 відповідач не виконав.

Так, після розірвання з ОСОБА_2 31.08.2023 трудового договору відповідач відповідно до п. 5 розділу І «Загальні положення» Порядку № 316 був зобов`язаний подати форми № 3-ПН за наявності у нього попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії, враховуючи припинення трудових відносин з ОСОБА_2 , робоче місце якої стало вакантним. Однак, докази подання такої звітності у матеріалах справи за вказані періоди відсутні.

З урахуванням встановлених обставин працевлаштування відповідачем у 2023 році особи з інвалідністю, суд вважає наявним склад порушення, за яке відповідачу належить сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за період січень-квітень та вересень-грудень 2023 року.

Механізм нарахування адміністративно-господарських санкцій визначений частиною першою статті 20 Закону № 875-XII, згідно якої для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

З розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ФОП ОСОБА_1 сума коштів адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік становить 38 916,25 грн.

Отже, сума адміністративно-господарських санкцій за 8 місяців (січень-квітень та вересень-грудень 2023 року) становить: 38 916,25 грн/12 міс. х 8 міс. = 25 944,16 грн і підлягає стягненню з відповідача.

Крім цього, з відповідача підлягає стягненню пеня, передбачена частиною 4 статті 20 Закону № 875-XII, у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, на повну суму недоїмки за весь її строк.

Позивач просить стягнути пеню у сумі 326,97 грн за кількість днів прострочення 21 день за період з 16.04.2024 по 06.05.2024 виходячи із розрахунку:

розмір облікової ставки НБУ станом на 06.05.2024 13,5%;

одноденний розмір пені: 13,5х120/100/366 = 0,04%.

У зв`язку з тим, що сума адміністративно-господарських санкцій, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 25 944,16 грн, розмір пені становить: 25 944,16 грн х 0,04% х 21 дн. = 217,93 грн.

Отже загальна сума до стягнення становить 25 944,16 грн + 217,93 грн = 26 162,09 грн.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, у зв`язку із чим позовні вимоги належить задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що вимоги позивача, який є суб`єктом владних повноважень, не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Благовісна, буд. 269/105, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 21368023) адміністративно-господарські санкції за незайняте робоче місце особою з інвалідністю у 2023 році у сумі 25 944,16 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сорок чотири) гривні 16 копійок та пені у сумі 217 (двісті сімнадцять) гривень 93 копійки, всього 26 162 (двадцять шість тисяч сто шістдесят дві) гривні 09 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Алла РУДЕНКО