Рішення

від 18.12.2024 по справі 620/12953/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року Чернігів Справа № 620/12953/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави до Відділу культури і туризму Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Керівник Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Відділу культури і туризму Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:.

-визнати протиправною бездіяльність відділу культури та туризму Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області щодо розроблення програми охорони об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Семенівської міської об`єднаної територіальної громади та подання її на сесію Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області для вирішення питання щодо розгляду та можливості затвердження такої програми;

- зобов`язати відділ культури та туризму Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (код СДРПОУ 41833325) розробити програму охорони об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Семенівської міської об`єднаної територіальної громади та подати її на сесію Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області для вирішення питання щодо розгляду та можливості затвердження такої програми.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем не вживаються заходи щодо розроблення Прогами у сфері охорони, збереження та використання культурної спадщини, чим фактично порушуються інтереси територіальної громади та держави в цілому, що в подальшому може призвести до знищення цих об`єктів.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначив, що розроблення вищевказаної програми на даний час є неможливим через відсутність обласної програми охорони об`єктів культурної спадщини та ряд підстав, зазначених у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини.

На території Семенівської міської об`єднаної територіальної громади розташовано 22 пам`ятки археології місцевого значення Чернігівської області, не занесених до Держреєстру, 50 пам`яток історії, не включених до Держреєстру, 1 щойновиявлений історичний об`єкт культурної спадщини, 1 щойно виявлений археологічний об`єкт культурної спадщини, 1 пам`ятка архітектури і містобудування, садово-паркового мистецтва місцевого значення.

Листом від 21.08.2024 Новгород-Сіверська окружна прокуратура зверталась до Відділу культури та туризму Семенівської міської ради із запитом про надання інформації щодо розроблення програми охорони вказаної культурної спадщини.

Листом від 27.08.2024 Відділ культури та туризму Семенівської міської ради повідомив, що програми щодо охорони культурної спадщини не приймалися, кошти на реалізацію заходів з охорони культурної спадщини не виділялися.

У зв`язку з наведеним, прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 23 Закону України від14.10.2014№1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон №1697-VII) визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону №1697-VII).

При цьому суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, згідно якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

В позовній заяві прокурор зазначає, що предметом позову є бездіяльність відповідача, яка полягає в тому, що заходи, спрямовані на розроблення програм з охорони об`єктів культурної спадщини, ним не здійснювалися. Тобто у даному випадку, порушення допущено Відділом, який є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, отже позивач та відповідач збігається в одній особі.

Бездіяльність відповідача сприяє порушенню основних засад державної політики у сфері охорони культурної спадщини, що у свою чергу є порушенням загальнодержавних інтересів та відповідно до статті 131-1 Конституції України надає прокурору право здійснювати захист таких інтересів у суді.

Конвенцією про охорону архітектурної спадщини Європи (набрала чинності 01.12.1987, підписана від імені України 15.11.2005, ратифікована 20.09.2006, набрала чинності 01.04.2007) до об`єктів архітектурної спадщини, що підлягають охороні, віднесено пам`ятки: усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення (стаття 1 Конвенції).

Статтями 3 та 4 Конвенції передбачено, що кожна сторона зобов`язується вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; впровадити відповідні контрольні і дозвільні процедури, необхідні для правової охорони об`єктів архітектурної спадщини; запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об`єктів спадщини, що охороняються.

Рекомендаціями про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини, схваленими Генеральною конференцією Організації Об`єднаних Націй у 1972 році, наголошено на тому, що кожен предмет культурної спадщини є унікальним і зникнення будь-якого такого предмета є невідновною та безповоротною втратою для цієї спадщини у зв`язку з чим кожну країну, на території якої знаходяться предмети культурної та природної спадщини, зобов`язано зберегти цю частину спадщини людства і забезпечити передачі майбутнім поколінням.

Стаття 54 Конституції України гарантує громадянам свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв`язків зі світовим співтовариством. Культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері схорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюється Законом України від 08.06.2000 №1805-ІІІ «Про охорону культурної спадщини» (далі Закон №1805-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1805-ІІІ об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`яткою культурної спадщини (далі - пам`ятка) є об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №1805-ІІІ об`єкти культурної спадщини поділяються на: археологічні, історичні, об`єкти монументального мистецтва, об`єкти архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтні, об`єкти науки і техніки.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1805-ІІІ до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належить, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до статті 1 Закону України від21.05.1997№280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Стаття 5 Закону №280/97-ВР визначає, що до системи місцевого самоврядування входять виконавчі органи рад.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (частина перша статті 11 Закону №280/97-ВР).

Частиною другою статті 6 Закону №1805-ІІІ передбачено, що до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, у тому числі: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини (пункти 1, 6).

Відповідно до підпункту 1 пункту «а» статті 27 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм

Пунктом 22 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно- територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.

З огляду на наведені норми права, на відповідача покладається обов`язок щодо розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини.

Слід зазначити, що об`єкти культурної спадщини є надбанням українського народу загалом та відповідної територіальної громади зокрема, оскільки несуть собою велику цінність для розвитку історичної, етнічної, культурної самобутності держави і саме на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідно до Закону, покладено обов`язок щодо їх охорони та забезпечення належного догляду та збереження.

Разом з цим, заходи щодо розроблення Програми з охорони об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Семенівської об`єднаної територіальної громади, відповідачем не вживались, що свідчить про невиконання відповідачем положень Закону №1805-ІІІ. Однак, невжиття Відділом відповідних заходів щодо розроблення програми з охорони об`єктів культурної спадщини, не сприяє запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпеченню захисту, збереженню, утриманню, відповідному користуванню, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосуванню та музеєфікації об`єкта культурної спадщини.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із позицією прокуратури щодо необхідності зобов`язання відповідача вжити заходи, спрямовані на розроблення Програми з охорони об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Семенівської об`єднаної територіальної громади, та подання її на сесію селищної ради для вирішення питання щодо розгляду та можливості затвердження такої програми.

При цьому при вирішенні спору судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17.11.2022 по справі №640/16767/21, відповідно до якої прокурору надано право на звернення до суду з позовом для захисту інтересів держави з охорони культурної спадщини.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу культури та туризму Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області щодо розроблення програми охорони об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Семенівської міської об`єднаної територіальної громади та подання її на сесію Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області для вирішення питання щодо розгляду та можливості затвердження такої програми.

Зобов`язати Відділ культури та туризму Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області розробити програму охорони об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Семенівської міської об`єднаної територіальної громади та подати її на сесію Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області для вирішення питання щодо розгляду та можливості затвердження такої програми.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Керівник Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави (вул. Замкова, буд. 9А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ - 02910114).

Відповідач: Відділ культури і туризму Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (вул. Героїв України, буд. 7А, м. Семенівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15400, код ЄДРПОУ - 41833325).

Суддя В.В. Падій