Ухвала

від 10.12.2024 по справі 759/22123/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23.10.2024 задоволено частково клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який ухвалено обчислювати з 23.10.2024 року по 21.12.2024 року включно.

Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на ОСОБА_6 обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора у кримінальному провадженні про зміну місця проживання та роботи;

- утриматись від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;

---

Справа № 759/22123/24 Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/7222/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

- не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого або прокурора у кримінальному провадженні;- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що слідчим не надано доказів причетності ОСОБА_6 до інкримінованого йому злочину, а також не доведено наявності ризиків щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; імовірності сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Також апелянт зазначав, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ряду епізодів шахрайських дій. Однак у жодному із таких епізодів шкода не перевищує 378500, тобто великий розмір збитків. Таким чином, на переконання апелянта, об`єктивна кваліфікація кримінального правопорушення у даному випадку має бути за частиною 3 ст. 190 КК України, що фактично виключає тримання особи під вартою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим управлінням ГУНП в Київській області за процесуальним керівництво Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42024110000000135 від 05.04.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , у період часу з жовтня 2023 року по 07.03.2024 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом обману, заволоділи грошовими коштами у сумі 432 000, 00 грн., що відповідно до примітки до ст. 185 КК України в 250 та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, не маючи на меті реальної допомоги Збройним силам України.

У межах вказаного кримінального провадження 22.10.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 190 КК України.

21.10.2024 старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів. У разі прийняття рішення про можливість визначення застави, слідчий просив визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 гривень, із покладенням на нього, у разі внесення застави, обов`язків: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора у кримінальному провадженні про зміну місця проживання та роботи; не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого або прокурора у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23.10.2024 задоволено частково клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який ухвалено обчислювати з 23.10.2024 року по 21.12.2024 року включно.

Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на ОСОБА_6 обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора у кримінальному провадженні про зміну місця проживання та роботи;

- утриматись від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;

- не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого або прокурора у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, враховуючи обставини, тяжкість та високий ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про визначення підозрюваному застави у значно меншому розмірі, ніж розмір, який просив визначити слідчий, та визначив заставу у межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК для даної категорії злочину, а саме у виді 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 коп.

З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини кримінального провадження в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені п. п. 1 - 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв`язку з чим відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю та конкретними ознаками інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованим, та підстав для застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів не вбачає.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 аніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Викладені в апеляційній скарзі захисника в інтересах підозрюваного доводи про недоведеність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять достатні дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій та наявність або відсутність у його діях складу інкримінованого злочину, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

З наведених підстав, доводи захисника про недостатність доказів для доведення причетності ОСОБА_6 до інкримінованого йому злочину, а також посилання на невірну кваліфікацію його дій за ознакою розміру заподіяної шкоди, є передчасними.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що останній, перебуваючи на волі, може знищити, переховати речі, у тому числі зброю та будь-які інші речові докази, що мають істотне значення для досудового розслідування.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань потерпілих безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Доводи захисника про недоведеність існування у кримінальному провадженні ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , є безпідставними, оскільки оскаржувана ухвала не містить висновків слідчого судді про існування вказаних ризиків.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3