Ухвала

від 10.12.2024 по справі 760/25813/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ТОВ «Укр Флай Енерджі» на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21.10.2024 задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 та накладено арешт з метою збереження речових доказів на пальне марки А-95 з позначкою на лінійці у кількості 1617,23 л., виявлене 24.07.2024 за результатом проведення обшуку земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:004:0058 за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Михайла Грушевського, 13, яке не відповідає вимогам ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови», належне ТОВ «Укр Флай Енерджі», у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023110000000188 від 19.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 3 ст. 204 КК України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Укр Флай Енерджі»подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував про

---

Справа 760/25813/24 Слідчий суддя - ОСОБА_7

Апеляційне провадження № 11-сс/824/7148/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

порушення прокурором строку, встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки майно було вилучено в ході обшуку 24.07.2024 року, однак із зазначеним клопотанням про арешт майна прокурор звернувся лише 14.10.2024, тобто майже через три місяці з моменту вилучення цього майна.

Також апелянт зазначав, що 12.09.2024 слідчим суддею Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/17448/24 було відмовлено в задоволенні клопотання про арешт вищевказаного майна, однак прокурор ОСОБА_5 свідомо замовчує про дану обставину.

Вказане у клопотанні пальне не містить на собі жодних позначень чи ознак того, що воно набуто кримінально-протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також не містить будь-якої інформації про причетність до діяльності ТОВ «Софія Ойл», чим нівелюється диспозиція ч. 1, ч.3 ст. 204 КК України, за якою внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.

Додані клопотання матеріали не містять жодних доказів, які б прямо чи опосередковано доводили, що у місті Біла Церква, у тому числі по вул. М. Грушевського, 13, ТОВ «Софія Ойл» здійснює постачання до підконтрольних АЗС, які не мають дозвільних документів на ведення господарської діяльності у сфері обігу паливо-мастильних матеріалів.

ТОВ «Укр Флай Енерджі» здійснює свою господарську діяльність у відповідності до чинного законодавства України.

Вилучене в ході обшуку пальне належить ТОВ «Укр Флай Енерджі» на підставі договору поставки нафтопродуктів № 111/079 від 11.06.2024 та інших документів, при цьому ані ТОВ «Укр Флай Енерджі», а ні ПП «Фанг» (орендодавець вилучених ємностей, паливно-роздавальної колонки, операторської АЗС, а також території для обслуговування зазначеного майна) ніколи не мало будь-яких взаємовідносин з ТОВ «Софія Ойл».

На підтвердження викладених у клопотанні доводів прокурор посилається лише на рапорт оперуповноваженого ДСР НП України від 01.05.2024 та протокол допиту в якості свідка працівника ДСР НП України, які не можуть вважатися допустимими доказами відповідно до положень ч. 2 ст. 84, ст. 99, п. 3 ч. 3 ст. 104, ст. 86 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Укр Флай Енерджі», який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, детективами Підрозділу детективів (на правах Управління) Територіального управління БЕБ у Київській області розслідується кримінальне провадження № 42023110000000188 від 19.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 3 ст. 204 КК України.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що посадові особи ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 39440179) організували кримінально-протиправну схему з реалізації фальсифікованого пального з метою особистого збагачення.

Крім того встановлено, що ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» (код ЄРДПОУ 39440179) здійснює постачання до підконтрольних АЗС, котрі не мають дозвільних документів на ведення господарської діяльності в сфері обігу паливно мастильних матеріалів, дані АЗС знаходяться виключно в м. Біла Церква, Київської області.

Данні АЗС знаходяться за наступними адресами:

- місто Біла Церква, на перехресті вулиці Молодіжна та вулиці Заводська кадастровий номер: 3210300000:08:002:0027;

- місто Біла Церква, по вулиці Таращанська за АЗС «ОККО» кадастровий номер: 3220489500:02:021:1050;

- місто Біла Церква, по вулиці Сквирське шосе за кадастровим номером: 3220488300:01:001:0013;

- місто Біла Церква, на промзоні біля «БУД МАРКЕТУ» між бульваром Михайла Грушевського та вулиця Осипенко, кадастровий номер: 3210300000:04:004:0058.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 25.06.2024 надано дозвіл на проведення обшуку на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:04:004:0058 за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Михайла Грушевського, 13, яка перебуває в оренді ПП "Фанг".

Згідно даних протоколу обшуку від 24.07.2024, цього ж дня проведено обшук земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:004:0058 за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Михайла Грушевського, 13, в ході якого виявлено та вилучено пальне марки А-95 з позначкою на лінійці у кількості 1617,23 л.

Постановою старшого детектива Територіального управління БЕБ у Київській області ОСОБА_9 від 25.07.2024 вилучене в ході обшуку пальне марки А-95 з позначкою на лінійці у кількості 1617,23 л. визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

29.07.2024 було призначено експертизу нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів виконання якої доручено експертам ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», відповідно до якої, зразок пального марки А-95 з котрий опломбовано пломбою 0-13654345 не відповідає вимогам ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови».

14.10.2024 прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на пальне марки А-95 з позначкою на лінійці у кількості 1617,23 л., виявлене 24.07.2024 за результатом проведення обшуку земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:004:0058 за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Михайла Грушевського, 13, яке не відповідає вимогам ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови».

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21.10.2024 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт з метою збереження речових доказів на пальне марки А-95 з позначкою на лінійці у кількості 1617,23 л., виявлене 24.07.2024 за результатом проведення обшуку земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:004:0058 за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Михайла Грушевського, 13, яке не відповідає вимогам ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови», належне ТОВ «Укр Флай Енерджі», у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023110000000188 від 19.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 3 ст. 204 КК України.

З висновками слідчого судді суду першої інстанції про наявність підстав для арешту вищевказаного майна з метою збереження як речових доказів погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на пальне, вилучене в ході проведення обшуку земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:004:0058 за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Михайла Грушевського, 13, з тих підстав, що вказане майно може мати значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, та є предметом кримінально протиправних дій, у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 42023110000000188, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, передане, відчужене або зникнути.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про невідповідність вилученого пального критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучене пальне може бути використане як доказ факту та обставин вчинення незаконної діяльності, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, доводи апелянта про відсутність у справі доказів, які б доводили здійснення незаконних дій ТОВ "Софія Ойл" та ТОВ «Укр Флай Енерджі», а також посилання на недопустимість як доказу рапорту працівника ДСР НП України, на даному етапі досудового розслідування є передчасними та такими, що не спростовують висновки слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту.

Сукупність долучених до клопотання матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.

Доводи апелянта про звернення прокурора із клопотанням про арешт майна з порушенням строку, визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України, не впливають на правильність висновків слідчого судді про наявність мети та підстави для накладення арешту за викладених у клопотанні обставин та суть прийнятого рішення, а тому колегія суддів вважає, що вказана обставина не є безумовною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ТОВ «Укр Флай Енерджі» залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3