Постанова

від 19.12.2024 по справі 360/3605/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2024 р. справа №360/3605/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача - Пацурковської Олени Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі № 360/3605/21 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі № 360/3605/21 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі -ГУ ДПС у Луганській області, податковий орган, відповідач), в якому позивач з урахуванням уточнень просив суд визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Луганській області щодо відмови у списанні недоїмки зі сплати ЄСВ та зобов`язати відповідача списати недоїмку з ЄСВ нараховану за період з 01.04.2017 по 01.12.2020 в сумі 36715,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 25.01.2011 позивач був зареєстрований фізичною особою - підприємцем та з січня 2016 року не отримував дохід від підприємницької діяльності. 16.02.2021 проведено державну реєстрацію припинення діяльності фізичної особи підприємця, реєстрацію платника єдиного податку було скасовано 31.03.2017.

24.02.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про списання недоїмки зі сплати ЄСВ за період з 01.04.2017 до 01.12.2020 відповідно до пункту 915 прикінцевих та перехідних положень (Розділ VIII) Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

22.03.2021 відповідачем відмовлено у списані недоїмки з ЄСВ, оскільки позивач перебував на спрощеній системі оподаткування до 01.04.2017.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки у період 01.04.2017 до 01.12.2020 перебував на загальній системі оподаткування, звернувся із відповідною заяво у строк, встановлений прикінцевими та перехідними положеннями (Розділ VIII) Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі № 360/3605/21 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Луганській області щодо відмови у списанні недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01 квітня 2017 року по 01 грудня 2020 року. Зобов`язано Головне управління ДПС у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 лютого 2021 року про списання недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі № 360/3605/21 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі № 360/3605/21 - залишено без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі № 360/3605/21 - залишено без змін.

Представник позивача звернувся до апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. Заявник просив стягнути на користь позивача суму понесених судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, перевірив матеріали справи вважає за необхідне задовольнити вищевказану заяву, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, фактично понесені стороною, на користь якої ухвалено судове рішення в адміністративній справі, витрати на правову допомогу у такій справі підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на підставі рішення суду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

На підтвердження понесених судових витрат в частині надання адвокатом правничої допомоги заявником надано договір про надання правничої допомоги від 10.08.2022 р. № 47, засвідчена копія акту виконаних робіт від 15.08.2022 р., засвідчена копія детального опису робіт та наданих послуг від 15.08.2022 р., засвідчена копія меморіального ордеру від 12.08.2022 р. № @PL190505.

Представник позивача вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. мають бути стягнуті з відповідача.

Апеляційний суд зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема ,заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Перевіривши зміст наведених документів, обсяг наданих послуг колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви про стягнення з відповідача на користь позивача суми понесених судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000,00 грн.

Керуючись ст. 134, 139, 252, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача - Пацурковської Олени Миколаївни про ухвалення додаткового рішення - задовольинти. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (код: 43143746; 93401, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72) витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2024 року.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко