Рішення

від 10.12.2024 по справі 302/1240/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1240/24

Провадження 2/302/373/24

Номер рядка звіту 67

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 селище Міжгір?я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Куруц В. І.,

позивачки (відповідачки) ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 адвоката Волошин Л. Я.,

відповідача (позивача) ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_2 адвоката Беран М. І.,

представника Служби у справах дітей Кольчинської селищної ради

Мукачівського району Закарпатської області Няговської Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір?ю та зміну способу стягнення аліментів, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір?ю та зміну способу стягнення аліментів. Позов обґрунтовано тим, що вона з 23.11.2019 перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі судового рішення від 20.08.2024.

Після укладення шлюбу у грудні 2019 року вона переїхала на постійне проживання до відповідача і з того часу вони почали спільно проживати в АДРЕСА_1 у будинку належному батькам відповідача.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2 .

Під час спільного проживання відповідач почав зловживати алкогольними напоями, що спричиняло постійні сварки та конфлікти у сім`ї, під час яких відповідач неодноразово вчиняв щодо позивачки акти психологічного насильства та часто погрожував фізичним насильством. За наслідками таких конфліктів вона неодноразово зверталася із скаргами до правоохоронних органів на протиправні дії відповідача щодо вчинення домашнього насильства, однак коли справа доходила до складання матеріалів про адміністративні правопорушення, завжди шкодувала відповідача і відмовлялася від подання заяв. Всі ці конфлікти вкрай негативно впливали на виховання та розвиток їхнього сина. Певний період заради збереження сім`ї вона терпіла п`яні витівки відповідача, а також його неналежну поведінку по відношенню до неї і сина. Намагалася допомогти відповідачу позбутися залежності від алкоголю, зокрема, вона допомагала йому проходити лікування та курс реабілітації від алкогольної залежності.

Оскільки відповідач не мав сили волі боротися із залежністю від алкоголю, то 28.10.2022 лікарем йому було введено протиалкогольний препарат, перед введенням якого ОСОБА_2 підписав згоду і був попереджений про побічну дію та негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок вживання спиртного.

Однак навіть це не допомогло і вже у січні 2023 року відповідач знову продовжив зловживати спиртними напоями.

На фоні такої поведінки вона не витримала і в березні 2023 року переїхала з дитиною до своїх батьків в селище Міжгір`я Закарпатської області. При цьому 15.03.2023 відповідач дав нотаріальну згоду на те, що їх син проживатиме із нею в належному її батькові будинку та вона матиме право зареєструвати місце проживання дитини у цьому будинку.

16 березня 2023 року місце проживання дитини було зареєстровано в будинку АДРЕСА_2 .

Як зазначає позивачка, після чергового періоду безперервного пияцтва відповідач зробив ще одну спробу провести лікування від алкоголізму. Так, у період з 21 по 28 квітня 2023 року він проходив стаціонарне лікування в КНП «Закарпатський обласний медичний центр психологічного здоров`я та медицини залежностей», де йому підтвердили діагнози в тому числі пов?язані із алкогольною залежністю.

За результатами стаціонарного лікування у відповідача була сформована настанова на тверезіть і йому було рекомендовано продовжити лікування амбулаторно, зокрема, виконання індивідуальної програми психологічної та медико-біологічної реабілітації, нагляд у лікаря-нарколога та сімейного лікаря.

Після лікування вона повернулася з дитиною до відповідача і всіма силами допомагала йому побороти свою залежність.

Водночас, на фоні неадекватної поведінки відповідача, стала помічати проблеми зі здоров`ям у їхнього сина, зокрема, він нічого не говорив, не просився у туалет, в садочку він не дуже хотів гратися з іншими дітьми, відмовлявся ділитися з ними іграшками.

У жовтні 2023 року вона зверталася із сином за консультацією до лікаря-невролога, який порадив додатково займатися з дитиною у школі «Академія успіху» в м. Мукачево, а також розпочати заняття з психологом та логопедом.

Вона прислухалася до порад лікаря і почала з дитиною відвідувати лікаря-логопеда та психолога. Додаткові заняття з дитиною почали займати від неї все більше і більше часу, відповідно вона не мала змоги постійно контролювати ще й чоловіка. Як наслідок, відповідач знову повернувся до алкоголізму, що знову потягнуло за собою постійні сварки, конфлікти і стресові ситуації як для неї, так і для їх сина.

Зрештою, вона не витримала і у травні 2024 року з дитиною остаточно переїхала до своїх батьків, вирішивши повністю присвятити себе сину, який потребував її особливої уваги. Влаштувала сина в Міжгірський заклад дошкільної освіти № 1, уклала декларацію із лікарем-педіатром ОСОБА_3 , записала дитину до лікаря-логопеда для продовження курсу занять, провела консультації дитини із психологом та неврологом.

31 травня 2024 року вона звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області із позовом про розірвання шлюбу між нею та відповідачем. Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.08.2024 позов було задоволено.

Судовим наказом Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.06.2024 було вирішено стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.05.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

17 серпня 2024 року відповідач приїхав за її місцем проживання, щоб побачитися із сином. Під час зустрічі він пред`явив їй для огляду Висновок № 130/01-09 про встановлення порядку участі відповідача у вихованні сина, виданий 15.08.2024 Службою у справах дітей Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, згідно якого було затверджено графік спілкування відповідача із сином кожної суботи з 07:00 год по 19:00 год за умови дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, установлених для дітей даного віку, задовільного стану здоров`я дитини, а також за умови вчасного повернення дитини матері.

Оскільки вона ніколи не перешкоджала відповідачу у спілкуванні з дитиною, то погодилася, щоб він взяв дитину і провів з ним цілий день. Однак о 19:00 год 17.08.2024 відповідач не повернув їй дитину. Вона зателефонувала йому, щоб з`ясувати, що сталося і чому він не привіз їй сина. У телефонній розмові відповідач повідомив, що не збирається повертати сина і він вирішив, що дитина відтепер буде жити з ним у селищі Кольчино Мукачівського району Закарпатської області.

Після цього о 19:55 год 17.08.2024 вона зателефонувала до поліції і повідомила про вищезазначені протиправні дії відповідача.

Наступного дня вона з батьком поїхала в селище Кольчино за місцем проживання відповідача, щоб забрати сина, однак відповідач зі своїми батьками не пустили її до свого домоволодіння, не дали їй можливості не лише забрати сина, а навіть побачитися з дитиною. Відповідач заявив, що не поверне їй сина і взагалі не дасть їй з ним бачитися.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на безуспішність дій спрямованих на те, щоб забрати дитину від батька та невизначеністю у питанні місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неможливості досягнення між нею та відповідачем згоди з даного питання, посилаючись на систематичне порушення відповідачем вимог закону, в т.ч. вчинення таких дій у стані алкогольного сп`яніння, позивачка змушена звернутися до суду із даним позовом і просити суд визначити проживання дитини з нею, оскільки вона бажає піклуватися про сина, займатися його вихованням і утриманням, бажає, щоб дитина проживала з нею за місцем її проживання по АДРЕСА_2 .

Також, позивачка зазначає, що попередньо із відповідачем вони домовилися про те, що він погоджується із тим, що їх син проживатиме із нею і відповідач не оспорюватиме в судовому порядку питання розміру аліментів стягнутих з нього на підставі судового наказу. Натомість вона погодилася у судовому порядку стягувати з відповідача мінімальний розмір аліментів визначений законом на утримання однієї дитини. Також, відповідач обіцяв вчасно і в повній мірі платити ці мінімальні аліменти. Однак він не виконав жодної із попередніх домовленостей, а саме не сплатив позивачці жодної копійки на утримання сина, а також викрав від неї сина і на даний час не дає їй можливості побачити дитину.

Як наслідок, в інтересах дитини вона змушена звернутися до суду із вимогою про зміну способу стягнення аліментів на утримання сина.

За таких обставин, просила суд змінити визначений раніше спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частину заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дати пред`явлення даного позову і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалами суду від 30 серпня 2024 року:

--- відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (т. 1 а.с. 88-89);

--- в порядку забезпечення позову зобов`язано ОСОБА_2 передати (повернути) малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матері ОСОБА_1 , та дотримуватися графіку спілкування з дитиною, визначеного у Висновку № 130/01-09 про встановлення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 90-94).

27 вересня 2024 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, в якому посилаючись на надуманість підстав заявленої ОСОБА_1 вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір?ю, стверджуючи про його спроможність надати дитині належний рівень виховання, піклування та розвитку, а також на належне виконання ним своїх батьківських обов`язків, у позовній заяві висловлено прохання визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_2 разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, за змістом зустрічного позову ОСОБА_2 визнає первісний позов в частині зміни способу стягнення аліментів (т. 1 а.с. 116-120).

27вересня 2024року досуду надійшоввідзив напервісну позовнузаяву,в якомупредставник ОСОБА_2 адвокатБеран М.І.зауважив про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог про визначення місця проживання дитини з матір?ю та висловив позицію про визнання вимоги про зміну способу стягнення аліментів (т. 1 а.с. 137-140).

Ухвалою суду від 01 жовтня 2024 року прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву з первісним позовом (т. 1 а.с. 167-169).

Ухвалою суду від 28 жовтня 2024 року:

- закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду;

-зобов?язано Службуу справахдітей Кольчинськоїселищної радиМукачівського районуЗакарпатської області в строк до 20.11.2024 надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору в частині визначення місця проживання дитини в порядку частини 5 статті 19 Сімейного кодексу України (т. 1 а.с. 187-188).

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Волошин Л. Я. позовні вимоги підтримали з підстав викладених у первісній позовній заяві. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити, оскільки вважали, що дитині буде краще проживати з матір?ю.

ОСОБА_2 та його представник адвокат Беран М. І. в судовому засіданні підтримали заявлений ними позов та просила відмовити у задоволенні первісного позову в частині визначення місця проживання дитини з матір?ю.

Начальник служби у справах дітей Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області подала заяву з проханням розгляду справи без участі представника органу опіки та піклування (т. 1 а.с. 157).

В.о. начальника служби у справах дітей Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області Няговська Н. Б. підтримала заявлений ОСОБА_1 позов, оскільки вважала, що визначення місця проживання дитини з матір?ю відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку.

Заслухавши доводи та заперечення учасників цивільного процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК України) звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, на підставі принципу змагальності сторони учасники справи з метою ухвалення рішення на свою користь зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують, або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності ухвалення бажаного для них рішення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з положеннями статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 та частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

23 листопада 2019 року виконкомом Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області було зареєстровано шлюб між позивачкою, ОСОБА_1 , та відповідачем, ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис за № 11, в результаті чого позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », підтвердженням чого є копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син, ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 33).

28 жовтня 2022 року ОСОБА_2 власноручно підписав пам`ятку за змістом якої йому було введено протиалкогольний препарат «Торпідо-Дисульфірам 100» та він був попереджений про побічну дію й негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок вживання спиртного. ОСОБА_2 в судовому засідання не заперечував проти відображення у рішенні суду зазначеного документу, повідомивши про його виконання з метою ухилення від мобілізації. Проте такі його доводи не знайшли свого підтвердження відповідними доказами (т. 1 а.с. 63).

Як вбачається з нотаріально посвідченої заяви від 15.03.2023, ОСОБА_2 дав згоду на реєстрацію місця проживання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем реєстрації матері ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 35).

16 березня 2023 року місце проживання дитини було зареєстровано у будинку АДРЕСА_2 , який на праві власності належить батькові позивачки, підтвердженням чого є копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18702268 від 26.02.2007, витягу з реєстру територіальної громади від 18.08.2024 (т. 1 а.с. 21, 57, 34).

У період з 21 по 28 квітня 2023 року ОСОБА_2 проходив стаціонарне лікування в КНП «Закарпатський обласний медичний центр психологічного здоров`я та медицини залежностей», де йому підтвердили наступні діагнози: F10.3 основний; супутні захворювання І11.9; ускладнення F10.2. У своїх скаргах лікарям відповідач визнавав, що має непоборний потяг до спиртного, викурює до 30 сигарет на добу, спадковість у відношенні до алкоголізму обтяжена з боку батька. За результатами стаціонарного лікування у відповідача була сформована настанова на тверезість і йому було рекомендовано продовжити лікування амбулаторно, зокрема, виконання індивідуальної програми психологічної та медико-біологічної реабілітації, нагляд у лікаря-нарколога та сімейного лікаря. ОСОБА_2 в судовому засідання не заперечував проти зазначення у рішенні суду даного документу й судом частково відображені дані, що в ньому містяться (т. 1 а.с. 64).

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.08.2024 у справі № 302/762/24 шлюб між сторонами розірвано (т. 1 а.с. 54-55).

ОСОБА_1 на обліку у психіатричному кабінеті відділенні Міжгірської районної лікарні не знаходиться, відомості про наявність незнятої та непогашеної судимості відсутні, з 02.06.2024 працювала в клініці «Богдан», як стажист, на посаді асистента стоматолога, з 01.08.2024 займає посаду сестри медичної у ФОП ОСОБА_6 , за місцем роботи та проживання характеризується виключно з позитивної сторони (т. 1 а.с. 28-32).

Судовим наказом Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.06.2024 у справі № 302/732/24 вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.05.2024 і до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 52).

На підставі заяви ОСОБА_1 постановою державного виконавця Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.07.2024 було відкрито виконавче провадження № 75572428 щодо примусового виконання судового наказу № 302/732/24 (т. 1 а.с. 53).

Як стверджує позивачка, за період з 27.05.2024 і по теперішній час відповідач жодного разу не сплатив аліменти на утримання сина, що не спростовано належними та допустимими доказами.

За змістом копії довідки від 17.07.2024 № 11 та характеристики від 15.08.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає в АДРЕСА_2 відвідує Міжгірський заклад дошкільної освіти № 1 з 03.06.2024. Проживає з мамою ОСОБА_1 , помилково зазначено « ОСОБА_7 », яка працює медичною сестрою в стоматологічній клініці « ОСОБА_8 ». Від самого початку з Мар?яною, видно, що вона чесна, відповідальна, акуратна, дуже любить свого сина, цікавиться його життям в садочку, вчасно приводить і забирає його (т. 1 а.с. 38, 39).

Логопедом КНП ЛПУ Міжгірська РЛ рекомендовано для ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заняття з логопедом, а також консультація психолога, психоневролога, з огляду на затримку мовного розвитку (т. 1 а.с. 40, 41).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 24.05.2024, за наслідками проведеного обстеження матеріально-побутових умов громадянки ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що остання має наступний склад сім?ї: чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 проживає за вказаною адресою разом зі своїм сином, який перебуває на її вихованні та утриманні. Чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_2 за даною адресою не проживає і не зареєстрований. Зі слів ОСОБА_1 , з чоловіком вона не підтримує сімейних стосунків (т. 1 а.с. 43).

Згідно акту обстеження умов проживання від 10.07.2024, за наслідками проведеного обстеження умов проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено наявність у дитини дитячої кімнати, в будинку наявний сучасний ремонт, сучасна побутова техніка, сучасні меблі. Для розвитку дитини створені необхідні умови для відпочинку. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дідусь, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 бабуся, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 мама, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мама дитини пояснює, що після побачення ОСОБА_11 з батьком, дитина поводиться агресивно, розказує як тато говорив, що мама його викрала, мама неохайна, погана (т. 1 а.с. 44).

За змістом характеристик від 15.07.2024, батьки позивачки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проживають разом із донькою та онуком за адресою: АДРЕСА_2 . За характером стримані, ввічливі та доброзичливі. Підтримують добросусідські відносини, не схильні до створення конфліктних ситуацій (т. 1 а.с. 58, 59).

Висновком Служби у справах дітей Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області № 130/01-09 про встановлення порядку участі батька у вихованні малолітньої дитини, виданого 15.08.2024, затверджено графік спілкування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожної суботи з 07:00 год по 19:00 год за умови дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, установлених для дітей даного віку, задовільного стану здоров`я дитини, а також за умови вчасного повернення дитині матері (т. 1 а.с. 46).

Як стверджує позивачка, 17 серпня 2024 року відповідач приїхав за її місцем проживання, щоб побачитися із сином й оскільки вона ніколи не перешкоджала відповідачу у спілкуванні з дитиною, то погодилася, щоб він взяв дитину й провів із ним цілий день. Однак о 19:00 год 17.08.2024 відповідач не повернув їй сина.

Про вказані обставини ОСОБА_1 повідомляла правоохоронні органи, підтвердженням чого є копії талону-повідомлення єдиного обліку № 3604 від 17.08.2024, заяви № 3604 від 17.08.2024, письмових пояснень відібраних поліцейським 24.08.2024, заяв та письмових пояснень відібраних інспектором поліції 24.08.2024 (т. 1 а.с. 47-51).

ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема:

- постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.01.2019 року у справі № 303/7787/18, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 11.09.2019, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 10200,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік за те, що він 27.11.2018 об 11:00 год в селі Клячаново Мукачівського району Закарпатської області, на автодорозі М-06, в порушення вимог п. 2.5 Правила дорожнього руху (далі ПДР) керував транспортним засобом марки Renault Master з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, в установленому порядку відмовився (т. 1 а.с. 67-70);

- ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.12.2020 у справі № 303/7308/20, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям, тобто з нереабілітуючих підстав, за вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України. За змістом ухвали суду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 близько 14 години 00 хвилин, перебуваючи в магазині «Міван», що за адресою: АДРЕСА_3 діючи умисно, з метою таємного заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_12 , шляхом вільного доступу, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, таємно взяв мобільний телефон останнього. Продовжуючи свої злочинні дії, з метою заволодіння грошовими коштами, які знаходяться на картці «Приват-Банк» ОСОБА_2 зайшовши в програму «Приват24» перерахував гроші за онлайн ігри в сумі 9000,00 гривень, а інші 8000,00 гривень використав на власні потреби, тим самим завдав матеріальної шкоди потерпілому на загальну суму 17000,00 гривень (т. 1 а.с. 80-81);

- постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 14.12.2021 у справі № 569/22073/21, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статі 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік за те, що він 21.10.2021 о 23:20 год в м. Рівне, вул. Соборна, 447, керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI в стані алкогольного сп`яніння (т. 1 а.с. 82-83);

- постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.02.2024 у справі № 303/1094/24, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 850,00 грн за те, що він 29.01.2024 о 09:35 год в м. Мукачево по вул. Братів Шерегіїв, 8, рухаючись заднім ходом на транспортному засобі «Suzuki Grand Vitaka», не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Mazda», в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 10.9 ПДР (т. 1 а.с. 84-85).

Суд не приймає в якості доказів постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.06.2013 у справі № 303/3239/13-п за частиною 1 статті 130 КУпАП та постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.04.2019 у справі № 638/4868/19 за статтею 124 КУпАП (т. 1 а.с. 65, 72), оскільки шляхом перевірки Єдиного державного реєстру судових рішень з повним доступом, встановлено, що вказані рішення винесені відносно інших осіб.

З доказів наданих позивачем за зустрічним позовом на підтвердження заявлених ним вимог та заперечень щодо первісного позову встановлено наступне.

ОСОБА_2 не перебуває на «Д» обліку в наркологічному та психіатричному кабінеті «КНП» Лікарні Святого Мартина. По місцю проживання характеризується з позитивної сторони. Трудолюбивий. Одружений, разом із дружиною виховує сина. Хороший сім`янин, чуйний та лагідний батько, підтвердженням чого є копія довідки від 26.06.2024 та характеристики від 01.07.2024 (т. 1 а.с. 121, 123).

Як вбачається з довідки від 01.07.2024 № 26 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує Кольчинський ЗДО № 1 з 01.02.2022 по дату її видачі (т. 1 а.с. 122).

З акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 07.08.2024, за наслідками проведеного обстеження умов проживання в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що житловий будинок на праві приватної власності належить ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Загальна площа будинку становить 104,8 кв.м., житлова площа 76,4 кв.м. Згідно будинкової книги на житловій площі будинку зареєстровані та фактично проживають наступні мешканці: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Будинок складається з трьох житлових кімнат, кухні, ванної кімнати, коридору, прихожої. Також є добудова з кімнатами. Умови проживання хороші. Будинок оснащений всім необхідним для проживання дитини. Для дитини є власне ліжко, стіл для навчання, ігрова зона. На території дворогосподарства також є господарські будівлі та споруди (т. 1 а.с. 124).

За результатами індивідуальної психологічної діагностики, які були проведені 20.08.2024, 24.08.2024, 28.08.2024, 03.09.2024 та 13.09.2024 на підставі адвокатських запитів представника ОСОБА_2 адвоката Беран М. І., практичним психологом використовуючи відповідні методики надані, в тому числі, наступні рекомендації: забезпечити спокій та безпечне середовище для дитини; читати дитині казки або створювати їх з дитиною, які б допомогли вирішити внутрішні конфлікти ототожнюючи себе з героями казок; використовувати ігри на розслаблення; прогулянки на свіжому повітрі, водні розваги, тощо; встановити чіткий режим дня; ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знайти компроміс між собою, примиритися заради збереження психічного здоров?я дитини; вирішити питання проживання їх дитини, дбаючи про здоров?я дитини та збереження позитивного психоемоційного стану їх сина мирним шляхом; ОСОБА_1 намагатися контролювати свою емоційно-вольову сферу та висловлювання, зокрема при її синові, усвідомлюючи вплив її поведінки на психоемоційний стан дитини, не маніпулювати дитиною в задоволенні своїх інтересів, а дбати про здоров?я своєї дитини (т. 1 а.с. 126-132).

В судовому засіданні прослухано фрагменти з телефонних розмов та відеозапис спілкування матері з дитиною, які містяться на DVD-R диску (т. 1 а.с. 156).

ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_4 з 22.10.2024, підтвердженням чого є копія довідки № 1/446 від 02.11.2024 (т. 1 а.с. 244).

Згідно зі статтею 8Закону України«Про охоронудитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У статті 141 Сімейного кодексу України (далі СК України) встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається з висновку від 24.09.2024, служба у справах дітей Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, з наведенням відповідних обґрунтувань, вважає за доцільне визначити постійне місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із мамою дитини ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 201-204).

Як вбачається з висновку від 19.11.2024, орган опіки та піклування Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, враховуючи вік дитини та всі обставини, вважає доцільним встановити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з мамою ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 198-199).

Для підготовки вказаного висновку 18.11.2024 комісією здійснено обстеження будинку за адресою: АДРЕСА_1 з метою обстеження умов утримання дитини. Встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_2 перебуває під наглядом бабусі ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та дідуся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Батько вдома був відсутній, оскільки на даний час є мобілізованим на військову службу в ЗСУ. Дитина постійно перебуває в будинку та не відвідує дошкільний навчальний заклад.

Підстав вважати вказаний висновок необ`єктивним, як про те зазначав представник відповідача за первісним позовом, судом не встановлено.

Відповідно до принципів 2 та 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особисті потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові й моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватись фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи і гідності.

Всі ці вимоги цілковито забезпечувалися з боку матері до відібрання дитини батьком, що підтверджується вищенаведеними доказами у справі.

З огляду на викладене, врахувавши те, що як батьком, так і матір?ю створено належні умови для виховання та розвитку дитини, при тому, що матеріально-побутові умови та рівень комфорту, які може забезпечити дитині батько, істотно не відрізняються від умов, які на час розгляду справи може надати дитині мати (жоден із них не має власного житла, проживають у батьків, ОСОБА_1 офіційно працевлаштована, ОСОБА_2 є військовослужбовцем), те, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, не встановивши виключних обставин, за якими дитину можна розлучати з матір`ю, той факт, що саме батько всупереч встановленому органом опіки та піклування порядку його участі у вихованні дитини, взявши дитину в серпні 2024 року, не повернув дитину матері та по сьогоднішній день безпідставно обмежує доступ матері до дитини, фактично позбавивши її повноцінно приймати участь у вихованні сина, суд приходить висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір`ю, що відповідатиме найкращим інтересам самої дитини й на переконання суду спрямоване на забезпечення гармонійного розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

При прийнятті саме такого рішення суд враховує, що під час проживання дитини з матір?ю, останньою забезпечувалось комфортне проживання та належне виховання дитини, її медичний супровід, відвідування дитячого садочку й доказів протилежного суду не надано.

Тоді як, за повідомленням в.о. начальника служби у справах дітей Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області та вбачається зі змісту висновку від 18.11.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючи за місцем проживання батька, перебуває під наглядом батьків останнього, постійно знаходиться в будинку та не відвідує дошкільний навчальний заклад, що на день розгляду справи не спростовано.

Надані стороною відповідача за первісним позовом (позивача за зустріним позовом) докази жодним чином не підтверджують наявності таких обставин, які б вказували на можливість чи необхідність розлучати дитину з матір`ю.

Прослухані в судовому засіданні записи телефонних розмов, а фактично їх фрагменти, які містяться на DVD-R диску, не свідчать про неналежне виховання матір?ю дитини, як і не свідчить про вказане фрагмент відеозапису спілкування матері з дитиною. При цьому, з відеозапису вбачається, що спілкування матері відбувається після тривалого їх розлучення, коли до сонного ОСОБА_11 підходить матір та ще не встигла нічого сказати, як дитина дивлячись на батька повідомляє, що не хоче до Міжгір?я й навіть після слів матері, що вона не прийшла його забирати, а прийшла до нього щоб побачитися, дитина все одно повторює про небажання їхати в Міжгір?я.

Такі обставини, на думку суду, з урахуванням вразливого віку дитини та відсутності доказів негативного ставлення матері до дитини, можуть свідчити про схилення дитини до негативного ставлення її до певних подій.

Й з цього приводу протоколи індивідуальної психологічної діагностики, виконані за запитом адвоката Беран М. І., не можуть вважатися достатніми доказами прихильності дитини саме до батька, оскільки такі в переважній більшості виконані за відсутності матері, в той період коли батько фактично відібрав від неї дитину. До того ж, за своїм віком (на день розгляду справи 4 роки та неповних 4 місяці) дитина має обмежений життєвий досвід, є вразливою до будь-якого випливу, й вразливість в даному випадку обтяжена стресовою ситуацією внаслідок розлучення батьків, переїзду, зміни середовища, що свідчить про неможливість в повній мірі об?єктивно оцінювати ту чи іншу ситуацію.

Натомість, ОСОБА_1 звертаючись із позовною заявою вказувала, що своєю поведінкою по відношенню до неї ОСОБА_2 подає дитині вкрай негативний приклад для наслідування, а з часом, за відсутності нормального спілкування дитини з нею, відповідач зможе виховати у дитині страх, недовіру і навіть ненависть до матері, що, в свою чергу, створить всі передумови нанесення сину глибокої психологічної травми і, на її думку, це неодмінно вплине на подальше життя та погляди дитини, серед іншого, відобразиться на його відносинах із жінками у майбутньому.

Суд зауважує, що визначення місця проживання дитини з матір`ю не впливає на взаємовідносини дитини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Разом із цим, суд наголошує, що у разі зміни життєвих обставин сторін справи, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Таким чином, у задволенні зустрічного позову слід відмовити.

При вирішенні питання обґрунтованості первісного позову в частині зміни способу стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Непорушним конституційним правом неповнолітньої дитини, закріпленим статтею 51 Конституції України є право на утримання батьками до досягнення нею повноліття.

Надання дитині матеріальної допомоги є природним обов`язком батьків, зокрема статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Всупереч зазначеним вимогам, Відповідач надає кошти на утримання дітей несистематично і в недостатній кількості.

Відповідно до частин 1-3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

За положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

З урахуванням наведених норм законодавства та визнання ОСОБА_2 позовної заяви в частині зміни способу стягнення аліментів, суд вважає необхідним задовольнити позов у цій частині змінивши спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_2 у розмірі частини заробітку (доходу) батька, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 27 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до вимог статей 141, 142ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, сплачений позивачкою судовий збір у загальному розмірі 1816,80 грн підлягає стягненню на її користь з відповідача.

Крім того, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн, що становить 50 % відсотків судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру встановленого на день її подачі, оскільки відповідач визнав позов у частині зміни способу стягнення аліментів до початку розгляду справи по суті, а позивачка звільнена від сплати судового збору за вказану вимогу в силу закону.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-82, 141, 142, 206, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивачки:Орган опікиі піклуваннявиконавчого комітетуМіжгірської селищноїради Хустськогорайону Закарпатськоїобласті,про визначеннямісця проживаннямалолітньої дитиниз матір?юта змінуспособу стягненняаліментів задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.06.2024 у справі № 302/732/24 (провадження № 2-н/302/90/24), і стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини заробітку (доходу) батька, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 27 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 1816,80 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 80 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 коп.).

Відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 20 грудня 2024 року.

Суддя Міжгірського районного суду

Закарпатської області Пухальський С. В.