Постанова

від 19.12.2024 по справі 820/702/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 р. Справа № 820/702/17Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 28.10.24 по справі № 820/702/17

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова

до Державного підприємства "Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просив суд видати дублікат виконавчого листа по адміністративній справі №820/702/17, визнати поважними причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого листа по адміністративній справі №820/702/17.

В обґрунтування заяви зазначено, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що виконавче провадження №54048182 з примусового виконання виконавчого документа №820/702/17, виданого 24.04.2017 Харківським окружним адміністративним судом на суму 192521,03 грн, Київським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції завершено на підставі Закону України "Про виконавче провадження", чинного на момент виникнення зазначених правовідносин. На теперішній час виконавчий лист №820/702/17 не перебуває на примусовому виконанні. Зазначає, що на теперішній час кошти від ДП "Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції" добровільно не сплачені, а виконавчий лист №820/702/17 втрачено.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі №820/702/17 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова до Державного підприємства "Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції" про стягнення заборгованості - відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ГУ ПФУ в Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 скасувати та ухвалити рішення, яким заяву ГУ ПФУ в Харківській області задовольнити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що працівники управління були обмежені в доступі для ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень, які знаходились на виконанні у відділі ДВС та проведенні актів-звірок наявних виконавчих документів відносно ДП "Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2017 задоволено адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова до Державного підприємства "Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції" про стягнення заборгованості.

Стягнуто з Державного підприємства "Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції" на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова заборгованість по відшкодуванню різниці у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників за період з травня 2016 року по грудень 2016 року в сумі 192521,03 грн.

Вказана постанова набрала законної сили 31.03.2017 та видано виконавчий лист.

Ухвалою суду від 25.04.2018 замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача - Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова до Державного підприємства "Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції" про стягнення заборгованості, на його правонаступника - Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова.

Ухвалою суду від 12.02.2020 замінено стягувача Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області за виконавчим листом по справі №820/702/17.

Відмовляючи в задоволені заяви, суд першої інстанції виходив з того, що жодних належних доказів поважності причин пропуску строку звернення заявник до суду не надав.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи в електронній формі викладаються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та підписуються електронним підписом судді (у разі колегіального розгляду - електронними підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 18.4 пункту 18 розділу VII "Перехідні положення" КАС України.

Відповідно до п.18.4 Перехідних положень КАС України встановлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Аналіз змісту підпункту 18.4 пункту 18 розділу VII "Перехідні положення" КАС України свідчить про те, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, адміністративним процесуальним законодавством чітко визначено строк, у межах якого особа, має право на отримання дубліката втраченого виконавчого листа, а саме до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 826/1569/15 та від 28.06.2024 у справі №808/1838/16.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019р. у справі №2-836/11).

Судом першої інстанції з автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що виконавчий лист по справі №820/702/17, виданий Харківським окружним адміністративним судом 24.04.2017, строк пред`явлення до виконання зазначений до 01.07.2017.

При цьому, будь-яких доказів втрати оригіналу виконавчого листа до суду першої та апеляційної інстанції позивачем не надано.

Крім того, управлінням зазначено, що запровадження по всій Україні карантинних обмежень та введення на всій території України воєнного стану, місцезнаходження Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області є територією бойових дій, спричинило труднощі, що призвели до несвоєчасного звернення виконавчого листа до виконання та його втрати.

Так, згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 04.05.2020 №343) установлено з 12 березня 2020 до 22 травня 2020 на всій території України карантин.

Дія карантину постановами КМУ неодноразово продовжувалася.

Постановою КМУ від 27 червня 2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

При цьому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив задовго до запровадження карантину, крім того, заявником не надано жодного доказу та не зазначено, яким чином введення на території України карантину, який тривав з березня 2020 по червень 2023, вплинуло на своєчасне звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення такого виконавчого листа до виконання.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника на Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року, яким введено воєнний стан на території України та який діє на теперішній час, як на підставу несвоєчасного звернення щодо видачі дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, оскільки сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків у всіх абсолютно випадках (постанова Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22).

Разом з тим необхідно зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, в матеріалах справи відсутні, а заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що виконавчий лист пред`являвся до примусового виконання у встановлені строки, або докази того, що існують обставини, які б свідчили про переривання вказаного строку або докази того, що виконавчий лист дійсно втрачено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належних доказів поважності причин пропуску строку звернення саме через обмеження, впроваджені у зв`язку з карантинними обмеженнями та введенням на території України воєнного стану, заявник разом із заявою до суду не надав, при цьому, заява не містить жодних даних та відповідних доказів про те, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив на момент запровадження карантину або введення воєнного стану на території України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню.

У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 по справі № 820/702/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Мельнікова О.А. Спаскін