Ухвала

від 09.12.2024 по справі 308/19186/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/19186/24

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

09 грудня 2024 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Холмківської сільської ради Ужгородського району та ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

встановив:

29.11.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідачів Холмківської сільської ради Ужгородського району та ОСОБА_2 , в якому просить встановити факт, що він одноосібно виховує та утримує дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявленого посилається на те, що встановлення факту одноосібного виховання та утримання дитини необхідно йому для одержання пільг та допомоги як внутрішньо переміщена особа, яка самостійно утримує дитину.

Ознайомившись з позовною заявою, суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Частиною 3 ст. 175 ЦПК України регламентовано вимоги, які повинна містити позовна заява, зокрема:

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини .

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Позивач звертається до суду із позовною заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, тобто, на думку позивача, між сторонами наявний спір про право, відтак позивач вважає за необхідне здійснювати розгляд справи про встановлення факту у позовному провадженні.

Однак, дослідивши позовну заяву, не вбачається за можливе встановити суть спору про право між сторонами, з огляду на відсутність в діях відповідачки ОСОБА_3 активних ознак впливу на права та свободи позивача, що призвели до їх порушення.

Зі змісту позову не встановлено також, яким чином відповідач Холмківська сільська рада Ужгородського району порушує, оспорює чи не визнає права та/або інтереси позивача.

Окрім цього доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Наведений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року по справі №201/5972/22.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, спираючись на наведений правовий висновок суду касаційної інстанції, який у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковим для врахування при розгляді даної цивільної справи, враховуючи, що позивачем у цивільній справі заявлено єдину позовну вимогу про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, яка (вимога) таким чином не може бути належним та ефективним способом захисту, оскільки не може утворювати собою самостійний предмет доказування у справі, а навпаки може бути лише складовою іншого предмета доказування, певною фактичною обставиною, одним із обґрунтувань позовних вимог у спорі між сторонами щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

В свою чергу, встановлення заявленого позивачем факту про його самостійне виховання та утримання дитини має відбуватись в ході розгляду сімейного спору сторін з приводу виконання ними обов`язків з виховання дитини та шляхом зазначення про доведеність чи ні означеного факту, як обґрунтування позову, у мотивувальній частині відповідного судового рішення, а не у його резолютивній частині, як фактично просить позивач.

Також, слід зазначити, що норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. У разі відмови заявнику в прийнятті певних документів, якими він підтверджує наявність відповідних обставин чи в прийнятті певного рішення, заявник має право оскаржити такі дії чи рішення до суду. А суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання. Тобто, вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про оскарження дій чи рішень щодо відмови компетентних органів у наданні соціальної пільги або незабезпечення соціальними гарантіями тощо.

Тому суд приходить до висновку, що позивачем заявлено вимогу, яка не може бути самостійно заявленою.

З огляду на викладене, позивачу слід уточнити обставини, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, із зазначенням доводів, які вказували б на наявність спору про право між сторонами.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, якщо позовна заява подана без додержання вимог, передбачених ст. ст. 175, 177 ЦПК України, вона підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин позовну заяву належить залишити без руху, надати стороні позивача строк для усунення недоліків відповідно до цієї ухвали в десять днів з дня її вручення, і роз`яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною і повернута.

Керуючись ст. ст.175-177,185 ЦПК України, суд

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Холмківської сільської ради Ужгородського району та ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини залишити без руху.

Повідомити позивачку про необхідність усунення вказаних в мотивувальній частині ухвали недоліків у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що інакше позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов