Рішення

від 18.12.2024 по справі 494/486/24

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

18.12.2024

Справа № 494/486/24

Провадження № 2/494/264/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

судді - Римаря І.А.,

за участю: секретаря судового засідання - Антонишиної І.С.

представник позивача - Скиба Н.І.,

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №494/486/24 за позовною заявою Органу опіки та піклування Березівської міської ради Одеської області, який діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення коштів (аліментів), -

В С Т А Н О В И В:

13.03.2024 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява Органу опіки та піклування Березівської міської ради Одеської області, який діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення коштів (аліментів).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024 року дану цивільну справу передано судді Римар І.А.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є матір`ю трьох неповнолітніх дітей:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 25.02.2024 року до служби у справах дітей виконавчого комітету Березівської міської ради надійшла інформація, що вітчим ОСОБА_5 за місцем свого мешкання наніс тілесні ушкодження своєму малолітньому пасинку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та закрив його у погребі. 25.02.2024 року службою у справах дітей виконавчого комітету Березівської міської ради при реагуванні по зверненню малолітнього ОСОБА_2 , спільно з представниками Березівського РВП ГУНП в Одеській області проведено перевірку умов проживання дітей в родині. При обстеженні умов проживання, в приміщенні будинку виявлені незадовільні умови для проживання дітей, в будинку брудно, антисанітарія, присутній запах алкоголю, стіни закопчені від диму, від матері дітей ОСОБА_1 та її співмешканця відчувався явний запах алкоголю, вони вели себе неадекватно, на дітях був брудний одяг, діти голодні, місця для навчання відсутні. В ході бесіди з дітьми стало відомо, що вони були свідками домашнього насильства та побиття малолітнього ОСОБА_2 . У зв`язку із встановленням небезпеки для дітей, необхідністю надання медичної допомоги, діти були доставлені до Березівської КНП «Березівська центральна міська лікарня». 01.03.2024 року службою у справах дітей проведено повторну перевірку умов проживання дітей у родині та ніяких поліпшень не виявлено, умови для проживання дітей були незадовільні, тому прийнято рішення про неможливість повернення дітей у сім`ю матері. За час перебування дітей на обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, відповідач зловживає спиртними напоями, вчиняє разом зі співмешканцем домашнє насильство, не працює, має неприпустиму поведінку з приводу виховання дітей та самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, які мають постійний характер. У зв`язку з вищевказаним представник позивача просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей.

Ухвалою суду від 30.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 07.02.2025 року.

В судовому засіданні 18.12.2024 року представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.

В судовому засіданні 18.12.2024 року відповідач з позовом не погодилась, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, вказала, що бажає щоб діти проживали разом з нею. Вона змінила своє ставлення до дітей та намагається підтримувати з ними контакт.

Заслухавши представника позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Статтею 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до статті 19 Конвенції про права дитини, держави - учасниці зобов`язані вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

Судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_1 є матір`ю дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.96-98).

30.11.2023 року винесено рішення виконавчим комітетом Березівської міської ради №12-200 про затвердження висновку щодо доцільності негайного відібрання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у батьків та звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав (а.с.8-10).

Наказами служби у справах дітей виконавчого комітету Березівської міської ради Одеської області від 01.02.2024 року №3, №4, №5, підтверджується, що малолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взяті на облік дітей, які опинились в складних життєвих обставинах (а.с.21-23).

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дітей є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дітей, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб, тощо.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

При цьому суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав, не надано.

Європейський суд з прав людини (Справа "Савіни проти України" (Заява № 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві".

При цьому визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 Конвенції.

Європейським судом зазначалося, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Отже, відповідне рішення про позбавлення батьків батьківських прав має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Саме такий висновок зроблено у відповідних постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц.

За абз. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати. Однак, це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (п. 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітніх дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (ст ст. 1, 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року).

В судовому засіданні беззаперечних фактів того, що відповідач умисно ухиляється від своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей не надано, позивачем не доведено жодної із підстав, передбачених ст. 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, при цьому встановлено судом, що відповідач бажає приймати участь у вихованні дитини.

Більше того, у судовому засіданні представник позивача надала лист Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 02.12.2024 року, де вкзано, що неповнолітні діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у вищевказаному закладі з 11.03.2024 року, за весь період їх перебування мати ОСОБА_1 відвідувала своїх дітей тричі: 29.10.2024 року, 11.11.2024 року та 23.11.2024 року, в ході зустрічей цікавилась їх здоров`ям, навчанням, дозвіллям та побутом, діти мали гарний настрій та раділи зустрічі з матір`ю. Під час відвідувань мати завжди привозила дітям гостинці: солодощі, фрукти, печиво, цукерки та сік. (а.с.141), вказане свідчить про те, що мати змінила свою поведінку відносно дітей.

Враховуючи той факт, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

З огляду на встановлене, у задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування Березівської міської ради Одеської області, який діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення коштів (аліментів) слід відмовити, однак, враховуючи в минулому протиправну поведінку відповідача щодо виконання своїх батьківських обов`язків, по відношенню до дітей, яка виражалась в неналежному догляді за дітьми, участі у їх виховані, матір слід попередити, що у разі продовження протиправної поведінки вона буде позбавлена батьківських прав.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Органу опіки та піклування Березівської міської ради Одеської області, який діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення коштів (аліментів) - залишити без задоволення.

Попередити ОСОБА_1 про неприпустимість в подальшому порушення з її боку батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та про можливі наслідки у разі їх неналежного виконання - позбавлення батьківських прав, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ними батьківських обов`язків.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Орган опіки та піклування Березівська міська рада Одеської області, (пл. Генерала плієва, 9, м. Березівка Одеської області, код ЄДРПОУ 04056842).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.12.2024 року.

Суддя І.А. Римар