Ухвала

від 20.12.2024 по справі 495/11006/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

Справа № 495/11006/24

Номер провадження 2/495/5099/2024

20 грудня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В., перевіривши матеріали цивільної справи № 495/1106/24 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» про визнання незаконним та скасування рішення і наказу,

ВСТАНОВИВ:

13.12.2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» про визнання незаконним та скасування рішення і наказу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2024 року, вказана справа розподілена на суддю Мишка В.В.

Так, позивачі просять суд:

-визнати незаконним та скасувати рішення Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 05.04.2024 року № 1216-VIII «Про припинення комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради шляхом ліквідації»;

-визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» від 14.10.2024 року № 84-о «Про припинення КНП «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» шляхом ліквідації»;

-стягнути з Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 26275763, місце знаходження юридичної особи: 67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, буд. 56) на користь позивачів судові витрати у розмірі сплаченого судового збору.

Суддя, перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.187 ЦПК України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження по цивільній справі, встановлених цим Кодексом.

В силу положень ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою ст.11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно із ст.20 ЦПК України, не допускаєтьсяоб`єднання водне провадженнявимог,які підлягаютьрозгляду заправилами різнихвидів судочинства,якщо іншене встановленозаконом.

Із змісту вимог позовної заяви вбачається, що позивачі просять суд визнати незаконним та скасувати рішення Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 05.04.2024 року № 1216-VIII «Про припинення комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради шляхом ліквідації».

Тобто, в межах цієї позовної заяви, однією із позовних вимог є - визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, яка є суб`єктом владних повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

В силу положень ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відносно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц, де вказано, що "оскільки вимоги пов`язані із доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за позивачем певного соціально-правового статусу, не пов`язаними з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами позивача з державою", то суд зазначає, що забезпечення єдиного підходу до формування сталості та єдності судової практики, в тому числі, визначення юрисдикційності того чи іншого спору, відповідно до статті 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" повинен забезпечити Верховний Суд.

При цьому, на важливість забезпечення єдності та сталості судової практики вказують наявність в процесуальних кодексах України положення про те, що підставою перегляду судових рішень Великою Палатою Верховного Суду є порушення предметної чи суб`єктної юрисдикції. Зокрема, частиною шостою статті 346 КАС України передбачено, що крім випадків, передбачених законом, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної, а відповідно до вимог статті 403 ЦПК України - предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Таким чином, оскільки рішення Великої Палати Верховного Суду з приводу розмежування предметної юрисдикції з даного питання відсутнє, а загальний місцевий суд позбавлений процесуальної можливості вирішувати публічно правовий спір відповідно до вимог КАС України, то такий суд не є судом, що встановлений законом щодо розгляду такої категорії справ.

Отже, позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 05.04.2024 року № 1216-VIII «Про припинення комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради шляхом ліквідації», не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки вимоги позову йдуть в розріз із положеннями ЦПК України.

Суд наголошує на тому, що до юрисдикції загальних місцевих судів не віднесено розгляд справ щодо визначення незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, у даному випадку - Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

Заявлені у справі позовні вимоги щодо визначення незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, є публічно-правовими вимогами, а тому не можуть бути розглянуті загальним місцевим судом. Відповідно, розгляд судом такої справи (одна із вимог якої несе публічно-правовий характер), з позиції Європейського Суду з прав людини трактуватиметься як розгляд справи неуповноваженим судом.

У той же час, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу КНП «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» від 14.10.2024 року № 84-о «Про припинення КНП «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» шляхом ліквідації», підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 ст.188 ЦПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

При цьому за приписами ч.5 ст.188 ЦПК України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, у даній позовній заяві об`єднано позовні вимоги, які підсудні різним судам.

Пунктом 2 частини 4 статті 185 ЦПК України передбачено, що позовна заява повертається у випадках коли, порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

За частиною 6 статті 188 ЦПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Отже, визначальною умовою для роз`єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз`єднання сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.

Зазначений припис спрямований на те, щоб суб`єкт правовідносин міг з дотриманням принципів цивільного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження для забезпечення виконання завдань цивільного судочинства. Проте таке роз`єднання можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 року по справі № 420/3956/20 та ухвалі Верховного Суду від 05 березня 2021 року по справі №9901/55/21 та відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України, підлягає врахуванню судом.

Оскільки позивач об`єднав у позовній заяві вимоги, щодо яких законом визначена підсудність судам в порядку різного судочинства, і відсутні законні підстави для їхнього роз`єднання в окремі провадження, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 188 ЦПК України та наявність правових підстав для повернення позовної заяви позивачам на підставі пункту 2 частини 4 статті 185 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.4, ч.1 ст.5, ст.11, ч.1 ст.19, ст.20, п.2 ч.4 ст.185, чч.5, 6 ст.188, 258-260, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Білгород-Дністровськоїміської радиОдеської областіта Комунальногонекомерційного підприємства«Білгород-Дністровськацентральна районналікарня» провизнання незаконнимта скасуваннярішення інаказу,разом іздоданими документами - повернути позивачам.

Роз`яснити позивачам, що відповідно до частини 7 статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особам, які її подали, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя Віталій МИШКО